ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

В статті розглянуто поняття інформаційна технологія, наведена класифікація інформації, представлена структура інформаційного забезпечення АПК, розроблені пропозиції для ефективної роботи АПК.

В статье рассмотрено понятие, информационная технология, представлена классификация информации, а также структура информационного обеспечения АПК, разработаны предложению для эффективной работы АПК.

In the article a concept is considered information technology, resulted classification of information, the structure of the informative providing is presented APK, developed suggestion for effective work of APK.

 Постановка проблеми. В умовах ринку питання розвитку інформаційних технологій дуже актуальні для агропромислового комплексу, оскільки володіння інформацією і використання її в організації виробничого процесу безпосередньо пов’язані із забезпеченням продовольчої безпеки країни. Сільськогосподарське виробництво, як особлива галузь народного господарства, характеризується сезонністю основних видів продукції, відносно тривалим періодом виробничого циклу, коротким і обмеженим періодом часу заготівки продовольчих запасів, а також специфічністю зберігання сільськогосподарської продукції.

Здійснюваний перехід до інформаційного суспільства, заснованого на виробництві, розповсюдженні і споживанні інформації, викликає значні зміни у сфері управління агропромисловим виробництвом. Сьогодні інформація стає одним з основних чинників, що визначають ефективність управлінської праці. Збільшення об’ємів інформації, що поступає в органи управління і безпосередньо до керівників підприємств і організацій, ускладнення вирішуваних ними завдань, необхідність обліку великого числа взаємозв’язаних чинників і швидко змінної обстановки настійно вимагають застосування найбільш перспективних комп’ютерних технологій в процесі ухвалення управлінських рішень.

Аналіз основних дослідженні і публікацій. Дослідженням інформаційного забезпечення займалися такі провідні вчені: Амбросова В.Я., Мазнєва Г.Є., Огійчука М.Ф., Познаховського В.А., Саблука П.Т. [1-3], але в їх роботах не зазначено чіткого висвітлення проблеми інформаційного забезпечення АПК. Тому актуальним залишається дослідження інформаційних ресурсів, системи управління процесами у сфері агропромислового комплексу.

Метою статті є дослідження інформаційного забезпечення агропромислового комплексу, та розробка рекомендації щодо його удосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, накопичення і обробки інформації на базі програмно-апаратного забезпечення для вирішення управлінських завдань економічного об’єкту.

Також дослідники трактують, що інформаційна технологія – це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об’єднаних в технологічний ланцюжок, що забезпечує збір, зберігання, обробку, вихід і розповсюдження інформації для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення їх надійності і оперативності.

Сільське господарство – ідеальне середовище для застосування інформаційних технологій. Але недостатність фінансових коштів у сфері аграрної науки не дає можливості для широкого застосування сучасних інформаційних технологій.

У агропромисловому комплексі (АПК) в цьому напрямі поки недостатньо позначена роль держави. Потрібна окрема національна програма по інформатизації і автоматизації сільського господарства. При цьому повинні бути чітко сформульовані етапи роботи і визначені орієнтири і результати. Важливий розгляд питання в комплексі, важливо створити систему, яка б враховувала широкий круг розвитку інформатизації агробізнесу у всіх професійних групах.

Аналізуючи систему управління сільськогосподарським виробництвом, що склалася на сьогоднішній день, практично на всіх рівнях, можна зробити висновок, що в порівнянні з іншими галузями народного господарства в даній галузі має помітне місце відставання в плані використання сучасних інформаційних технологій на підприємствах АПК. Це можна пояснити наступними основними моментами: відсутністю в більшості господарств сучасних засобів обчислювальної техніки; непідготовленістю або відсутністю кваліфікованих фахівців в області інформаційних технологій; відсутністю відповідного інформаційного і програмного забезпечення, що дозволяє в максимальному ступені автоматизувати процес управління підприємствами АПК.

Зі всіх перерахованих причин остання є найбільш значущою. Це пояснюється тим, що питання придбання засобів обчислювальної техніки і підготовки відповідних фахівців з її використання в даний час не викликає особливих утруднень. Що стосується розробки і створення програмного і інформаційного забезпечення, то тут мають місце певні складнощі, зв’язані, перш за все, з відсутністю відповідних методик, що дозволяють повною мірою використовувати можливості обчислювальної техніки і відповідного програмного забезпечення при вирішенні завдань управління сільськогосподарським виробництвом незалежно від того, на якому рівні ієрархічного ступеня воно знаходиться, і від специфіки вирішуваних завдань.

Ефективність процесу управління всіма підрозділами АПК залежить від безлічі різних чинників, які умовно можна розділити на: об’єктивні, визначувані в основному природно-кліматичними умовами; суб’єктивні, в яких головну роль грають інформаційний і людський чинники.

Класифікація інформації, циркулюючої в агропромисловому комплексі, представлена на рисунку 1.

Рис. 1 Класифікація інформації, циркулюючої в агропромисловому комплексі

Як видно з приведеної класифікації, інформація, циркулююча на підприємствах АПК, окрім розділення за ознакою приналежності до різних служб, ділиться по ступеню актуальності і значущості (першорядна, другорядна або така, що взагалі не має відношення до даного виробництва). Це спричиняє за собою рішення питання про її сортування по вибраних або найбільш важливим в певний момент ознакам.

Одна з головних завдань в організації інформаційного забезпечення в структурах АПК є перебудова і вдосконалення системи збору, зберігання, обробки і передачі інформації у всіх підрозділах АПК.

Залучення інформаційних ресурсів у всіх підрозділах підприємств АПК сприяє підвищенню якості; схвалюваних рішень і скороченню витрат в порівнянні із застосуванням методу проб і помилок.

Таким чином проведений аналіз основних напрямів підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції дозволяє зробити висновок про необхідність вирішувати конкретні завдання по створенню інформаційного забезпечення, компонентної інформаційної системи, що є, і що є сукупністю єдиної системи класифікації і кодування інформації, уніфікованих систем документообігу, схем інформаційних потоків, циркулюючих в організації, а також методології побудови баз даних і баз знань.

Укрупнена схема структури інформаційного забезпечення АПК представлена на рисунку 2.

 Рис. 2 Склад інформаційного забезпечення агропромислового комплексу

Кожна з вказаних складових має велику кількість підрозділів і служб, в яких також необхідно вирішувати завдання інформаційного забезпечення.

Треба відзначити, що аналогічні завдання по інформаційному забезпеченню вирішуються і в решті підрозділів АПК.

Узагальнена структура організації інформаційного забезпечення представлена на рисунку 3.

 Рис. 3 Структура системи інформаційного забезпечення агропромислового комплексу

Структура включає систему засобів отримання, обробки, використання, зберігання і передачі інформації.

У досліджуваних сільськогосподарських підрозділах інформація існує в основному в двох формах. Значна її частина функціонує в документованому вигляді (положення, рекомендації, вказівки, методична допомога, звіти, довідки), менша – в усній формі, але та і інша мають важливе значення в управлінні, оскільки є для нього таким же ресурсом, як матеріальне, фінансове і інше забезпечення для виробництва.

Процес раціонального використання інформації неможливий без оптимізації самого інформаційного забезпечення.

Розглядаючи підходи до процесу оптимізації інформаційних потоків, слід зазначити, що в них відсутня методика оцінки інформації з урахуванням її репрезентативності, а також методи розрахунку впливу якісної оцінки інформації, що поступає для ухвалення необхідного рішення.

У зв’язку з цим виникає необхідність в організації процесів оптимізації інформаційного забезпечення, оскільки це спричиняє за собою вирішення проблеми поліпшення характеристик переробки інформації при вирішенні поставлених завдань. При цьому необхідно враховувати також, що використовувана інформація відображає величини чинників, що визначають оптимальне використання ресурсів керованого об’єкту, і несе конкретне смислове навантаження.

Висновки. Таким чином, для ефективної роботи агропромислового комплексу України доцільно створити інформаційно-консультаційну службу.

Основна мета інформаційно-консультаційної служби в сільськогосподарському виробництві полягає в тому, щоб допомогти сільським товаровиробникам ухвалювати кращі рішення, тобто ті рішення, які допоможуть їм як найкращим способом досягти власних цілей. Проте для розвитку виробництва сільські товаровиробники повинні ухвалювати абсолютно різні рішення, враховуючи при цьому навколишню ситуацію. При цьому розвиток сільськогосподарського виробництва приводить до збільшення виходу продукції на одиницю: землі, праці, капіталу або інших ресурсів, використовуваних у виробництві. Таке збільшення можливе при допомозі:

 вибору продуктивніших технологій, таких як насіння, добрива, інші агрохімікати і механізація;

ефективнішого застосування цих технологій, наприклад, своєчасне внесення хімікатів;

повного використання трудових ресурсів;

оптимального поєднання ресурсів, що є в наявності, наприклад, вибір найбільш ефективного способу механізації;

зміни системи господарювання, тобто перехід на виробництво ефективніших культур;

зміни зовнішніх чинників, тобто поліпшення організація маркетингу, безвідходній технології при переробці продукції, збільшення частки у вартості реалізованою кінцевому споживачеві сільськогосподарської продукції фермерських господарств, поліпшення транспортування, осушення і зрошування земель, зміна сільськогосподарської політики уряду.

Таким чином, задачі, які вирішуються інформаційно-консультаційною

службою, допоможуть:

орієнтуватися в ситуації, що склалася, і сприяти організації конкурентоздатного виробництва;

в рамках прийнятих перспективних планів знайти сучасні технології і методи їх реалізації;

сприяти в розробці бізнес-планів, що дозволяють розкрити проблеми виробництва і обґрунтувати методи їх подолання;

обґрунтовувати доцільність розробки інвестиційних проектів бізнес-планів, можливість повернення кредиту .

Специфіка методичного підходу до системи информационно- консультаційного обслуговування полягає у виявленні проблем галузей АПК, пошуку інформації, пов’язаної з їх рішенням, в підготовці найбільш відповідного технологічного рішення, видачі рекомендацій для впровадження, навчання і використання нових технологій організаціям системи АПК, найбільш важливим значення у всій технології інформаційно-консультаційного обслуговування набуває необхідна інформація.

 Список літератури

 Огійчук М.Ф. Принцип обачності – запорука об’єктивності суспільної інформації / М.Ф. Огійчук // Збірник наукових праць Міжнародної науково- практичної конференції Луганського державного аграрного університету (Ювілейний випуск). Т.II, № 14 (26). – Луганськ: ЛДАУ, 2002. – С. 3-6.

  1. Познаховський В.А. Системний підхід у дослідженні інформаційного середовища господарських товариств / В.А. Познаховський // Вісник Рівненського державного технічного університету. Економіка. Вип. 5(12). – Рівне: РДТУ, 2001. – С. 212-218.
  2. Ринкова трансформація економіки АПК: колективна монографія у чотирьох частинах / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. Ч. 4. Стабілізація доходів сільських товаровиробників. – К.: ІАЕ, 2002. – С. 228-230.

Залишити відповідь