Діяльність Луцької братської школи на початку XVII століття

Наталія Ратнюк

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛУЦЬКОЇ БРАТСЬКОЇ ШКОЛИ НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ НА ПОЧАТКУ XVII СТОЛІТТЯ

У статті аналізується культурно-просвітницька та видавнича діяльність Луцької братської школи на території Волині в кінці XVI – на початку XVII ст., розкриваються особливості організації навчального процесу, характеризується змістове наповнення курсу навчання, методика викладання предметів.

Ключові слова: Волинь, братських рух, Луцьке братство, братська школа, устав братської школи.

The article analyzes the scientific and educational activities of fraternities and educational schools of fraternities of Lutsk in the territory of Volyn in the period since XVI – beg. XVII centuries, explains peculiarities of the educational process, describes the contents of educational course, methods of teaching.

Keywords: Volyn, fraternal movement, fraternity of Lutsk, brotherhood school, charter of schools fraternal.

Кінець  ХVІ – перша  половина  ХVІІ  ст.  займають  особливе  місце  в  історії  розвитку української  культури та освіти.  Важливу роль, без сумніву, відіграли братства – громадські організації міст України, які в не досить сприятливих умовах в цей період об’єднувалися для захисту національно-культурних інтересів. Одним із важливих напрямків культурно-освітньої діяльності братств було створення і  функціонування  широкої  мережі  шкіл та налагодження видавничої справи [17, с. 19].

На Волині найвідомішим було Луцьке Хрестовоздвиженське братство, яке на поч. XVII ст. стає головним осередком українського православного релігійного, культурно-освітнього та національного життя [19, с. 55]. 1 вересня 1619 р. на братському зібранні у Луцькому замку складено офіційний акт, яким воно проголошувалося [20, с. 57]. Після смерті В.-К. Острозького стан православної церкви значно погіршується, тому найбільш ревностні громадяни вирішили заснувати братство [14, с. 106]. Таким чином, сильні позиції православної шляхти відстрочили появу братства до 20-х рр. XVII ст. [14, с. 106].

В 1619 р. братство отримало королівський привілей, за яким міщанам дозволялося створити «школу для побожных наук людей молодых потребною» [4, с. 34]. У 1620 р. для навчального закладу був збудований мурований будинок [12, с. 33]. В 1619-1620 рр. було споруджено хрестовоздвиженський храм, який згодом перейшов  в руки базиліан [16, с. 109]. Ігумен братства опікувався не лише справами ченців та членів братства, але й справами школи [11, с. 154].

Першим ктитором Луцького братства був ігумен Чернчицького Свято-Преображенського монастиря Герасим Микулич [20, с. 55], а основоположниками його були місцева українська шляхта, духовенство і частково міщанство. Ще лише у Київському братстві керівна роль належала переважно не міщанам, а православним ченцям і шляхтичам [8, с. 17]. Що стосується Волині, то цей регіон мав економіку аграрного типу, українське міщанство у цих краях було надзвичайно слабким, тому умови для зародження тут братського руху на взірець Львова були дуже несприятливими. Саме з цієї причини Луцьке братство із самого початку було організацією, створеною за ініціативою шляхти, яка посіла в ньому привілейоване становище. Про це виразно йдеться у листі членів Луцького православного братства шляхетського походження від 1 вересня 1619 року, в якому вони уповноважують луцьких міщан опікуватися братськими установами. При цьому себе автори листа іменували «старшими» братчиками, міщан – «молодшими» [15, с. 127].

Зокрема, серед імен фундаторів братства є згадки про міщанина Ісакія Борисковича, шляхтичів Михайла Гулевича, Лаврентія Древинського, Хому Гуляницього, Андрія Пузину [12, с. 29]. З перших членів братства найбільш відомі: Лаврентій Древинський, Михайло Гулевич-Воютинський, Федір Святополк кн. Четвертинський, Юрій Пузина, о. Іван Гораїнович Черчецький, ієромонах Ісаакій Борискович, о. Іван Федорович, ієромонах Паїсій Мостицький та ін. В школі навчався поет і політичний діяч Данило Братковський [25, с. 45], який був автором збірки сатиричних епіграм «Світ, оглянутий по частинах», що вийшла в Кракові в 1697 р. [1, с. 24], а також Йов Кондзелевич, який був в 1710 і 1713 рр. ігуменом братського монастиря [1, с. 24].

