Слідчі дії як елемент системи кримінально – процесуальних дій по формуванню доказової інформації


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

У статті досліджено поняття слідчих дій як засобу формування доказів та їх співвідношення з  іншими процесуальними діями.

The concepts of the investigation procedures as a means of evidence, and their correlation with the other procedural actions are researched іn the article.

Перелік ключових слів: кримінально процесуальні дії,  слідчі дії, проект КПК, кримінальне законодавство, докази, кримінальний процес, доказова інформація, слідчий.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день у правовій науці досить актуальним є питання визначення змісту такого поняття як «слідча дія» і, перш за все, з метою подолання прогалин у законодавстві та задоволення потреб слідчої практики. Зважаючи на той факт, що  у чинному КПК України  словосполучення «слідчі дії» вживається неодноразово але єдиного та конкретного означення  цьому поняттю український законодавець не дає, досить важко запобігти  порушенню  норм закону та втраті  доказової інформації під час діяльності щодо розслідування злочинів. Окрім того, з’ясування відмінностей слідчих дій від інших кримінально – процесуальних дій суб’єктів розслідування, спільних і відмінних ознак провадження окремих слідчих дій  сьогодні набуває особливого значення і в силу того, що наша держава знаходиться на межі вирішення важливого завдання – прийняття нового КПК України. Зазначені обставини обумовлюють необхідність більш детального вивчення поняття та ознак слідчих дій як елементу системи кримінально – процесуальних дій та способу формування доказової інформації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Поняття «слідчі дії», їх перелік та відмінність від інших процесуальних дій на стадії досудового розслідування стали центральними об’єктами наукових досліджень В. Т. Hopа, В. П. Шибіко, Є. Д. Лук’янчикова, Ю. М. Грошевого, В. С. Кузьмічова. Не обійшли увагою питання визначення і класифікації слідчих дій у своїх наукових працях А. В. Іщенко, Є. Г. Коваленко, О. П. Кучинська, А. О. Ляш, М. А. Погорецький, С. М. Стахівський, Л. Д. Удалова та інші автори.

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у характеристиці слідчих дій як елементу системи кримінально–процесуальних дій. Це зумовлює виконання наступних завдань: дослідити поняття слідчих дій як засобу формування доказів та визначити їх співвідношення із іншими процесуальними діями.

З наукової, зокрема юридичної точки зору, роль слідчих дій у процесі розслідування злочинів безперечно вагома і суттєва адже вони є основним способом збирання доказів. Такі вчені як В. Т.  Hop та В. П. Шибіко зазначають, що під час досудового слідства суб’єкти розслідування вчиняють й інші процесуальні дії, спрямовані на збирання доказової інформації [14, с. 121]  (на даний час до них належать витребування предметів і документів, одержання їх від учасників процесу, установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян, вимоги про проведення ревізії, відібрання пояснень від окремих громадян і посадових осіб, проведення оперативно – розшукових заходів – статті 66, 97 КПК України). Однак саме через виконання слідчих дій безпосередньо відбувається досягнення завдань кримінального судочинства.

На сьогоднішній день наука як кримінального процесу так і криміналістики  потребують однозначного законодавчого визначення поняття «слідча дія». Відомі теоретики і практики у галузі кримінального процесу  пропонують різні шляхи  розв’язання цієї проблеми про що свідчать означення, які вони надають поняттю «слідчі дії» а саме:

– (Дубинский А. Я.) процесуальні дії слідчого чи особи, яка проводить дізнання, що здійснюються, як правило, в стадії розслідування відповідно до визначених правил і напрямків щодо збирання і перевірки доказів [9, с. 46];

–  ( Коваленко Є. Г. ) передбачена кримінально – процесуальним законом сукупність операцій, що забезпечується державним примусом і прийомами, які здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксування і перевірок фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі [10, с. 306];

–  ( Бахин В. П.) передбачені кримінально – процесуальним законом заходи уповноважених осіб, спрямовані на збирання, дослідження, оцінку і використання доказової інформації [3, с. 189];

– ( Кузьмічов В. С.) окремий вид процесуальних дій, що проводиться з метою збирання, дослідження, оцінки і використання доказів уповноваженою службовою особою відповідно до вимог кримінально – процесуального законодавства у процесі розслідування злочину [11, с. 215].

– слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні [2, Ст 223.].

Звичайно, що це не весь перелік визначень слідчих дій а лише незначна їх частина, що дозволяє наочно показати різноманіття думок щодо цього питання. Як на мене, найбільш вдалим, компактним і зрозумілим є визначення слідчих дій, яке пропонує  В. П. Шибіко. На думку цього автора, слідчими є частина процесуальних дій, яка пов’язана із виявленням, фіксацією та перевіркою доказів у кримінальній справі [13, с. 234].

Поряд зі слідчими діями у науці кримінального процесу досить часто вживається таке поняття як «процесуальні дії». Тут варто погодитися із думкою Ю. М. Чорноус про те, що процесуальні дії співвідносяться зі слідчими діями, як ціле і частина. Процесуальні дії охоплюють усі передбачені кримінально – процесуальним законодавством заходи, проте відрізняються від слідчих за метою, колом уповноважених суб’єктів і порядком провадження, отримуваними результатами тощо[15, с. 49]. Досить цікаво простежити за тим, як різні науковці по-своєму формулюють ознаки, за якими слідчі дії можна порівнювати із процесуальними. Так вивчаючи слідчі дії, Є. Ф. Куцова відмежовує їх від процесуальних, обґрунтовуючи тим, що: 1) метою слідчих дій є збирання та перевірка доказів, тобто вони слугують одержанню саме доказів, натомість усі інші інформаційні дії здійснюють з метою доказування і також створюють «фактичні дані», проте доказами вони не є; 2) результати слідчих дій фіксуються у протоколах слідчих і судових дій. Тому віднесення до категорії слідчих певних дій, що втілюють рішення слідчого й утворюють у зв’язку з цим певні етапи розслідування, є недоцільним. Наприклад, притягнення особи як обвинуваченого протоколами, які були б джерелами доказів, не оформлює та не містить відомостей про факти[12, с. 22 – 23]. На думку Ю. Н. Бєлозьорова та В. В. Рябоконя процесуальні дії характеризуються такими ознаками як спрямованість на: 1) регулювання перебігу розслідування та його закінчення; 2) забезпечення дотримання та реалізації прав і законних інтересів учасників процесу; 3) оформлення прийнятих слідчим процесуальних рішень тощо. Таким чином, процесуальні дії, на відміну від слідчих, не є засобом реалізації завдань доказування, а лише створюють необхідні умови розслідування кримінальної справи[4, с. 3 – 4].

Безумовно, слідчі дії є частиною процесуальної діяльності слідчого та поряд із розшуковими, організаційними діями, що функціонують у тісному взаємозв’язку, взаємозалежності, спрямовані на досягнення завдань кримінального судочинства. Проте саме слідчі дії  слід вважати безпосереднім способом вирішення завдань доказування, при цьому вони є основним елементом у здійсненні процесу розслідування злочинів, самостійним кримінально – процесуальним інститутом. Крім основної зазначеної відмінної ознаки слідчих дій, існують також додаткові. І щодо їх переліку у науковців сформувались наступні думки. Так, М. Гутерман у їх числі таких ознак називає: процесуальний характер; необхідність достатніх підстав (фактичних а для деяких дій і юридичних); здійснення уповноваженим суб’єктом; проведення у межах досудового слідства; тактична обґрунтованість і вибірковість; внутрішня структура [8, с. 9].

Закріплення та регламентація слідчої дії в КПК України – обов’язкова умова її проведення. На це вказує  І. Биховський, слушно зазначаючи, що невірною є думка окремих процесуалістів і практика деяких слідчих, котрі вважають правомірним проведення даної дії, не передбаченої законодавством [5, с. 35]. О. Горбачов  як обов’язкову ознаку слідчої дії називає її проведення після порушення кримінальної справи [7, с. 30]. Проте слід зазначити, що чинне кримінально-процесуальне законодавче дозволяє проведення слідчих дій до порушення справи зокрема: огляд місця події, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв’язку.

