Фінансовий менеджмент активів підприємства

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті з’ясовано сутність фінансового менеджменту активів підприємства та подані актуальні напрямки покращення процесів їх формування та використання.

Ключові слова: активи, джерела формування активів, фінансовий менеджмент активів.

В статье выяснена сущность финансового менеджмента активов предприятия и представлены актуальные направления улучшения процессов их формирования и использования.

Ключевые слова: активы, источники формирования активов, финансовый менеджмент активов.

The article clarified the nature of financial management of assets and presented current trends to improve processes of their formation and utilization.

Keywords: assets, sources of assets, financial management of assets.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значний внесок в дослідження проблем управління активами зробили такі вчені, як А. М. Поддєрьогін, В. В. Ко­вальов, І. А. Бланк, О. С. Стоянова, І. О. Школьник, О. О. Терещенко, С. Л. Уліна, Л. Д. Буряк, М. Д. Білик та ін.  та інші. Разом з тим, існує ряд теоретичних і практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними. До них слід віднести проблеми класифікації активів, оцінки ефективності їх використання, вдосконалення контролю, системи обліку активів, нейтралізації впливу кризових явищ на їх формування.

Викладення основного матеріалу: До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Активи підприємства — це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Поділ активів на необоротні та оборотні здійснюється за строком та специфікою використання у виробничій діяльності.

Необоротні активи  – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать підприємству та забезпечують його функціонування, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший, ніж рік. До необоротних активів належать нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, гудвіл та інші необоротні активи [5, 110].

До оборотних активів підприємства належать виробничі запаси, поточні біологічні активи, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та інші оборотні активи. Частина оборотних активів повністю використовується протягом одного виробничого циклу, а частина може залишатись невикористаною. Вартість використаних оборотних активів повністю переноситься на вартість виготовленої продукції, а активи поновлюються для забезпечення неперервності виробничого процесу.

Метою управління активами є забезпечення діяльності підприємства оптимальним обсягом фінансових ресурсів у конкретний період часу, організація формування їх необхідного рівня та раціонального використання, максимізація прибутку та забезпечення підвищення ринкової вартості підприємства [4, 314].

Основними етапами управління активів підприємства є аналіз забезпеченості підприємства активами; встановлення потреби в загальному обсязі активів на наступний період; оптимізація складу активів в наступному періоді; вибір найбільш прогресивних видів активів в процесі задоволення необхідності в них.

Наявні у кожного підприємства активи надходять з відповідних джерел. Джерела утворення майна підприємства поділяються на два види: власний капітал (внески власників, прибуток, резерви, фонди, безповоротне фінансування тощо) та зобов’язання (залучені кошти – кредити, кредиторська заборгованість тощо).

Між активами і джерелами їх утворення на підприємстві існує тісний взаємозв’язок, тобто сума активів має відповідати сумі джерел їх утворення.

В теорії фінансового менеджменту існує три принципові підходи до фінансування різних груп активів створюваного підприємства: консервативний, поміркований та агресивний, які визначають співвідношення різних видів активів з джерелами фінансування. Залежно від свого ставлення до фінансових ризиків менеджери підприємства обирають один з існуючих варіантів фінансування активів. Враховуючи, що на сучасному етапі довгострокові позики надаються підприємству в досить обмежених обсягах, обрана модель фінансування активів повинна представляти в основному співвідношення власного і короткострокового позикового капіталу, що передбачає консервативна модель – найменш ризикований спосіб фінансування активів [6, 114].

Згідно із «золотого правила балансу» потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Відповідно, оборотні активи повинні фінансуватися за рахунок довгострокових та короткострокових зобов’язань.

Враховуючи вплив формування активів підприємства на його фінансову стійкість, для оцінки ефективності цього процесу слід використовувати показники фінансової стійкості. Показниками формування необоротних активів є показники стану, руху та забезпеченості підприємства основними засобами. Ефективність їх використання відображає фондовіддача, фондомісткість та абсолютна сума прибутку на 1 гривню основних засобів. Ефективність використання оборотних активів визначають показники їх оборотності та закріплення. Для оцінки ефективності використання усіх активів доцільно досліджувати абсолютні та відносні показники ліквідності та рентабельності.

Підвищення ефективності використання активів підприємства можна за рахунок покращення показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення рентабельності основних засобів, оборотних активів та рентабельності основної діяльності.

Ефективне використання необоротних активів можливе за рахунок продуктивного використання їх окремих складових, зокрема найбільшою мірою це стосується нематеріальних активів та основних засобів підприємства. Шляхами підвищення ефективності використання оборотних активів є прискорення оборотності оборотних активів, підвищення рентабельності оборотних активів, мінімізація витрат оборотних активів у процесі їх використання, оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу, поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення та прискорення реалізації товарної продукції. Проведення необхідного комплексу заходів спрямоване на скорочення дебіторської заборгованості та зростання грошових коштів повинне забезпечити удосконалення структури оборотних активів.

Отже, першочергового значення у процесі формування активів підприємства набуває підвищення стабільності джерел їх фінансування. Такий результат можна досягнути  за рахунок збільшення у структурі джерел власного капіталу та збереження невисокої частки довгострокового позикового капіталу. Оптимізація структури капіталу повинна здійснюватися таким чином, щоб фінансування необоротних активів здійснювалося за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань, а фінансування оборотних активів – за рахунок довгострокових та поточних зобов’язань

Таким чином, підвищити ефективність управління активами підприємства можна шляхом організації більш раціонального і ефективного використання необоротних та оборотних активів. Проведення таких заходів повинне забезпечити удосконалення процесів виробництва і, відповідно, поліпшення результатів діяльності конкретного підприємства.

 

Список використаних джерел:

  1. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – 2-е изд., перераб. и доб. / И. А. Бланк – К. : Эльга, “Ника-Центр”, 2004. – 656 с.
  2. Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Я. Базілінська — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 328 с.
  3. Квасницька Р. П.  Інструментарій та методи оптимізації  цільової  структури  капіталу підприємства / Р. П. Квасницька // Економіка підприємств. – 2005. – № 5 – С. 73–75.
  4.  Островська Г.Й. Фінансовий менеджмент: навч. посібник /  Г.Й. Островська – Т.: Підручники і посібники, 2008. – 576 с.
  5. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент / А. М. Поддєрьогін, К.: КНЕУ, 2001. – 294 с.
  6. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М.  Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. – К.: КНЕУ,  2005. – 592 с.

 

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь