РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті визначено сутність валютного регулювання, особливості та проблеми регулювання валютних операцій в Україні.

Ключові слова: валютне регулювання, валютні операції

В статье определена сущность валютного регулирования, особенности и проблемы регулирования валютных операций в Украине
Ключевые слова: валютное регулирование, валютные операции.

The article explains the purpose of exchange control, characteristics and problems of regulation of foreign exchange transactions in Ukraine.
Key words: currency regulation, currency transactions

У зв’язку з переходом економіки України до ринкових умов та поширенням економічних інтеграційних процесів роль валютного регулювання в процесі управління валютними операціями є значною. Проведення валютних операцій є складним і ризиковим видом діяльності, який супроводжується нестабільністю та неможливістю протидіяти цілеспрямованим валютним спекуляціям. Тому вивчення регулювання валютних процесів є доцільним та актуальним.
У вітчизняній та зарубіжній літературі існує низка наукових праць, присвячених вивченню проблемі валютного регулювання. Серед вітчизняних вчених слід відзначити таких авторів як В.Гейця, В.Ющенка, О.Дзюблюка, О.Барановського, О.Береславської, Ф.Журавки, В.Коваленко, В.Міщенка, Д.Полозенка, А.Сомик. Стосовно праць зарубіжних вчених з регулювання валютних відносин, то заслуговують на увагу роботи Г.Тосуняна, М.Артьомова, О.Козиріна, О.Ємеліна, В.Ебке.
Мета дослідження полягає у визначенні основних аспектів регулювання валютних операцій на основі теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.
Входження України у світове економічне співтовариство та перехід до ринкових відносин істотно підвищують увагу до регулювання валютних операцій. Валютне регулювання це – діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію валютних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями [1]. Об’єктом валютного регулювання в Україні є операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов’язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти закордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги; а також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України [2].
За допомогою валютного регулювання забезпечується необхідна взаємодія монетарних і фінансових процесів пов’язаних з міжнародними валютними й фондовими ринками. Специфікою валютного регулювання є також те, що за його допомогою внутрішня економіка знаходиться під впливом глобальної економіки, а національне виробництво орієнтуються на світові ціни, стандарти. Тому, регулювання валютних операцій повинне сприяти вирішенню проблем в середині країни, забезпечити конкурентоспроможність країни, а також забезпечити її економічну і фінансову безпеку.
Україна за допомогою валютного регулювання визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти [2].
Регулювання валютних операцій може здійснюватися на рівні національної, регіональної чи світової валютних систем. На сучасному етапі розвитку економіки відбувається активна співпраця України з Міжнародним валютним фондом, Європейським валютним союзом, тому регулювання валютних операцій є важливим фактором участі України у світогосподарських зв’язках.
Регулювання валютних операцій в державі здійснюється за допомогою видання нормативних актів у сфері валютних відносин. Для успішного виконання валютної політики України створена відповідна система державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Регулювання валютних операцій здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та низкою міністерств і відомств.
Одним з основних документів, який регулює операції з валютними цінностями, визначає статус валюти України як єдиного законного засобу розрахунків на всій території України, містить визначення понять, якими оперує валютне законодавство, встановлює загальні принципи валютного регулювання: обов’язкове ліцензування при здійсненні валютних операцій, а також обов’язкове декларування валютних коштів, функції державних органів та установ кредитно-фінансового характеру при регулюванні та здійсненні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року [3]. В ньому закріплені система та повноваження державних органів у сфері валютного регулювання, особливо це стосується функцій Кабінету Міністрів України і Національного банку України. Також регулювання валютних операцій в Україні здійснює Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Міністерство транспорту та зв’язку України.
Також, важливе значення для регулювання валютного ринку України мало ухвалення в 1999 році Закону України “Про Національний банк України”, відповідно до якого Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль [4]. Він відповідальний за здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України, контролю дотримання ліміту зовнішнього державного боргу і визначення при необхідності лімітів заборгованості в іноземній валюті банками-нерезидентами. Національний банк контролює своєчасність надання звітів та документації про здійснення валютних операцій за встановленими ним єдиними формами і публікує звіти про власні операції уповноважених банків. НБУ також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на Міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов’язаних із строковими (ф’ючерсними) угодами [4].
До повноважень НБУ належить обов’язкове декларування в Національному банку валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України. Порядок і терміни декларування встановлюються НБУ; він гарантує таємницю інформації щодо декларування валютних цінностей.
Також слід зазначити, що 6 листопада 2012 року вступив в дію Закон України № 5480-VI «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок», згідно з яким НБУ надається право тимчасово (на термін до 6 місяців) запроваджувати (з подальшим скасуванням після стабілізації ситуації на внутрішньому валютному ринку і урівноваження платіжного балансу України) норми про обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті. Крім того, згідно даного закону, НБУ має право тимчасово змінювати терміни розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів [5]. Даний законопроект сприятиме тому, що грошові кошти резидентів в період погіршення стану платіжного балансу зможуть сприяти покращенню вітчизняної економіки за рахунок скорочення термінів інвестування (кредитування) економіки інших держав.
Таким чином 19 листопада 2012 року вступили в дію дві постанови НБУ: від 16.11.2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» [6], а також постанова № 479 «Про встановлення розміру обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» [7]. Згідно постанови № 479 введено обов’язковий продаж 50% валютної виручки експортерів. “Надходження в іноземній валюті 1-ої групи класифікатора іноземних валют і банківських металів… і в російських рублях, на які розповсюджуються вимоги постанови №475, підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України у розмірі 50 відсотків”. Постановою №475 Нацбанк вирішив ввести обов’язковий продаж валютної виручки експортерів та скоротив термін повернення виручки з 180 до 90 днів.
Також Національний банк України зобов’язав фізичних осіб продавати закордонні валютні перекази, які перевищують 150 тис. грн. в місяць. Згідно з постановою, уповноважений банк повинен здійснювати продаж валютних надходжень без доручення клієнта не пізніше ніж на наступний робочий день після зарахування надходжень. Гривневий еквівалент повинен бути зарахований на поточний рахунок одержувача переказу не пізніше наступного робочого дня після здійснення обов’язкового продажу [6].
Проте, основним недоліком валютного регулювання в Україні, є те, що валюта України та номіновані в ній платіжні документи були зараховані до безумовних валютних цінностей без зазначення, що такими вони стають лише в момент перетину кордону. Прийняте формулювання автоматично поширює правила валютного контролю і на національну валюту, що на практиці просто ігнорується через явну невідповідність логіці [8].
Проблемою України є також достатньо гнучке ліберальне фінансове законодавство та спрощена процедура банківських операцій. Тому, останнім часом з’явилися нові офшорні фінансові центри, такі як Гонконг, Сінгапур, Бахрейн, Багамські Острови тощо, що пов’язано насамперед з економічною свободою та лібералізацією національних фінансових ринків. Ці ринки привабливі для багатьох учасників завдяки ліберальному фінансовому і валютному законодавству, конфіденційності (анонімності) банківських рахунків, відсутності валютних застережень та контролю за валютними операціями [9].
Цікавим практичним аспектом регулювання валютних операцій, який є досить актуальним на даний момент в Україні можна назвати проект закону про введення 15% податку на продаж валюти. Наразі Податковий кодекс виключає з розрахунку загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб доходи від операцій з валютними цінностями (окрім цінних паперів), пов’язаних із переходом права власності на такі валютні цінності. Крім того, від оподаткування звільнено дохід від зміни курсу гривні до долара за випущеними в 2012 році дебютними валютними казначейськими зобов’язаннями.
Головною метою законопроекту є боротьба з валютними спекуляціями й стабілізація курсу гривні. До речі, у країнах ЄС поширена практика, відповідно до якої при продажі валюти потрібно платити значну комісію [10]. Експерти стверджують, що введення збору може привести до скорочення надходження валюти на ринок.
Крім того, новий збір буде стимулювати ріст обсягу «чорного» ринку. Фактично платити цей збір будуть тільки ті, хто продає валюту у випадку появи гострої потреби в гривні. І кредит готівкою на місяць обійдеться дешевше 15%. Постраждають іноземці, які приїдуть в Україну з валютою [10].
Ми вважаємо, що норма податку на продаж валюти у розмірі 15% є занадто великою. Вона може призвести до абсолютної «тінізації» валютного ринку, а також скорочення або й припинення експорту та імпорту. Банки намагатимуться різними способами ухилятися від сплати такого податку, адже вони навчилися «обходити» податок на безготівкові операції з валютою при ставці у 0,5%.
Отже, регулювання валютних операцій – це діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на підтримку рівноваги платіжного балансу та стабільності національної валюти за рахунок контролю за здійсненням валютних операцій. Проте, регулювання валютних операцій в Україні відзначається гнучким ліберальним фінансовим законодавством та спрощеною процедурою банківських операцій. Його недосконалість призводить до тінізації валютного ринку України, зокрема, зростання обсягу валютних спекуляцій та виведення валюти у офшорні фінансові центри. Тому, з метою боротьби з зростанням «чорного» ринку та покращенням стану платіжного балансу в Україні введено обов’язковий продаж 50% валютної виручки, а також планується введення 15% податку на продаж валюти.
Література:
1. Кравчина С.В. Экономические науки №3. // Финансовые отношения. Особливості правового регулювання валютних операцій в Україні.
2. Банківське право. Правове регулювання валютних операцій та здійснення валютного контролю. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.mgu.com.ua/docs/KPIDU/bankiske_pravo/Tema_6.pdf. – Назва з екрана.
3. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93// Урядовий кур’єр – 1999. – 1 липня.
4. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №29. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/go/679-14.- Назва з екрана.
5. Закон України № 5480-VI «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок від 6.11.2012 року.
6. Постанова НБУ № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року.
7. Постанова НБУ № 479 «Про встановлення розміру обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року.
8. Ванзяк І. Правове регулювання валютних операцій в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення. Інститут КНТЕУ, м. Чернівці.- 2011 р.
9. Рогач Ф. Щодо цілей валютно-курсового регулювання в Україні // Економіст.-2008 р. №1. – С.25-28.
10. Українська правда. Податок на продаж валюти запрацює не раніше лютого. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2012/11/20/6977754/.- Назва з екрана.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь