Індивідуально-авторські іменники в українській драмі: семантичний аспект

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглянуто особливості семантики авторських лексичних новотворів українських драматургів, проаналізовано способи і причини творення індивідуально-авторських номінацій.

The semantical peculiarities of Ukrainian dramatist’s lexical neologisms, ways and causes of creation occasional nominations are being analyzed in the article.

Ключові слова: авторський лексичний новотвір, лексико-семантична група, семантика, сема, українська драматургія.

Сьогодні активно відбувається процес вивчення і дослідження авторських лексичних новотворів, які функціюють здебільшого в поетичних творах, меншою мірою у прозових. Зокрема неологізми в українській поезії вивчали Г. Колесник (творчість П. Тичини та М. Рильського), Л. Олефіренко (поезія В. Стуса), В. Герман (поезія І. Драча), Ж. Колоїз, Г. Богуцька, Є. Регушевський, М. Разумейко (проза Олеся Гончара). Результатом вивчення інновацій є укладені лексичні словники, зокрема й індивідуально-авторської лексики.

Актуальність дослідження авторських лексичних новотворів зумовлена тим, що драматургія, як і поезія та проза, є важливим джерелом поповнення лексичного складу мови новими оригінальними утвореннями. Ґрунтовне вивчення інновацій неможливе без комплексного дослідження, тому варто аналізувати їхню семантику, що, своєю чергою, дає змогу ґрунтовніше  дослідити й теоретично проаналізувати лінгвістичну природу лексичних новотворів як потенційних одиниць словникового складу мови.

Інтерес до появи нових слів виник приблизно тоді ж як і стався так званий «неологічний вибух», тобто створення і поширення авторських новотворів. Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття почався період активного вивчення і дослідження авторських неологізмів, з’явилась нова галузь лінгвістики – неологія, головним завданням якої є виявлення критеріїв ідентифікації нових слів, значень, аналіз причин їх появи, вивчення типів і моделей творення, лексикографічне опрацювання нових номінативних одиниць [1, с. 6]. Неологія вивчає нову лексику, головна її одиниця – авторський лексичний новотвір (АЛН), на що натрапляємо в працях таких науковців, як: В. Русанівський, О. Стишов, Ж. Колоїз, Г. Вокальчук, Н. Адах, О. Жижома, К. Брітікова, А. Калєтнік, В. Максимчук, О. Тимочко та ін. За визначенням, яке подане в енциклопедії «Українська мова», неологізм – це «слово, а також його окреме значення, вислів, які з’явилися в мові на певному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора» [5, с. 348].

Дослідивши тексти драм, ми переконалися, що новотвори активно функціюють не лише в поезії та прозі. Причина їхньої появи у драматичних творах, можна припустити, та ж, що і в поезії – «наявніть у відрізку тексту оказіональної одиниці додає незвичайності, нестандартності усьому тексту, загострює увагу, сприяє запам’ятовуванню й виділенню на загальному текстуальному фоні конкретного контексту, окремої мікротеми» [3]. Галина Вокальчук зазначає, що «поява авторських новотворів зумовлюється прагненням митців по-новому, свіжо й оригінально позначити певний елемент об’єктивної дійсності, намаганням подолати мовний стандарт, штамп, потребою посилити загальний емоційний вплив на читача, збагатити образну палітру твору [2].

Сучасні українські драматурги прагнуть здивувати читача оригінальними жанровими утвореннями (майже еротична трагедія, трагіфарс, фарс-фантасмагорія, комічна казка-мюзикл, казка-шоу, спец-комедія – Неда Неждана),  які вимагають такого ж оригінального сюжету і, відповідно, незвичного героя, для зображення якого якраз і створюють авторські лексичні інновації.

