Трансформація релігії y епоху високих технологій: феномен ескапізму у кіберпросторі

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У науковій статті досліджено трансформації релігії у епоху високих технологій. Акцентовано увагу на феномен ескапізму у кіберпросторі.

Ключові слова: релігія, кіберпростір, ескапізм, High-hume технології, віртуальна реальність.

Summary

The article studies the transformation of religion in the era of high technology. The attention is focused to the phenomenon of escapism in cyberspace.

Keywords: religion, cyberspace, escapism, High-hume technologies, virtual reality

 

Порівняно нещодавно комп’ютерні технології вийшли за межі наукових центрів, державних установ і бізнес-корпорацій та стали невід’ємною частиною повсякденного життя звичайних людей. На початку XXI ст. число користувачів персональних комп’ютерів, ігрових приставок та інших чудес техніки вже не піддається будь-якому обчисленню. Більшість користувачів є далекими від того, щоб використовувати комп’ютер, як примітивну друкарську машинку або прилад для обрахунку бухгалтерських даних. Сучасне програмне забезпечення надзвичайно різноманітне, з його допомогою можна читати, писати, малювати, створювати картинки і фільми, співати, грати та головне відчувати себе повноцінним учасником активного спілкування. Розвиток комп’ютерних технологій пов’язаний з глобальними зрушеннями у різних областях масової свідомості. Інформаційні, політичні, сексуальні та інші революції останніх  десятиліть змінили свідомість величезної кількості людей, розширили межі свободи самовираження. Культура постмодерну зміцнила позиції релятивізму, зробила масовим уявлення про відносність межі між реальністю та ілюзією, правдою і брехнею, дійсністю та вигадкою. Кінематограф  ХХІ ст.  за допомогою найскладніших спецефектів дозволив на власні очі бачити невідомі світи, у яких фантастика найвищого рівня стала правдивою. Використовуючи всі засоби мистецтва кіноматограф ввів людей в оману вірити у вигадану реальність.

З появою комп’ютерів, можливості для створення вигаданих світів та реальностей, що наділені максимальною достовірністю суттєво зросли. Креативну уяву людини, взяли собі на озброєння кібертехнології, що з особливою переконливістю репрезентували  той горизонт буття, який нині часто позначається поняттям «віртуальна реальність». Саме поняття «віртуальна реальність» містить в собі твердження, що «реальність може бути множинною або приймати різні форми» [1, c. 254]. У порівнянні з усіма іншими формами реалізації уяви і фантазії (літературою, фільмами, ТВ) комп’ютер створює найбільш яскраве і захоплююче відчуття перебування в «інобутті». «Механізми віртуальної реальності дозволяють учаснику входити в уявні світи з переконливою правдивістю, вивільняючи величезний потенціал для фантазії, самовідкриття і самоконструкції» [1, c. 254].

Для детального дослідження й розуміння теми дослідження слід розглянути генезу та сутність кіберрелігії, як результату віртуальної реальності. Релігія, у нашому розумінні, є продуктом людської діяльності. Вивчення новітніх духовно-моральних та релігійних процесів, що розвиваються на основі впровадження у повсякденне життя високих технологій, наочно підтверджують цю істину. Релігія – це духовна формація, особливий тип ставлення людини до світу і до самої себе, що обумовлене уявленнями про інобуття,  як домінуючого по відношенню до повсякденної реальності[3, c. 112].

Кіберреальність – це вторинна реальність, проекція умов людського буття у штучне середовище, що створене за допомогою цифрових технологій(вставити про кіберреальність). Творці цифрових технологій докладають максимум зусиль для того, щоб за допомогою все більш досконалих технічних засобів створити у користувача все більш повне відчуття того, що віртуальний світ ні в чому не поступається реальному. Людська свідомість, що володіє властивістю множити реальності, здатне перетворювати це відчуття в уявлення, що віртуальний світ живе своїм власним життям – це у прямому сенсі інший світ. Таке уявлення закріплюється в онтології кібербуття, у якому високотехнологічні творіння людського розуму втрачають залежність від людини і знаходять статус самодостатнього буття. Таким чином вразливий «юзер» опиняється у владі нової великої ілюзії –  ілюзії паралельності двох реальностей. Більш того, кіберреальність створює ілюзію переваги віртуального світу над повсякденним середовищем «юзера»: цей світ повний несподіваних яскравих зустрічей, прекрасних і огидних видовищ, високих знань, задоволень і страхів. Він вабить та дозволяє вільно пересуватися у своїх неосяжних межах, створюючи враження всеприсутності і всезнання. У ньому учаснику відкриті самі неймовірні перетворення – зміна статі, раси, віку, фізичних та психічних даних. Під будь-якими ніками і аватарами, у ролі будь-якої персони людина може самореалізовуватися у віртуальному світі, творячи добро чи зло, приймаючи сторону світлих або темних сил [4, c.164].

Комп’ютерні мережі, віртуальна реальність – все це є реалії нашого часу, які безумовно сформували свідомість цілого покоління. Комп’ютер та швидке поширення Інтернету створили передумови для розвитку нового явища – есканізму [8]. Ескапізм – універсальний феномен, але його форми є відмінними у різних соціокультурних контекстах та перш за все мають стосунок до тих технологій, що продукують віртуальний світ. Для того, щоб зрозуміти специфіку віртуального ескапізму, слід детально розглянути суть віртуальної реальності та зрозуміти її функціональну складову у сучасному світі.

