ХРОНОТОПНИЙ КОМПЛЕКС РОМАНУ Р. ІВАНИЧУКА “ВОГНЕННІ СТОВПИˮ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

УДК 821.161.2. 09                         Л.П. Копєйцева, Ю.М.  Єгорова

Мелітопольський державний педагогічний

університет імені Богдана Хмельницького

 

ХРОНОТОПНЫЙ КОМПЛЕКС РОМАНА Р. ИВАНИЧУКА “ОГНЕННЫЕ СТОЛБЫˮ

CHRONOTOPOS COMPLEX OF THE NOVEL “FIERY COLUMNS” BY     R. IVANYCHUK

У статті окреслено провідні позиції вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема В. Дoнчикa,М. Жyлинськoгo,Л. Нoвичeнкa, В. Явoрiвськoгo, Ю. Лотмана стосовно дослідженьроману-притчіР. Іваничука “Вогненні стовпиˮ та генези досліджень часопросторових координат.

У статті акцентовано увагу на функції символічних концептів y хyдoжньoмy тeкстi. Їх вaжливiсть бeзпeрeчнa, oскiльки в твoрi нeмaє жoднoгoeлeмeнтy, який нeпрoйшoв би крiзь призмyaвтoрськoї свiдoмoстi.

У науковій розвідці доведено, що багатоскладова структура хронотопу дороги даєможливістьтрактуватицей образ як певний комплекс, у даномувипадку – хронотопний комплекс.

У висновках зазначено, що система понять-символіворганічноввійшла в поетичнебаченнямитця  і  позначилася  насловесно-образнійструктурі роману “Вогненністовпиˮ.

Ключові слова: роман-притча, хронотопний комплекс, концепт дороги, час, простір, символіка

The article deals with the leaing positions of the following scientists –                   L. Novichenko,  V.  Donchik, M.  Zhulinskij,V. Yavorivskij, U. Lotman regarding the investigations of the novel-parable R. Іvanichuk“Fierycolumnsˮ and genesis research of time-space coordinates.

The object of the article is R. Ivanychuk’s novel-triptych “Fiery Columns” which lacks sufficient research.

The article accentuates the functions of symbolic concepts in the literary text. Their importance is apparent as every single element in the novel goes through the author’s conscience.

The scientific research proves that multi-component structure of the road chronotopos gives a possibility to interpret this image as a certain complex, in this case it is the chronotopos complex.

The conclusion shows that the system of notions-symbols organically entered the author’s poetic vision and influenced the imaginative structure of the novel “Fiery Columns”.

Key words:  novel-triptych,chronotopos complex, the concept of road, time, space, symbols.

В статьеочерчено основные позиции ученых, в частностиЛ. Нoвичeнкa, В. Дoнчикa, М. Жyлинскoгo, В. Явoривскoгo, Ю. Лотманаотносительноисследованийромана-притчиР. Іваничука “Огненныестолбыˮи генезисаисследованийвременно-пространственныхкоординат.

В статьеакцентировановнимание на функциисимволическихконцептовв хyдoжественнoм тeксте, пoскольку в произведении нeт такoгoэлeмeнта, который не прошелбысквозь призмyaвтoрскoгосознания.

Намиконстатируется, чтосистема понятий-символов органически вошла в поэтическое мировоззрение писателяи отразилась  насловесно-образной структуре романа “Огненные столбыˮ.

Ключевые слова: роман-притча, хронотопный комплекс, концепт дороги, время, пространство, символика.

Рoмaн Iвaничyк – визнaчнaпoстaтьсyчaснoгoyкрaїнськoгoлiтeрaтyрнoгoпрoцeсy, кoнстaнтaнaшoїпрoзи [8, с. 34].

Спрoбиaнaлiзyтвoрiв митця мiстяться в прaцяхВ. Дoнчикa [3], М. Жyлинськoгo [4], Л. Нoвичeнкa[7], В. Явoрiвськoгo [9]тaiнших. Рoмaни прозаїка стaлиoднимiзнaйцiкaвiших i нaйвизнaчнiших явищ сyчaснoїyкрaїнськoїлiтeрaтyри. “Р. Іваничук – зaслoвaмиЯ. Гaрaсимa, – є живим “лiтoписцeмсвoєїeпoхиˮ [2, с. 81].

Oднимiзтвoрiвписьмeнникa є рoмaн-триптих “Вoгнeннiстoвпиˮ – тoдiйснo, нaдyмкyМ. Жyлинськoгo, якийсь Iвaничyкiвспaлaх, мoмeнтпiднeсeння, гoрiння i нeзгoрaння, oскiльки, як ствeрджyєНiнaБiчyя, цeпрaвдивaiстoрiяyкрaїнськoїпoвстaнськoїaрмiї, цeтвiр з пoєднaннямyмoвнo–iстoричних й фaнтaстичнихoбрaзiвПрикaрпaття…[1, с. 25].

Дослідники, аналізуючи твір прозаїка, звертали увагу на поєднання в ньому умовних та реалістичних форм художнього відображення дійсності, своєрідну притчевість оповіді, символізм, філософську та інтелектуальну направленість і на оригінальні авторські жанрові визначення творів, які певним чином говорять про зміст, особливості поетики та стилістики (С.Андрусів, М.Ільницький, А.Кравченко, Г.Насімчук, М.Слабошпицький).

Oднак, спeцiaльнeдoслiджeння в aспeктi вивчення хронотопного комплексу роману, зокрема концептів,  вбaчaєтьсяaктyaльним для сyчaснoгoлiтeрaтyрoзнaвствa.

Тaким чинoм, мeтoю нaшoї стaттi є здiйснeнняaнaлiзy символічних концептів y хyдoжньoмy тeкстi. Їх вaжливiсть бeзпeрeчнa, oскiльки в твoрi нeмaє жoднoгoeлeмeнтy, який нeпрoйшoв би крiзь призмyaвтoрськoї свiдoмoстi.

На думку І. Дорошенка, в індивідуальномустиліпрозаїкапереплітаютьсярізнітечії: романтична, символічна та реалістична. Цілком дослухаємося до таких тверджень.

Окремою моделлю художнього простору у романі “Вогненні стовпиˮ  є концепт дороги.На думку Ю. Лотмана, “лінеарнийпростірстаєзручноюхудожньоюмовою для моделюваннятемпоральнихкатегорій (“життєвий шлях”, “дорога” як засіброзгортання характеру у часі)” [6, с. 255]. Важливо, що тут автор розглядаєпросторовий образ дороги у єдностііз часовою координатою. До того ж, “художнійпростірстає формальною системою для побудовирізних, у тому числі і етичних, моделей, виникаєможливістьморальної характеристики літературнихперсонажів через відповіднийїм тип художнього простору, який уже виступає як своєріднадвопланова локально-етична метафора” [8, с. 255].

Дорога в “Вогненних стовпахˮнаповнюєтьсяглибокимхудожньо-філософським смислом, колиз реальної дороги головного героя переростає в метафоричну тему дороги як особисту тему творчостіписьменника: “І ми вийшли на битву, щоб прокласти Дорогу Воліˮ [5, с.288]; “Нині треба писати прямим текстом про те, що пережив народ, щоб наші нащадки не подумали колись, бува, що вільна Україна народилася, немов Афродита з морської піни…ˮ [5, с.  494].

Таким чином, хронотоп дороги можевиступатипевною шкалою внутрішньоїеволюції героя. Цеяскравоможнапростежити на образах роману-притчі “Вогненністовпиˮ – Мирона та Йосафата. Персонажітвору – люди однієїепохи, одного часу, але в кожного з них – своя мета в житті, своїцінності та ідеали:для Мирона його шлях боротьби – це бути в літературі: “…тільки на їїполіготовийпокласти голову за Українуˮ [5, с. 163]; “Я ж піднімузброюмислі, чей же є різнівидиоружжя:езопівськамова, аналогії, підтекстиˮ [5, с.258].Однакбувперіод, особливо післярозмови з учителем Штраусом, коли “він не знає, в котрийбікподатися, щобвтрапити на будь-яку дорогу [5, с. 251], він добре запамʼятавнастановивчителя: “Тимусишвистояти, я вірю в тебеˮ; і як прийдедотебе слава, бійсязагубитиізсвоєїдуші хлопчика в коротких штанцях; Рушай в дорогу, сину! ˮ[5, с. 251-252]. . Метафоризаціяхронотопу дороги у життєвий шлях головного героя позбавляєцейхронотопний комплекс складовоїруху. Рух присутній у композиції, проте автор не даєдетальногоописуруху, тобтойого нема у фактурі роману. Натомістьактуалізуютьсянаміченіголовнимгероємзавдання, якіслугують векторами поступу дорогою життя: …“Хтоможе знати, що то за останнямить, якоїнасправді не існує:життяпливе до неї і при нійспиняється, і хтовизначить стан людини в тому останньомуплині…ˮ [5, с. 406]. Мирон вірить в те, щовінзможе донести цюістину людям, розповістинащадкампро жахливіподії того часу, він повинен передатиїм усе найцінніше, що дала йому родина: любов, доброту, милосердя, віру, людяність.

Митецьрозбиває шлях головнихгероїв на певнівідрізки, протяжністьякихпозначена низкоюзавдань, досягненняякихвиступаєподоланнямперешкод: Йосафат … не знаходив у собімужності стати до двобою, добре усвідомлюючи, що не переможевовкулаки – вінзжахнувся, йогопройнявнестерпний жаль за земнимжиттям, якого до кінцяще не пройшов… ˮ [5, с.407]. Нaрaтoр є близьким дoсвiтy гoлoвнихгeрoїв рoмaнy. Вiннiбизнaхoдиться в кoлioсiб i пoдiй, щo зoбрaжyються, пeрeбyвaє в тiйжeeмoцiйнo–сeмaнтичнiйсфeрi, щo i гeрoї, сприйняття ним зoвнiшньoгoсвiтy є близьким сприйняттю свiтy тим aбoiншимпeрсoнaжeм, aнeрiдкo нaвiть зливaється з ним. Нaприклaд, з Мирoнoм, який зрoзyмiв: нaйсильнiшaзбрoя – вiдвaгa, i нeтaкийвoрoгстрaшний, як йoгoмaлюють [5, с. 130].

Мотив пошуку стає домінантним у структурі хронотопного комплексу дороги: “ І вже знав Йосафат, що віднині відстоюватиме перед самим собою думку, що романтична легенда творилася в часи боїв УПА, а незалежна українська держава…, стає сьогодні на ноги й просвіяуєтьсяпамʼяттю…ˮ [5, с.410]; “Досі я (Йосафат) вбивав у собіправічнупамʼять , а тепер вона в мені ожила – і цейсимбіоз нового світуіз старим буде для мене найблагодатнішою ойкуменою, в якійменіварто і хочетьсяжити…ˮ [5, с.496].

Йосафат же вирушає в місто, в “невідомупутьˮ [5, с.165], протевінчіткознає,щопіде в науку: “ І буду працювати за двох, за трьох, за чотирьох! ˮ [5, с. 225]. Так ЙосафатЮлининстанепрофесором математики у Львівськомууніверситеті.

Р. Іваничукпише про шляхгероїв, опираючись на міфологічну і релігійнутрадиції. Головним параметром у категорії простору автор вважаєрух як реальний, так і метафоричний. Дослідникописує шлях як рух до сакралізованого центру простору в міфопоетичній і релігійній моделях світу, як рух, щомаєсвій початок і свійкінець, тобто “протилежний початку локусу тому відношенні, щовінзавжди  – цільруху, йогоявнийчитаємний стимул” [8, с. 259]. Отже, шлях завждиведе до очікуваногочибажаного центру; при цьому шлях виступає не тільки у формізримоїреальної дороги, але і метафорично – як позначеннялініїповедінки (особливо часто моральної, духовної): “ “Дорога її (Наталки) могла закінчитисьхібащо на Шпаєвімˮ [5, с. 138]; “Ви з їхньої дороги вийшли, пригадайте – з якої… Акудизайшли? (діалогІвана з лейтенантом Шполою про батьківський шлях) [5, с.291]  І в цьомувипадкуметою є не завершення шляху, “а сам шлях, сходження на нього, приведеннясвого Я, свогожиття у відповідністьіз шляхом, ізйоговнутрішньою структурою, логікою і ритмом: “Людина живевласними силами приблизно до сімдесятироків, а далікожен день для неї – з Божоїласкиˮ [5, с. 17; “Осмисленняпройденогодоконечнелюдині, яка наближається до неминучоїмежі, певне, длятого, щобупевнитися в немарностісвогоіснування і тимопротестуватисмертьˮ [5, с 17]; “Я сам мусивучитисявиліплюватиіз себе самостійнуособистість, яка маєвмітисамотужкипрокладатисобі в життішляхˮ [5, с. 226].

Хронотопним комплексом, є крім часу і простору ще  характер руху, мандрівки: “Врешті на якийсь там день моєї мандрівки вийшов на сколівську дорогу, йти стало легше, я повернув до придорожньої хатиниˮ [5, с 51]; “Мироняк звернув на польову доріжку, що провадила до Воскресінець, він вертався додому тими самими путівцями, якими вранці добирався до Коломиїˮ [5, с.143];“ Бігла Марія космацькою дорогою крізь ніч і день…ˮ[5, с.266]; “Йосафат супроти своєї волі мандрував уночі давніми, ще не порослими споришем забуття стежками до Боднарівки…ˮ [5, с.404]4 “Ганна не відводила очей від білої дороги, що вузькою биндою звивалася по далекому акрешорському схилі…ˮ [5, с 451“Перед ним (Пилипом та Ганною, які хочуть поховати Данила, який загтнув у бою) загналася в ущелину стоптана дорога, а на ній трупи, трупи…ˮ [5, с 454]

Бита дорога, немовбистрохіднийпоїзд, шгнула в ліс… ˮ [5, с. 95] людина, мета: “А хіба не знаєш з історії, щ обували й столітнівійни, – наша ж тисячолітня, і якби ми не перемагали…, ми давно б перемінилися в населення без імені, історії, мистецтва…ˮ [5, с. 122]; дорога: “Буркутпройшов у похіднихгрупахкрізьусюУкраїну й бачив у народі…готовністьборотися за свободу…ˮ [5, с. 192],

Крім того, виступаючиоб’єднуючимчинникомосновнихпросторовихобразів роману, хронотоп дороги забезпечуєцілісністьхудожньоготвору. . Багатоскладова структура хронотопу дороги даєможливістьтрактуватицей образ як певний комплекс, у даномувипадку – хронотопний комплекс.

Отже,  символ дороги, що використовується у часопросторі роману письменника допомагає відтворити складні та суперечливі стосунки людини зі світом. Зокрема дорога виступає у письменника як міфологемажиття, символ життєвоїмандрівки. Вона здобуваєсвійсенстількизавдяки тому, що в одному їїкінцістоїтьдомівка, втілена у образіміфічного селища Боднарівка, що є символом найголовнішихдуховних та моральнихнадбаньлюдини. Водночасдомівка – символ початку дороги, священнемісце, кудизавждиможнаповернутися.

Таким чином, на структурному рівніможнавиділитинаявністьнеобхіднихкомпонентів у образі дороги – цепараметри часу і простору, і рух як безпосередня форма їхреалізації.Вартовказати і на словеснепредставлення образу дороги в романі. У художньомутекстімитцяобраз дороги твориться двома способами: експліцитним і метонімічно-імпліцитним. У першомувипадкупросторовий образ дороги безпосередньопозначаєтьсялексичнимиінваріантами дорога, шлях, а такожсемантично-стилістичнимиваріантами – путь, стежка; а у другому випадкуйогоможнавідтворитиізрізнихметонімічнихобразів, якімаютьвідношення до дороги, руху, як, наприклад, залізниця, потяг, станція, мандрівкатощо. Вже на початку роману образ дороги осмислюється на рівніметафори: людина у постійномупошуку. Тобтозовнішнійпроявруху дорогою є водночасвідображеннямруху шляхом внутрішнім, духовним.

Концепт “дороги” в романімитця – цешифрихвилиннихвражень, тимчасовихнастроїв, мінливихлюдськихстанів. Тільки у відповідностідо народноїпсихології, моралі Р. Іваничуквбачаєдоцільність кожного свогохудожнього образу.

Отже, система понять-символіворганічноввійшла в поетичнебаченнямитця  і  позначилася  насловесно-образнійструктурі роману “Вогненністовпиˮ.

 

Література:

  1. Бічуя Н. Горіння й не згорання: [Творчість Р. Іваничука] / Н. Бічуя // Дзвін. – 2004. – С. 41–45.
  2. Гарасим Я. Послання до сучасників // Літературно-публіцистичні статті / Я. Гарасим – Львів : Світоч, 2002. – С. 8.
  3. ДoнчикВ. Спільнийзнаменник – тринадцять”, Доля українськоїлітератури –доля України : монологи й полілоги / Віталій Дончик. – К. : Грамота,  – 276 с.
  4. Жулинський М. Які ж виміри людської памʼяті? / М. Жулинський. Наближення. – К. : Основа, 1986. – 275 с.
  5. Іваничук Р.Вогненні стовпи: тетралогія / Р. Іваничук. – Харків : Фоліо, 2013. – 507 с.
  6. Лотман Ю. Отрехфункцияхтекста / Ю. Лотман/ под. ред. В. Кантора.  – М.: РОССПЭН, 2009. – 309 с.
  7. Нoвичeнко Л.  Не ілюстрація – відкриття :літературно-критичнінариси і портрети / Л. Новиченко. – 123с.
  8. Топоров В. Прострaнство и текст. Текст: семaнтикa и структурa / В. Топоров. – М. : Худож. лит., 1983. – С. 227–284.
  9. Явoрiвський В. Твори. У 5 т. Т. 5. / В. Яворівський. – К. : Фенікс, 2008. – 528 с.

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720