Життєздатність акціонерною товариства, його фінансовий стан та платоспроможність багато в чому залежать від його спроможності формувати фінансові ресурси в достатньому обсязі, що може бути забезпечене за рахунок збільшення власною капіталу, випуску облігацій, отримання банківських позик, кредиторської заборгованості й інших запозичених підприємством ресурсів [5].

Актуальність обраної тематики обумовлена тим фактом, що через недосконале управління капіталом як на макро- так і на мікрорівні, що зумовлено низкою об’єктивних та суб’єктивних причин, економіка України доволі повільно долає кризовий стан. Прискорити процес виходу з кризи можна за допомогою управління, що відповідає сучасним умовам, спирається на досягнення науки та враховує практику.

Проблеми формування та функціонування капіталу досліджуються вітчизняними науковцями (Ю. Воробйов,С. Кравченко, С. Соколов, А. Поддєрьогін), російськими вченими (О. Стоянова, Т. Теплова, І. Балабанов, А. Ковальов, О. Кузнєцов) та зарубіжними фахівцями (Дж. К. Ван Хорн, С. Майерс, Н. Мажлуф, М. Міллер, Ф. Моділ’яні). Але у більшості випадків вони розглядають лише окремі аспекти проблеми, пов’язані з формуванням оптимальної структури та визначенням вартості капіталу. Більш системний підхід до процесів управління капіталом підприємств характерний роботам українського вченого І. Бланка [1, 3].

Мета даного дослідження полягає у обґрунтуванні шляхів вдосконалення політики управління капіталом ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» на основі вивчення теоретичних та дослідження практичних аспектів даної проблематики.

Публічне акціонерне товариство «Володимир-Волинська птахофабрика» засноване у 1997 році шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство. Метою ж діяльності товариства є отримання прибутків для задоволення матеріальних та соціальних потреб учасників Товариства.

Формування таких фінансових результатів підприємства як рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рівень фінансової стійкості та платоспроможності, рівень фінансових ризиків та ефективність фінансового менеджменту в цілому значною мірою залежить від фінансової структури капіталу, яка у таблиці 1 розглянута та проаналізована [3].

Таблиця 1

Динаміка складу та джерел формування коштів ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» за 2008-2010 роки

Виходячи з даних даної таблиці, можна сказати, що на підприємстві протягом 2009-2010 років спостерігається переважання власних фінансових ресурсів над позиковими, причому існувала тенденція до збільшення їхньої частки в 2010 році до 55,2%.Дана структура фінансових ресурсів забезпечує необхідний рівень фінансової стійкості досліджуваного підприємства.

Щодо динаміки фінансових ресурсів підприємства, то в 2009 році їхній обсяг зменшився на 11882 тис. грн. (на 4,3%). Дане зменшення було спричинене скороченням обсягу поточних зобов’язань (на 27493 тис. грн. (на 48,8%)) та довгострокових зобов’язань (на 3868 тис. грн. (на 3,7%)). В 2010 році величина фінансових ресурсів збільшилася на 39133 тис. грн. (на 14,9%), що сталося під впливом збільшення обсягу власних фінансових ресурсів на 32604 тис. грн. (на 24,2%), довгострокових зобов’язань на 700 тис. грн. (на 0,7%) та поточних зобов’язань – на 5829 тис. грн. (на 20,2%).

Ефективність використання власного та позикового капіталу на підприємстві вимірюють абсолютними та відносними показниками фінансової стійкості (таблиця 2) [4]: коефіцієнт автономії, який показує частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у його майно, та характеризує незалежність підприємства від позикових коштів, свідчить про те, що частка власного капіталу в майні підприємства становила в 2008 році – 42%, в 2009 – 51%, в 2010 – 55%, отже дане підприємство є фінансово стійким і незалежним від кредиторів.

Таблиця 2

Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» за 2008-2010 роки

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (100%), то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів. В нашому випадку існує позитивна тенденція до зменшення досліджуваного показника з 2,39 в 2008 році до 1,81 в 2010 році, отже збільшується частка власних фінансових ресурсів.

Фінансову стабільність підприємства характеризує коефіцієнт фінансової стабільності. Нормативне значення – більше 1. За період 2008-2010 років даний показник склав 0,72; 1,04; 1,23, тобто більше нормативного значення в 2009-2010 роках, що характеризує підприємство як фінансово стійке і забезпечене власними коштами. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує, що залучений капітал становить велику частку в активах підприємства, протягом досліджуваного періоду його значення зменшувалося від 58% в 2008 році до 45% в 2010 році.

Також ми розглянули варіанти оптимізації структури капіталу (таблиця 3) та напрямки покращення використання капіталу.

Таблиця 3

Варіанти оптимізації структури капіталу ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика»

Розглядаючи різні варіанти структури капіталу можна зазначити, що коефіцієнт автономії та рентабельність капіталу досягають найвищого значення при співвідношення власного та позикового капіталу 65/35. Проте, ефект фінансового левериджу зростає при збільшенні частки позикового капіталу. Тому оптимальним є варіант структури 55/45, яка і була характерною для підприємства в 2010 році. При структурі 55/45 спостерігається високий коефіцієнт автономії, ефект фінансового левериджу та допустимий ризик, яких відображає коефіцієнт фінансового левериджу.

Напрямками покращення використання капіталу для підприємства є:

–   збільшення обсягів випуску та реалізації продукції (робіт, послуг);

–   зниження собівартості та витрат на виробництво продукції;

–   збільшення асортименту (структури) продукції;

–   покращенню фінансової та інвестиційної діяльності підприємства;

–   впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Управління капіталом є складовою успішної реалізації стратегії нарощування вартості підприємства. Етапами управління капіталом є формування, розподіл і використання, моніторинг та перерозподіл (за необхідності). Формування забезпечує оптимізацію складу капіталу для забезпечення його максимальної віддачі. Розподіл надає ресурси по широких стратегічних варіантах вибору та гарантує, що розвиваються тільки проекти, підтримані необхідною фінансовою і стратегічною інформацією. Моніторинг відстежує результати стратегій і проектів і порівнює їх з очікуваннями, сформульованими на етапах розподілу і схвалення, щоб виявити ті, що відстають.

Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Література:

1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента : учебное пособие / И. Т. Балабанов.–2-е изд., перераб. и доп. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 511 с.
2. Бланк И. А. Управление капиталом : учебный курс / И. А. Бланк. – К. : Эльга, Изд-во Ника-Центр, 2004. – 576 с.
3. Лаврик О. Є. Оптимізація структури капіталу як фактор довгострокового зростання ринкової цінності бізнесу / О. Є. Лаврик // Фінанси підприємств. – 2007. – № 3-5. – С. 106-113.
4. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб`єктів господарювання: навч. посіб. / О. О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.
5. Фінанси підприємств: підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К. : КНЕУ, 2005. – 571 с.