МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ МАЛИМИ МІСТАМИ НА ОСНОВІ АКТИВІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

Розкрито можливості державно-приватного партнерства для покращення умов регіонального й муніципального розвитку. Обгрунтовано перспективні сфери міської економіки для впровадження державно-приватного партнерства. Окреслено проблеми впровадження основних форм державно-приватного партнерства у практиці малих міст Карпатського регіону. Запропоновано напрями удосконалення його інституційного забезпечення на рівні малих міст.

Раскрыты возможностигосударственно-частногопартнерства дляулучшения условийрегионального имуниципального развития.Обоснованыперспективные сферыгородской экономикидлявнедрения государственно-частного партнерства. Определены проблемы внедрения основных форм государственно-частного партнерства в практике малых городов Карпатского региона. Предложены направления усовершенствования его институционального обеспечения на уровне малых городов.

Possibilities of state-private partnership for improvement of conditions of regional and municipal development are opened. Perspective spheres of city economy for introduction of state-private partnership are proved. Problems of introduction of the basic forms of state-private partnership in practice of small towns of Karpathian region are defined. Directions of improvement of its institutional maintenance at level of small towns are offered.

Сучасний посткризовий етап розвитку малих міст України характеризується складною ситуацією відновлення економіки, що загострює проблематику державної участі в регулюванні соціально-економічних процесів. Безробіття, міграційні процеси, монофункційна спеціалізація міської економіки, функціонування житлово-комунального господарства, брак бюджетних коштів та інші проблеми підтверджують необхідність посилення державної участі у підтримці соціально-економічного розвитку малих міст. Така участь держави визнається доцільною не лише з огляду на брак у малих містах фінансових ресурсів для реалізації першочергових завдань відновлення економіки, а передусім є необхідною для підтримки масштабних інвестиційних проектів, здатних диверсифікувати економічну базу міст, забезпечити підвищення якості життя місцевих мешканців.За таких умов підвищується увага до пошуку алтернативи прямому втручанню держави у соціально-економічні процеси муніципалітетів. Однією з таких є інститут державно-приватного партерства (ДПП), що дозволяє залучити в міську економіку додаткові ресурси, перерозподілити ризики між державою та підприємницьким сектором, скерувати зусилля на вирішення вагомих суспільних цілей і завдань при збереженні за державою повноважень та функцій.

Співпраця держави й приватного капіталу у формі ДППрозглядається як перспективний механізм розвитку малих міст та антикризовий інструмент його їх подальшого розвитку.

Актуалізує дане дослідження низка заходів на державному й регіональному рівнях, які присвячені проблематиці державно-приватного партнерства: щорічні конференціїАсоціації малих міст України“Державно-приватне партнерство якмеханізм розвитку малих міст” (2009 р.),“Держава і малі міста. Програма партнерства”, (2010 р.), “Ресурсне та інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності міських голів та органів місцевого самоврядування малих міст України” (2011 р.), XII міжнародна конференція “Україна-Хабітат: кращі практики. Розвиток житлово-комунального господарства малих міст” (2011 р.), яка розглядала регіональні інвестиційні програми розвитку ЖКГ малих міст на період 2012-2015 років, що реалізовуватимуться на принципах державно-приватного партнерства [26], а також 8-ий Фінансово-економічний форум “Соціально-економічні передумови місцевого розвитку в 2012 -2014 роках”, у рекомендаціях якого чільне місце відведено питанням розширенню фінансової бази місцевого самоврядування та реалізації проектів місцевого розвитку на базі ДПП, залучення кредитних ресурсів тощо [23].

У наукових колах особливості впровадження державно-приватного партнерства у регіональну й муніципальну практику висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Д. Амунца, В. Варнавського, Ю. Вдовенко, С.Грищенко, Б. Данилишина, Н. Дутко, Є. Жданко, В.Михєєва, В. Нойманна, І. Островський, О. Полякової [1-3, 5-6, 8-9,15-17, 19] та ін.

Метою публікації є розкриття можливостей ДПП для покращення соціально-економічного розвитку малих міст регіону для реалізації пріоритних заходів державної цільової програми з підтримки розвитку малих міст.

