У статті проаналізовано побудовані моделі залежності успіху діяльності підприємства від прийнятих інноваційних рішень, зокрема рішень щодо виду інновацій, їх джерел та джерел фінансування. Визначено фактори,що істотно впливають на успіх прийнятого інноваційного рішення. 

The article analyzes the model of the company’s success that depend on innovative solutions, including decisions on the type of innovation, their sources and the sources of funding. The factors that significantly influence the success of innovative solutions were determined. 

Актуальність дослідження. У ХХІ ст. економічне зростання забезпечується насамперед науково-технічним прогресом та інтелектуалізацією основних чинників виробництва в усіх сферах народного господарства. Питома вага нових знань, що втілюються в товарах, технологіях, освіті, організації виробництва в розвинутих країнах становить від 70 до 85 % приросту ВВП. Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом останніх 20-30 років. Інноваційний шлях є найбільш перспективним як для окремих підприємств і регіонів, так і для економіки країни в цілому.

Існування та розвиток будь-якої системи передбачає розроблення та реалізацію чисельних рішень. З погляду на те, що за сучасних умов інноваційний шлях розвитку є найбільш перспективним, доцільним є дослідження прийняття інноваційних рішень в умовах невизначеності, яка притаманна ринковим відносинам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою дослідження інноваційних процесів, напрямків інноваційного розвитку підприємств та особливостей створення нововведень займалося багато зарубіжних дослідників, зокрема Ротвел Р., Роджерс Е., Гейслер Е., Браун М. і Свенсон Р.  Однак, їхня увага головним чином була зосереджена на теоретичних дослідженнях, а не на проблемі практичного вибору напрямку інноваційного розвитку підприємства. Серед вітчизняних вчених поняття інноваційне рішення досліджувалося такими вченими як Злобіна Н.В., Смірнов Е.О., Дикань Н.В, Борисенко І.І., Віханський О.С., Мала Н.Т., Кузьмин О.Є., Мельник О.Г. А дослідженням поняття інновацій, ефективності їх впровадження на підприємствах та моделюванням інноваційної діяльності займалися такі вчені: І. В. Багрова, І. А. Шовкун, С. В. Лабунська, Н. М. Паранька, О. Б. Бутнік-Сіверський, В. В. Іжевський, Т. О. Пожуєва, А. Х. Іляшенко та інші.

Досить часто менеджери повинні прийняти рішення чи впроваджувати певну інновацію чи ні, тобто здійснити вибір з двох альтернатив. Головним критерієм для такого вибору є те, чи буде дана інновація успішною в майбутньому, тобто чи спричинить вона підвищення ефективності функціонування підприємства та збільшення його прибутків, шляхом збільшення доходів чи мінімізації витрат. Також менеджерів часто цікавить питання, у якому напрямку здійснювати інноваційну діяльність, адже можна здійснювати різні види інновацій (продуктові, процесні, маркетингові та організаційні), а також залучати різні джерела коштів та різні джерела самих ідей для інновацій. Тому дослідження було зосереджене саме на тому, чи істотно впливають вибір виду інновації та її джерел на успішну діяльність підприємства.

Мета дослідження полягає у визначенні впливу прийнятих підприємством інноваційних рішень на його успішну діяльність та моделюванні ефективності функціонування підприємства залежно від виду та джерел інновацій, для визначення характеристик найбільш успішних інноваційних рішень.

Для аналізу успішності інноваційних рішень і побудові на основі цього бінарної моделі прийняття інноваційного рішення було використано дані опитування українських підприємств без іноземних інвестицій, яке було проведене у рамках Проекту SEARCH – «Обмін активами знань: міжрегіонально згуртовані сусідні регіони», який фінансується Європейською комісією. За критерієм річного приросту обсягів продажів усі підприємства були поділені на дві групи – які успішно функціонують та не успішно. Саме ймовірність успішного функціонування підприємства була обрана залежною змінною для здійснення моделювання.

Для оцінки впливу видів інновацій, що впроваджуються, на успішну діяльність підприємства у системі IBM SPSS Statistics було побудовано логіт модель, де залежна змінна була бінарною (1 або 0) і визначала успіх функціонування підприємства. Факторними змінними були також бінарні змінні, які вказували на те, чи запровадило підприємство в Україні будь-яку з наступних видів інновацій протягом останніх трьох років:

• запровадження нового продукту чи послуги (х₁);
• значні зміни функціональних або споживацьких характеристик існуючих товарів та послуг (х₂);
• запровадження нового методу виробництва або доставки (х₃);
• значні зміни у техніці, обладнанні та / або програмному забезпеченні з метою впровадження значно покращених методів створення та надання послуг (х₄);
• впровадження нового маркетингового методу (х₅);
• значні зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту, рекламі або ціноутворенні (х₆);
• запровадження нового організаційного процесу у бізнес практиці (х₇);
• запровадження нового організаційного процесу в організації робочого місця (х₈);
• запровадження нового організаційного процесу у зовнішніх зв’язках (х₉).

