Дитяча художня література як репрезентант гендерних стереотипів

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглядається поняття «гендерний стереотип», особливості сучасного гендерного мислення, що відображається у творах українських дитячих письменників. Зроблено теоретичний аналіз проблеми та визначено основні гендерні стереотипи, що зустрічаються у процесі соціальної комунікації та гендерної ідентифікації особистості.

Ключові слова: гендер, гендерний стереотип, гендерна роль, дитяча художня література, засоби масової комунікації.

Під час усіх етапів життя саме твори художньої літератури супроводжують процеси розвитку та соціалізації особистості. І незважаючи на те, що останніми десятиліттями комп’ютерна та аудіовізуальна культура стабільно посуває книги на другий план, все одно дошкільне соціальне виховання не може бути повноцінним без літературних доробків, які залишаються такими ж затребуваними і найбільш розповсюдженими.

Свідченнями цього є шкільні навчальні програми, які вимагають вивчення школярами творів сучасної дитячої літератури, а також те, що незмінно великими тиражами продаються та видаються різні книги та хрестоматії для хлопчиків і дівчаток, які рекомендуються вчителям та батькам.

Аналіз художньої літератури для дитячої аудиторії у контексті системи гендерного мислення дає можливість отримати та поглибити знання про функціонування у художніх творах гендерно маркованих ідей та смислів, які закріплюються у свідомості дітей, а також краще зрозуміти зміст творів літератури, які транслюють символи чоловічого та жіночого досвіду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Внаслідок розповсюдження по Західній Європі ідей фемінізму, до мережі наук, пов’язаних із дослідженнями гендеру, увійшла гендерна лінгвістика. Дедалі більше вчених зайнялися аналізом поняття гендеру в системі соціальних комунікацій і мови. Значний внесок у цю область наукових пошуків зробили: С. О. Філоненко [1], Є. І. Горошко [2], Ю. П. Маслова [3], А. В. Кириліна [4] та ін.

Варто зазначити, що у як вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвістиці існує чимало досліджень, які аналізують особливості жіночої та чоловічої літературної творчості, однак в цих працях досліджуються здебільшого твори, пов’язані із науковою роботою, а не мистецькою.

Свій вклад у дослідження ролі масових комунікацій у процесі функціонування гендерних стереотипів зробили такі науковці як І. К. Буличев [5], В. П. Агеєва [6], Н. М. Губанова [7], О. Р. Кісь [8] та інші. У працях цих вчених йдеться про загальні поняття гендеру, а також описано проблему гендерної нерівності, зосереджено увагу на джерелах створення гендерних норм, стереотипів, а також соціальних ролей. Загалом, ця тема є лише частково досліджена та потребує подальших більш ґрунтовних напрацювань.

Мета статті: аналіз та узагальнення проблеми гендерних стереотипів у процесі соціальної комунікації на матеріалі художніх творів сучасної української дитячої літератури.

Виклад основного матеріалу дослідження. Утворення певного стилю життя дітей та молоді, в тому числі і такого, невіддільним елементом якого є хороший рівень гендерного виховання, забезпечується тими ж законами росту індивідів, які беруть участь у процесі соціалізації людини та визначаються гендерні стереотипи під час виховання цих індивідів. Саме тому, участь стереотипів у процесі гендерного виховання варто розглядати у системі соціалізації молоді загалом, та участі в цьому процесі гендерних стереотипів зокрема.

Будь-який художній текст є частиною певного культурного простору, а культура – це один із визначальних чинників формування гендерного компонента, тому саме у художньому творі відображаються гендерні стереотипи певного етапу історії.

Оскільки художня література вважається віддзеркаленням сьогочасних соціальних процесів, то проблема шаблонних уявлень про фемінність та маскулінність набула значного розвитку саме в літературі. Це, у свою чергу, сприяє продукуванню гендерних стереотипів. Більше того, вони активно формуються та поширюються у суспільстві за допомогою художніх творів, адже вважається, що текст саме художньої літератури має найбільший вплив на особистість, який залежить не лише від когнітивної компетенції читача, його емоційного досвіду, а й від емотивного змісту.

