Особливості групової психокорекції міжособистісного спілкування підлітків

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглянуто основні особливості групової психокорекційної роботи з підлітками, здійснено аналіз експериментального дослідження та вказано основні результати, що відбулися в результаті дослідження.

The article reviews the main features of group psycho working with adolescents, the analysis of the pilot study and the main results and indicated that took place as a result of the study.

Підлітковий вік є важким перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційних сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та ін.), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими.


Головний психологічний здобуток підліткового віку – відкриття свого внутрішнього світу. У підлітка виникає інтерес до себе, до свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреби в самооцінці, порівняння себе з іншими людьми. Він починає вдивлятися в самого себе, прагне пізнати сильні і слабкі сторони своєї особистості.
У підлітка виникає потреба оцінити свої можливості ще і для того, щоб знати своє місце в колективі. Усвідомлення себе особистістю відбувається у підлітка в першу чергу в процесі спілкування із ровесниками. Тому багато психологів вважають спілкування в підлітковому віці одним із ведучих видів діяльності.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що вивчення специфіки й особливостей спілкування підлітків дуже важливе в сучасному суспільстві. І це зрозуміло, адже спілкування в підлітковому віці потерпає значний якісний перелом в порівнянні зі спілкуванням молодших школярів. На першому місці – спілкування з однолітками. Спілкуючись з друзями, підлітки активно освоюють норми , цілі, засоби соціальної поведінки, оцінюють себе та інших, активно, самостійно займаються самовихованням.
Сфера міжособистісного спілкування охоплює практично весь діапазон існування підлітка. Можна стверджувати, що він, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратись у своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.
Метою нашої статті є проаналізувати отримані дані в результаті проведеного експериментального дослідження особливостей групової психокорекційної роботи спрямованої на покращення міжособистісного спілкування підлітків.
Наше експериментальне дослідження відбувалося наступним чином. Нами було обрано респондентів, які навчаються в Районному ліцеї «Лідер» міста Сарни Рівненської області у 8 класах. Специфіка вибору респондентів пов’язана з тим, що учні 8 класів даного навчального закладу з поточного року навчання потрапили в нову соціальну ситуацію, оскільки дані класи сформувалися в результаті вступу до ліцею дітей з різних закладів міста та району. Тобто у даних класах навчаються діти, що досі могли бути не знайомими між собою. Дослідження відбувалося в період з грудня місяця по лютий. Вибір даного періоду зумовлений тим, що класи вже пройшли адаптаційний період, або знаходяться на його кінцевому етапі, що вказує на те, що певна структура взаємовідносин у класній групі вже сформувалася. А проведення нашого експериментального дослідження допоможе показати, чи зміняться певні особливості спілкування підлітків в результаті групової психокорекційної роботи.
Вибірка становила 49 учнів, з яких 23 дівчини й 26 хлопців, віком від 13 до 14 років. Відповідно цих два класи умовно розділилося на дві групи – контрольну (24 учнів, де 11 дівчат та 13 хлопців) й експериментальну (25 учнів, де 12 дівчат та 13 хлопців). Для проведення даного експерименту були використані наступні методики: опитувальник міжособистісних відносин (О.Рукавішніков) та методика оцінки комунікативних та організаторських схильностей (В.Синявський, Б.Федоришин).
Опитувальник міжособистісних відносин є версією широко відомого за рубежем опитувальника FIRO, розробленого американським психологом В. Шутцем. Автор пропонованої версії О.О Рукавішніков. Опитувальник спрямований на діагностику різних аспектів міжособистісних відносин у діадах і групах, а також на вивчення комунікативних особливостей особистості. Методика оцінки комунікативних та організаторських схильностей розроблена для діагностування потенційних можливостей людей в розвитку їх комунікативних та організаторських можливостей. Комунікативність як риса характеру розвивається на основі товариськості, яка, закріплюючись в поведінці, є передумовою для формування таких якостей особистості, як спрямованість на спілкування, інтерес до людей, соціальна перцепція, рефлексія, емпатія.