В 1620 р. єрусалимський патріарх Феофан дав братству грамоту про право ставропігії, що звільняло цю організацію з-під єпископської юрисдикції. Широкими правами братства були незадоволені не лише уніатські чи католицькі єпископи, але й православні. В 1626 р. архієпископ Полоцький Мелетій (Смотрицький) поскаржився на діяльність братства Патріарху Константинопольському, внаслідок чого Кирило Лукаріс грамотою від 9 грудня того ж року скасував ставропігії всіх братств в Київській митрополії, крім Львівського і Віленського [1, с. 25].

Статут школи був взірцем для інших братських шкіл на Україні [24, с. 491]. У рукописному збірнику Луцької школи вписано датовані 1624 р. два документи, що регламентували характер і структуру цієї школи: «Права школи греко-слов’янської Луцької артикули» і «Порядок шкільний», який є копією львівського Порядку (статуту) з невеликим змінами [10, с. 62]. Це були дві частини єдиного шкільного статуту [19, с. 62]. Луцька школа на доповнення до «Порядку» розробила ще й «Артикули прав», тобто «Статті законів» (правил для учнів) [8, с. 108].

Устав містив досить цікаві відомості про організаційне життя школи. Вступник на протязі трьох днів мав вивчити правила порядку в школі, визначити «науки», які будуть йому доступні згідно його віку, можливостей та бажань [21, с. 242]. При вступі сплачували 4 гроша, а бідні діти навчалися на кошти братства. Ніхто не мав права укладати будь-яку угоду без відома вчителя, про справи в школі теж не можна було «виносить за порог школьный», заборонялися іновірні та єретичні книги [21, с. 243]. Уставом обмежувалися тілесні покарання: учитель міг покарати учня «за непослушание», але «не тирански», а «учительски» [4, с. 36]. На школу покладалися обов’язки визначати спроможності дітей, їх схильності до вивчення тих чи інших предметів [11, с. 208].

Школу очолював ректор, який вибирався із представників братського монастиря загальними зборами братства [11, с. 182]. Кожен член братства мав право відвідувати школу з метою ознайомлення з її роботою [11, с. 182]. Устав детально визначав риси, якими мав володіти кожен викладач: «благочестив, рассудителен, смиренномудр, кроток, не пьяница, не блудлив, не лихоимец, не гневлив, не завистлив, не смехотворец, не способник ересей; к детям он должен относиться строго, но с любовью; наряду с нравственным воспитанием он должен также заботиться о здоровье учащихся, проводить физическое воспитание детей с использованием игр, состязаний и пр.» [11, с. 184]. Відомими вчителями Луцької школи були ченці братського монастиря – Єлисей Ільковський (Ілповецький) (керівник школи в 1627 р., відомий як композитор) [25, с. 42], Павло Босинський (вчитель в 1634 р.), ігумен Августин Славинський (викладач риторики, філософії і математики в середині XVII ст.), можливо, також Зосим Согникевич, художник Йов Кондзелевич, а відомими меценатами школи були Лаврентій Древинський, Гальшка Гулевичівна Лозка, Юрій Пузина, а також «даскал братський луцький» міщанин Павло Білецький, можливо і Зосим Согникевич (пізніше викладач Київської колегії) [1, с. 23].

Аналізуючи статути провідних братських шкіл, а також  літературу з досліджуваної проблематики, можна виокремити найважливіші спільні освітньо-виховні тенденції, які були характерні для діяльності цих шкіл, а саме: 1) навчання велося рідною мовою; 2) у змісті навчання присутні як світські так і духовні науки; 3) у змісті навчання переважали гуманітарні науки; 4) в усіх школах впроваджувалась класно-урочна система навчання; 5) використовувалися різноманітні методи навчання, а саме: лекції, бесіди, диспути, взаємне (парне) навчання, самостійні роботи з підручниками, списування на таблиці, складання віршів, промов, написання диктантів та інше; 6) основою морального виховання вважалися християнські догми [16, с. 20]. Надзвичайно поширеними серед учнів братських шкіл були віршування, інсценування, декламації, драматичні вистави, які сполучались з народними дійствами (іграми, хороводами, ритуалами, побутовими обрядами), спочатку суто релігійного характеру, а потім – напівсвітського [18, с. 36].

Діяльність братських шкіл – перший досвід організації роботи школи на основі класно-урочної системи. Учні поділялися на три розряди: в першому вчилися читати, в другому читали і вивчали напам’ять різні предмети, в третьому розряді пояснювали вивчене і обговорювали [21, с. 184]. Про фронтально-групову роботу з учнями свідчать і статутні статті Луцької школи: «каждый, сидя на своем месте, должен слушать, уразумевать и замечать все, что будет читано, сказываемо, диктуемо учителем, стараясь всеми силами, чтобы все слышанное мог выразить, подобно учителю» [17, с. 19].

Згідно статуту в братській школі вивчали мови – «розные диалекты», а також «вызволеные науки», тобто був курс «семи свободных наук», а школа йменувалася «греко-латино-слов’янська» [4, с. 34] або «елліно-словенська» [11, с. 207]. Та все ж чільне місце в братські школі серед інших дисциплін належало слов’янській мові, якою велося викладання. На другому місці стояло вивчення грецької мови [3, с. 126-127]. Заборонялося розмовляти «простою мовою» [11, с. 206]. Цей прийом був поширений в єзуїтських колегіумах під час навчання дітей латинської мови [18, с. 36]. Після вивчення цих мов поряд з латинською, яка була необхідною для проживання в Речі Посполитій [23, с. 32], учні вивчали риторику та діалектику. У школі користувалися слов’янськими, українськими та польськими книжками [7].

Серед гуманітарних предметів головне місце відводилось вивченню граматики, яка вважалась «основанием первым и подошвой всех хитростей». В братських школах, у відповідності з мовами що вивчаються, викладались граматики грецької, слов’янської, латинської і польської мов. Цим пояснюється і той факт, що до нас дійшла значна кількість підручників із граматики, укладених діячами братських шкіл: Арсенієм Елассонським, Лаврентієм Зизанієм, Мелетієм Смотрицьким і ін. [17, с. 23].

Велика увага приділялася вивченню музики. В бібліотеці братства знаходилися єрмологіони, «партесы старые осмоголосные», «партесы пятоголосные, шестиголосные» [4, с. 35]. Співи вважали одним із основних предметів навчання. При надходженні учнів у школу в першу чергу зверталася увага на голос і слух [17, с. 21]. Заняття із співів проводилися, як правило, в суботу. З учнів був організований церковний хор. Учень, що числився в хорі, діставав певну плату, харчі та одяг (темно-зелений кунтуш, жовтий  жупан,  чоботи з підковами і шапку). Статут Луцького братства, наприклад, передбачав, що його керівники зобов’язані піклуватися однаково, як про вчителів, так і про учнів, здібних до співу [17, с. 22].

Дехто із дослідників, аналізуючи статут школи, вважає, що братчики хотіли бачити рівень викладання у школі на рівні колегії. Однак навчальний заклад тривалий час навіть не мав осібної фундації. Кошти на її утримання не були чітко визначені, та й поступати вони мали з різних джерел – членських внесків братчиків, прибутків від братських маєтків та внесків учнів. Лише в 1632 р. Лаврентій Древинський зробив фундацію на Луцьке братство, але і після згаданої фундації щорічна платня учителю братської школи була відносно низькою – 100 злотих. Для порівняння: заснована уніатським митрополитом Іпатієм Потієм школа при кафедральному соборі у Володимирі (яка не вважається колегією) мала фундацію в розмірі 2,5 тис. злотих капіталу, яка давала 250 злотих щорічного чиншу. З цієї щорічної суми 200 злотих йшли на утримання бакалавра, 50 злотих – на інші потреби школи. Втім, навіть ця досить низька плата вчителю братської школи в Луцьку могла взагалі не виплачуватися. Так, з 1639 по 1643 роки у братській школі викладав о. Павло Гроновський, але гроші за роботу він так і не отримав. Зрозуміло, чому незабаром він покинув своє місце роботи, перейшов до уніатів та отримав посаду викладача у володимирській школі. Саме через цей випадок він розпочав судовий процес з Луцьким православним братством за повернення йому незаплачених 400 злотих [15, с. 131-132].

