У статті здійснено аналіз пенсійної реформи у частині її недоліків і проблемних аспектів та запропоновано шляхи отримання максимально кращого результату від цієї реформи.
This article contains analysis of pensionary reform, its drawbacks and problematic aspects. Moreover, the most effective ways of attaining better results are offered.
Постановка проблеми. Восени 2011 року законодавцями України було створено пенсійну реформу – одна із найбільш неоднозначних реформ останнього часу. Запровадження даної реформи буде здійснюватись поетапно, протягом доволі тривалого відрізку часу, але навіть це не зменшило суспільного резонансу щодо змін у регулюванні пенсійних правовідносин, які виникнуть внаслідок цієї реформи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки предметом даної статті є проблеми та недоліки пенсійної реформи 2011 року, існує багато критичних публікацій, але досить мало наукових досліджень на вказану тематику, проте оскільки тема є гостро актуальною – у фахових виданнях є значна кількість цікавих статей, де в різних аспектах досліджується фінансово-демографічні аспекти підвищення пенсійного віку в Україні та інші проблемні питання.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження проблемних питань та недоліків пенсійної реформи 2011 року. Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки наступних завдань: розкрити зміст та проаналізувати проблемні питання пенсійної реформи 2011 року та запропонувати можливі варіанти їх подолання.
Викладення основного матеріалу. Пенсійна реформа 2011 року, без сумніву, на сьогодні, це один із найбільш неоднозначних кроків діючої влади. Найкращим підтвердженням цьому слугують протести тих верств населення, яких найбільше зачіпають нововведення [5, c. 38].
Мета запровадженої пенсійної реформи, яка стартувала з жовтня 2011 року, полягає у збалансуванні витрат держави на соціальні гарантії, зокрема – пенсії, та доходами, за рахунок яких ці витрати фінансуються. Тому, українські економісти дають таку дефініцію пенсійній реформі – це спроба урівноваження дохідної та видаткової частин бюджету Пенсійного фонду України [4, c. 228].
У 2010 році дефіцит коштів Пенсійного фонду України склав 26,6 млрд. грн., у 2011 – 30,1 млрд.грн. Покриття дефіциту коштів передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України.
Реакція населення на запроваджену реформу виявилася негативною. Якщо станом на 1 січня 2011 року у Пенсійному фонді на обліку було 445,295 тисячі працюючих осіб, то станом на перше травня їх кількість скоротилася до 409,739 тисячі. Тобто, значна кількість працюючих (тієї частини населення, яка і створює ці ж пенсійні надходження) вийшли на пенсії раніше, для того щоб в результаті реформи їхня пенсія не зменшилася, адже закон зворотної сили немає.
Дохідну базу Пенсійного фонду, як і бюджету в цілому, підриває ще один факт – констатується статистично, що в Україні за І півріччя 2011 року на 400 тисяч скоротилася кількість платників до Пенсійного фонду. Це означає, що саме на стільки зросло безробіття, в тому числі в результаті введення Податкового кодексу. Частина підприємців вдалися до різноманітних заходів з метою приховання прибутку (що сприяє збільшенню сектору тіньової економіки), частина – згорнула свою діяльність [4, c. 20]. Таким чином, посилюється дисбаланс між працюючими і пенсіонерами, дохідною та видатковою базами Пенсійного фонду.
Одночасно, за даними досліджень, українці платять одні з найвищих у Європі пенсійних зборів, при цьому отримують одну із найменших пенсій [2, c. 63]. Так, середній розмір відрахувань із зарплати до Пенсійного фонду складає 35%, а середня пенсія складає близько 1122 гривень.
При тому, що шведи, які відраховують у пенсійний 32,8% зарплати, отримують пенсію в 2000 доларів на місяць. А американці, з 10,7% відрахуваннями – в середньому 1100 доларів. У сусідній Росії розмір середньої пенсії складає близько 290 доларів, а відрахування у Пенсійний фонд – 29% з зарплати [2, c. 63].
Нинішня пенсійна реформа не здатна повноцінно вирішити питання дефіциту Пенсійного фонду, оскільки підходить до цього завдання надто вузько. Так, на думку голови парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталії Королевської, з якою ми погоджуємося, дефіцит Пенсійного фонду – проблема триярусна [1, c. 19].
Перший ярус – це тіньова економіка, з якої не сплачуються податки. Без легалізації економіки, 50% якої знаходиться в тіні, ніколи не буде гідних пенсій і збільшення доходів бюджету. Легалізація економіки – не лише легалізація зарплат. Пропозиції уряду щодо детінізації зарплат, в які закладені винятково репресивні заходи, не вирішують проблеми. Пропоноване посилення повноважень контролюючих органів лише дасть чиновникам додаткові важелі тиску на бізнес. Отже, ростиме корупція, підприємці будуть продовжувати йти в тінь, а надходження до Пенсійного фонду – падати.
Другий ярус – це демографічна проблема. 1 квітня 2011 року чисельність пенсіонерів усіх категорій становила 13,8 мільйони осіб. При цьому громадян працездатного віку нараховувалося 18,4 мільйони. Тобто на одного пенсіонера припадає 1,3 людини працездатного віку.
За даними Українського інституту соціальних досліджень, 85% українців вважають, що криза в країні триває. Також 58% переконані, що їхнє майбутнє виглядає значно гірше або швидше гірше, ніж рік тому. Цей факт змушує молоді сім’ї виховувати 1, максимум 2 дитини, а це ті люди, які через 20-25 років пенсійно утримуватимуть нинішніх працюючих.
Третій ярус – це падіння економіки. Після введення в дію Податкового кодексу в Україні розпочався тренд зростання безробіття і скорочення інвестицій. А збільшення безробіття скорочує ВВП та зменшує дохідну частину бюджету та позабюджетних фондів, до яких відноситься і Пенсійний фонд.
Для того, щоб пенсійна реформа справді була ефективною, нині необхідно враховувати такі фактори.
1. Без розвитку економіки ніколи не буде бездефіцитного бюджету Пенсійного фонду. Необхідно стимулювання підприємництва, створення умов для конкуренції дозволить створювати робочі місця. Відповідно, зростуть і відрахування в Пенсійний фонд.
Створення тільки 500 тисяч робочих місць дозволить збільшити відрахування до Пенсійного фонду на 4 мільярди гривень на рік. При цьому вся пенсійна реформа затівається заради економії 2,5 мільярда гривень на рік [3, c. 126].
2. Пенсійна реформа не дасть ефекту, поки половина економіки знаходиться в тіні. Зокрема, компаніям повинно бути вигідно платити легальну зарплату.
В Україні одні з найвищих соціальних відрахувань. Українець платить в соціальні фонди в середньому 37% зарплати, тоді як житель США – 27%, ЄС – 19% [2, c. 63]. У результаті, близько 120 мільярдів гривень зарплат на рік видаються в конвертах.
Виведення зарплати з тіні дозволить збільшити надходження до Пенсійного фонду на 42 мільярди гривень, що майже удвічі перевищує нинішній дефіцит ПФ.
3. Бюджетні кошти повинні витрачатися на реформи, а не на проїдання. Дефіцит Пенсійного фонду повинен покриватися не за рахунок малозабезпечених, а за рахунок бюджетної економії. Необхідно скоротити витрати на утримання депутатів, чиновників, а також ліквідувати схеми розкрадання держбюджету.
4. Однією з цілей реформ повинно стати зростання соціальних стандартів. Зокрема, необхідно переглянути споживчий кошик і таким чином домогтися збільшення мінімального прожиткового мінімуму, мінімальних пенсій і зарплат.
5. Поки за тривалістю життя Україна займає 113 місце у світі, підвищувати пенсійний вік не гуманно. Робити це можна тільки після поліпшення системи охорони здоров’я.
Крім того, людям, старшим за 50 років, знайти роботу майже неможливо. Це означає, що країні потрібна система перекваліфікації. Необхідно дати людям можливість бути конкурентними на ринку праці аж до досягнення пенсійного віку.
Висновки. Певні зміни до пенсійного законодавства вносились з огляду на європейський досвід, який не може бути однозначно пристосований до українського рівня життя. Збільшення пенсійного віку безумовно призведе до зменшення навантаження на державу за рахунок зменшення частки пенсіонерів, що дасть в кінцевому результаті певний позитивний економічний ефект. Але необхідним є розуміння того, що для покращення якості життя пенсіонерів та населення в цілому необхідно нарощувати обсяги ВВП, здійснювати заходи з подолання проблеми неофіційної, прихованої зайнятості, стимулювати створення робочих місць, що в свою чергу вимагає зменшення навантаження на фонд оплати праці. Тобто реформування економіки має бути комплексним і злагодженим, що забезпечить економічний розвиток країни та її економічне зростання. Варто більш ретельно пропрацювати усі аспекти новацій в пенсійному законодавстві, і здійснити широкий комплекс соціальних та економічних реформ для реального покращення рівня життя населення в Україні та досягнення суспільного добробуту і благополуччя. Доки зростає тіньовий сектор економіки, значна частина населення країни знаходиться за межею бідності, зростає рівень безробіття – пенсійна реформа не зможе дійсно мати тих позитивних наслідків, заради яких вона була проведена.
Список використаних джерел
1. Королевська Н.К. Стара нова пенсійна реформа / Н.К. Королевська // Економічна правда. – 2011. – №06. – С. 19.
2. МакТаггарт Г. Підвищення пенсійного віку: “за” і “проти” / Грег МакТаггарт // Суспільство і соціальна політика. – 2010. – №4. – С. 63.
3. Назарова Г.В. Нова пенсійна система в Україні: наукове видання // Г.В. Назарова, С.Ю. Гончарова, О. О. Тарасенко. – Харків: Ксилон, – 2008. – С. 126.
4. Половинчик Ю. Пенсійна реформа: кардинальні кроки / Ю. Половинчик, Т. Наталія // Україна Бізнес Ревю. – 2011. – №5 (103). – С. 20.
5. Тягнирядно В. Пенсійна реформа уряду: знову замість реформ / В. Тягнирядно // Економічна правда. – 2011. – №29. – С. 45.
Перелік ключових слів: пенсійна реформа, проблеми та недоліки, 2011 рік, демографія, дефіцит бюджету, соціальні видатки, тривалість життя, тіньова економіка