Договірно-правова база відносин між Європейським Союзом та Західними Балканами

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Анотація
У даній статті розглянуто основні угоди, договори та ініціативи, які регулюють та забезпечують відносини між ЄС та Західними Балканами. У 1999 році започатковано новий формат співробітництва ЄС з західнобалканськими державами, який триває і до сьогодні. Європейська інтеграція як зовнішньополітична мета держав Західних Балкан сприяє розвитку політичного діалогу з ЄС.
Ключові слова: Західні Балкани, Європейський союз, співпраця, договори
Summary
The basic agreements, treaties and initiatives that regulate and ensure relationships between the EU and the Western Balkans are considered here. New form of cooperation EU with Western Balkan established in 1999. European integration is a foreign policy goal of the Western Balkans that promotes political dialogue with the EU.
Keywords: Western Balkans, the European Union, cooperation agreements

Західні Балкани відіграють важливу роль у структурі зовнішньої політики Європейського Союзу. Від ситуації в регіоні Західних Балкан залежить стабільність на європейському просторі, а також геополітична та економічна потужність ЄС. Результатом політичного діалогу стало підписання низки документів, які спрямовані на інтенсифікацію політичної, економічної та безпекової співпраці в регіоні. Мета даної статті полягає у аналізі договірно-правової бази відносин між ЄС та Західними Балканами.
Джерельну базу статті становлять Угоди про стабілізацію та асоціацію між ЄС та державами регіону, Угоди з державами Західних Балкан про спрощення візового режиму, підсумкові декларації самітів у Загребі та Салоніках та інші документи. Питанням розкритим у цій статті присвячені низка досліджень українських та зарубіжних вчених. Зокрема, Й. Села Л. Шабані досліджували політику ЄС щодо Західних Балкан, а український дослідник В. Шевченко вивчав значення Пакту стабільності для держав Південно-Східної Європи у контексті зовнішньої політики ЄС.
З кінця 90-их років Європейський Союз почав робити кроки спрямовані на активізацію політичного діалогу з державами Західних Балкан. Такі дії були спрямовані на стабілізацію ситуації в регіоні та створення фундаменту для подальшої конструктивної співпраці.
Сучасний формат взаємовідносин між ЄС та західнобалканськими державами започатковано у 1999 році, коли було ухвалено Пакт стабільності для держав Південно-Східної Європи. Документом сформовано основу співробітництва та саме він розглядається як головний інструмент досягнення кінцевої мети держав Західних Балкан – членство в ЄС. Пактом стабільності визначено декілька напрямків співробітництва, створено «регіональний круглий стіл» для координації «робочих круглих столів» з питань демократії і прав людини, економічної відбудови, розвитку і співробітництва, а також з питань безпеки [1].
Наступною ініціативою ЄС став Процес стабілізації та асоціації, який передбачав співпрацю спрямовану на здійснення політичних та економічних реформ у державах Західних Балкан. Результатом переговорів ЄС з окремими державами стало підписання низки Угод про стабілізацію та асоціацію (з Хорватією та Македонією у 2001 році, Албанією у 2006 році, Чорногорією у 2007 році, Сербією та Боснією і Герцеговиною у 2008 році) [3]. Угоди передбачають взаємні зобов’язання спрямовані на формування вільного ринку, дотримання демократичних принципів та забезпечення спільними зусиллями стабільності у регіоні.
Зокрема в рамках імплементації Угод про стабілізацію та асоціацію передбачається досягнення наступних цілей:
забезпечення відповідних рамок для політичного діалогу
між сторонами, що сприятиме розвитку тісних відносин між
ними у різних сферах;
підтримка зусиль держав регіону Західних Балкан задля
розвитку їх економік та міжнародних зв’язків, а також у зближенні
їх законодавства із законодавством ЄС;
сприяння гармонійним економічним відносинам і
поступовому розвитку зони вільної торгівлі між державами регіону та ЄС, у тому числі шляхом адаптації законодавства балканських держав відповідно до норм ЄС;
забезпечення основи для економічного, соціального,
фінансового і культурного співробітництва;
підтримка зусиль держав регіону в переході до ринкової економіки;
зміцнення регіонального співробітництва у всіх сферах задля стабілізації ситуації на Західних Балканах;
підтримка зусиль держав регіону в зміцненні демократії та захисту прав людини.
Угоди укладені з іншими держави регіону включають майже ідентичні цілі та напрямки, так як західнобалканські країни мають багато спільного і відповідно ЄС застосовує однаковий підхід до всіх держав регіону.
Угоди про стабілізацію та асоціацію базуються на таких принципах як повага до демократії та прав людини, а також розвиток добросусідських відносин між державами. Ці угоди мали стати інструментом розвитку не лише у форматі відносин ЄС з окремими країнами регіону, а й активізувати відносини з окремими балканськими державами, які підписали аналогічні угоди.
На Саміті ЄС – Західні Балкани у Загребі 2000 року було заявлено, що нещодавнє врегулювання конфліктів у регіоні сприятиме формування простору стабільності та безпеки на європейському континенті. Важливим є вирішення проблеми біженців та контролю над озброєнням. «Демократія та регіональне примирення і співпраця з одного боку, та зближення кожної з цих країн з Європейським Союзом, з іншого, утворюють єдине ціле» – зазначено у Декларації саміту [4].
Знаковою подією у політичному діалозі ЄС та Західних Балкан став Саміт у Салоніках, який відбувся у 2003 році. Підсумкова декларація Саміту вкотре закріпила статус Албанії, Боснії та Герцеговини, Хорватії, Македонії, Сербії та Чорногорії як потенційних кандидатів на членство в ЄС [5].
Досягнення держав регіону у процесі стабілізації та відновленні сталого розвитку були відображенні у Салонікському порядку денному для Західних Балкан. Порядок денний визначає основні сфери співпраці між ЄС та Західними Балканами, а саме зміцнення миру та забезпечення стабільного демократичного розвитку; боротьба з організованою злочинністю та співпраця органів внутрішніх справ; сприяння економічному розвитку; сприяння примирення шляхом використання м’якої сили. Даний документ акцентує увагу на прогресі, якого досягнули держави регіону в рамках імплементації Процесу стабілізації та асоціації [8].
У червні 2005 року Європейська Рада підтвердила свою прихильність до імплементації Салонікського порядку денного, зазначивши, що прогрес кожної країни на шляху до європейської інтеграції залежить від її зусиль з виконання Копенгагенських критеріїв та умов Процесу стабілізації і асоціації [6]. ЄС систематично здійснює моніторинг виконання Західними Балканами взятих на себе зобов’язань, а на основі отриманих даних формує прогнози розвитку співробітництва з державами регіону.
Західні Балкани відіграють значну роль в енергетичній безпеці Європи. У 2006 році вступила в силу Угода про енергетичне співтовариство, до якої, крім ЄС, приєдналося 10 країн, серед яких всі держави Західних Балкан [6]. Угода спрямована на формування спільного енергетичного ринку, проведення консультацій, залучення інвестицій для розвитку нетрадиційних джерел енергії та узгодження енергетичної політики та законодавства у даній галузі. Проте незважаючи на амбітність ініціативи, на сьогодні її механізми повноцінно не використовуються на практиці, а держави-учасниці не співпрацюють в енергетичних питаннях на належному рівні.
У 2007 році було підписано низку двосторонніх угод між ЄС та державами Західних Балкан (Албанією, Боснією та Герцеговиною, Македонією, Сербією, Чорногорією) спрямованих на спрощення візового режиму. Вони пов’язані з угодою про реадмісію. Угоди призначенні для полегшення видачі Шенгенських віз на 90 діб на період протягом кожних 180 діб. Також передбачено скорочення пакету документів та можливість отримання багаторазових віз певним категоріям громадян балканських держав [2].
ЄС розглядає держави Західних Балкан як цілісний регіон, тому часто висуває ініціативи співпраці, які стосуються низки країн. Все ж політична та економічна ситуація в державах регіону, а також їх поступ на шляху до європейської інтеграції не однаковий, тому і рівень двосторонніх домовленостей відрізняється.
Можна виділити декілька категорії країн регіону Західних Балкан з якими співпрацює ЄС. Перша – це Хорватія, яка має стати членом ЄС 1 липня 2013 року. Хорватія завжди прагнула уникати групового підходу у питанні взаємовідносин між ЄС та Західними Балканами, акцентуючи увагу на відсутності економічних та політичних проблем, які існують у інших державах регіону. Македонія, Сербія та Чорногорія мають статус кандидатів на членство в ЄС. Боснія та Герцеговина, а також Косово незважаючи на труднощі у процесі внутрішніх трансформацій зберігають статус потенційних кандидатів. Євроінтеграційним прагненням Албанії на даний час заважає низка проблем у внутрішньому житті, проте Брюссель відзначає і значний поступ у різних сферах життя цієї країни.
Отже, інтенсивні політичні контакти між ЄС та Західними Балканами дозволили сформувати цілісну договірно-правову основу співробітництва. Кроки здійсненні ЄС та західнобалканськими державами спрямовані на стабілізацію ситуації в регіоні та поступове наближення Західних Балкан до членства в ЄС. Основним інструментом співпраці на даний час залишаються Угоди про асоціацію та стабілізацію, які включають двосторонні зобов’язання у різноманітних сферах.