На констатувальному етапі нашого експерименту контрольній та експериментальній групі досліджуваних потрібно було дати відповіді на запитання обраних нами опитувальники. Після опитування ми отримали наступні дані.
За результатами опитування за методикою діагностики міжособистісних відносин О.Рукавішнікова у контрольній та експериментальній групі більшість відсотків респондентів мають низький рівень включення, що вказує на те, що ці учні не почувають себе добре серед людей, є схильними їх уникати та мають тенденцію спілкуватися з кількома людьми. Рівень контролю також є на низькому рівні та означає, що учні уникають прийняття рішень й взяття на себе відповідальності, що стосується групової взаємодії. Що стосується рівню афекту, то і тут переважає низький рівень як у контрольній, так і в експериментальній групах. А це свідчить про те, що респонденти дуже обережні у встановленні близьких стосунків та дуже обережні при виборі осіб, з якими створюють більш глибокі емоційні відносини. На томість, меншість опитаних має середній та лише декілька осіб з кожної групи мають високий рівень включення, контролю та афекту, що вказує на те, що такі учні добре почувають себе серед людей, мають тенденцію до знайомств з новими людьми, намагаються брати на себе відповідальність в прийнятті групових рішень, мають схильність установлювати близькі відносини та прагнуть до того, щоб інші встановлювали з ними близькі стосунки.
Що стосується отриманих результатів за проведеною методикою оцінки комунікативних та організаторських схильностей В.Синявського та Б.Федоришина, то ми отримали наступні дані по контрольній та експериментальній групах. Низький рівень комунікативних здібностей має 25% опитаних контрольної та 20% експериментальної груп; нижче середнього рівня – 41,7% та 52% опитаних контрольної та експериментальної груп відповідно; середній рівень комунікативних здібностей має 29,1% респондентів контрольної та 24% опитаних експериментальної груп; та високий рівень мають лише 4,2% опитаних контрольної та 4% експериментальної груп, що становить лише по одній людині з кожного класу. А дуже високого рівня комунікативних здібностей, за результатами отриманих даних, на жаль, не має ні один учень з обраних нами восьмих класів для проведення нашого дослідження.
Таким чином проведена нами діагностика міжособистісних відносин за О.Рукавішніковим у обраних для нашого дослідження групах (класах), що умовно поділені на експериментальну та контрольну та отримані результати діагностики дають підстави стверджувати, що рівні різних градацій методики, а саме: включення, контроль та афект у двох групах знаходяться приблизно на однаковому рівні. Домінуючим рівнем по кожній градації серед опитуваних зазвичай є низький рівень. Та ж сама ситуація стосується і отриманих результатів за проведеною методикою оцінки комунікативних та організаторських схильностей В.Синяковського та Б.Федоришина. Серед опитуваних більшість має комунікативних здібностей нижче середнього. Також від отриманих нами результатів можна сказати про те, що міжособистісні відносини та комунікативні здібності підлітків залишаються на низькому рівні.
Після отримання результатів констатувального ми перейшли до формувального етапу. Впродовж восьми занять з експериментальною групою проводилася групова психокорекцій на робота. Дана програма стимулювання міжособистісного спілкування підлітків є авторською. По закінченню проведених занять ми знову провели повторне обстеження учнів обраних нами класів контрольної та експериментальної груп.
Для констатації вірогідності результатів та порівняння отриманих даних контрольних та експериментальних груп до та після застосування програми стимулювання було використано t-критерій Стьюдента для того щоб показати чи зміни, що відбулися є статистично значимими чи статистично не значимими.
Таким чином, при порівнянні отриманих даних за методикою діагностики міжособистісних відносин О.Рукавішнікова до експерименту і після експерименту у експериментальній групі ми отримали емпіричне значення t=6.3 при критичних значеннях р≤0.05 (2,07) та р≤0.01 (2,81), що знаходиться в зоні значимості, а отже є статистично значимими. Та при порівнянні отриманих даних за методикою комунікативних та організаторських схильностей В.Синявського та Б.Федоришина до експерименту і після експерименту у експериментальній групі ми отримали емпіричне значення t=3.9 при критичних значеннях р≤0.05 (1,21) та р≤0.01 (1,93), що знаходиться в зоні значимості та також є статистично значимими.