Відображення процесу проведення слідчої дії та отриманих при цьому результатів відбувається у протоколі. Оскільки протоколи слідчих дій є самостійним видом доказів відповідно до ст. 65 КПК України і основним процесуальним засобом оформлення названих дій та їх результатів згідно з п. 20 ст. 32 КПК, їх ведення є характерною ознакою слідчих дій.[1, Ст. 65, 20, 32]. Як зазначає О. Білоусов, саме протоколи зазначених дій відображають результат безпосереднього сприйняття фактичних даних відповідними учасниками процесу [6, с. 26].

       Висновки. Таким чином дане наукове дослідження дає змогу зробити  наступні висновки. Чинне кримінально – процесуальне законодавство України не містить однозначного  та єдиного визначення такого поняття як слідчі дії і це, в першу чергу, формує прогалину  в законодавстві, яка  повинна бути подолана. Дане поняття  повинно відображати у собі такі ознаки як: а) здійснення тільки спеціально уповноваженими на те законодавством  особами; б) характер одного зі способів збирання доказів  та  спрямованість на збирання доказів; в) детальна регламентація законом підстав, умов і порядку проведення. Тому, з урахуванням цих ознак, слідчу дію у кримінально – процесуальному законодавстві  можна визначати так: «Слідча дія  – різновид процесуальної дії, що спрямована на збирання доказів, проводиться спеціально уповноваженою на те законодавством особою і детальна регламентація якої здійснюється КПК України».

Під час даного наукового дослідження було визначено відмінність між слідчими та процесуальними діями. Серед ознак, що відрізняють ці дії варто відмітити наступні: передбачення слідчих дій кримінально – процесуальним законодавством; безпосереднім їх призначенням є направленість на збирання, перевірку та оцінку доказів; крім винятків, зазначених у КПК України, слідчі дії застосовуються тільки після порушення кримінальної справи; вони підлягають єдиним правилам та вимогам до фіксації ходу слідчої дії та закріплення отриманих результатів; дозволяють об’єктивно фіксувати хід проведеної дії та її результати.

 

        

 

 

 

 

 

 

 

        Список використаних джерел та літератури:

 

1.  Кримінально – процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради. –  1961, N 2 ст. 15.

2. Проект Кримінального процесуального кодексу України (Текст законопроекту до другого читання 29.03.2012 ) / Електронний ресурс. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312

3. Бахин В. П. Специализированный курс криминалистики / В.П. Бахин. –К., 1987. – 384 с.

4. Белозеров Ю. Н. Производство следственных действий  / Ю. Н. Белозеров, В. В. Рябоконь. – М. : МСШМ МВД СССР, 1990. – 66 с.

5. Быховский И.Е. Развитие и совершенствование следственных действий / И. Е. Быховский. – Л., 1972. – 31с.

6. Білоусов О. І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному судочинстві / О. І. Білоусов. – К., 1996. – 51с.

7.  Горбачов О. Слідчі дії: термінологія, поняття, види // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1997. – 145 с.

8. Гутерман М. П. Организационные мероприятия следователя в процессе расследования преступлений: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / М. П. Гутерман. – М., 1980.– 18 с.

9. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел / А. Я. Дубинский. – К., 1987. – 84 с.

10. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України  / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.

11. Кузьмічов В. С. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення: Монографія / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2005. – 448 с.

12. Куцова Э. Ф. Следственные действия: понятие, обеспечение прав личности при их совершении / Э. Ф. Куцова // Вестник Московского университета. – 1991. – № 1. – С. 32 – 33.

13.  Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.

14. Нор В. Т. Кримінальний процесс України / В. Т. Нор, М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко.– К., 1992.– 489 с. (1)

15. Чорноус Ю. М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ю. М. Чорноус. – К., 2005. – С. 49.

Залишити відповідь