Список використаних джерел та літератури
1.Шевченко В. Пакт Стабільності для Південно-Східної Європи: уроки регіональної політики для України / В. Шевченко [Електронний ресурс ]: Аналітичний матеріал – Режим доступу: www.niss.od.ua/p/350.doc. – Заголовок з екрану
2.Agreements with the countries of the Western Balkans on the facilitation of the issuance of visas [Electronic resource]: Summaries of EU legiaslation. – Mode of access: http://europa.eu/legislation_summaries/enlargement/western_balkans/l14578_en.htm
3.Ylber Sela and Lirim Shabani The European Union Politics in the Western Balkans [Electronic resource]: The Western Balkans Policy Review Volume 1, Issue 2, 2011. – Mode of access: http://www.kppcenter.org/WBPReview2011-1-2-Sela-Shabani.pdf
4.European Commission Zagreb Summit 24 November 2000 Final Declaration [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.esiweb.org/pdf/bridges/bosnia/ZagrebSummit24Nov2000.pdf
5.EU-Western Balkans Summit – Declaration [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.cespi.it/STOCCHIERO/dossierBalcani/dich-Salonicco.PDF
6.The Energy Community Treaty [Electronic resource]: Summaries of EU legiaslation. – Mode of access: http://europa.eu/legislation_summaries/enlargement/western_balkans/l27074_en.htm
7.The Western Balkans on the road to the EU: consolidating stability and raising prosperity [Electronic resource]: Communication From The Commission. – Mode of access: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2006:0027:FIN:EN:PDF
8.Τhe Thessaloniki agenda for the Western Balkans [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.westernbalkans.info/htmls/page.php?category=391&id=419

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь