Інформаційне суспільство як новий етап розвитку суспільства

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

 У статі поняття «інформаційне суспільство» визначається на основі аналізу досліджень вітчизняних і закордонних науковців. Подається власне визначення терміна, основні його складові, а також характеристика інформаційного суспільства як нового етапу розвитку людства, у якому людина може отримувати, розповсюджувати та переробляти будь-яку інформацію за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Ключові слова: інформація, інформаційне суспільство, інформатизація, інформаційний простір.

Швидкий процес інформатизації суспільства робить інформацію ключовим об’єктом у житті людини. Про важливість інформаційних правовідносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави, свідчить робота з інформацією, а саме одержання, зберігання, використання та поширення. Усі процеси, що відбуваються з нами, наприклад виробництво товарів та послуг, їх розподіл, збут, створення і використання новітніх технологій, тощо ніяк не можуть існувати без використання інформації. Результатом цього є тотальна залежність людини від інформації. Тому вивчення інформаційного суспільства є необхідністю сучасного прогресу людства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інформаційне суспільство як новий етап в історії людства розглядали І. Арістова [1], В. О. Данильян [5], В. О. Ільганаєва [12], В. А. Ліпкан [7] та ін. Інформаційне суспільство як явище, в якому кожна людина може отримувати, накопичувати та розповсюджувати інформацію, розглядали В. М. Бебик [3], В. С. Цимбалюк [13] та ін. Дуже цікаві визначення цього терміна дають М. С. Вершинін [4, с. 23] («суспільство безперервної загальної освіти») та В. М. Бебик [3, с. 54] («сучасне суспільство з високим рівнем розвитку інформаційної культури (створення, переробки та використання інформації)»). У свою чергу, О. В. Пархоменко категорично не згоден ні з поняттям «інформаційне суспільство», ні з поняттям «суспільство знань», оскільки вважає, що найбільш точним визначенням є «інформаційнo-знаннєве суспільство» [10, с. 4].

Метою статті є дослідження інформаційного суспільства як нового етапу розвитку суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні існує безліч точок зору щодо визначення поняття «інформаційне суспільство». Наприклад, соціальна філософія трактує як «суспільство нового типу, що формується в результаті нової соціальної революції, породженої вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій». Дослідник В. О. Ільганаєва визначає інформаційне суспільство як «нову історичну фазу розвитку цивілізації, життя та діяльність котрої перш за все пов’язані зі створенням, переробленням та використанням інформації» [12, с. 154], а В. О. Данильян розглядає таке суспільство як «якісно новий етап соціо-технологічної еволюції суспільства, що формується в результаті довгострокового соціальнo-економічного розвитку, що передбачає збільшення ролі інформації та знань, а також формування та споживання інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства за допомогою розвитку інформаційнo-комунікаційних технологій, що існують у глобальних масштабах» [5, с. 23].

Науковець І. Арістова дає наступне визначення інформаційному суспільству: «це суспільство нового типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції та породжується вибуховим розвитком і конвертацією інформаційних та комунікаційних технологій» [1, с. 89], а В. Ліпкан трактує як «суспільство нового типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції та породжує вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних і комунікаційних технологій» [7, с. 102]. Дослідник у власній монографії розглянув поняття «інформаційного суспільства» як синонім до суспільства знань, тобто «суспільство, в якому головною умовою добробуту кожної людини і кожної держави стає знання, здобуте завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню працювати з нею».

Інформаційне суспільство – це новий етап розвитку людства, в якому будь-яка людина за допомогою інформаційнo-комунікаційних технологій може отримувати, переробляти та розповсюджувати інформацію, а держава повинна забезпечувати якісний рівень інформатизації усіх галузей [1, с. 90].

В літературі такий термін як «інформаційне суспільство» з’явився близько в 60х рр. ХХ ст. Однак деякі дослідники припускають, що термін виник у Японії завдяки професору Токійського технологічного інституту Ю. Хаяшн. І приблизно у ті ж часові рамки поняття було використане вченим-економістом Ф.Й Махлупом із США. Відповідно до іншої версії, термін «інформаційного суспільства» ввели у науковий обіг одночасно американські та японські науковці Т. Умеасо та Ф. Махлуп. Вони досліджували динаміку розвитку наукоємних виробництв на початку 60 років минулого століття.

Такий дослідник, як А. Новицький [9, ст. 26] окреслює такі ознаки переходу постіндустріального суспільства до інформаційного:

  1. поняття «інформація» набуває нового значення;
  2. значний розвиток інформаційних та телекомунікаційних систем в усіх сферах життя людини;
  3. загальний доступ до мережі Інтернет;
  4. зміни, пов’язані із зайнятістю населення, формування, становлення і розвиток новітніх суспільних відносин, створення новин суспільних конфігурацій, суспільних груп, суспільних відносин;
  5. при здійсненні досліджень в різних галузях науки використовується різноаспектне визначення наукових підходів для вирішення проблем теоретичного обґрунтування у сфері суспільних змін;
  6. створення новинно-мережевих субкультур, що притаманні віртуальним відносинам;
  7. можливість аналізу, планування та наукового прогнозування суспільного розвитку, де найвищою цінністю є знання та інформація;
  8. різноманітність пізнавальних процесів, які зумовлені науковими дослідженнями у різних сферах науки; вивчення проблеми пізнання нових можливостей, що притаманні нашому суспільству, та співставлення знання та інформації з реальністю, дослідження умов вірогідності та істинності пізнання інформаційного суспільства;
  9. органи влади як вагомий важіль у розробці та запровадженні інформаційно-телекомунікаційних систем;
  10. виникнення та розвиток специфічних суспільних інститутів, що притаманні новим інформаційним відносинам у суспільстві.

Загалом, існує багато факторів, що визначають інформаційне суспільство, але всі вони діляться на три основні групі:

  1. вільний доступ людини до інформації;
  2. високий рівень розвитку інформаційнo-комунікаційних технологій;
  3. наявність розвиненої інформаційної-інфраструктури суспільства.

Саме ці умови створюють те суспільство, яке можна назвати інформаційним. Однак, деякі вчені мають іншу точку зору щодо характеристик. Наприклад, В. М. Бебик вважає однією з важливих ознак інформаційного суспільства є переважна кількість працездатного населення, яке працює саме в інформаційному секторі. Такий науковець як А. І. Ракітов [11, с. 85] розглядає і-суспільство як результат радикальних змін соціальних структур, наслідком яких і стає розширення сфери інформаційних послуг та діяльності загалом. На думку І. В. Арістової, однією з найважливіших ознак інформаційного суспільства є відсутність так званих просторових, часових та політичних меж, і відкриття суспільству нових можливостей  для самореалізації та ідентифікації [1, с. 45].

Варто зазначити, що у центрі інформаційного суспільства є людина, інформація, інформаційнo-комунікаційні технології та інформаційні ресурси. Науковець О. П. Дзьобань в своїй монографії «Інформаційна безпека у проблемному полі соціокультурної реальності» підкреслює, що «основу соціальної динаміки в інформаційному суспільстві складуть не традиційні матеріальні, а інформаційні, інтелектуальні ресурси – знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності людей, їх ініціатива, творчість» [6, с. 53]. І. Марущак [8, с. 23] спирається у своєму дослідженні зовсім на інші складові і-суспільства: індустрія інформаційних послуг, інформаційна економіка, сучасні інтелектуальні інформаційні технології та зв’язку, а також вагомий потенціал в науці.

За нашим спостереженням, останні роки характеризуються збагаченням суспільного лексикону такими поняттями, як «комп’ютероопосередкована політична комунікація», «електронний уряд», «кіберполітика», «електронне громадянство», «кібердемократія». Саме інформаційна революція, що сьогодні розгортається фактично на наших очах, і визначає рух до іншого нового суспільства – інформаційного, чи «суспільства знань» [6, с. 75]. Однією з фундаментальних характеристик цього суспільства є його глобальний характер. Процес формування суспільства характеризується стиранням меж між країнами та народами, змінюється структура світової економіки, більш динамічним та конкурентним стає ринок. Знання та інформація стають одними із ключових ресурсів країни, масштаби використання яких прирівнюються до використання традиційних ресурсів, і доступ до них є одним з основних факторів соціально-економічного розвитку цієї держави. Тому кожна країна сьогодні вважає одним з пріоритетних завдань формування та  посилений розвиток інформаційної інфраструктури. Водночас новітні інформаційні технології, проникаючи чи не в усі сфери людського життя, продукують не лише нові можливості щодо вирішення низки проблем, однак і породжують нові проблеми та загрози, таких як розрив зв’язків між державами, так і в рамках окремої країни, додержання свободи слова та відсутність цензури, захист прав та інтересів етнічних меншин та підростаючого покоління, збереження національної мови та культурного спадку у нових умовах, охорона інтелектуальної власності, протистояння культурній експансії інших країн. Створення глобального інформаційного суспільства сьогодні є об’єктивно-зумовленим процесом, основою якого є зростаючий з шаленою швидкістю вплив нових інформаційно- телекомунікаційних технологій усі сфери людського життя, взаємовідносини держави та суспільства, і міжнародні відносини в цілому [6, с. 45]. Все більш значної ролі для кожної держави набуває її включеність у процес формування мережевої економіки.

Широке використання нових інформаційних технологій у повсякденному житті сприяє удосконаленню демократичних засад, веде до підвищення політичної активності громадян, встановлення ефективного діалогу держави та громадськості з подальшим зворотнім зв’язком. Загалом, процес становлення інформаційного суспільства вимагає від держави нові вимоги, яка покликана бути координатором діяльності суб’єктів суспільства та сприяти створенню сприятливих умов інтеграції громадян країни у глобальне інформаційне суспільство, при цьому відстоювати власні інтереси в світовому інфопросторі [1, с. 75]. Перехід на наступний рівень інформаційного суспільства відбувається через науково-технічну революцію, у ході якої змінюється середовище проживання громадян, а це приводить до зміни свідомості людей. Саме технологічно-інформаційна революція стала причиною наступних речей: збільшення частки інформаційних комунікацій, послуг та продуктів у ВВП; утворення глобального інфопростору, який забезпечує інформаційну взаємодію людей, їх вільний доступ до світових інформаційних ресурсів та задоволення потреб людей у інформаційних послугах та продуктах. Перехід суспільства до постіндустріальної чи, точніше, до інформаційної стадії характеризується такими критеріями: 1) космічні; 2) технічні (перехід до шостого технологічного укладу); 3) соціально-економічні критерії. Від промислового суспільства, де домінують сфера послуг та промисловість відповідно, інформаційне суспільство відрізняється тим, що знання, інформація, інформаційні послуги та всі галузі, пов’язані з виробництвом цієї інформації (комп’ютерна, телекомунікаційна, телевізійна), а також зростає швидкими темпами інформація та нове суспільство продукує нові робочі місця [9, с. 27].

В зв’язку з тим, що у більшості країн світу, і в Україні у тому числі, були прийняті важливі документи, що регламентують розвиток нового інформаційного суспільства. Наприклад, в 2003 р. у Женеві та в 2005 р. у Тунісі було проведено Всесвітній саміт із питань інформаційного суспільства, тобто дві конференції з питань комунікацій, інформації та інформаційного суспільства. Заходи відбулися за підтримки ООН. Однією з головних питань саміту було поширення доступу до мережі Інтернет в тих країнах, що тільки розвиваються, задля подолання так званої всесвітньої цифрової нерівності, що існує між багатими та бідними країнами. В результаті були прийняті наступні документи: Женевська декларація принципів, Женевський план дій, Туніське зобов’язання та Туніська програма інформаційного суспільства У них йдеться про:

  1. основні стратегії розвитку інформаційного суспільства і принципи його побудови;
  2. роль ЗМІ та держави у становленні інформаційного суспільства;
  3. етичні принципи.

В Японії 22 липня 2000 року був прийнятий такий важливий документ  як Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства [10, ст.4], у якій розвиток ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) розглядається як один з найважливіших компонентів інфо суспільства. Однак жоден документів не містить конкретного поняття «інформаційне суспільство».

В Україні 4 лютого 1998 р. ВР України була прийнята Національна програма інформатизації із доповненнями від 2 грудня 2012 р.). Крім того, 1 грудня 2006 р. прийняті «Рекомендації щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні», а 9 січня 2007 р. – «Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».

Для Української держави буде цікавим приклад формування глобального інформаційного суспільства на прикладі Європейського Союзу. З 1994р Європейська спільнота почала формування інформаційного суспільства [9, с. 25]. Сьогодні значного успіху досягла реалізація Плану дій (Europe and the global information society, 1994), що визначив стратегію руху Європи у напрямку до інформаційного суспільства. Було прийнято такі шляхи у напрямку інфо суспільства: 1) розпочата лібералізація телекомунікаційного сектора, що до сьогодні має успіх; 2) прийняті заходи для забезпечення європейської індустрії виробництва, яка дасть додатково 1 млн. робочих місць протягом останніх 10 років; 3) сформовано чіткій план дій у сфері освіти; 4) увінчені успіхом програми наукових розробок. Сьогодні Європейська комісія є важливим інструментом вироблення загальних правил, що необхідні для переходу до глобального інформаційного суспільства. Із врахуванням уже досягнутого перед європейськими країнами стоять такі нові задачі: 1. Покращити умови для бізнесу за допомогою ефективної та узгодженої лібералізації телекомунікацій, створити необхідні умови для упровадження електронної торгівлі. 2.Здійснити упровадження концепції безперервної освіти для громадян «Освіта протягом всього життя», яка націлена на навчання людей старшого віку в інформаційному суспільстві. 3. Створити концепцію «Людина як центр всіх перетворень», що націлена на охорону свобод та прав особистості, особисто недоторканості особистого життя. 4. Вдосконалити загальну глобальну співпрацю на усіх рівнях, що формує правила існування людини у інформаційному суспільстві, для чого і необхідні багатосторонні угоди у рамках Європейського Союзу [12, с. 35].

З цією метою в лютому 1995р. Європейська комісія створила своєрідний Форум для обговорення загальних проблем становлення інформаційного суспільства. Усі його члени представляли різноманітних користувачів нових технологій, різні соціальних груп та мережевих операторів, постачальників інформаційних послуг, державні та міжнародні інститути. Метою роботи Форуму було прослідкувати процес становлення інфо суспільства в шести сферах, таких як: 1) вплив на економіку та зайнятість; 2) основні демократичні та соціальні цінності у «віртуальному товаристві»; 3) вплив на державні та суспільні служби; 4) перекваліфікація, освіта та навчання в інформаційному суспільстві; 5) культурні виміри та майбутнє за ЗМІ; 6) інфраструктура, стійкий розвиток та технологія [2, с. 98]. Тому сьогодні вже створені реальні шляхи та усі передумови формування та розвитку інформаційного суспільства у країнах Європейського Союзу, які носять глобальний характер та свідчать про входження країн ЄС в світове інформаційне товариство. Використання матеріальних та духовних благ інформаційної цивілізації забезпечує населенню Євросоюзу гідне життя, економічне процвітання і необхідні умови для вільного розвитку особистості.

Висновки. В умовах глобалізації світового розвитку та безпрецедентної інформаційної відкритості національних кордонів інформація стає головним стратегічним фактором у міжнародному змаганні її позитивних сторін і мінімізації негативних наслідків глобальної трансформації людства. Україна повинна ввійти в сім’ю технологічно та економічно розвинутих країн на правах повноцінного учасника світового цивілізаційного розвитку із збереженням політичної незалежності, національної самобутності та культурних традицій, з розвинутим громадянським суспільством і правовою державою. Слід очікувати, що основні риси і ознаки інформаційного суспільства будуть сформовані в Україні при стабільних соціально-політичних умовах та глибоких економічних перетвореннях у першій третині ХХІ століття.

Список використаних джерел та літератури

1. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти [Текст] / І. В. Арістова ; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Харків : Ун-т внутрішніх справ, 2000. – 386 с.

2. Баев О. О. Доступ до електронно-інформаційної інфраструктури та технологій в Україні [Текст] / О. О. Баев // Інформація і право. – 2011. – № 2. – С. 98-102.

3. Бебик В. М. Соціально-комунікаційна праксеологія: поняття і методології [Текст] / В. М. Бебик // Інформація і право. – 2011. – № 2. – С. 53-60.

4. Вершинин М. С. Политическая коммуникация в информационном обществе [Текст] / М. С. Вершинин. – СП6. : Изд-во Михайлова В. А., 2001. – 253 с.

5. Данильян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально- філософський аналіз) [Текст] : монографія / В. О. Данильян. – Х. : Право, 2008. – 184 с.

6. Дзьобань О. Л. Інформаційна безпека у проблемному полі соціокультурної реальності [Текст] : монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Майдан, 2010. – 260 с.

7. Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України [Текст] : монографія / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. – 304 с.

8. Марущак А. І. Інформаційне право: досryп до інформації [Текст] : навч. посіб. / А. І. Марущак. – К. : КНТ, 2007. – 532 с.

9. Новицький А. М. Феномен «інформаційного суспільства як об’єкг наукового дослідження [Текст] / А. М. Новицький // Інформація і право. – 2011. – № 1. – С. 25-29.

10. Пархоменко О. В. Інформаційно-знаннєве суспільство: проблеми, особливості [Текст] / О. В. Пархоменко // Науково-технічна інформація. – 2010. – № 1. – С. 3-6.

11. Ракитов А. И. Философия компьютерной революции [Текст] / А. И. Ракитов. – М. : Политиздат, 1 99 1. – 287 с.

12. Социaльные коммуникации (теория, методология, деятельность) [Текст] : словарь-справочник / сост. В. А. Ильганаева. – Х. : КП «Городская типография», 2009. – 392 с.

13. Цимбалюк В. С. Мас-медіа в інформаційному суспільстві [Текст] / В. С. Цимбaлюк. // Інформація і право. – 2011. – № 1. – С. 30-33.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721