Проаналізувавши п’єси українських драматургів, ми виявили понад 140 авторських лексичних новотворів. Розподіл слів за частиномовною належністю нерівномірний: найбільше засвідчено іменників – 93 одиниці (65%), дієслів – 23 (23%), прикметників – 20 (20%), прислівники – 5 одиниць (5%) та 1 дієприслівник. Складно пояснити такий частиномовний розподіл, адже дієслів, які разом з іменниками є центральними частинами мови, майже втричі менше. Припускаємо, що можливості словотворення в поезії набагато більші, ніж у драмі чи прозі. Мова поезії більш образна, емоційна, експресивна, а тому і дає кращі можливості для творення нових слів.

Для дослідження семантики усі іменникові новотвори об’єднано в лексико-семантичні групи. Виокремлюємо такі лексико-семантичні групи: іменники на позначення істот, іменники зі значенням абстрактності та іменники із загальним значенням.

У лексико-семантичній групі на позначення істот можна  ми виокремили тематичні групи, що називають осіб за родом заняття чи професією: жінка-диригентка, патефонознавець, піцист, дзвоникіст, сексоанатом, мольвіст, мольвознавець, дальтонік-художник, бос-організатор, йогиха, йожиха; за національністю: земляк-гречкосій, хохол-малорос; назви казкових та міфічних персонажів: Вертлик, Дзигус-Дзигімус, напівангел, недоангел, феїнка, дивеня; назви тварин: кицеля, пацючечка, слонопотамчик, хробаченя, чапля-шмакля.

Серед іменників, що позначають назви професій та осіб за родом діяльності є такі інновації, значення яких зрозуміле без контексту. Це такі новотвори як жінка-диригентка, патефонознавець, дружок-комуняка, революціонерка-модниця. Значення інновацій піцист, дзвоникіст, йогиха, йожка розкрито лише в контексті: Так, тепер із чого готують піцу? Та з усього. Важче сказати, з чого її не готують. Овочі й фрукти, м’ясо і не м’ясо, з яйцями і без… Чим барвистіша палітра, тим ви кращий піцець чи піцист; Цікаво, є фізіономісти, а от Марта у нас «дзвоникіст» – пізнає знайомих по дзвониках; Сподіваюсь, ви не йог? /…/ Ні, не йог, вірніше, не йогиха, чи не йожка, як правильно? (Неда Неждана).

Семою ʻвладаʼ або ʻполітикаʼ об’єднані іменники: дружок-комуняка, піддорадник, чорненя, революціонерка-модниця, президент-каратист, мамайці, бабайці. Значення більшості з цих новотворів розкрито лише з допомогою контексту: І недарма, недарма твої перефарбовані дружки-комуняки, яких ти слізно просив роздобути клятву українських патріотів, дістали тобі з архівів що?! (Я. Верещак); В кожній школі сидів поряд з директорським кабінетом піддорадник, або й цілий дорадник; Просто бабайці з мамайцями підписали довгострокове змирення…(О. Ірванець). Ці інновації означають, очевидно назви членів політичних партій. Інновація чорненя (Із чорненят його виключили, і в спецшколу запроторили, і з батьками розібралися (О. Ірванець) утворена за аналогією до «жовтеня» – назви члена групи молодших школярів при піонерських організаціях школи у часи Радянського Союзу. Новотвір президент-каратист (Бо всі троє щось там з Москвою не поділили. А з москалями, куме, ліпше не заїдатися, бо в них же нафта, газ… і президент-каратист(Я. Верещак) співвідносимо з  конкретною і реальною людиною, а саме президентом Росії В. Путіним.

Окрему групу становлять складні слова, що стосуються осіб жіночої статі, утворені з двох і більше частин остання з яких доповнює та характеризує першу: жінка-танк, пані-білоручка, супер-пупер-віп-клієнтка, красуня-сомнамбула. Одним з найпоширеніших засобів словотворення є творення складних слів. Складні інновації створювали на всіх етапах історичного розвитку української мови, адже вони «є логічно-змістовими замінниками словосполучень, порівняльних зворотів і навіть речень, зумовлені естетичними настановами того чи іншого автора, своєрідністю його творчої манери, особливостями художнього мислення» [4, с. 33].

