КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНЕ КОРІННЯ


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

У доповіді дається загальна характеристика поширення явища корупції в Україні, називаються ключові загрози національній безпеці держави, спричинені фактором корупції. Крім того, визначаються основні соціальні передумови корупції в Україні та заходи щодо їх усунення.

The report gives a general description of the phenomenon of corruption in Ukraine, called key threats to national security caused by a factor of corruption. In addition, the article identifies the main social background of corruption in Ukraine and measures to address them.

В докладе дается общая характеристика распространения явления коррупции в Украине, называются ключевые угрозы национальной безопасности государства, вызванные фактором коррупции. Кроме того, определяются основные социальные предпосылки коррупции в Украине и мерах по их устранению.

Феномен корупції має досить глибоке історичне коріння та визначається різноманітними чинниками (соціальними, економічними чи політичними). Українські масштаби корупції не зменшуються всупереч усім вжитим організаційно-правовим заходам. Основна увага приділяється боротьбі з проявами корупції та носить репресивний характер. Натомість соціальні передумови поширення корупції залишаються не повністю з’ясованими, що позначається на ефективності державної антикорупційної політики: складно виробити дієву кампанію нейтралізації впливу явища, якщо причини його виникнення невідомі.

Корупція виступає багатоаспектним соціальним явищем, що відображає недосконале функціонування державних та суспільних інститутів і одночасно являє собою реакцію суспільства на політичні, економічні, ідеологічні та управлінські вади суспільного розвитку та виступає системною загрозою національній безпеці держави.

Згідно з Індексом сприйняття корупції (щорічний рейтинг країн світу, що укладається міжнародною організацією Transparency International), Україна у 2011 р. посіла 152 місце зі 183 держав (поряд із Таджикистаном) [1]. Позиція України в зазначеному рейтингу несуттєво змінюється протягом тривалого часу і залишається далекою від пріоритетів держави: у 2010 р. – 134 місце зі 178 держав, у 2009 р. – 146 зі 180, у 2008 р. – 134 зі 180, у 2007 р. – 118 зі 179, у 2006 р. – 99 зі 163, у 2005 р. – 107 зі 158.

За даними дослідження «Глобальний корупційний барометр» (Global Corruption Barometer) у 2010р. Україна потрапила до групи держав, де найбільш ураженими корупцією політичними інститутами визнаються правосуддя, правоохоронні органи, парламент та система державної служби [2].

В той же час, дані Головного управління у боротьбі з організованою злочинністю МВС України свідчать, що найпоширенішим із корупційних злочинів у нашій державі залишається хабарництво. Вимагання хабарів у 2011 році зросло і повернулось до рівня 2007 року (25,8% 2011 року та 25,6% у 2007), попри те, що 2009 року воно скоротилось до 22,1%. Тобто корупція сприймається населенням, як дієвий спосіб вирішення своїх проблем, звідси ж і визнання неефективними дій влади щодо протидії корупції (так вважають 59% українців) [3].

Значний рівень такого прояву корупційних діянь, як хабарництво, виступає іще одним доказом на користь того, що соціальні передумови поширення корупції в Україні мають преференційне значення. Саме в хабарництві найяскравіше проявляється стійкий корупційний зв’язок між громадянами та органами державної влади, правоохоронними структурами та іншими політичними інститутами.

Згідно Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 роки. затвердженої Указом Президента України № 1001/2011 від 21 жовтня 2011 р. пріоритетним напрямком антикорупційної політики держави повинно бути виявлення та усунення умов, що сприяють або можуть сприяти виникненню корупції [4].

Розуміння корупції як продукту соціальних процесів і суспільних відносин, уможливлює виділення соціальних передумов корупції, поряд із безпосередніми причинами корупційних діянь.

Соціальні передумови корупції – це соціальні, економічні, політичні, правові й інші процеси та явища, які існують на загальносуспільному рівні та сприяють поширенню корупції [5]. Загалом, актуальними соціальними передумовами корупції в Україні варто визнати:

  1. Незавершеність оновлення політичної та економічної стратегії суспільного розвитку внаслідок переходу до демократії.
  2. Недоліки в системі державного управління: громіздкий управлінський апарат і, одночасно, неконтрольований порядок задоволення нагальних потреб населення; суто формальний характер принципу декларування доходів державних службовців та суддів; складність адміністративних процедур щодо надання дозволів фізичним чи юридичним особам (невичерпність переліку документів, обтяжливість обсягу необхідної інформації, невизначеність процедури ухвалення рішень).
  3. Формування «корупційної ментальності» населення: зорієнтованість значної частини населення на протиправне вирішення життєвих питань, внаслідок чого корупція із соціальної аномалії перетворюється у правило поведінки; впевненість громадян у корумпованості влади, неефективності корупційних діянь та пріоритетності жорсткого покарання винних за їх скоєння; низька психологічна готовність, а тому і слабка активність, населення та недержавних структур в питаннях протидії корупції, відсутність дієвої  співпраці між ними та державними органами.

Мінімізація корупційних проявів у державі передбачає комплексне застосування як профілактичних, так і репресивних заходів. Загалом, можна виокремити два загальних шляхи в напрямку усунення соціальних передумов корупції: здійснення антикорупційної політики крізь призму концепції «належного урядування» та створення умов для формування в громадськості своєрідного «нульового рівня толерантності» щодо проявів корупції.

Ключовими принципами домінуючої в Європі концепції «належного врядування» («good governance») є забезпечення відкритості, участі, відповідальності, ефективності та послідовності у прийнятті рішень [6, c. 3]. В українських реаліях запобігання корупції пов’язується із реформою державної служби та спрямовується на встановлення бар’єрів проти можливого переслідування чиновниками своїх власних інтересів.

Необхідним профілактичним заходом також залишається формування «нульового рівня толерантності». Нині в Україні корупція сприймається як інструмент вирішення нагальних проблем (дозволяє зекономити час, уникнути зайвих клопотів, гарантувати отримання очікуваного результату), котрий має свою ціну, як будь-який інший ринковий сервіс.

Важливим елементом мінімізації впливу соціальних передумов корупції та створення умов для її відторгнення суспільством є свобода слова та наявність незалежних засобів масової інформації. В рамках здійснення Програми «Медіа і Демократія» для Центральної і Східної Європи та Кавказу міжнародні незалежні організації ARTICLE 19 та International Media Support (IMS) заявили, що з кінця лютого 2010 р. ситуація зі свободою слова в Україні значно погіршилася [7]. Для поліпшення ситуації в даній сфері необхідне проведення законодавчих реформ щодо забезпечення прозорості медіа, свободи інформації та суспільного мовлення.

На практиці, ЗМІ та громадським організаціям не вистачає незалежності, матеріальних ресурсів, доступу до урядової інформації, належного досвіду; вони не мають інституційної можливості впливати на зміст державної антикорупційної політики, брати участь в її розробці та реалізації.

В силу зазначених обставин найважливішим пріоритетом державної політики має стати подолання соціальних передумов корупції в Україні. До першочергових заходів в цій галузі варто віднести:

  1. Реформування системи державного управління та регламентування адміністративних процедур в напрямку розмежування повноважень органів державної влади з надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових чи інспекційних функцій.
  2. Продовження позитивної практики антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, залучення до цієї діяльності представників інститутів громадянського суспільства.
  3. Підвищення політичної та правової культури населення в напрямку формування атмосфери антикорупційного світогляду (проведення державними органами та інститутами громадянського суспільства відповідних освітньо-виховних заходів у школах, вузах та інших).

 Список використаних джерел

  1. Corruption Perceptions Index 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cpi.transparency.org/cpi2011/results/
  2. Global Corruption Barometer 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.transparency.org/policy_research/surveys_indices/gcb/2010/results
  3. В Україні рівень корупції зріс майже на 60% [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.acrc.org.ua/ua/news-and-events/news/all/v-ukrayini-riven-korupcziyi-zris-majzhe-na-60.html
  4. Указ Президента України № 1001/2011 від 21 жовтня 2011 р «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/14092.html
  5. Фактори корупції в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=209703
  6. Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності / Доповідь Лабораторії законодавчих ініціатив. – Київ, 2009. –  23 с.
  7. Media situation in Ukraine worsens [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.i-m-s.dk/article/situation-media-ukraine-worsening

One thought on “КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНЕ КОРІННЯ

  1. avatarСергій Кардаш

    В українських умовах варто, напевно, говорити про фактор ментальності корупції. Погоджуюсь з автором, що велика доля у поширенні корупції лежить на плечах самих громадян. Хтось бере, однак хтось і дає, а отже, без других не було б перших. Логічно поставити просте питання: чому ж українці настільки лояльно ставляться до корупції? Чому ще досі нічого не зробили для її подолання? Адже всі розуміють (принаймі я так думаю), що сучасний бюрократичний апарат неспроможний вирішити дану проблему, та й чи потрібно йому це?
    Я вважаю, що проблема корупції закорінена в українській політичній культурі. Тут присутній не лише негативний історичний досвід бездержавності (а від так і бажання у кожного українця вижити у непростих умовах), а також амбівалентна політична свідомість, зокрема у питанні корупції. Багато хто з українців засуджує корупцію, вимагає справедливого суду над корупціонерами, але водночас, готовий сам використати підкупність чиновника задля швидкого вирішення певної проблеми. Доки ми не подолаємо правовий та політичний нігілізм, ми не подолаємо корупцію.

Залишити відповідь