Потужним інструментом управління соціально-економічним розвитком малих міст є кооперація місцевої влади і бізнесу у формі ДПП. ДПП є довгостроковим співробітництвом між державою, органами місцевого самоврядування і приватними фірмами, які розподіляють ризики визначеного бізнесу, а також приватні фірми беруть на себе певні державні, муніципальні завдання і керують нами  самостійно на свій ризик [18]. За трактуванням В. Варнавського, ДПП – це інституціональний і організаційний альянс між державою і бізнесом з метою реалізації національних і міжнародних, масштабних і локальних, але завжди суспільно значущих проектів у широкому спектрі сфер діяльності [2].

Сам термін є перекладом з англійського – “public-private partnership (PPP)” і давно застосовується у зарубіжних державах: Франції, Великобританії, США, Канаді, Австрії, Бельгії, Данії, Австралії, Ізраїлі, Ірландії, Фінляндії, Іспанії, Португалії, Греції, Південній Кореї, Сінгапурі, Чехії та ін. У якості публічного партнера в практиці інших держав задіяні не лише органи державної влади, органи місцевого самоврядування, але також благодійні фонди та громадські організації [8].

Як зазначає І.В. Запатріна, згідно  міжнародної практики сутність явища ДПП полягає у встановленні довгострокових стратегічних відносин для реалізації суспільно значимих проектів між приватним сектором та публічною владою, яка уособлює собою як центральні органи виконавчої влади, так і органи місцевого самоврядування [11].

Інститут ДПП тільки починає запроваджуватися у вітчизняну практику малих міст залучення інвестицій для вирішення стратегічних завдань. Зарубіжний досвід доводить про ефективність співпраці держави і місцевого самоврядування з приватним капіталом у формі ДПП у сфері розвитку й управління інфраструктурними об’єктами. Як стверджує І. А. Островський, саме розвиток інфраструктури є тактичним антикризовим заходом та стратегічним кроком, що забезпечує довгострокове економічне зростання малих міст. Масштабні інфраструктурні проекти дозволять пожвавити будівельну галузь, сектор послуг і сприятимуть створенню нових робочих місць у короткостроковій перспективі, а в довгостроковій –каталізатором економічного піднесення [17] і переходу міста у нову постіндустріальну фазу соціально-економічного розвитку. Такі альянси органів місцевого саморядування й підприємницького капіталу створюються на певний термін з метою реалізації конкретного проекту і припиняє функціонування після його завершення. Про перший успішний досвід залучення ДПП в Україні засвідчуєреалізація масштабних загальнонаціональних заходів з формування транспортної інфраструктури у формі концесії при підготовці до ЄВРО 2012.

Можливість реалізації заходів державно-приватного партнерства у малих містах Карпатського регіону (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області) зумовлена не лише їх значною чисельністю й невирішеними проблемами, апозитивним історичним досвідом співпраці органів місцевого самоврядуваннята місцевих громад завдяки їх високому рівню самоорганізації, а на даному етапі підкріплена нормативо-правовою базою їх забезпечення.

Адже нестачу бюджетних коштів для реалізації стратегічно важливих проектів у інженерній інфраструктурі, житлово-комунальному господарстві, енергетиці та інших сферах в умовах економічної невизначеності та тривалості кризових явищ можна компенсувати інвестуванням приватного капіталу, який при відповідних державних гарантіях отримає низку додаткових переваг при інвестуванні соціально значущих проектів: розширення власних інвестиційних можливостей, можливість вибору проектів та розподіл ризиків від спільної діяльності тощо.

Суть державно-приватних відносин у модернізації соціально-економічного розвитку малих міст полягає у налагодженні договірних основ між органами державної влади і органами місцевого самоврядування (державними партнерами) з одного боку, та юридичними особами або фізичними особами – підприємцями (приватними партнерами) – з іншого боку. ДПП передбачає максимальну передачу владних повноважень уряду регіональним та місцевим органам державної влади і місцевого самоврядування для вирішення головних завдань розвитку малих населених міст та гарантує не лише право обирати цілі соціально-економічного розвитку, а й їх адекватне забезпечення фінансовими ресурсами й механізмами [14].