Що стосується отриманих результатів діагностики міжособистісних відносин О.Рукавішнікова у експериментальній групі, то вони є наступними. Зменшилася кількість респондентів, що мають низький рівень включення. Більшість складає середній та високий рівні, тобто це учні, які добре почувають себе серед людей, схильні до спілкування з іншими, мають бажання належати до різних груп людей. Що стосується рівнів контролю, то знову ж таки, більшість опитаних має середній та високий рівні, що означає, що дані респонденти намагаються бути відповідальними у групових стосунках. Також змінилися дані і у рівнях афекту. Знову ж таки більшість респондентів показали середній та високий рівні, а це свідчить про те, що дані учні прагнуть встановлювати нові близькі стосунки. Що ж стосується результатів контрольної групи, то тут змін не відбулося. А при порівнянні їх з результатами експериментальної групи – помітний очевидний результат та позитивні зрушення.
Що стосується результатів дослідження оцінки комунікативних та організаторських схильностей підлітків експериментальної групи до та після експерименту, то тут також помітні зміни. А саме: до експерименту низький рівень комунікативних здібностей мали 20% від опитаних, нижче середнього рівня – 52%, середній – 24%, високий – 4% та дуже високий рівень комунікативних здібностей не мав ні один з опитаних експериментальної групи. Зараз ці дані є такими: низький рівень має 4% опитаних, нижче середнього – 36%, середній – 36%, високий – 20% та дуже високий – 4% респондентів. Тобто ми бачимо, що тут також існує тенденція збільшення від нижчих рівнів до вищих, що має позивне значення як для самої особи, так і для групи, в якій вона перебуває.
Що ж стосується даних контрольної групи, отриманих по двох методиках до та після експерименту, то тут майже не відбулося змін, а ті,які відбулися не є статистично значимими.
Таким чином, провівши експериментальне дослідження та співставивши отримані результати експериментальної групи до та після експерименту можна зробити висновок про те, що наочні зміни, які ми можемо спостерігати на рисунках помітні. Крім того, зміни, що відбулися є статистично значимими, а отже наша авторська прорама стимулювання міжособистісного спілкування підлітків є вдалою.
Висновок. Отже, нами було проведено експериментальне дослідження, що включало в себе три етапи. На першому констатувальному етапі нами було обрано респондентів та умовно поділено їх на дві групи: контрольну та експериментальну. Обом групам пропонувалося пройти діагностування за методикою О.Рукавішнікова та В.Синяковського, Б.Федоришина. Після отриманих результатів за методиками, що проводилися на констатувальному етапі експерименту ми перейшли до розробки психокорекційної програми стимулювання міжособистісного спілкування підлітків. Після проведення психокорекційної програми нами була здійснена її експериментальна перевірка, результати якої показали, що зміни, які відбулися у експериментальній групі є статистично значимими. А отже наша програма є ефективною, та може бути використаною практичними психологами для поліпшення міжособистісного спілкування підлітків у групах класів.

Список використаної літератури
1. Аверин В.А. Психология детей и подростков. – СПб. : Питер, 1998. – 379с.
2. Бовть О.В. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків // Рідна школа. – 1999. – №2. – ст.. 17-20
3. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Под ред. В. В. Давыдова. – М.: АСТ: Астрель: Люкс, 2005. – 671 с.
4. Драгунова Т.В. Психологический анализ оценки поступков подростками.// «Вопросы психологии личности школьника». — М., 1991;
5. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция. Исправление недостатков характера у детей й подростков, Книга для учителя, М. – Просвещение, 1994.
6. Литовченко Н. Ф., Здоровець Т. Г. Психокорекція депресії у підлітковому віці // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – № 4. – С.40-50.
7. Мудрик А.В. Самые трудные годы. – М.: Знание, 1990.
8. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. Підручник: У 2кн. К.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. -576 с.
9. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002.
10. Сидоренко Е.В. Методи математической обработки в психологии – СПб.: ООО «Речь», 2002.
11. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малих групп. – М.: Изд-во Института Психотерапии. – 2002. – 432 с.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь