У статті здійснено дослідження теоретичних основ антикризових заходів Національного банку України, оцінено антикризові заходи Національного банку України в сучасних умовах проведення економічних реформ. На основі результатів дослідження розроблено рекомендації щодо напрямів підвищення ефективності антикризових заходів Національного банку України.

Ключові слова: Національний банк України, фінансово-економічна криза, антикризові заходи, грошово-кредитна політика, банківська криза.

The work carries out research on the theoretical foundations of anti-crisis measures of the National Bank of Ukraine, evaluation of anti-crisis measures of the National Bank of Ukraine in the current conditions of economic reform. The author gives recommendations for improving efficiency of anti-crisis measures of the National Bank of Ukraine.

Keywords: National Bank of Ukraine, economic crisis, anti-crisis measures, monetary policy, banking crisis.

Постановка проблеми. Світова фінансово-економічна криза, розпочавшись у США, охопила й інші країни, в тому числі і Україну, ставши серйозною загрозою не тільки для розвитку фінансового, але і реального сектору її економіки. Головним інститутом, на якого покладалися завдання щодо врегулювання розвитку кризових процесів та нейтралізацію їхніх наслідків для економіки, став Національний банк України.

Як центральний банк країни, Національний банк проводив антикризові заходи, застосовуючи основні інструменти грошово-кредитної політики, які через трансмісійний механізм впливали на макро- і мікрорівень розвитку України, зменшуючи негативний вплив розгортання кризових явищ, що і зумовлює актуальність цього дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Антикризову політику Національного банку України в контексті проведення ним грошово-кредитної політики досліджували Б.П. Адамик, Т.С. Бакуліна, О.В. Дзюблюк, Б.С.Івасів, В.В. Коваленко, В.І. Міщенко, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук, А.М. Мороз, О.І. Береславська та багато інших науковців, проте суть антикризових заходів Національного банку України та їхній вплив на процеси в економіці країни потребують більш глибокого вивчення.

Мета дослідження полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності антикризових заходів Національного банку України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: дослідити теоретичні основи антикризових заходів Національного банку України, оцінити антикризові заходи Національного банку України та запропонувати шляхи підвищення ефективності антикризових заходів Національного банку України.

Виклад основного матеріалу. В період фінансової кризи, економічної нестабільності Національний банк України за допомогою механізму грошово-кредитної політики здійснює антикризове регулювання. Проте на сьогодні в українській економічній науковій літературі фактично відсутнє трактування таких понять як «антикризові заходи» та «антикризова політика».

Виходячи з того, що основним напрямом діяльності НБУ є проведення монетарної політики, пояснимо сутність антикризової політики НБУ: антикризова політика – це комплекс заходів у сфері грошового обігу, валютного регулювання та банківській системі, спрямованих на мінімізацію та ліквідацію фінансово-економічної нестабільності у країні, а також усунення її негативних наслідків для економіки.

У Законі України про НБУ це поняття трактується як комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених Законом засобів та методів [1].

Існують різні методи монетарної політики, що їх НБУ використовує для стабілізації економічної ситуації (рис.1).

Рис. 1. Методи грошово-кредитної політики Національного банку України

*Побудовано автором на основі джерела [1].

Фінансова криза 2008 – 2009 рр. наочно продемонструвала неефективність наявних методів державного регулювання фінансового сектору України, а також вказала на помилковий вектор розвитку системи державного регулювання і нагляду.

Для НБУ першочерговим завданням антикризової політики стало підтримання ліквідності банківської системи на належному рівні, яке здійснювалося через рефінансування комерційних банків або через мобілізацію коштів у випадку надлишкової ліквідності. Проаналізуємо, яким чином змінювалася ліквідність банківської системи України, шляхом співставлення обсягів депонування кошті та кредитування банками протягом 2008 – 2011 рр. Співвідношення обсягів депозитів та кредитів банків України відображено нижче (табл. 1).

Як бачимо, співвідношення депозитів та кредитів у банківській системі України протягом 2008 – 2011 рр. було найменшим у кризові 2008 – 2009 рр. і становило 0,49 і 0,46 відповідно. Проте у 2010 році відбулася стабілізація фінансово-економічних процесів в економіці загалом та банківському секторі зокрема, і це співвідношення становило 0,57. Далі, у наступному 2011 році воно знову зросло до 0,62. Очевидно, що на ліквідність банківської системи впливали, в основному, обсяги залучених депозитів банківськими установами.

Таблиця 1

Співвідношення обсягів депозитів та кредитів банківської системи України за 2008 – 2011 рр.

*Джерело: [5].

Основним методом, який використовував НБУ для підтримання належного рівня ліквідності банківської системи, стало рефінансування комерційних банків (рис. 2). У час розвитку фінансової кризи у 2008 р. обсяги рефінансування були досить значними (169,5 млрд. грн.) і перевищували обсяги мобілізації коштів, що свідчило про низький рівень ліквідності банківського сектору, яка підтримувалася шляхом рефінансування банків.

У 2009 році з метою стримування тенденції до прискореного зростання ліквідності та забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України посилив мобілізаційні акценти в своїх операціях з регулювання ліквідності банків. Це виявлялося в зменшенні обсягу операцій з рефінансування банків до 64,4 млрд. грн., при чому обсяги мобілізації коштів у 2009 році перевищували обсяги рефінансування і становили 96,7 млрд. грн.

Рис. 2. Рефінансування комерційних банків та мобілізація коштів Національним банком України протягом 2008 – 2011 рр.

*Джерело: [5].

Функціонування банківської системи України в 2010 році відбувалося в умовах профіциту ліквідності. Враховуючи це, з метою забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку Національний банк України протягом року постійно проводив мобілізаційні операції, загальний обсяг яких становив 248,1 млрд. грн. На фоні широкомасштабного проведення мобілізаційних операцій обсяги підтримки ліквідності через надання нових кредитів рефінансування були незначними і становили лише 5,2 млрд. грн.

Наступний 2011 р. характеризувався нормальним рівнем ліквідності, про що свідчили обсяги операцій з рефінансування банків у цьому році, які становили 28,8 млрд. грн., при цьому обсяги мобілізації коштів були майже на рівні обсягів рефінансування.

Проаналізуємо, які інструменти рефінансування було використано НБУ протягом 2008 – 2010 рр. (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка обсягу операцій з рефінансування банків Національним банком України у 2008 – 2010 рр.

*Джерело: [3].

Найбільший обсяг рефінансування комерційні банки України отримали від НБУ у кризовий 2008 р. Наступний 2009 рік характеризувався суттєвим зниженням обсягів рефінансування (105,09%). Так як на аналізований рік припав пік кризи, то значною часткою у структурі характеризувалися стабілізаційні кредити, обсяги яких у порівнянні з попереднім періодом зросли на 27,45%. Також НБУ продовжував надавати кредити овернайт, обсяги яких у 2009 р. порівняно з 2008 р. скоротилися на 86,13%.

При стабілізації банківської системи у 2010 році обсяги рефінансування стали ще меншими і становили лише 5,16 млрд. грн., скорочення було значним – 91,99%. В основному політика НБУ щодо рефінансування банків спрямовувалася на надання стабілізаційних кредитів з метою підтримання позитивних тенденцій у банківському секторі. Проте і їхні обсяги скоротились на 92,67% і становили всього 3,44 млрд. грн. Обсяги довгострокових кредитів також зменшились на 41,32%, так само, як і тендерні кредити (63,71%), кредити овернайт (98,59%) та пряме репо (76,6%).

Окрім грошово-кредитного ринку, регулювання потребував і валютний ринок України, а девальвація національної валюти потребувала втручання НБУ (рис. 3).

У 2009 році відбувалося різке коливання курсу гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку. Починаючи з лютого, гривня почала різко девальвувати, проте влітку курс національної валюти відносно стабілізувався. Девальваційний тиск на гривню відновився у вересні, але до кінця року НБУ вдалося стабілізувати ситуацію. У 2010 р. та наступному коливання курсу гривні були набагато помірнішими, ніж у 2009 р. Причому у порівнянні з 2010 р., у 2011 р. гривня знову девальвувала, проте її курс залишався стабільним.

Рис. 3. Динаміка середньозваженого курсу гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України протягом 2009 – 2011 рр.

*Джерело: [5].

Протягом 2009 – 2011 рр. Національний банк України проводив монетарну політику, яка була спрямована на зниження темпів інфляції, проте фіскальна політика уряду характеризувалася нарощуванням обсягів бюджетного дефіциту, особливо у 2009 – 2010 рр. (табл. 3).

Дані таблиці показують, що уряд проводив стимулювальну фіскальну політику, яка суперечила антиінфляційній політиці НБУ, про що свідчили значні обсяги бюджетного дефіциту, який у 2010 р. зріс на 74,64% (Зведений бюджет) та на 64,27% (Державний бюджет).

Таблиця 3

Динаміка показників дефіциту Зведеного та Державного бюджету України протягом 2009 – 2011 рр.

*Джерело: [5].

Таким чином, можна сказати, що грошово-кредитна політика НБУ та фіскальна політика уряду була скоординованою лише у 2011 році.

При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту, як це спостерігалося у 2009 – 2011 рр., ставки процента зростали найбільше в тому випадку, коли сполучаються стимулювальна фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшувало попит на гроші, в той час як НБУ обмежував їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики стимулювало зростання процентних ставок і, відповідно, зменшення інвестицій в економіку.

Шляхи вдосконалення грошово-кредитної політики Національного банку України передбачають здійснення заходів у двох взаємопов’язаних напрямах – стабілізація національної валюти та стабілізація банківської системи, що передбачають ряд заходів спрямованих на відновлення довіри населення до банківського сектору. Також в межах монетарної політики для поліпшення проведення валютної політики рекомендується утримувати курс гривні на стабільному рівні за рахунок введення обмежень у вигляді валютного коридору.

Окрім того, сьогодні більшість країн у рамках національної грошово-кредитної політики значну увагу приділяють показнику інфляції (інфляційне таргетування). Тому ми рекомендуємо для Національного банку України теж почати застосовувати такий метод контролю інфляційних процесів в країні. Також, на основі вивчення досвіду зарубіжних країн у боротьбі з кризою, ми пропонуємо такі напрями дій для Національного банку як підтримка фінансових інститутів і фінансових ринків, стимулювання економічного попиту і зниження податків та захист населення від безробіття [2; 4].

Іншим шляхом удосконалення монетарної політики є розробка антикризового менеджменту на рівні НБУ, мета якого полягає у попередженні та захисті від руйнівного впливу кризи всіх банків країни, а його інструменти спрямовуються як на окремі банківські установи, так і на всю банківську систему.

Висновки. Грошово-кредитна політика Національного банку України не завжди була ефективною, тому необхідно необхідне її поліпшення за рахунок впровадження антикризового менеджменту на рівні НБУ, стабілізації національної валюти , банківського сектору та інфляційних процесів на основі вивчення зарубіжного досвіду протидії фінансовим кризам.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про Національний банк України» за станом на 20.05.1999 р. – [Електронний ресурс]. – Доступно з http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/679-14.
2. Нагайчук Н.Г. Систематизація заходів подолання фінансової кризи: світовий досвід / Н.Г. Нагайчук // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Вип. 1 (10). Науково-практичне видання. – Харківський інститут банківської справи УБС НБУ, 2010. – C. 298–305.
3. Річний звіт Національного банку України за 2010 рік [Електронний ресурс]  – К.: Національний банк України. – 2011. – 238 с. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=77106.
4. Семенова Ю.С. Таргетування інфляції: світовий досвід та можливості застосування в Україні / Ю.С. Семенова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008 . – №1 . – С.10-14.
5. Національний банк України : Згруповані статистичні дані [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id =65162&cat_id=36674.