Інновації типка та типуля утворені  як відповідний аналог жіночого роду до слова тип. Подібно до цих інновацій утворено і новотвір людин – як аналог чоловічого роду до слова «людина».

АЛН, які називають казкових персонажів – Вертлик, Дзигус-Дзигусімус, феїнка, засвідчені у дитячих п’єсах Неди Неждани «Зачаклований ховрашок» та «Зоряна мандрівка». Джерелом творення інновації Вертлик є прикметник вертлявий, який і характеризує цього персонажа. Подібним є і творення неологізму Дзигус-Дзигусімус – від «дзиґа».

Інновацій на позначення тварин мають здебільшого незвичне словесне вираження, якого їм надають суфікси; за звучанням та за значенням вони близькі до узуальних, напр.  кицеля (Кицюня, кицеле ти моє, що ти так жалібно дивишся? (Неда Неждана) пор. з узуальним «киця»; пацючечка (Глянь, яка пацючечка…Така бридоточка…А лапчики які, так ми мотати ними вміємо!) (Неда Неждана) – зменшувально-пестлива форма жіночого роду від слова пацюк;  хробаченя (А від нього потім введуться інші хробаки, спершу –  маленькі ніжні хробаченята, я ходитиму між ними дуже-дуже обережно… (О. Ірванець) – інновація створена аналогічно до способу творення назв малих за віком істот або дитинчат тварин (слон – слоненя, хробак – хробаченя). Новотвір слонопотамчик. утворений поєднанням двох узуальних слів – слон і гіпопотамчик. (А як там у вас справи селекції? Щось новеньке не вивели? Слонопотамчика якогось? (Неда Неждана). Інновації вовцюжка, вовчишенка, вовчучка варто порівняти з узуальними відповідниками: воцюжка – воцюга, вовчишенка – вовчище, вовчучка – вовчук. Ці слова мають зменшувально-пестливе значення, якого їм надають суфікси –к, -енк, -учк.

Серед іменників зі значенням абстрактності зафіксовано одиниці, які мають узуальні відповідники, а тому і значення у них подібне: блазнівство – блазень (Або ж він розлитий у суспільстві. Без гільдії блазнів ми всі, а також ви всі… заражені блазнівством. А це гірше холери, повір мені); нудотина – нудота (Це така нудотина, що про політику й те краще. (Неда Неждана). Зазначені інновації мають негативну семантику. Абстрактний іменник пофіг слід порівняти з аналогічним за звучанням і будовою жаргонним прислівником пофіг (байдуже, все-одно). У контексті цей іменник  значення має подібне до того, що й прислівник. Подібно утворено й іменник півпупер. Компонент пупер уживають, як правило, завжди разом із лексемою супер, де вона виконує підсилювальну функцію в сленговій одиниці супер-пупер (дуже добре, чудово). Інновація півпупер у контексті зменшує це підсилення чим зумовлює комічний ефект: Я б сказала «супер», але не «пупер» – півпупера чи навіть чверть! (Неда Неждана ).

Окрім цих АЛН зафіксовано такі, семантику яких визначити важко: мультиплюндизм, мольва (Проти чого ж це вони сьогодні виступатимуть? Напевно, знову проти мольви. Мольвісти, мольвознавці у всіх газетах її торочать про вибух/…/ (О. Ірванець); У нашому суспільстві, яке зазнає в цей переломний час докорінних змін, визначились і загострилися небезпечні тенденції. Особливе занепокоєння викликає ідея так званого мультиплюндизму, що глибоко вкорінилася у свідомості певної частини населення нашої багатостраждальної держави. Деструктивний і волюнтаристичний зміст цієї ідеї сьогодні вже ні в кого не викликає сумніву.. (О. Ірванець). Лише в контексті п’єси стає зрозуміло, що мольва – вибух на Чорнобильській АЕС. Значення інновації мультиплюндизм так і залишається невизначеним. Складається вона з двох частин – мульти (від лат. multum — багато), що означає множинність предметів або багаторазовість дій; плюндизм – значення не відоме, хоча частина слова плюнд подібна до англійського слова plund або plunder, що означає грабувати, грабіж. Отже, можна припускаємо, що мультиплюндизм – це  якесь масове чи масштабне пограбування. Саме це слово є темою прямого ефіру в однойменній п’єсі О. Ірванця.

Іменники із загальним значенням представлені специфічними назвами страв, причому зрозуміти це допомагає контекст, а також певні морфеми, здебільшого суфікси, додані до узуального відповідника: гієнятина – гієна (Дякую, я не буду, пийте самі вашу гієнятину. (Неда Неждана ); жучинка – жук (А підливка у вас яка до неї? Жучинка? Павучинка? Тарганівочка? (Олександр Ірванець). Такі одиниці як мепс і трик мають затемнену семантику, зрозуміти яку важко навіть з допомогою контексту: Я пила мепс без цукру – і ти пила мепс без цукру. Я гризла трик – і ти гризла трик. (О. Ірванець). Отже, зрозуміло лише, що мепс – це напій, про значення інновації трик можна лише здогадуватись.

Серед іменникових АЛН є низка слів, стилістичне забарвлення яким, надають відповідні значущі частини слова. Так, наприклад, значення згрубілості наявне в інноваціях-назвах небесних світил сончище, сонцяра (А он поглянь яке сонечко, велике, жовте-жовтюче (той наближається з мішком) сонцище таке, сонцяра (Неда Неждана). Це значення надають їм відповідні суфікси -ищ, -ар. Зменшувально-пестливе значення мають такі новотвори: шпаклерик, тацька, скринюлечка, розмірчик, лапчик.

Отже, іменникові АЛН в українській драматургії семантично різноманітні. Основними лексико-семантичними групами є іменники на позначення істот, загальні назви та іменники зі значенням абстрактності. Значення більшості одиниць, що входять до цих груп, цілком зрозуміле без контексту. Це, здебільшого,  незвичні досі форми загальновживаних слів, утворені додаванням до узуальної лексеми суфікса, який надає інновації нового відтінку або й зовсім іншого значення. Причиною творення таких слів є, очевидно, прагнення автора зобразити точність, детальність, а часто і комічність дійової особи чи певної ситуації, яку неможливо описати існуючими у мові засобами.  Такі новотвори зафіксовано у комедійних п’єсах.

Невелика кількість інновацій має затемнену семантику, яку можна встановити лише приблизно за допомогою контексту або й зовсім неможливо. Усі вони належать одному авторові – О. Ірванцю, який завуальовано зображував у своїх п’єсах суспільні реалії минулих десятиліть. Ймовірно, автор, під час творення таких одиниць, передбачав наявність у читача власних знань про описані події, які мають реальне підґрунтя. Досі сучасна драма залишалась поза увагою неології, однак можна простежити, що мова драматургів, як і мова поетів, яку неологія не залишила без уваги, теж насичена численними новотворами, є важливим джерелом поповнення основного лексичного фонду мови.

Література

  1. Адах Н. А. Авторські лексичні новотвори Василя Барки: (семантико-дериваційний та лексикографічний аспекти) / за ред. Г. М. Вокальчук. – Рівне : Видавництво Олега Зеня, 2007. – 136 с. с 6
  2. Вокальчук Г. Авторські новотвори в поезії 20-30-х років [Електронний ресурс] / Галина Вокальчук – Режим доступу до ресурсу: kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine42-14.pdf.
  3. Жижома О. Текстотвірна функція індивідуально-авторських новотворів (на матеріалі поетичних творів 80-90-х років ХХ століття) [Електронний ресурс] / Оксана Жижома. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: http://litmisto.org.ua/?p=7752.
  4. Павленко Л. П. Складні іменники-оказіоналізми в поетичному контексті / Л. П. Павленко // Українська мова та література в школі. – 1983. – № 8. – С. 33–34.
  5. Українська мова: Енциклопедія / Редкол. Русанівський В.М., Тараненко О.О., Зяблюк М.П. та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2004. – 824с. с.348
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720