Одержана у результаті модель має вигляд:

E(Y|X)=1/(1+e^–X), де Х=1,010 х₁+0,064 х₂+0,697 х₃+0,020 х₄-0,846 х₅+ +0,951х₆ +0,041 х₈ +0,062 х₉ -1,287

Статистична значущість оцінених параметрів даної моделі у системі IBM SPSS Statistics визначається за допомогою критерію Вальда. Фактор х₇ не був включений системою у модель, оскільки критерій, що вказує на статистичну значущість зв’язку даного фактору із результативною ознакою, був менший 0,001.

Статистично значущо впливають на успіх діяльності підприємства фактори х₁, х₃, х₅, х₆. Тобто найбільш успішними в Україні є підприємства, які запроваджують інновації щодо виробництва нового товару чи послуги, запровадження нового методу виробництва або доставки, впровадження нового маркетингового методу та значні зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту, рекламі або ціноутворенні. А щодо організаційних інновацій, таких як запровадження нового організаційного процесу у бізнес практиці, в організації робочого місця або зовнішніх зв’язках, то вони мають незначний вплив на успіх функціонування підприємства в Україні.

Серед факторів, що здійснюють статистично значущий вплив необхідно виділити виробництво нового товару, оскільки саме цей фактор має найтісніший зв’язок і чинить найбільший вплив на успіх діяльності підприємства. Також істотно вливають на успіх підприємства значні зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту, що можна пояснити тим, що споживачами ці значні зміни у великій мірі сприймаються як поява нового товару, що стимулює продажі.

Дана модель передбачає успішну чи невдалу діяльності підприємства залежно від впроваджених інновацій з точністю 67,6%. Якщо модель вказує на успішну діяльність підприємства, то ми можемо стверджувати, що підприємство буде функціонувати успішно з впевненістю 76,9%. Якщо ж модель вказує на негативний результат, то з впевненістю лише 56,3% можна стверджувати, що діяльність підприємства не буде успішною.

Факторні ознаки у даній моделі визначають лише 14,4% дисперсії результативної ознаки, а тому застосування лише цієї моделі для прийняття інноваційного рішення є недоцільним. Проте у результаті побудови даної моделі, ми отримали знання про те, що найбільш ефективними інноваціями є розробка нових продуктів та послуг, а також зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту.

Для оцінки впливу джерел фінансування інновацій, що впроваджуються, на успішну діяльність підприємства у системі IBM SPSS Statistics було побудовано логіт модель, де залежна змінна була бінарною (1 або 0) і визначала успіх функціонування підприємства. Факторними змінними були також бінарні змінні, які вказували на те, чи використовувало підприємство дане джерело фінансування інновацій протягом останніх трьох років:

• власні кошти або нерозподілений прибуток підприємства;
• власні кошти або нерозподілений прибуток материнської компанії чи іноземної компанії-інвестора;
• інвестиції від інвесторів з-за кордону;
• інвестиції від інвесторів у області України, де знаходиться підприємство;
• інвестиції від інвесторів з інших областей України;
• банківські кредити;
• венчурний капітал або «бізнес ангели».

Проте незначна частина підприємств використовують інвестиції, а ще менша – венчурний капітал. Тому неможливо встановити наявність статистично значущого зв’язку між використанням даних джерел фінансування інвестицій як факторними ознаками і успіхом підприємства як результативною ознакою.

Побудована логістична модель  успіху діяльності підприємства залежно від джерел фінансування здійснених інновацій має вигляд:

E(Y|X)=1/(1+e^–X),, де Х=2,130 х₁+3,471 х₂+0,965 х₆                 

Усі включені в модель фактори здійснюють статистично значущий вплив на результативну ознаку. Тобто успішна діяльність підприємства залежить від використанням підприємством для здійснення інновацій власних коштів, коштів материнських компаній та банківських кредитів. Серед цих трьох факторів найтісніший зв’язок успішності функціонування підприємства та використання для інновацій коштів материнських компаній. Таку ситуацію можна пояснити тим, що часто підприємствам не вистачає власних коштів для здійснення ефективної інноваційної діяльності, а також внутрішній контроль за ефективним використанням коштів для такої діяльності не є на достатньому рівні. А надання коштів материнською компанією розширює можливості підприємства щодо прийняття інноваційних рішень, а також посилює відповідальність менеджерів за прийняття таких рішень.