Активізація ДПП у малих містах Карпатського регіону можлива за умов покращення нормативно-правової бази регулювання відносин держави і приватного капіталу та розробки ефективних механізмів фінансування проектів. Ретроспективний аналіз законодавчих студій присвяченихформуванню ДПП в Україні засвідчив про неодноразові спроби його впровадження протягом 2008-2010 рр.(2008 р. – проект Закону України “Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні” N3447).Прийняття у 2010 р. Закону України 2404-VІ “Про державно-приватне партнерство” [20](набув чинності в жовтні 2010 р.) забезпечило організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними на основі принципівДПП на договірній основі, що сталосвоєрідним “сигналом”,бажаннямз боку державного партнера впроваджувати механізми ДПП [25].Одного дієвого  законодавчого поля для реалізації проектів ДПП, як зазначають науковці, замало. Необхідно також формування інституційно-організаційного супроводу. Одним з таких є Український центр сприяння розвитку публічно-приватного партнерства [27], метою якого є науково-організаційний супровід ДПП в Україні.

Головними сферами застосування ДПП у законодавстві визначено: пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування; виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; збір, очищення та розподілення води; охорона здоров‘я; туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт; забезпечення функціонування зрошувальних і осушуваних систем; оброблення відходів; виробництво, розподілення та постачання електричної енергії; управління нерухомістю [20].

Залучення інструментів ДПП до інфраструктурних проектів (будівництво аеродрому, транспортна інфраструктура) має позитивну практику при підготовці проведення ЄВРО 2012 у місті Львові. Зазначимо, що бізнес-середовище великого міста є більш привабливим до залучення інвестицій приватного капіталу та реалізації можливостей ДПП. Вкрай негативною ситуацією, яка на даний момент унеможливлює впровадження форм ДПП у малих міста є обмеженість бюджетних ресурсів, недорозвинений бізнес-клімат та неугзгодженості нормативно-правового поля. Отже, малі й великі міста мають різні передумови й можливості залучення ДПП для реалізації необхідних проктів. Однак своєрідною перевагою муніципалітетів малих міст є більш тісна співпраця із місцевими мешканцями, краща поінформованість про їх потреби та вищий рівень самоорганізації населення для вирішення спільних проблем.

Головними проблемними сферами в умовах системного недофінансування малих міст України (й Карпатського регіону, зокрема) є: ЖКГ, освіта та охорона здоров’я, соціальний захист населення, житлове будівництво.Відтак пріоритетними напрямами до залучення ДПП є: ЖГК, інфраструктурні проекти (транспорт, дороги), вирішення проблем із твердими побутовими відходами, соціальна інфраструктура. При цьому, як зазначають дослідники, ДПП слід розглядати як інструмент підвищення ефективності реалізації проектів, ніж лише як засіб залучення бюджетних коштів [12]. Варто розуміти, що наслідками такої ефективності в результаті неформальних та довірчих відносин учасників партнерства можуть бути підвищення якості наданих населенню послуг, умов життєдіяльності місцевої спільноти, а відтак і зростання їх вартості.

Оскільки кожен із пріоритетних напрямів впровадження ДПП визначається індивідуально для кожного малого міста, то необхідно з метою оптимізації використання державних коштів інтегрувати проблеми малих міст для організації певних форм ДПП й комплексно вирішувати такі проблеми в межах компетенції певної адміністративної області, а відтак і на рівні економічного району, яким є Карпатський регіон.

У Державній цільовій програмі підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки зазначено, що державна фінансова підтримка (у формі субсидії) буде спрямована на вирішення пріоритетних проблем:

–       удосконалення нормативно-правової бази з питань стимулювання соціально-економічного розвитку малих міст;

–       запровадження ефективного механізму надання державної фінансової підтримки соціально-економічного розвитку малих міст за такими напрямами:

–       розроблення містобудівної та землевпорядної документації;

–       реалізація інвестиційних проектів у сфері житлово-комунального господарства, зокрема впровадження енергозберігаючих технологій у сфері тепло- та водопостачання;

–       забезпечення сучасною технікою для вивозу твердих побутових відходів;

–       будівництво та реконструкція автомобільних доріг;

–       впровадження енергозберігаючих технологій вуличного освітлення[21].

Спільними нагальними проблемами для більшості малих містКарпатського регіону, як показав наш аналіз, є критичний стан місцевих доріг, застаріла матеріальна база ЖКГ та житлове будівництво (передусім соціальне). Особливостями малих міст вищенаведеного регіону є велика чисельність малих історичних міст (лише у Львівскій області налічується 27 малих історичних міст), які володіють значним потенціалом для розвитку культурно-пізнавального та сакрального туризму, однак через брак відповідної туристичної інфраструктури, незадовільний стан частини об’єктів, що складають історико-архітектурну спадщину регіону, недостатнє залучення малих міст до туристичних маршрутів України, недостатнє фінансування проектів охоронних зон пам’яток архітектури й відсутності поінформованості цільової аудиторії про туристичні можливості не можуть повноцінно розвивати цей напрям.

Привабливою й перспективною для впровадження й реалізації ДПП у малих містах є сфера житлового будівництва. Сприяє цьому низка програм, які розроблені на виконання “Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки”[7]: розроблено програму “Доступне житло” в рамках Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 509, потенційні учасники мають змогу отримати кредит на свою частку внеску [24].

Така практика засвідчує про партнерські стосунки держави й приватного капіталу у вирішенні нагальних життєвих потреб населення. Для успішної реалізації заходів програми передбачено також формування умов для будівництва (придбання) доступного житла за рахунок оптимізації існуючих, запровадження нових ефективних фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки будівництва доступного житла.

Важливим питанням залишається розробка механізмів та вибір форм ДПП для покращання соціально-економічного стану малих міст Карпатського регіону у найбільш перспективних галузях. На даному етапі основними формами партнерства визнано: концесійний договір, договір оренди, програмні державні інвестиції, податкові пільги, особливі економічні зони, інвестиційні фонди, венчурні інвестиції [28].

На нашу думку, найбільш перспективною формою ДПП для інфраструктурних проектів малих міст даного регіону є концесія – система відносин між державою (концедентом) і приватною юридичною або фізичною особою (концесіонером), яка виникає в результаті надання концедентом концесіонеру прав користування державною власністю за угодою, за певну плату, на певний термін, а також прав на реалізацію тих видів діяльності, які є виключною монополією держави [29, с.328].

Попри все вищесказане зазначимо, що реалізація окреслених напрямів покращання управління малими містами Карпатського регіону засобами, програмно-цільового управління на новій концептуальній основі та активізація діяльності ДПП неможлива без спільної позиції всіх учасників процесу та об’єднання зусиль на всіх ієрархічних рівнях управління для здійсненні комплексу першочергових заходів. Реалізація ДПП у муніципальній практиці обмежена низкою суперечностей та неузгодженостей як законодавчих актів, так і невідпрацьованістю фінансово-економічних механізмів їх виконання.

Головні проблеми, які перешкоджають ефективній організації ДПП у малих містах Карпатського регіону стосуються таких площин: інституціальна (нормативно-правове забезпечення), організаційна (формування нових структур зі сприяння ДПП, розробка механімів забезпечення ДПП).

Для активізації вровадження форм ДППв Україні, у малих містах, зокрема, необхідно:

у нормативно-правовій сфері:

1)                поліпшити нормативно-правове забезпечення ДПП: узгодження чинної законодавчої бази щодо використання державної власності при залученні ДПП у частині законів України “Про управління державним та комунальним майном”, “Про оренду державного та комунального майна”, “Про концесії”, “Про концесії на будівництво та експлуатаціюавтомобільних доріг”, “Про фінансовий лізинг, про угоди про розподіл продукції”[10];

2)                прийняти нові закони: “Про соціальну відповідальність бізнесу”, затвердити проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей передачі в оренду чи концесію об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності”;

3)     внести зміни до Бюджетного кодексу щодо регулювання прийняття територіальними громадами міст довготермінових фінансових зобов’язань в рамках ДПП, які також визначатимуть їх статус та порядок надання [23];

4)                внести зміни до Порядку здійснення місцевих запозичень, затверджених Постановою КМУ №110 від 10.02.2011 р., визначивши, що місцеві запозичення можуть здійснюватися у формах, передбачених законодавством [23];

5)                закріпити норматив для малих міст у державних цільових та регіональних програмах соціально-економічного розвитку, галузевих і бюджетних програмах (субвенції з держбюджету місцевим бюджетам, стабілізаційний фонд), тобто забезпечити справедливий розподіл коштів субвенцій на соціально-економічний розвиток територій [4];

у організаційній сфері слід:

6)                сформуватимісцеві та регіональні реєстри об’єктів ДПП;

7)                удосконалити фінансово-інвестиційний механізм державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла, оптимальних для регіону планувальних та конструктивних рішень;

8)                створити у кожному регіоні координаційний центр сприяння розвитку форм ДПП, який би проводив навчально-роз’яснювальні семінари, наради із головами міських та селищних рад і підприємцями, ознайомлював із кращими практиками впровадження ДПП, а також сприяв ефективній роботі малого та середнього бізнесу на засадах формування державних гарантій.

Висновки: проведене дослідження показало, що модернізація управління соціально-економічним розвитком міст потребує удосконалення механізмів нормативно-правового забезпечення функціонування міст, що полягає у чіткому розподілі повноважень між представницькою владою міст та виконавчою владою району і узгодження суперечностей між ними, а також забезпеченні консенсусу між владою, бізнесом і населенням, що виражається у формі державно-приватного партнерства. Найбільш перспективними для впровадження форм ДПП визнано сфери житлово-комунального господарства, модернізацію соціальної,транспортної та туристично-інформаційної інфраструктури.Однак, без узгодження нормативно-правових актів неможливо досягнути ефективної співпраці держави й підприємницького середовища, тільки узгоджена дія всіх ланок влади спроможна покращити існуючу економічну базу та у майбутньому забезпечити сталий розвитку малих міст.

Перелік використаних джерел:

  1. Амунц Д. М. Государственно-частное партнерство. Концессионная модель совместного участия государства и частного сектора в реализации финансовоемких проектов / Д. М. Амунц // Справочник руководителя учреждения культуры. – 2005. – № 12. – С. 16–24. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cultinfo.ru/cultura/2006-04/partnerstvo.htm#00.
  2. Варнавский В. Государственно-частное партнерство в России: проблемы становления [Электронный ресурс] / В. Варнавский – Режим доступа : http://www.strana-oz.ru/?numid=21&article=988
  3. Вдовенко Ю.С. Перспективи публічно-приватного розвитку теплоенергетичного сектору в Україні [Електронний ресурс]/ Ю. С. Вдовенко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vcndtu/2009_ 39/8.htm.
  4. Гоцуєнко Н.Розмір має значення. Чим менше місто, тим більше в нього проблем//“Дзеркало тижня” №26, 2010 р.[Електронний ресурс]/Н.Гоцуєнко – Режим доступу :http://dt.ua/POLITICS/rozmir_mae_znachennya__chim_menshe_misto,_tim_bilshe_v_nogo_problem-60708.html
  5. Грищенко С. Підготовка та реалізація проектів публічно-приватного партнерства : практ. посібн. для органів місцевої влади та бізнесу / С. Грищенко. – К. : ФОП Москаленко О. М., 2011. – 140 с.
  6. Данилишин Б. М. Аналіз регуляторного впливу при впровадженні Закону України “Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні” [Електронний ресурс] / Б. М. Данилишин // Департамент інвестиційної та інноваційної діяльності. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/ control/uk/publish/article/system.
  7. Державна цільова соціально-економічна програма будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки : Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. N 1249 [Електронний ресурс] – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/704-2011-%D0%BF.
  8. 8.     Дутко Н. Г.Сутність та поняття державно-приватного партнерства в контексті дослідницьких підходів / Н.Г. Дутко//Науковий вісник Академії муніципального управління [Текст] : зб. наук. пр. Серія: Управління/ Акад. муніцип. упр. – К.:2011. – №3. С.328-335.[Електронний ресурс]– Режим доступу :www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_upravl/2011…/41.pdf.
  9. ЖданкоЄ.С. Житлово-комунальне господарство міст України: пріоритетні тренди розвитку / Є.С. Жданов// Экономика строительства и городского хозяйства. – 2011, том 7, номер 1, С.31–40. [Електронний ресурс] – Режим доступу :http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/EkBud/2011_1/st-05.pdf.
  10. 10.                       Жерліцин Д.К. Публічно-приватне партнерство як функціональний механізм удосконалення місцевого самоврядування [Електронний ресурс]/Д.К. Жерліцин – Режим доступу :  212.111.196.8:8081/upr_fundament_doslidzhen/…/Куц.doc.

11. Запатріна І.В. Публічно-приватне партнерство в Україні: перспективи застосування для реалізації інфраструктурних проектів і надання публічних послуг/ І.В. Запатріна // Економіка і прогнозування – 2010. №4. [Електронний ресурс] – Режим доступу :www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ep/2010_4/4_Zapatrina.pdf.

12. Ломовцева, О. А. Государственно-частное партнерство как фактор повышения эффективности муниципального управления / О.А. Ломовцева, А.И. Мордвинцев ; БелГУ // Научные ведомости БелГУ. Сер. История. Политология. Экономика. Информатика. – 2009. – №9, вып. 11/1.-С. 5-10. [Электронный ресурс] – Режим доступа :http://hdl.handle.net/123456789/314.

13. Макаров О. А. Шляхи розвитку нормативно-правового регулювання публічно-приватного партнерства у житлово-комунальному господарстві України [Електронний ресурс]/ О. А. Макаров – Режим доступу : http://www.iec-expo.com.ua/index.php?id=88&L=1.

14. Мельников С.Б Институциональный механизм регионального управления [Электронный ресурс] / С.Б. Мельников – Режим доступа : http://www.edu.ru/ed/modules.php?op=modload&name=Web_Links&file=index&l_op=viewlink&cid=5&min=1910&orderby=dateD&show=10&fids%5B%5D=307

15. Михеев В.А. Государственно-частное партнерство в реализации приоритетных национальных проектов [Электронный ресурс] / В.А. Михеев – Режим доступа: http://www.csociety.ru/wind.php?.

16. Нойманн В. Опыт ТАЛЕС при развитии публично-частного партнерства в странах Восточной Европы / В. Нойманн // Розвиток публічно-приватного партнерствав житлово-комунальній сфері : круглий стіл (м. Київ, 3.07.2008 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minjkg.gov.ua/activity/ni/ni-innov/267-rishennyavisnovki-kruglogo-stolu-rozvitok

17. Островський І.А. Державно-приватне партнерство як чинник регіонального розвитку [Електронний ресурс] / І.А. Островський – Режим доступу :eprints.kname.edu.ua/17261/1/157-161_Островський_ІА.pdf.

18. Перспективы развития государственно-частного партнерства в Украине. Заседание “Юридического пресс-клуба” [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.press-club/org.ua/index.php?option.

19. Полякова О. М. Державно-приватне партнерство в Україні: проблеми становлення [Електронний ресурс] / О. М. Полякова // Коммунальное хозяйство городов (87). – 2009. – С. 317–322. – Режим доступу : http://eprints.kname.edu.ua/11980/.

20. Про державно-приватне партнерство: Закон України від 1.07.2010 р. // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 160. – Орієнтир. – № 34. – С.9-11.

21. Про затвердження Державної цільової програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 905 від 31.08.2011) : ПостановаКабінету Міністрів України від 29 листопада 2010 р. N 1090.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/1090-2010-п.

22. Про схвалення Концепції розвитку державно-приватного партнерства у житлово-комунальному господарстві: Розпорядження Кабінету Міністрів України (за станом на 16.09.2009 р.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=1184-2009-%F0.

23. Рекомендації восьмого Фінансово-економічного форуму “Соціально-економічні передумови місцевого розвитку в 2012-2014 роках” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/Recommendations_Forum_ukr.pdf.

24. Розроблено програму кредитування учасників Державної цільової програми “Доступне житло”[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://paralleli.if.ua/news/9461.html

25. Сосновський А.О. Можливості застосування інструментів державно-приватного партнерства в проектах розвитку транспортної інфрастуктури[Електронний ресурс]/А.О.Сосновський, О.Є.Пастушенко– Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vmntu/2011_2/6.pdf

26. У Мінрегіоні пройшла міжнародна конференція “Україна-Хабітат” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua

27. Український центр сприяння розвитку публічно-приватного партнерства[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrppp.com

28. Шемирзова А.Ш. Оценка эффективности государственно-частного партнерства и возможности его применения в посткризисной России[Электронный ресурс]/А.Ш. Шемирзова. – Режим доступа: http://www.company-nm.com/files/2010_jan/48-51.pdf.

29. Яковлев П.А. Государственно-частное партнерство: анализ международного опыта и перспектив использования в Украине / П.А. Яковлев // Коммунальное хозяйство городов, 2010. – №92, С.323-331.

Залишити відповідь