Пріоритети реформування системи соціального захисту населення в Україні

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

В статті розглянуто пріоритетні напрямки реформування системи соціального захисту населення в Україні.
Ключові слова: соціальний захист, напрямки реформування, програма економічних реформ.

В статье рассмотрено приоритетные направления реформирования системы социальной защиты населения в Украине.
Ключевые слова: социальная защита, направления реформирования программа экономических реформ.

The article considers the prospects for reforming the system of population social protection in Ukraine.
Keywords: social protection, prospects for reforming, program of social reforms.


Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дана проблема привертає увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників соціальних відносин. Серед них: Н. Борецька, Н. Внукова, В. Гайдуцький, В. Горин, Е. Лібанова, О. Палій та інші.
Викладення основного матеріалу: Важливою умовою досягнення в суспільстві соціальної стабільності є реформування системи соціального захисту, головною метою якого є розширення соціальної бази перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягаря наслідків економічних реформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення до цих перетворень.
З цією метою була розроблена і на даний час реалізовується програма економічних реформ чинного Президента України “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Дана програма передбачає реформування економіки України протягом 2010-2014 рр. Щодо сфери забезпечення соціального захисту населення, то у програмі зазначено наступні аспекти. Соціальна підтримка населення, що здійснюється у трьох основних формах (соціальних пільг, соціальної допомоги й субсидій), є надто складною й непрозорою.
Метою реформи є підвищення охоплення соціальною підтримкою незаможних верств населення при раціональному використанні бюджетних коштів. Для досягнення цілей на період реформи поставлено такі завдання:
1. посилити адресний характер надання соціальної підтримки;
2. підвищити ефективність управлінських рішень у системі соціальної підтримки населення;
3. запровадити стимули до економічно відповідальної поведінки одержувачів соціальної підтримки [5].
Для посилення адресності всіх видів соціальної підтримки та соціального захисту населення необхідно здійснити аналіз та оцінку ефективності всіх видів соціальної підтримки. Також важливою є уніфікація (на принципах адресності та врахування доходів громадян) підходів до надання всіх видів соціальної допомоги (за винятком допомоги при народженні чи усиновленні дитини, інвалідам з дитинства й дітям-інвалідам) та з урахуванням доходів одержувачів допомоги. Слід звернути увагу на модернізацію програми житлових субсидій шляхом вдосконалення механізмів їх надання та впровадження соціальних нормативів споживання житлово-комунальних послуг. Необхідним кроком є запровадження непрямих методів оцінювання доходів громадян, які претендують на одержання соціальної підтримки. При наданні всіх видів пільг (крім пільг для осіб, які мають виняткові заслуги перед Батьківщиною) слід враховувати рівень доходів громадян [3, c. 45].
Забезпечення ефективності управління системою соціальної підтримки досягатиметься в результаті створення єдиної бази даних одержувачів усіх видів соціальної підтримки, єдиного інформаційного середовища для органів праці й соціального захисту населення, Пенсійного фонду, Державної податкової адміністрації, МВС, органів реєстрації актів громадянського стану.
Необхідно також створити Державну агенцію соціальної інспекції при Міністерстві праці й соціальної політики для перевірки правильності надання соціальних виплат та супроводження соціально вразливих сімей із залученням інших соціальних служб (від допомоги в працевлаштуванні – до соціального обслуговування вдома). Важливим кроком є запровадження системи моніторингу та оцінювання програм соціальної підтримки на постійній основі.
Для формування економічно відповідальної поведінки одержувачів соціальної підтримки необхідно:
1. розробити й запровадити систему економічно й соціально обґрунтованих нормативів споживання житлово-комунальних, транспортних та інших послуг з подальшим використанням їх при визначенні розмірів соціальної підтримки;
2. встановити технологічне обладнання для обліку фактичного споживання послуг (в тому числі транспортних);
3. планомірно привести регульовані тарифи для населення до економічно обґрунтованого рівня та визначити рівень соціальної підтримки, виходячи з економічно обґрунтованих тарифів [5].
Підвищення стандартів і рівня життя громадян, сприяння повній зайнятості та продуктивності праці, розвиток людського капіталу, радикальне поліпшення якості соціального захисту і збільшення ефективності надання послуг соціальної сфери – обов’язкові передумови здатності держави адекватно відповідати на виклики сучасної економіки. Зважаючи на це, будь-які реформи можна вважати результативними лише тоді, коли досягнуто баланс між економічним зростанням держави й добробутом конкретної особи. Саме висока якість життя конкретної особи та сім’ї є головною метою та основним показником економічних успіхів держави. Це є тим головним викликом, на який має бути знайдено відповідь у контексті модернізаційного спрямування України до її європейського вибору.
Згідно з міжнародними стандартами головним завданням соціальної політики є пом’якшення негативного впливу чинників, що виникають під час здійснення соціальних та економічних реформ, на найбільш соціально незахищені категорії населення. Для вирішення цього завдання необхідні:
а) зміна пріоритетів щодо форм соціального захисту. Має відбутися поступовий перехід від переважання натуральних трансфертів (передусім пільг) до грошових трансфертів. Водночас частина пільг може бути трансформована у соціальні послуги;
б) вміщення у центрі системи соціального захисту первинного та основного осередку суспільства – сім’ї, яка і є головним бенефіціаром соціальних послуг, споживачем державної соціальної допомоги та ланкою системи соціального забезпечення. Такий підхід дозволяє значно посилити профілактичний вимір системи соціального захисту.
в) реформування системи соціального захисту в напрямі запровадження системи раннього виявлення осіб і сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, модернізація системи їх соціального обслуговування, підвищення адресності та якості надання соціальних послуг за місцем проживання є одним зі стратегічних напрямів розвитку України та має на меті підвищити охоплення соціальною підтримкою незаможних верств населення при раціональному використанні бюджетних коштів. Реалізація поставленої мети потребує підвищення ефективності міжвідомчої взаємодії відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, координації їх дій, тобто запровадження інтегрованої системи надання соціальних послуг сім’ям та особам, які цього потребують, на основі уніфікованих мінімальних стандартів та єдиних технологій [1, c. 23].
Слід також здійснювати трансформацію державної політики стосовно доходів населення, поєднання соціальних програм із політикою зайнятості. В умовах надмірної поляризації доходів створення новітніх механізмів їх перерозподілу є основною ланкою соціальних реформ в Україні. Базою для цього має стати докорінна реконструкція ринку праці та оплати останньої. Тільки в умовах послідовного (з урахуванням динаміки прожиткового мінімуму) зростання заробітної плати можна забезпечити зацікавленість працівника в ефективнішій праці та реалізувати постійне підвищення його продуктивності.
Для досягнення зазначених цілей необхідно сприяти збільшенню кількості насамперед високооплачуваних і захищених робочих місць. З метою збільшення частки заробітної плати у структурі доходів необхідно переглянути розмір прожиткового мінімуму і трансформувати мінімальну заробітну плату в дійсну соціальну гарантію для працюючого населення. Також слід чітко визначити загальну, галузеву та регіональну потреби в робочих місцях і на поточний період, і на перспективу на основі демографічних прогнозів та всебічного аналізу даних про чисельність і структуру зайнятих і безробітних, кількість і структуру наявних робочих місць, вивчення попиту і пропозиції, виходячи з напрямів і темпів розвитку виробництва, вибору пріоритетних напрямів створення нових робочих місць. Важливо досягти пом’якшення проблеми структурного безробіття завдяки реалізації моделі гнучкої зайнятості, механізмом реалізації якої може бути гнучкість робочого часу і структури робочих місць.
Для вирішення даних проблем слід посилити роль Державного фонду зайнятості у розв’язанні завдань створення нових робочих місць. Потрібно створити ефективну систему територіальної та професійної мобільності робочої сили у спосіб активізації процесів підготовки та перепідготовки персоналу, лібералізації ринку житла. Важливу роль відіграє розробка державної та регіональних програм створення нових робочих місць на основі визначення соціально необхідного рівня зайнятості в країні та регіоні [2, с. 108].
Перспективи розвитку системи соціального захисту визначені Концепцією соціального забезпечення населення України. По суті, розроблена широкомасштабна, комплексна державна програма розвитку соціального забезпечення. Така програма створена в нашій країні уперше. Вона покликана радикально змінити систему соціального захисту населення.
Серед головних напрямків реформування цієї сфери слід виділити: розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; впровадження системи медичного страхування; реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальне забезпечення жінок, дітей, молоді; забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства тощо.
Удосконалення соціального страхування передбачає заходи, спрямовані на законодавче, організаційне, фінансове, кадрове забезпечення сфери соціального страхування на основі Конституції України. Реформування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян має відбуватися шляхом законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на основі таких основних принципів, як відповідальність суспільства і держави за дбайливе ставлення до особистості громадянина та його потреб; державне гарантування реалізації застрахованими громадянами своїх прав, пов’язаних з отриманням соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням [4, с. 53].
Державне регулювання системи соціального захисту населення передбачає інформаційно-просвітницькі, законодавчо-правові, організаційно-економічні важелі, які на сьогодні діють не в достатній мірі в Україні. Механізм здійснення соціальної політики має забезпечити головний принцип – адресність та диференційований підхід при запровадженні заходів із соціального захисту населення. Зауважимо, що на вітчизняному ринку спрацьовують не всі функції, покладені на державне регулювання соціального захисту, зокрема серед них аналітична, інформаційна, контролююча і корегуюча функції. Усі вони використовуються, на жаль, частково [1, с. 35].
Реформування системи соціального страхування доцільно здійснювати на основі [5]:
– чіткого визначення джерел і розмірів фінансування за різними видами соціального страхування;
– усунення дублювання функцій;
– централізації та впорядкування збирання страхових внесків;
– удосконалення методів контролю й підвищення ролі соціальних партнерів в управлінні соціальним страхуванням;
– створення економічних передумов зростання заробітної плати як найважливішого фактора розвитку соціального страхування.
Досить складним є сучасний стан у пенсійній системі України, а саме: низький рівень пенсій, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді через не узгоджене зі зростанням зарплати та реальними фінансовими можливостями фонду поставило вітчизняну пенсійну систему на межу кризи.
Важливе місце у системі державного соціального захисту населення займає соціальна допомога. Це турбота держави про громадян, які потребують підтримки, сприяння у зв’язку з віком, станом здоров’я, спеціальним станом та малозабезпеченістю. Допомога надається у виді грошових та натуральних витрат. Основним завданням соціальної допомоги є полегшення матеріального стану людей незалежно від їх трудової діяльності.
Отже, на даний час існують значні проблеми функціонування системи соціального захисту населення в Україні. Саме тому слід здійснити низку реформ, які передбачають внесення змін у подальший розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування. До пріоритетних напрямків реформування системи соціального захисту населення в Україні слід віднести: впровадження системи медичного страхування, реформування системи соціальної допомоги та розвиток адресної допомоги. Слід також приділити увагу соціальному забезпеченню жінок, дітей, молоді. Важливим напрямком реформування системи соціального захисту на даному етапі є забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства.
Список використаних джерел:
1. Вакуленко С.М. Організаційні аспекти модернізації системи соціальних послуг в контексті нових орієнтирів соціальної політики // Фінанси України. – 2011. – №8. – 37с.
2. Дєєва Н. М. Концепція соціальної держави в реаліях і перспективах запровадження в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Вип. 115. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – 142c.
3. Клівіденко Л.М. Перспективи розвитку соціального захисту населення / Л.М. Клівіденко // Регіональні перспективи. – 2012. – № 2-3 (27-28). – С.188-190.
4. Макарова О. Соціальні програми в Україні: проблеми реалізації та шляхи реформування // Демографія та соціальна політика. – 2010. –№ 1-2.–92 c.
5. www.municipal.gov.ua

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь