Цілепокладання є однією з найважливіших функцій державної влади, яка ускладнюється внаслідок розвитку в Україні інформаційного суспільства, яке має не тільки більшу складність, ніж індустріальне суспільство, але й відзначається дуже високим темпом змін та високим рівнем невизначеності. Відповідно це актуалізує розробку та впровадження нових технологій державного цілепокладання. Такою розробкою може бути здіснення її на основі такого рівня комп’ютеризації, який описується метафорою «електронна нервова система» (digital nervous system), яка була запропонована Б. Гейтсом. Виходячи з окресленої вище ситуації, є потреба у з’ясуванні концептуальних можливостей використання поняття «електронна нервова система» у контексті розробки шляхів підвищення ефективності інформатизації органів політичного керівництва, державного управління та місцевого самоврядування взагалі і в аспекті цілепокладання зокрема.
Під «електронною нервовою системою» певної організації усталилося розуміти сукупність електронних процесів, які створюють можливість її працівникам сприймати динаміку оточення та своєчасно реагувати на зміни. «Електронна нервова система» – це дещо значно більше, ніж проста мережа комп’ютерів в даній організації. Мережа комп’ютерів перетворюється в «електронну нервову систему» за умови органічного доповнення можливостей техніки та програмного забезпечення особливою філософією співробітників та керівництва організації, наявністю у них особливої філософії та спеціальних навичок і знань.
«Електронна нервова система» організації функціонує аналогічно до нервової системи людини, забезпечуючи глибоку інтеграцію інформаційних потоків, які оперативно спрямовуються в потрібний час у потрібний підрозділ. Точність, оперативність та багатство таких інформаційних потоків дають можливість інтелектуальним працівникам працювати як єдиний організм і находити оригінальні рішення. Широке застосування програмного забезпечення до реалізації рутинних складових адміністрування і концентрація людських ресурсів органу державної влади чи місцевого самоврядування лише на виняткових ситуаціях можуть згодом мати радикальні наслідки. Адже коли масиви даних починають перевершувати певні межі щодо масштабу та складності їх сортування, пошуку в них необхідної інформації, а також виокремлення в них тих чи інших тенденцій, то комп’ютер, як правило, значно переважає людські здатності до такого роду інформаційно-аналітичної діяльності. При цьому можливості програм так званого інтелектуального аналізу даних стрімко зростають з кожним роком.
Цілепокладання в сучасному державному управлінні потребує набагато більшого інформаційного забезпечення для прийняття цільових рішень. Окрім того політико–адміністративна система держави на всіх своїх рівнях і на всіх своїх напрямках продукує багато цілей, що саме їх облік, координація та корегування не можливі без використання інформаційно–комунікативних технологій.