ФЕНОМЕН ЯВИЩА ДИТЯЧОГО БІЛІНГВІЗМУ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

 

Тимошенко А.В.

ФЕНОМЕН ЯВИЩА ДИТЯЧОГО БІЛІНГВІЗМУ

Стаття присвячена огляду феномену явища дитячого білінгвізму. Основна увага приділяється походженню дитячої двомовності, процесам та проблемам її функціонування та впливу на інтелектуальний та психічний розвиток особистості.

Ключові слова: діти-білінгви, дитячий білінгвізм, двомовність, (іноземна) мова.

Статья посвящена осмотру феномена явления детского билингвизма. Основное внимание сосредоточено на происхождении детского двуязычия, процессах и проблемах его функционирования и влиянии на интеллектуальное и психическое развитие личности.

Ключевые слова: дети-билингвы, детский билингвизм, двуязычие, (иностранный) язык.

The article is devoted to the survey of peculiarities of children’s bilingualism. Main attention is focused on the origin of children’s bilingualism, its processes and problems of functioning, and its influence on intellectual and psychical personality development.

Key words: bilingual children, children’s bilingualism, (foreign) language.

 

     Постановка проблеми. Явище дитячої двомовності є активно досліджуваним у світлі різних наук. Стадії розвитку білінгвізму, їх особливості, проблеми розвитку інтелекту та психіки – дискусійна платформа для науковців та людей, що знайомі із цією темою з власного досвіду. Зважаючи на розбіжність поглядів щодо дитячого білінгвізму, виникає потреба дослідження усіх особливостей явища.

     Стан дослідження. Йдеться, зокрема, про наукові доробки вчених Бондаренка О. [2], Узунова С. С. [3], Скуратівської М.О., Клевцової Н.І., Пометун О.І. [3], Долгова К.М. [7],  Paradis J. [10], Genesee, F., [10], Щуркової Н.Е., Цукермана Г.А., Д. Джонсон та інших, які досліджують особливості явища дитячого білінгвізму.

 

     Білінгвізм та білінгви (люди, які володіють двома й більше мовами) є об’єктом зацікавлення декількох наукових дисциплін – психології, лінгвістики, соціолінгвістики. Коли ж зацікавленість цих наук темою двомовності знаходить вжиток у більш вузькому напрямку, а саме у дитячій психології та лінгвістиці, доводиться звертатися до спеціальних досліджень та проведених експериментів. [3]

     Світова статистика засвідчує, що 70% населення планети Земля є білінгвами. Щодо дітей, то майже половина з них може вільно спілкуватися двома мовами, і їхня кількість кожні п’ять років зростає на 5%. Чи є ця тенденція позитивною чи навпаки: думки вчених розходяться, але обидві мають вагомі аргументи на захист своїх теорій. Розглянуті науково-підтверджені доводи вносять ясність у білінгвальну ситуацію.

     Найактивнішими у проведенні досліджень щодо дитячого білінгвізму виявилися італійці. Допомогою та підтримкою їх забезпечив Майкл Сігал (Michael Siegal) з Університету Шеффілда та його колеги, що оцінювали здатність дітей розпізнавати порушення базових правил спілкування – так званих максим Грайса. Ці максими визначають правдивість, інформативність, адекватність ситуації, ясність та ввічливість як ключові принципи конструктивного діалогу. [6]

     В експерименті взяли участь 169 дошкільнят, віком від 3 до 7 років, з двомовних (італійська-німецька й англійська-японська) та одномовних (італійська та японська) сімей. Перед дітьми на екрані з’являлися ляльки; їх появу передував голос диктора, що з того чи іншого боку екрану вимовляв різні, ненаповнені змістом, набори звуків (наприклад, «ка-ла-та-ла», «бо-ро-му-та»   і т.д.). Діти, що з дитинства володіють двома мовами, реагували поглядом і знали наперед, у якому місці екрану з’явиться лялька (хід експерименту фіксували відеокамери), в той час як одномовні малюки не сприймали беззмістовні звукові сигнали: реакція була відсутня. [1]

     Вчені пишуть, що результати їхнього дослідження свідчать на користь гіпотези про те, що використання дитиною більше, ніж однієї мови в процесі виховання підсилює її металінгвістичні здібності, а білінгвізм надає дітям перевагу в спілкуванні, допомагаючи краще оцінювати комунікативні реакції. [1]

     Деякі дослідження показують, що мозок людини, яка володіє двома мовами, більше проявляє свою активність в областях, пов’язаних з виконавчими функціями, які забезпечують когнітивну гнучкість при появі нових, раніше незнайомих, стимулів: пошук вирішення проблеми, вибіркове перемикання уваги та інше. Згідно з новими результатами, отриманими працівниками Вашингтонського університету, основна відмінність між одно- і двомовними людьми проявляється досить рано, у віці до 11 місяців, до того як дитина починає вимовляти перші слова.

     Такі експерименти підтверджують думку про користь раннього білінгвізму, оскільки залучення більше, ніж однієї мови у спілкування із немовлям позитивно впливає на її інтелектуальний розвиток.

     Ранній білінгвізм – всесторонньо розглянуте та висвітлене питання праць вітчизняних та зарубіжних вчених-психологів. Проте, їх думка не є однозначною.  Всесвітньо відомий український мовознавець О. Потебня писав, наприклад, так: «Знання двох мов у дуже ранньому віці не є володінням двома системами зображення і сполучення одного і того ж кола думок; це роздвоєння цього кола і попереднє ускладнення досягнення цілісності світогляду, що заважає науковій абстракції.» [2, 36; 6, 907]

     Л. Виготський висловився у такий спосіб: «Питання багатомовності у дитячому віці зараз висувається як одне із найскладніших та найзаплутаніших з одного боку, а з іншого – як проблема виключно теоретичної та практичної важливості». [6; 329]

     Розбіжність поглядів науковців спонукала нас дослідити на проаналізувати проблематику дитячого білінгвізму. Виявилося, що зазвичай, найбільш поширеними у суспільстві є обговорення таких проблем раннього білінгвізму як:

  • змішування мов;
  • засмічення мов/-и (поява акценту/власного діалекту/суржика);
  • помилкове трактування культур;
  • психічні відхилення розвитку тощо.

      На підтвердження «народної» думки наводимо класифікацію Марії Хаксельберг. На думку вченої є такі особливості мовленнєвого розвитку двомовних дітей у ситуації раннього білінгвізму як:

  • вони пізніше оволодівають мовленням;
  • словниковий запас з кожної мови менший, ніж у ровесників-монолінгвів у одній мові;
  • часто виникають труднощі під час засвоєння писемного мовлення другою мовою;
  • спостерігаються труднощі в оволодінні граматикою однієї чи обох мов;
  • у разі зменшення мовленнєвої практики спостерігається поступове згасання не домінуючої рідної мови;
  • спостерігаються зміни настрою, плаксивість, підвищена вередливість у молодших дітей, у дітей старшого віку – нездатність завершити розпочате.

     З огляду на такі зауваження можна вдатися до сумнівів користі дитячого білінгвізму, але не варто забувати, що існує ряд наукових підтверджень протилежного, які ми також дослідили та проаналізували.

     По-перше, необхідно відкинути психічні розлади та негативний вплив на розвиток та здоров’я дитини. Журналіст Олена Жупанова, досліджуючи тему дитячої двомовності, пише, що ризик появи психічних розладів в старшому віці, таких, як наприклад, хвороба Альцгеймера є значно нижчим у людей, які володіють двома чи більше мовами. Також при вивченні білінгвізму психологи зіткнулися з цікавим фактом: виявляється люди, які з дитинства добре володіють двома мовами, в літньому віці краще зберігають свої розумові здібності. Це пояснюється тим, що білінгви при розмові постійно переходять з однієї мови на іншу, і тим самим дають поперемінно відпочити мозковим центрам, відповідальним за мислення і мовлення. [4]

     Крім того, було доведено, що двомовність позитивно позначається на розвитку кмітливості, пам’яті, швидкості реакції, вмінні розуміти, на математичних навичках та логіці. Повноцінно розвинені діти-білінгви добре вчаться і краще за інших засвоюють математику, фізику, іноземні мови та літературу. [4]

     По-друге, змішування мов виключено. До 5-6 років мозок дитини функціонує та розвивається по-особливому, не так як у дорослої людини. Засвоєння мови – не навчальний процес, що потребує додаткового пояснення, диференціації чи встановлення меж; це шлях пізнання оточуючого світу та пристосування до життя у ньому. Коли дитина вивчає дві мови одночасно, вона засвоює їх як рідні.

     По-третє, поява специфічного акценту в дитини – особливість кожної людини, що залежить від інтелектуальних здібностей. Проте дослідження проведені Террі Яо (Terry Yao) показують, що діти, які чули другу мову до дванадцяти місяців – згодом не мають акценту, а ті, хто вивчив у 3-5 років, мають зовсім незначний акцент. Це означає, що для уникнення акценту в дитини та наближення її мовлення у дорослому житті до мови оригіналу, варто раніше розпочинати знайомство з другою мовою. [4]

     По-четверте, навряд чи можна спостерігати труднощі оволодіння тією чи іншою галуззю мови (граматикою, наприклад), оскільки за результатами досліджень, проведених J. Paradis  та F. Genesee у 1996 році, а також                  J. S. Johnson і E. L. Newport у 1989 уже у віці 3-4 років діти-білінгви чітко розрізняють граматичні структури двох мов, якими вони володіють і до семи років такі діти можуть ідентифікувати граматично неправильні речення інтуїтивно та без особливих зусиль. [9; 10]

     Наступне, діти-носії двох мов належать одразу до двох культур, з якими з дитинства себе ідентифікують. Відповідно вони з легкістю відрізняють культуру батька і матері і можуть підсвідомо «перемикатися» на їх сприйняття. Якщо ж ці культури подібні (наприклад, російська та українська) ніяких проблем, природно, виникнути не повинно.

     Варто таки погодитися, що діти-білінгви починають говорити пізніше за своїх однолітків, які володіють лише однією мовою. На початку розмови у малюка словниковий запас невеликий, хоча він і знає набагато більше слів, які до певного часу зберігаються у пасивному блоці пам’яті. Він використовує слова з одного або іншої мови в залежності від ситуації. [4]

     Розширення словникового запасу – це прерогатива батьків, які повинні звернутися до певних методів і вправ, щоб допомогти своїй дитині оволодіти обома мовами на високому рівні. Порадою фахівців, у такому випадку, є повне розділення мов та заборона їхнього змішування.

     Також варто розглянути та проаналізувати джерело та особливості можливого білінгвізму у сім’ях.

     Розрізняють такі види білінгвізму як:

  • рецептивний, за якого людина розуміє текст та висловлювання, але не володіє здатністю вимовляти слова і будувати мовленнєві конструкції;
  • репродуктивний, який забезпечує вміння й навички озвучування іншої мови в різних видах мовленнєвої діяльності (говорінні, слуханні, читанні), а також користування завченими мовними конструкціями;
  • продуктивний, що означає вільне користування іншою мовною системою. [2, 38]

     Крім вище зазначених, науці відомі інші типи двомовності. Серед них:

  • природний, коли батько і мати є носіями різних мов;
  • штучний, коли батько і мати є носіями однієї мови, але бажають зробити нащадка багатомовним і відповідно змалечку навчають свою дитину власне вивченої мови;
  • стихійний, коли батько і мати є носіями однієї мови, але дитина опиняється в іншому мовленнєвому середовищі (наприклад, у садочку чи в дворі знайомиться та спілкується з дитиною-іноземцем) та наслідує його звички).

     Усі види білінгвізму мають свої етапи та особливості, що в процесі розвитку або подальшому житті справляють певний вплив на якість знань, їх об’єм та уміння ними користуватися.

     Отже, феномен явища дитячої двомовності є широко розповсюдженим у світі, а тому і активно досліджуваним. Стадії розвитку білінгвізму, їх особливості, проблеми розвитку інтелекту та психіки – дискусійна платформа для науковців та людей, що знайомі із цією темою з власного життєвого досвіду. Як і будь-яка інше наукове питання, дитячий білінгвізм має достатньо позитивних та негативних відгуків у суспільстві.

 

Список використаної літератури та джерел:

  1. Діти-білінгви краще володіють важливими навиками спілкування [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.osvita.org.ua/news/49403.html.
  2. О. Бондаренко «Психологічне обґрунтування раннього білінгвізму» // Іноземні мови в сучасній школі; 1, 2012; с. 36-38.
  3. Стефан Узунов. МОВНА СИТУАЦIЯ В УКРАЇНІ: БІЛІНГВІЗМ ЧИ ДИГЛОСІЯ? – Українське мовознавство. №1(44)/2014 КНУ ім. Шевченка.
  4. Чи відрізняються діти-білінгви від своїх однолітків? Вчимо дитину другої мови [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://i-medic.com.ua/index.php?newsid=663
  5. Як ростити білінгва [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://oxytozen.com/olena-jupanova/62-yak-rostiti-bilingva.
  6. Выготский Л. С. Собрание сочинений в 6 т.: Т. 3: Проблемы развития психики. — 1983; 369 C.
  7. Долгов К.М. Реконструкция эстетического в западноевропейской и русской культуре. – М.: Прогресс-Традиция, 2004; 1074 C.
  8. Bilingualism Accentuates Children’s Conversational Understanding [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0009004.
  9. Critical Period Effects in Second Language Learning: The Influence of Maturational State on the Acquisition of English as a Second Language by Jacqueline Johnson and Elissa L. Newport [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.bcs.rochester.edu/people/newport/pdf/Johnson_NewportCogPsy89.pdf
  10. Paradis, J., Genesee, F., & Crago, M. Dual language development and disorders: A handbook on bilingualism and second language learning (2nd Edition). Baltimore, MD: Brookes, 2001.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720