У статті досліджено юридичну природу транснаціональних корпорацій. Проаналізовано сутність їх складових частин, характер зв’язків між ними, юридичне оформлення таких зв’язків та організаційно-правову форму ТНК загалом.
Annotation
The article deals with the legal nature of multinational corporations. In the scope of analysis are their component parts, character of connections between them, legal registration of such connections and legal form of multinational corporations in whole.
В юридичній літературі правову природу ТНК майже не досліджено: вітчизняні та зарубіжні науковці здебільшого описують різні аспекти даного феномена, не акцентуючи при цьому уваги на його юридичній природі загалом. Для вичерпного розуміння терміна ТНК слід з’ясувати юридичну природу ТНК, адже саме від цього і залежить застування норм окремих галузей міжнародного права для регулювання діяльності ТНК.
Юридичну природу ТНК варто досліджувати через сутність її складових частин, характер зв’язків між ними, юридичне оформлення таких зв’язків та організаційно-правову форму ТНК загалом ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)).
Перш за все необхідно з’ясувати характер відносин між структурними елементами транснаціональної корпорації.
Варто зауважити, що розглянута нижче структура ТНК є, все ж, досить приблизною, оскільки вона перебуває у постійному розвитку і адаптується до найменших коливань світового ринку. В зв’язку з цим, так само, погляди науковців стосовно структури ТНК значно варіюють. Наприклад, М.М. Богуславський, вбачає таку структуру ТНК: материнське підприємство як юридична особа та відособлені підрозділи без статусу юридичної особи, які є залежними від материнського підприємства на підставі установчих документів.
Л.А. Лунц стверджує, що з юридичної точки зору, ТНК – це конгломерат юридичних осіб різної національності, які не залежать від іноземних юридичних осіб.
Тобто можна стверджувати, що правову природу ТНК визначає характер зв’язків між її структурними підрозділами. Такі зв’язки можна поділити на дві групи:
– Інституційні зв’язки (система участі);
– Договірні зв’язки (договірні відносини) ((Фединяк Г.С. Правосуб’єктність транснаціональних корпорацій у час глобалізацій них процесів (аспекти міжнародного права та міжнародного приватного права). – К.: Атіка, 2007. –С.89-90)).
Традиційною структурою ТНК є так звана “пірамідальна система”. Вона містить головну компанію та інші підрозділи ТНК, що розташовані та функціонують у різних країнах світу, які у свою чергу можуть бути основними компаніями стосовно компаній наступного рівня – так званих “внучатих” компаній ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)).
Материнська компанія – головна холдинг-компанія, здійснює керівництво у світовому масштабі. Зазвичай, її організаційно-правовою формою є акціонерне товариство, яке створюється відповідно до законодавства країни, на території якого вони розташовані. Найважливіша її функція – управління грошовими потоками, яке передбачає використання переваг, наданих законодавством у певній країні для мінімізації податків, хеджування від валютних ризиків, доступу до унікальних чи дешевих виробничих ресурсів ((Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, Т65 О.Плотніков, В.Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. – 304с. (“Modus Vivendi”))). Вона розробляє загальну стратегію, відповідно до якої діють юридично відособлені підприємства, які розташовані на території інших держав, за законодавством яких діють такі підрозділи.
Звідси, країна, що є “рідною” для ТНК і в якій розміщується головний офіс ТНК, називається країною базування, а країна в якій розміщуються підконтрольні підприємства (філії), називається приймаючою країною ((Фомішин С.В., Шутак І.Д. Правові основи міжнародної економічної діяльності. – К.: Кондор, 2009. – С. 126-130)).
Самі підрозділи ТНК можуть мати найрізноманітніші правові форми відповідно до законодавства країни перебування ((Фомішин С.В., Шутак І.Д. Правові основи міжнародної економічної діяльності. – К.: Кондор, 2009. – С. 126-130)).
У деяких великих ТНК створюються так звані зональні центри (базові компанії). Такі центри функціонують під керівництвом і контролем відповідних регіональних центрів. Вони одночасно є і холдинговою компанією, і обслуговуючою компанією. Як холдингова, вона володіє акціями підрозділів ТНК, що функціонують у країнах даного регіону, а як обслуговуюча – координує діяльність місцевих компаній на всіх рівнях.
Зональний центр юридично оформляється у вигляді самостійної юридичної особи або у вигляді відокремленого підрозділу регіонального відділу. Зазвичай вони утворюються в країнах зі сприятливим податковим режимом ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)).
Найнижчою і найчисленнішою ланкою у структурі ТНК є дочірні компанії, спільні підприємства, що наділені статусом юридичних осіб, а також філії і представництва, які не володіють таким статусом.
Дочірні компанії утворюються у договірному порядку. Їхня залежність від материнської компанії визначається тим, що остання має акції дочірньої компанії. Спільні підприємства мають у своєму статутному фонді частку, що належить і національному капіталу.
Представництва і філії можуть відкриватися як материнською компанією, так і за її згоди дочірніми компаніями. Вони здійснюють свою діяльність від імені компанії, яка їх створила, що докорінно відрізняє їх від дочірніх компаній, які створюються материнською компанією як самостійні юридичні особи ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)).
У Західній Європі наразі поширюється специфічна структура ТНК – так звані “холдингові компанії-близнюки” (twin holding). Їх специфіка полягає в тому, що ТНК очолюють кілька холдингових компаній, які є материнськими щодо дочірніх компаній, заснованих в інших державах. Єдиний контроль забезпечується за допомогою спільної участі основних холдингових компаній у капіталі дочірніх компаній та формування єдиного складу органів управління компанії ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)).
На сьогодні у Європі створюються компанії іншого типу – Європейські товариства чи Європейські акціонерні товариства (Societas Europaea), які є формою міжнародного підприємництва. Правовий статус зазначених утворень визначають Постанова (ЄС) №2157/2001 Ради від 8 жовтня 2001 року про Статут Європейського товариства та Директива 2001/86/ЄС Ради про доповнення статуту Європейського товариства стосовно участі працівників в управлінні Європейського товариства від 8 жовтня 2001 року ((Council Regulation (EC) No 2157/2001 on the Statute for a European company (SE): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.eupora.eu/smartapi/cgi/sga_doc?smartapi!celexapi!prod!CELEXnumdoc&lgnumdoc=32001R2157&model=guichett .)).
Структура ТНК може мати певну специфіку, яка зумовлена країною їхнього походження. Приклад таких ТНК – спеціальні проміжні компанії, які створювались французькими ТНК у 90-ті роки XX століття. Вони передавалися підрядникам з інших країн частину своїх підприємницьких, насамперед, виробничих функцій. В результаті формується організаційна структура, в якій всі виробничі функції виконують субпідрядники, і їх діяльність координує проміжна компанія. При цьому головна компанія здійснює управління всім процесом – від розробки товару до його продажу кінцевому споживачу ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)).
Відомий французький юрист Ш. Лебен визначає зв’язки між материнською та дочірніми компаніями і філіями, а також зв’язки між всіма юридичними утвореннями, що входять до ТНК, як інституційні ((Фединяк Г.С. Правосуб’єктність транснаціональних корпорацій у час глобалізацій них процесів (аспекти міжнародного права та міжнародного приватного права). – К.: Атіка, 2007. –С.89-90)).
Проте, як зазначалося вище, існує й інший тип зв’язків між структурними частина ТНК – договірні зв’язки. У даному випадку одні підрозділи ТНК здійснюють вагомий вплив на інші підрозділи за допомогою укладених між ними договорів, положення яких не повинні суперечити антимонопольному законодавству держав. При наявності договірних зв’язків стає набагато важче визначити приналежність певної компанії до ТНК, ніж при інституційних зв’язках ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)). Крім того, структурі ТНК не завжди притаманний винятково один тип зв’язків між її підрозділами.
Форми, в яких реалізуються договірні зв’язки, можуть бути найрізноманітнішими. До них експерти Центру ООН і ТНК відносять: ліцензування, франчайзинг, управлінські контракти, надання технічних послуг та послуг із маркетингу, здавання підприємств “під ключ”, обмежені за часом договори про створення спільних підприємств, угоди про виконання окремих операцій та міжнародні субконтракти. Крім того, виділяють й інші форми договірних відносин ТНК: контракти на умовах “розподілу продукції” та “з реалізації” тощо ((Транснациональный монополистический капитал и Африка / [Отв. ред. Л.В. Гончаров]. – М.:Наука, 1989. –С. 117-124)).
Отже, проаналізувавши організаційно-правову структуру ТНК, можна дійти висновку, що ТНК – це ієрархічне утворення, єдність якого полягає в обов’язковості рішень центру управління даного утворення для всіх його структурних підрозділів. Саме головна компанія як центр управління всією корпорацією створює єдину внутрішню структуру ТНК, яка об’єднує формально самостійні юридичні частини ТНК в єдину одиницю на принципі підкорення всіх підрозділів центру прийняття рішень ((Юридична природа транснаціональних корпорацій./ Х. Кметик//Зовнішня торгівля: право і економіка: Науковий журнал/ Укр. акад. зовнішньої торгівлі. – Київ, 2008. – №6. – С. 155-158)). Водночас, ТНК створюються та функціонують на основі укладених рішень між її підрозділами господарських чи цивільно-правових договорів.
Ключові слова: транснаціональна корпорація; юридична природа ТНК; материнська компанія; дочірня компанія; зональний центр; структура транснаціональної корпорації; тип зв’язків між структурними одиницями ТНК; організаційно-правова форма ТНК.