Про високий рівень викладання у Луцькій братській школі свідчить те, що учні її та вчителі складали вірші тодішньою українською мовою, а це, в свою чергу, підкреслює видавничу діяльність братства [20, с. 54-56].

В 1626-1627 рр. розпочала діяльність друкарня братства, яку привели до порядку два мандрівні друкарі: Павло Домжив-Люткович Телиця та ієродиякон Сильвестр. В 1628 р. вони надрукували брошуру, присвячену пам’яті Івана Василевича – пресвітера, що був на службі у братстві [1, с. 23], в якій були подані «Лямент», написаний православним ієродияконом Давидом Андрієвичем, «Трен» убогих студентів братської школи, автором якого був Григорій Соминович, «Елегію» («Еднако так на войне…») Івана Карповича та літературну епітафію померлому. Потім вони видали збірник жалуваних віршів українською мовою «Епикидіон албо верше жалобния на погребение…», присвячений пам’яті міщанки Василиси Луківни [12, с. 32]. Автором був Степан Полумеркович, очевидно, також пов’язаний з Луцьким братством [1, с. 24].

В 1629 р. в друкарні Чернчинського монастиря під Луцьком, куди перейшли Люткович та Сильвестр, був надрукований твір «Діалог». Після смерті Лютковича, в 1635 р. Сильвестр назавжди відписав друкарню Луцькому братству. Чимало зробили для розвитку друкарської видавничої справи на Волині луцькі старші середньопомісні шляхтичі Лаврентій Древинський та православний єпископ Луцький і Острозький Афанасій (Олександр) Пузина. В присвяті в книзі Кирила Транквіліона Ставровецького «Зерцало Богословії» (Почаїв, 1618) є свідчення про те, що згадані особи були авторами і видавцями самостійних творів.

Через напади єзуїтів друкарня припинила діяльність. Однак в 1640 р. її діяльність було відновлено і видано книгу «Апостоли і Євангелія через всі неделі і праздники» [1, с. 24]. Незважаючи на наявність необхідних матеріальних ресурсів, братство мало скористалося зі своїх видавничих потужностей. Справа обмежилася лише цим виданням. Можливо, випуск цієї книги не приніс братству очікуваного прибутку, внаслідок чого його члени не визнали за доцільне надалі вкладати кошти у розвиток власного видавництва [15, с. 131].

Існувала при братстві і бібліотека. Однією з найвідоміших книг було «Євангеліє віленське, тестамент віленський, книжка друкованая братська віленська» [13, с. 46].

Варто наголосити й на тому, що в братській школі за зразком католицьких шкіл існувало так зване «братство младенческе», до складу якого входили всі учні братської школи. Його завданням було моральне виховання юнацтва, організація дозвілля. Це братство Св. Юрія виникло в Луцьку при Чеснохресному братстві в 1632 р. за благословенням Київського митрополита Ісайї Косинського [20, с. 59]. Благословив молодече братство і Константинопольський патріарх. Такі братства засновані були при всіх братствах старших Волині. У грамоті Єрусалимського патріарха Феофана до Київського братства зокрема сказано: «Оцим посланням, нашим благословляємо і наказуємо, щоб ті, хто впишеться до цього молодечого братства, твердо стояли у вірі і мали устрій згідно з порядком братства старшого» [9]. Митрополит Петро Могила заповідав братчикам: «в усіх цнотах християнських тривати, вести життя чисте і без пороку, щиро заховувати братолюбіє, чим прославити Господа. Дух гордості, пихи, ненависті і помсти нехай не має до вас найменшого доступу, нехай же перебуває посеред вас дух покори і послуху Христових, особливо ж належної поваги до старших і батьків ваших» [9]. Молодечі братства разом зі старшими опікувалися хворими, каліками, вбогими, братськими бібліотеками, займались місійною діяльністю [2, с. 632].