Дана модель визначає успішність діяльності підприємства внаслідок використання тих чи інших джерел фінансування інвестицій лише на 61,5%. Проте якщо модель вказує на негативний результат, то з впевненістю 79,4% можна стверджувати, що залучення певного виду фінансування для реалізації прийнятого інноваційного рішення, не принесе очікуваного ефекту.

Коефіцієнт R² Нейджелкерка становить 0,153, тобто лише 15,3% дисперсії результативної ознаки залежить від факторних змінних, включених у нашу модель. Тому дана модель, як єдиний засіб вирішення питання про успішність функціонування підприємства залежно від використаних джерел фінансування інновацій, бути використана не може. Але ми отримали відомості про те, що використання власних коштів та коштів материнських компаній для здійснення інновацій в Україні є ефективним, а от використання банківських кредитів з даною метою, хоча і має певний зв’язок із успішністю функціонування підприємства, проте його вплив є значно меншим.

Наступним етапом дослідження було визначення взаємозв’язку успішного функціонування підприємства та джерел інвестиційної діяльності. Можливими факторами було використання чи невикористання 23 різних внутрішніх та зовнішніх джерел інноваційної діяльності, проте у результаті оцінки їх впливу на результативну ознаку – успіх діяльності підприємства, було визначено 6 факторів, які доцільно включати у модель. Такими факторами виступають бінарні змінні, що вказують на використання того чи іншого джерела інноваційної діяльності, а саме:

• власні дослідження та розробки;
• кооперація з постачальником в області, де розташоване підприємство;
• кооперація з постачальником в іншій області;
• кооперація із споживачами в іншій області;
• кооперація з компанією по наданні технічних послуг в Україні;
• кооперація з закордонним постачальником.

У результаті було одержано наступну модель:

E(Y|X)=1/(1+e^–X), де Х=0,483 х₁+0,522 х₄+0,563 х₅+0,634 х₇+0,827 х₉+1,185 х₁₄

Статистично значущими є усі параметри моделі, окрім параметра при факторі х₁₄. Таким чином, підприємствам в Україні для успішного функціонування необхідно здійснювати інновації за допомогою власних досліджень та розробок, кооперації з вітчизняними постачальниками, із споживачами та компаніями по наданні технічних послуг.

Найбільш суттєвий вплив на успіх діяльності підприємства здійснює кооперація з постачальником в області, де розташоване підприємство. Це можна пояснити тим, що саме зміни в ресурсах забезпечують впровадження значної частини технологічних інновацій, а розташування постачальника поряд із виробником дає більше можливостей для тісної співпраці та проведення переговорів шляхом особистих зустрічей, що сприяє спільній розробці інновацій.

Дана модель описує лише 9,4% дисперсії результативної ознаки, а тому для реалістичної оцінки доцільності певного інноваційного рішення ми пропонуємо використовувати в сукупності усі три побудовані моделі. Це дозволить оцінити можливий успіх з трьох різних сторін, які досить повно характеризують інноваційне рішення.

Висновки. Таким чином, було встановлено, що впливають на успішність функціонування підприємств інноваційні рішення щодо запровадження продуктових, процесних та маркетингових інновацій. Запровадження організаційних інновацій підприємствами в Україні не здійснює значного впливу на успіх їх діяльності. Найкращих результатів дає фінансування інновацій материнськими компаніями та власними коштами підприємства, оскільки таке фінансування поєднує невисоку ціну фінансових ресурсів та високий рівень контролю за їх використанням. Приймаючи рішення про джерело інновацій, менеджерам доцільно розглянути можливість кооперації з постачальниками для спільної розробки інновацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. — К.: КНЕУ, 2003. — 394 с.

2. Василенко В.О, Шматько В.Т. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

3. Грабовецький Б. Є. Основи економічного прогнозування: Навчальний посібник. – Вінниця: ВФ ТАНГ, 2000. – 209 с.

4. Комашко О.В. Прикладна економетрика.:учбовий посібник. – 2004 – 151с.

5. Тимощук М. П. Методологічні підходи до вибору та оптимізації напрямків інноваційного розвитку підприємства/ М. П. Тимощук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osmu.odessa.ua/public/other/publishing/checkal36/3616.pdf

6. Яковлєв А.I. Методика визначення ефективності інвестицій, інновацій, господарських рішень в сучасних умовах. – Харків :Бізнес Інформ, 2001. – 56 с.