Поняття стану сильного душевного хвилювання та його співвідношення із фізіологічним афектом


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

В цій науковій статті розкривається суть та поняття стану сильного душевного хвилювання, його особливості, позитивістський підхід до розуміння цього поняття, як до однієї з обставин, що пом’якшує покарання при визначенні його міри, а також співвідношення стану сильного душевного хвилювання із фізіологічним афектом.

Ключові слова: кримінальне право, стан сильного душевного хвилювання, фізіологічний афект, пом’якшуюча обставина, обмежена осудність

 

This article reveals the essence of science and the concept of strong emotion, the features, positivist approach to understanding this concept as one of the circumstances that mitigates punishment in determining its extent and value of strong emotion from physiological affects.

Keywords: criminal law, the heat of passion, physiological affect, palliative, limited sanity

 

Стан сильного душевного хвилювання це юридичний термін, який у психології не використовують. Така ситуація утруднює з’ясування змісту цього поняття. Сьогодні психологічна наука не може пояснити, що саме треба розуміти під станом сильного душевного хвилю­вання. Позиція психологів стосовно цього правильна – не вони вигадали цей термін, а отже, не їм і пояснювати зміст поняття, що ним позначається. Вони лише можуть показати характерис­тику окремих психічних станів людини та запропонувати термінологію, яка є загальноприйнятою в психологічній науці для позначення цих станів. Отже, для позначення сильних емоцій­них реакцій людини в психології використовують такі терміни як гнів, страх, афект, фізіологічний афект, стрес, фрустрація.

У КК України 2001 р. про стан сильного душевного хвилю­вання йдеться у п’яти статтях: двох статтях Особливої частини – умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилю­вання (ст. 116), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання (ст. 123) та трьох статтях Загальної частини КК України – в п. 7 ст. 66 вказано, що вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, виклика­ного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є об­ставиною, що пом’якшує покарання, крім того, про такий стан згадано в ч. 4 ст. 36 та в ч. 3 ст. 39 КК України. З’ясування психо­логічного змісту такого поняття як стан сильного душевного хви­лювання має важливе значення, адже вказівка на такий стан використовується при формулюванні окремих складів злочинів. При цьому використання цієї ознаки перетворює умисне тяжке тілесне ушкодження із тяжкого злочину в злочин невеликої тяжкості, а умисне вбивство із особливо тяжкого злочину в злочин середньої тяжкості. Використання цієї ознаки в Загальній частині КК України розширює межі, за яких виключається кримінальна відповідальність при необхідній обороні та крайній необхідності, а також є підставою для пом’якшення покарання.

Переважна більшість вчених на сьогодні вважає, що поняття “стан сильного душевного хвилювання” не тотожне ні поняттю “афект”, ні поняттю “фізіологічний афект”. Стан сильного ду­шевного хвилювання пропонують розглядати як поняття, яке за своїм обсягом ширше і охоплює поняття “афект” та “фізіологіч­ний афект”, але не вичерпується ними[9, с. 22-23, с. 40-41]. Інші науковці йдуть ще далі і вказують, що стану сильного душевного хвилювання як кримінально-правовому терміну в психології відповідають термі­ни “емоція” й “афект”, які зіставляють як загальне та спеціальне[1, с. 3]. Тобто до стану сильного душевного хвилювання відносять не тільки афекти, але й інші емоційні стани, які виникли внаслідок неправомірних дій потерпілого та характеризуються особливо великою силою їх прояву, що відрізняє їх від інших емоцій. Адже в літературі з психології вказується, що суттєво зменшувати здат­ність людини усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними можуть не тільки афекти, але й інші сильні емоційні стани, які не наділені всіма феноменологічними ознаками афекту[2, с. 82-83]. Тому до такого стану можна віднести гнів, страх, тривогу чи інші подібні емоції, якщо вони були викликані неправомірними діями потер­пілого та досягли певної сили. І різновидом емоційного стану, який досягнув рівня афекту, є так званий фізіологічний афект[4, с. 63-65].

Отже, поняття фізіологічного афекту виявляється недосить для того, щоб описати та кваліфікувати всі випадки емоційних станів, що обмежують здатність людини усвідомлю­вати свої діяння та (або) керувати ними. Оскільки існує цілий клас емоційних станів, які суттєво обмежують ці здатності, проте які не можуть буті віднесені до афектів[7, с. 5]. Тож можна стверджу­вати, що поняття “стан сильного душевного хвилювання” є най­більш широке за обсягом поняття та охоплює собою різні емо­ційні стани, що досягли великої сили. Різновидом таких станів є афект, і вже різновидом афекту є фізіологічний афект. Таким чином, вказані поняття співвідносяться між собою як загальне, родове, видове та особливе.

Проте у всіх цих міркуваннях є принаймні два суттєвих недоліки. По-перше, незважаючи на те, що поняття “стан силь­ного душевного хвилювання” є кримінально-правовим і його виникнення пов’язується законодавцем із певними протиправ­ними чи аморальними діяннями потерпілого, з психологічного погляду, немає жодного значення, чим було обумовлено виник­нення афекту, фізіологічного афекту чи будь-якої іншої сильної емоції, яка зменшує здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Тому вказувати на те, що емоція, афект чи фізіологічний афект відповідатиме стану сильного душев­ного хвилювання як кримінально-правовому поняттю лише тоді, коли вказані психічні стани були обумовлені проти­правною чи аморальною поведінкою потерпілого, неправильно. По-друге, як уже зазначалося вище, неможливо відшукати адек­ватний психологічний термін як заміну кримінально-правового терміна “стан сильного душевного хвилювання” з урахуванням того, що психологічній науці він невідомий.

З цього приводу треба погодитися з думкою Ф. С. Сафуанова, що з юридичного погляду не важливо, як назвати такий емоційний стан, важливим є інше – він позбавляє особу можли­вості в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Саме така властивість цього емоційного стану лежить в основі поняття “сильне душевне хвилювання”[8, с. 41].

Правильною через це треба визнати позицію тих науковців, які уникають застосовувати для позначення вказаного стану конкретні психологічні терміни[3, с. 115]. Такого ж погляду дотримується і Пленум Верховного Суду України. Зокрема, в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини” від 1 квітня 1994 р. № 1 було вказано, що суб’єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, відпові­дальність за які передбачена статтями 95 або 103 КК України (КК 1960 p.), характеризується не лише умислом, але й таким емоцій­ним станом винного, який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” від 7 лю­того 2003 р. № 2 продубльовано відповідне положення попе­редньої постанови, що стосується стану сильного душевного хвилювання, з тією відмінністю, яка вказує, що такий стан «знижує здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними»[6, с. 37-42].

Вирішуючи питання про пошук психологічного терміна як адекватної заміни кримінально-правовому терміну “стан сильного душевного хвилювання”, необхідно передусім з’ясувати, який саме психологічний стан людини мав на увазі законодавець, познача­ючи його терміном “стан сильного душевного хвилювання”, розкрити ознаки цього стану. Дивлячись на цю проблему з цього бо­ку, можна побачити парадоксальну ситуацію – практично всі нау­ковці, незважаючи на використання різних термінів та суперечки з приводу їх використання, розуміють під станом сильного душев­ного хвилювання одне і теж. Незважаючи на наявність різних по­глядів щодо самого психологічного терміна, який міг би викорис­товуватися як синонім терміну “стан сильного душевного хвилю­вання”, всі науковці однаково визнають, що це стан, який має кримінально-правове значення, оскільки особа значною мірою втрачає здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними[5, ст. 53]. Та­ким чином, суперечка має виключно термінологічний характер.

З урахуванням викладеного, на наш погляд, важко погоди­тися з пропозиціями про заміну кримінально-правового терміна “стан сильного душевного хвилювання” на психологічний тер­мін “афект” або “фізіологічний афект”, чи “сильна емоція” з та­ких причин:

–   по-перше, стан сильного душевного хвилювання та стан афекту або фізіологічного афекту не є тотожні поняття;

–   по-друге, не тільки стан афекту здатний суттєво порушу­вати психічну діяльність особи. Адже бувають випадки, коли вплинути на психічну діяльність, що особа втратить здатність у повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними;

– по-третє, використовуючи термін “сильна емоція” як найбільш широке із запропонованих за обсягом, знову ж таки довелося б пояснювати, чому така емоція повинна мати кримінально-правове значення.

Вчені зазначають, марно  шукати  психологічний термін який би охоплював усі емоції, які за своєю силою здатні суттєво порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. В зв’язку з цим видається, що у названих статтях КК України замість терміна “стан сильного душевного хвилювання” доцільно використовувати словосполучення яке не буде настільки ємним, як, наприклад, термін “афект” а “фізіологічний афект”, але максимально чітко та правильно буде відображати психологічний зміст та охоплювати різні види емоційних станів, що мають кримінально-правове значення в зв’язку з тим, що здійснюють суттєвий вплив на психічну діяльність людини. Таким словосполученням повинно бути: “стан, в якому особа не могла в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними.”

 

Список використаних джерел:

 

  1. Дубинина М. И. Уголовная ответственность за преступления, совершен­ные в состоянии сильного душевного волнения. – Автореф. диссерт…к. ю. н. – М., 1971. – 16 с.
  2. Кудрявцев И. А. Судебная психолого-психиатрическая експертиза / И. А. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1988.  – 224 с.
  3. Навроцький В. О. Тлумачний словник (Особливої частини кримінального законодавства України) / В. О. Навроцький, З. А. Тростюк. – Л.: Юрид. ф-т ЛНУ ім. І. Фран­ка, 1997. – 127 с.
  4. Подольный Н. А. Понятие “аффект” в уголовном праве / Н. А. Подольный // Государство и право. – 2003. – № 4. – 187 с.
  5. Приходько Т. М. Фізіологічний афект – одна з підстав визнан­ня особи обмежено осудною / Т. М. Приходько // Право України. – 2001. – № 1. – 111 с.
  6. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1(35). – С. 37-42.
  7. Сафуанов Ф. С. О проблеме аффективных состояний / Ф. С. Сафуанов // СЮ. -1991. – № 21. – 99 с.
  8. Сафуанов Ф. С. Психология криминальной агрессии / Ф. С. Сафуанов. – М.: Смысл, 2003. – 122 с.
  9. Сидоров Б. В. Аф­фект. Его уголовно-правовое и криминологическое значение. (Социально-психологическое и правовое исследование) / Б. В. Сидоров. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1978. – 158 с.

Залишити відповідь