Чітка організація простежувалась уже з прийому учня до навчального закладу. Батько (чи опікун), приводячи сина до школи, мав ознайомитись також з порядком навчання. Йому та одному чи двом свідкам, яких він приводив із собою показували й зачитували правила школи, від нього також  брали  зобов’язання, що його дитина буде підкорятися цим правилам. У Луцькій братській школі навіть передбачалось, що до укладання договору дитина повинна була два чи три дні ходити до школи, щоб ознайомитися з її порядками й дати можливість учителеві з’ясувати її поведінку, старанність та уважність. При укладанні угоди з батьками визначалась і програма навчання дитини згідно з її віком. Розмір платні за науку залежав від віку дитини, від обсягів навчальних предметів, від матеріального становища батьків. Діти бідних братчиків навчались у школах безкоштовно, частина найбідніших перебувала на повному утриманні братства, одержували житло та забезпечувались харчуванням у братських монастирях [18, с. 36].

Братські школи зазнавали утисків і переслідувань католицької церкви. В 1627 р. студенти єзуїтського колегіуму розгромили Луцьку братську школу, прагнучи захопити кращого співця Іванка, який «коштом, старанием и працею братства Луцкого цвичоный будучи» [4, с. 39], а також інших співців. Подібні напади повторювалися і пізніше [6, с. 9]. Особливо рік 1634 р. позначився кривавою подією. 24 травня учні місцевої єзуїтської колегії напали на монастир братства, побили й покалічили палками і камінням ченців, вчителів, учнів, що вчилися в братській школі; не пожаліли  й калік, що жили в притулку, в церкві вони знищили дорогі килими, а з церковної каси забрали 150 зол. [22, с. 42]. Данило Братковський привселюдно на майдані Ринок у Луцьку, неподалік Братської церкви, був скараний лютою смертю [5].

В 1709 р. луцький владика Діонисій Жабокрицький прийняв унію, а луцька  кафедра після певної боротьби в 1711 р. переходить до уніатів. Саме братство близько 1730 р. після прийняття останніми братчиками унії припинило своє існування [22, с. 43].

Отже, школа Луцького братства стала істотним чинником пожвавлення освітнього руху в Україні, мала багатогранний вплив на розвиток культури. Аналіз організації навчального процесу, форм, методів і змісту навчання в братській школі свідчить про те, що навчальна робота була значно змістовніша, ширша і об’ємніша, ніж звичайно прийнято було вважати. Порівнюючи зміст навчальної програми єзуїтського колегіуму в Луцьку, який визначався єдиним статутом, і зміст навчальної програми братської школи, яка була подібною до програми єзуїтського колегіуму, варто зазначити те, що в братській школі враховувалися побажання фундаторів, педагогічні й наукові зацікавлення викладацького складу, потреби середовища та вибір батьків. Навчання проводилося близькими учням так званою «простою» і слов’янською мовами, що було досить важливим. Про високий рівень викладання у Луцькій братській школі свідчить і те, що учні її та вчителі складали вірші тодішньою українською мовою, а це, в свою чергу, підкреслює видавничу діяльність братства.