Засобом створення стереотипів у письменництві є використання словосполучень, фразеологічних зворотів, субтекстів і лексем, які вживаються стосовно осіб чоловічої та жіночої статі [9].

Аналізуючи зміст гендерних стереотипів стає зрозуміло, що згідно із ними чоловіки прагнуть бути визнаними, компетентними, завжди досягати поставлених цілей та основну ставку робити на кар’єру, а не на сім’ю. Для жінок ж на першому місці є орієнтація на сім’ю, прагнення розділити з кимось свої почуття і тому подібні цінності.

Усі ці явища досить чітко можна простежити у художній літературі. Більше того, вони активно формуються та поширюються у суспільстві за допомогою художніх творів, адже вважається, що саме художній текст найефективніше впливає на особистість, що пов’язано із когнітивною компетенцією читача, його емоційним досвідом та емотивним змістом тексту.

Не є винятком і художні твори для дітей, ознайомлення з якими є основою літературного виховання в період дитинства. Так, відомий гендерний соціолог М. Кіммел стверджує, що книги, як і ЗМК, напряму не впливають на гендерну поведінку дітей, однак їх репрезентація є важливим аспектом у процесі формування в дітей власного розуміння понять «стать» та «гендер» [9]. До того ж, враховуючи думку психологів, про те, що улюблені дитячі казки впливають на майбутній спосіб життя людини, можна припустити, що діти починають сприймати себе через призму гендерних образів літературних персонажів. Тобто читання або прослуховування творів літератури безпосередньо бере участь у процесі творення гендерної особистості. Виходить, що через книги відбувається впровадження дитини в культуру того суспільства, де вона живе та розвивається.

Саме дитяча література вважається засобом формування особистості, який формує уявлення про оточуючий світ, ознайомлює з природою та навколишнім середовищем, допомагає розвивати та засвоювати мовлення, а також морально та естетично виховує. В текстах та ілюстраціях художньої літератури відбувається втілення гендерної приналежності героїв через наділення їх сталими моделями поведінки та установками, які і визначають їх статеву ідентифікацію. Також це проявляється у їх способах мовлення, манері одягатися, поводитись, вчинках та жестах.

І хоча сучасне суспільство є досить динамічним, процес зміни існуючих настанов та шаблонів, щодо соціальних груп чоловіків та жінок, є доволі повільним. Це явище пояснюють тим, що соціум завжди вимагає стабілізації суспільних процесів.

Виділяють такі причини закріплення стереотипів у творах для дітей:

– обмеження в часі видавництв для глибинного вивчення місту творів;

– бажання соціуму спрощувати, структурувати та схематизувати усі суспільні процеси. Як наслідок, створюються різноманітні алгоритми та шаблони, щоб кожного разу діяти уже за відомою схемою, адже це не вимагає додаткової напруги та зміни життєвих орієнтирів.

– більшість соціальних інститутів (школи, дитячі садки, громадські установи тощо) зацікавлені в тому, щоб підтримувати сталі норми суспільних відносин, через що і поширюють стереотипне мислення [10].

Усі ці стереотипні уявлення діти засвоюють з перших років життя в ході процесу гендерної ідентифікації.

Варто зазначити, що дитяча література – це сукупність видань, призначених для загального розвитку, здобуття нових знань та духовного росту дітей віком до 18 років. Враховуючи особливості читацької аудиторії, подібна література вимагає специфічного художнього оформлення, формату та покращеної поліграфії – папір для друку, шрифти, ілюстрації.

В Україні існує така стандартна класифікація дитячої літератури, відповідно до вікової приналежності читачів.

– І група – видання для дітей віком до 5 років включно;

– ІІ група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;

– ІІІ група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;

– ІV група – видання для дітей віком від 15 до 18 років включно [11].

Хоча ця класифікація є досить узагальненою, адже нерідко діти молодшого шкільного віку можуть цілком розуміти та сприймати твори, призначені для старшої вікової групи.

Психологи вважають, що діти готові сприймати книги та контактувати з ними вже у віці двох років. Хоча цей процес і відбувається у формі гри та за посередництва – батьків або інших осіб.

Науковець І. С. Кльоцина усі гендерні стереотипи поділяє на кілька груп:

1) стереотипи фемінності-маскулінності. Маскулінні ознаки відносять до активно-творчих, сюди належать інструментальні характеристики особистостей – впевненість у собі, активність, жорсткість, логічний тип мислення, лідерство тощо. До фемінних ж рис відносять ніжність, турботливість, вразливість, емоційність тощо. Усі ці якості постійно протиставляються та вважаються взаємодоповнюючими.

2) Стереотипи, щодо розподілу професійних та сімейних ролей між жінками і чоловіками. Так, найважливішою жіночою соціальною функцією вважається роль матері та домогосподарки. А сфера життя обмежується домом, сім’єю і народженням дітей. Чоловіки ж активні у суспільному житті, професійній діяльності, а також вони повинні турбуватися про матеріальне забезпечення сім’ї.

3) Особливості змісту праці – традиційно вважається, що жіночі професії повинні бути у сфері обслуговування та лише виконавчі посади, чоловіки ж можуть посідати керівні посади та лідерські позиції [12].

Саме такий поділ гендерних стереотипів і був взятий в основу під час дискурсивного аналізу.

Провівши гендерний дискурсивний аналіз певних творів дитячої художньої літератури та взявши в основу їх поділ на групи, описаний вище, варто виділити такі гендерні стереотипи, присутні у текстах.

До першої групи – стереотипи фемінності-маскулінності – належать такі стереотипи:

– справжній чоловік має бути сильним та сміливим;

– усі жінки надзвичайно емоційні та співчутливі, чоловіки ж навпаки – повинні приховувати свої емоції;

– жінкам завжди все цікаво;

– героями-бешкетниками в більшості випадків виступають саме хлопчики

До стереотипів, щодо розподілу професійних та сімейних ролей було віднесено:

– чоловік – захисник;

– жінки слухняні та потребують контролю;

– обов’язок жінок – ведення домашнього господарства, батько ж може займатися технікою.

Природно, що хлопчики прагнуть бути сміливими героями, а дівчатка – красивими принцесами, бо саме такі схеми поведінки вони отримують ще із раннього віку, читаючи художню літературу: «Сашкові хотілося виглядати в очах Мушки справжнім героєм, тому якби він сам розповідав їй, то зміг би щось підкреслити, а щось і викреслити!» або «– А про це я не подумав! – розхвилювався Сашко. Дуже вже йому хотілося Марічці догодити. В уяві він уже був тим самим принцом, який надівав туфельку на струнку ніжку своїй Попелюшці» [13, с. 138] тощо.

Якщо ж говорити про третю групу стереотипів, то згідно і стереотипними уявленнями, роботою для жінок є та, що вимагає прийняття рішень, а інноваційна, яка потребує лідерських якостей – для чоловіків. Не є виключенням і уявлення про те, що хорошими стратегами можуть були чоловіки, а жінки – лише виконавцями.

Як бачимо, більшість професій, що у книгах належать чоловікам, стосуються фізичної праці та керівних посад, адже вважається, що сила – це виключно чоловіча ознака. Більшість же жіночих професій є виконавчими.

Також поширеною ознакою багатьох літературних текстів є те, що сленгом, просторічною лексикою та жаргоном користуються здебільшого герої чоловічої статі, адже жінкам такий стиль мовлення «не личить». Тому, у лексиці героїнь жіночої статті подібні слова зустрічаються вкрай рідко.

Отже, дитяча художня література є одним із засобів продукування гендерних стереотипів та невід’ємним елементом впливу на процес гендерної ідентифікації особистості.

Досліджуючи процес стереотипізації художньої літератури, доцільно звернути увагу на взаємодію жанру твору та гендеру. Нерідко гендерну адресацію художнього твору можна простежити досить легко. Так, усталено «жіночими» вважаються такі жанри як мелодрама або романс, а трилер, вестерн чи пригодницький текст адресуються здебільшого чоловікам [1, с. 101]. Попри те фентезі або наукова фантастика є порівняно незалежними від гендерної ідентифікації.

У літературі, яка традиційно вважається спрямованою на чоловічу читацьку аудиторію, завжди характерна наявність маскулінних рис, в той час як жіночі витісняються на другий план. У сентиментальних ж творах присутні як риси фемінності (чисто жіночі якості в образах головних героїнь), так і маскулінності (типові чоловічі якості в образах головних героїв). Разом, герой та героїня, втілюючи стереотипні образи фемінності та маскулінності, створюють образ ідеальної пари, чим і заслуговують суспільне схвалення та підтримку.

У більшості «чоловічих» жанрів особистість жінки описується досить лаконічно. Найчастіше вони виступали в образах злочинців та жертв, причому майже завжди це другорядні ролі. Чоловікам ж дістаються першопланові ролі шпигунів, детективів, солдатів, мандрівників, головним завданням яких є порятунок світу, боротьба з різноманітним труднощами, перешкодами та як результат самоствердження як особистості

Однак, такий висновок не можна повністю екстраполювати і на творчість для дітей, адже нерідко героями пригодницьких творів для молодшої аудиторії є дівчатка.

Висновки. Очевидно, що навіть дитяча література сприяє формуванню у суспільстві чітких гендерних ролей – окремо для чоловіків та окремо для жінок. Адже діти дуже органічно та легко сприймають і сортують отриману інформацію.

Таким чином, тексти художньої літератури, як для дорослої, так і для дитячої аудиторії, беруть участь у процес формування та, рідше, нівелювання гендерних стереотипів у сучасному суспільстві. Саме тому батькам, обираючи книгу для своїх дітей, потрібно звертати увагу на її зміст та ідейні засади, а не лише на зовнішній вигляд чи жанр і тим самим уникати стереотипної заангажованості.

 

Список використаних джерел та літератури

1. Філоненко, С. О. Масова література в Україні: дискурс / гендер / жанр. [Текст] / С. О. Філоненко. – Донецьк: ЛАНДОН–ХХІ, 2011. – 432 с.

2. Горошко, Е. И. Гендерная проблематика в языкознании [Электронный ресурс] / Е. И. Горошко. – Режим доступа: Http://www.owl.ru /win/books/articles/goroshko.htm. – Название с экрана.

3. Маслова, Ю. П. Моделі гендерної ідентичності жінки на сторінках друкованих ЗМІ [Електронний ресурс] / Ю. П. Маслова. – Режим доступу: http://eprints.oa.edu.ua/1301/1/maslova1_120412.pdf. – Назва з екрану.

4. Кирилина, А. В. Гендерные аспекты массовой коммуникации [Электронный ресурс] / А. В. Кирилина. – Режим доступа: http://www.owl.ru /win/books/articles/kirilina.htm. – Название с экрана.

5. Булычев, И. К. Образы маскулинности и феминности в формате гендерной картины мира [Электронный ресурс] / И. К. Булычев. – Режим доступа: http://credonew.ru/content/view/384/29/. – Название с экрана.

6. Агєєва, В. П. Основи теорії гендеру [Текст] / В. П. Агєєва, Л. К. Кобилянська, М. О. Скорик. – К.: «К. І. С.», 2006. – 536 с.

7. Губанова, Н. М. Маскулинность и феминность как категории гендерного анализа [Текст] / Н. М. Губанова. – Ставрополь: Радуга. – 2008. – 45 с.

8. Кісь, О. Р. Сексизм у ЗМІ: протидіючи комунікативному потоці [Електронний ресурс] / О. Р. Кісь. – Режим доступу: http://www.genderstudies -ukraine.org/ukr/F14ukr.html. – Назва з екрану.

9. Методология изучения искусства как области гендерных исследований [Электронный ресурс] / И. В. Перельман. – Режим доступа: http://www.gramota.net/materials/3/2013/9-2/31.html. – Название с экрана.

10. Дитячий світ крізь ґендерні окуляри. Про літературу. (Гендерний понеділок) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rozvitok.org/detskij-mir-skvoz-gendernye-ochki-o-literature-gendernyj-ponedelnik/. – Назва з екрану.

11. Вернигора, О. М. Книжкові видання для найменших читачів: проблеми і перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2288. – Назва з екрану.

12. Методи дослідження тексту в сучасній лінгвістиці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lecture.in.ua/metodi-doslidjennya-tekstu-v-suchasnij-lngvistici.html. – Назва з екрану.

13. Гридін, С. В. Федько у віртуальному місті [Текст] / С. В. Гридін. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 208 с.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721