Діяльність Луцької братської школи – яскрава сторінка в історії розвитку освіти й педагогічної думки в Україні. Аналіз її статуту свідчить про гуманізм і народність педагогічних ідей, що лежали в основі її роботи, розвиток традиційних положень вітчизняної педагогіки, зв’язок школи із життям народу. Провідними ідеями братської школи, як свідчить її статут, були демократичні основи діяльності школи;; високі вимоги до моральності вчителя (зокрема, гуманне ставлення до всіх дітей, особистий приклад тощо); чітка організація навчального процесу; елементи класно-урочної системи; наявність методів виховного впливу, участь у народних обрядах, діяльність «младенческих братств» як основи самоврядування тощо.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бірюліна О. А.  Луцьке Хресто-воздвиженське братство 17 ст. – культурно-освітній осередок Волині / Бірюліна О. А. // Остріг на порозі 900-річчя: матеріали І-ІІІ науково-краєзнавчих конференцій (1990-1992 рр.). – Остріг, 1992. – С. 22-24..
  2. Власовський І. Юнацькі церковні братства в старовину / І. Власовський // Церква і нарід. – Крем’янець, 1937. – Ч. 22. – 756 с.
  3. Герасименко О. А. Освітні заклади на Волині 16-18 століть / О.А. Герасименко // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Наук. зап. РДГУ/ Гол. ред. І.М.Хом’як. – Рівне, – 2005. – Вип. 33. – C. 125-128.
  4. Дзюба Е. Просвещение на Украине: вторая пол. XVI – первая пол. XVII в. / Е. Дзюба. – К., 1987. – 129 с.
  5. Діяльність Луцького Хрестовоздвиженського братства – яскрава сторінка в історії древнього Лучеська і Волині [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/6910-diyalnist-luckogo-xrestovozdvizhenskogo-bratstva-yaskrava-storinka-v-istoriyi-drevnogo-lucheska-i-volini.html ( 14. 06 .2013).
  6. Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI – XVIII ст. / Я. Ісаєвич. – К., 1966. – 250 с.
  7. Ісаєвич Я. Д. Братства та їхні школи. Шкільництво уніатів [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://litopys.org.ua/istkult2/ikult237.htm. – (19. 08. 2013).
  8. Ісаєвич. Я. Д. Джерела з історії української культури доби феодалізму / Я. Д. Ісаєвич. – К., 1972. – 144 с.
  9. Колесник М. Українські православні братства [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://kyivbratstvo.org.ua/old/about/ukr_bratstva.php#1. ‒ Назва екрану. ‒ (22. 08. 2013).
  10. Константинов Н. История педагогики / Н. Константинов, Е. Н. Медынский, М. Ф. Шабаева. – М., 1982. – 447 с.
  11. Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее важнейших деятелей  / Н. И. Костомаров. – М., 1982. – Т. 2. – 207 с.
  12. Кострицький Хв. Братства на Волині / Хв. Кострицький // Літопис Волині. – 1978. – № 12. – С. 26-34.
  13. Культурні взаємини між українськими та білоруськими містами кінця XVI – початку XVII ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. Вип.11, 1989. – С. 46-49.
  14. Луцкое Крестовоздвиженское Православние Братство // Волынскія Епархіальныя Ведомости. – Часть неоффиц. – 1903. – № 28. – С. 104-111.
  15. Луцьке Хрестовоздвиженське братство: історія та відродження / Автор і упорядник А. І. Бондарчук. – Луцьк: ВМА «Терен», 2013. – 472.
  16. Оть Луцкаго Православного Крестовоздвиженского Братства // Волинські Єпархіальні відомості. – 1894. – №7. – С. 107-115.
  17. Петрук Л.П. Освітньо-виховна діяльність братських шкіл України ХVІ-ХVІІІ ст. / Л.  П. Петрук // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки РДГУ. – Випуск 3 (46), 2012. – С. 18-23.
  18. Проскурня. О. І. Педагогічний досвід братських шкіл / О. І. Проскурня // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / Класич. приват. ун-т; [голов. ред. : Сущенко Т. І.]. – Запоріжжя : КПУ, Вип. № 15 (68). – 2011. –  С. 32-37.
  19. Рожко В. Є. Духовні Православні освітні заклади Волині Х-ХХ ст. / В. Рожко. – Луцьк, 2002. – 274 с.
  20. Рожко В. Є. Братські школи – осередки духовної освіти Історичної Волині / В.Є. Рожко // Рожко В. Є. Духовні православні освітні заклади Волині X-XX ст. – Луцьк: Медіа, 2002. – С. 54-57.
  21. Соловьев С. История России с древнейших времен / С. Соловьев. – М., 1986. – Т. 8. – 243 с.
  22. Старевич С. Братські школи – осередки духовної освіти на Волині / С. Старевич // Духовна освіта на Волині ХІ-ХХ ст. – Луцьк, 2010. – С. 40-49.
  23. Тітов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні XVI-поч. ХІХ ст. / Хв. Тітов. – К., 1924. – 433 с.
  24. Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века, отношение их к инославным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты православной веры и церкви / К. Харлампович. – Казань, 1898. – 576 с.
  25. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 р.) / О. Цинкаловський. – Вінніпег-Канада. – 1986. – Т. 2. – 579 с.

 

Залишити відповідь