З давніх часів людині було властиво уявляти собі існування світу, що був відмінним від повсякденного. Такі фантазії творили іншу реальність, більш досконалу і прекрасну, ніж навколишній світ з усіма його несправедливостями і жорстокістю. Таке «інобуття» уявлялося релігійним містиків і філософам у формах і образах, що були наповнені фантазією, в утопічних мріях і художніх образах. Якщо протягом століть уявлення про «іншу реальність» були долею релігійних візіонерів, романтичних поетів, шукачів пригод або наділених уявою літераторів, то у ХХІ столітті «інобуття» стало доступно кожному, що цілком відповідає принципам масового суспільства і глобалізацій ним процесам. Воно з’явилося в останні декади минулого століття у формі «віртуальної реальності», яка стала «фундаментальним поняттям комп’ютерної культури» [2, c. 265]. Віртуальна реальність стала частиною величезного простору культури інформаційного століття – кіберпростору, у якому з шаленою швидкістю почали виникати все нові форми цифрової комунікації та все нові можливості для втечі від рутини і зобов’язань повсякденного життя і навіть від запитів власного тіла. Як стверджував американський дослідник Е. Девіс : «Подібно романам, кінематографу і коміксами, – кіберпростір дозволяє нам відключити звичні наукові правила, що зумовлюють фізичну реальність, в якій живуть наші тіла» [2, c. 274].

Завдяки своїм  ескапістським можливостям кіберпростір не порівнюється ні з якими формами ескапізму, зовнішнього або внутрішнього, що існували до появи комп’ютера. Цей винахід наукового розуму ХХ століття, слід вважати торжеством раціональності, що його протягом усього Нового часу та епохи Просвітництва прагнули технологізувати найвизначніші вчені та науковці. Комп’ютер одночасно став знаряддям раціонального упорядкування зростаючих потоків інформації та простором, де знаходять притулок найбільш ірраціональні фантазії та множаться образи, створені на стародавніх магічних і анімістичних віруваннях. Цей процес Е.Девіс називає «техноанімізмом», який являє собою «набір інфантильних заклинань та покликаний знищити останні бастіони критики, зведені на шляху глобального технокапіталізму. З іншого боку, ця ступінь анімізму може розглядатися і як психологічно прийнятна і навіть цілком прагматична відповідь на деякі виклики інформаційних джунглів »[2, c. 269]. Віртуальні світи, що створені комп’ютером, відображають, з одного боку, суперечливість техногенної цивілізації, з іншого – єдність культурної індустрії, яка готова задовольняти найхимерніші ескапістські фантазії, за допомогою все нових способів залучити людину до віртуального споживання, що вимагає досить часто і реальних матеріальних витрат. Кіберпростір виник у епоху постмодерністського перевороту у культурі і органічно «вписався» в постмодерністський контекст, будучи заповненим різноманітними симулякрами, які людина «посткультури» з радістю споживає, замінюючи ними реальний досвід, пов’язаний з тяготами, напругою і витратами. Сама структура віртуального простору відводить людину у зовсім іншому напрямку, відмінному від його первинної інтенції. Сучасний італійський філософ та літератор Умберто Еко порівнював літературний текст з лісом, в якому читачі бродять у пошуках сенсу. «Ліс – це метафора художнього тексту: не тільки казки, але і будь-якого художнього тексту …. Навіть там, де лісової стежки зовсім не видно, кожен може прокласти свою власну, вирішуючи, праворуч або ліворуч обійти те чи інше дерево, і роблячи черговий вибір у кожного стовбура» [7, c. 15]. Інтернет-простір також можна порівняти з джунглями, що розрослися на всю земну поверхню . У цих джунглях траєкторії прокладаються дуже спонтанно. Від наміченого шляху мандрівника весь час відводять нові можливості, що занурюють його у все більш вигадливі світи. З точки зору будови свого простору Інтернет є яскравим проявом постмодерністської культури, в якому панує «різома», що замінила традиційну метафору дерева як принципу будови і розвитку культури. «Замість дерева з його корінням і його вертикальним єдністю, яка довгий час була улюбленою картиною ієрархічної організації знання і патріархальної влади, кіберкультура прийняла образ різоми» [2, c. 358].

Зазначимо, що поява складних комп’ютерних програм проходить на тлі кризових тенденцій у традиційних релігіях, широкого поширення релігій «нового століття» («нью ейдж»), розквіту «нового середньовіччя», процесів лібералізації та глобалізації релігійного життя. Глобалізація поєднується з приватизацією. Сучасна людина, особливо міський житель, у сучасних реаліях є значно більше ізольованою від соціуму та колективного спілкування зокрема. Релігійне життя перетворилося на приватну справу, особистий вибір конфесії здійснюється  у межах найбільш комфортних умов та можливостей. Кібертехнології відкривають нові перспективи для приватизації релігійного життя [6, c. 95].

Відмінно, що приватизація релігії, яка певним чином, суперечить змісту традиційних релігій, може бути до деякої міри мінімізована саме завдяки вмілому застосуванню тих же кібертехнологій. Кібертехнології та Інтернет забезпечують всім бажаючим високий рівень комунікації і формують нові, мережеві спільноти. Кіберпростір, наповнений у своєму релігійному вимірі не стільки індивідуалістами-відлюдниками, що час від часу заходять на відповідні сайти щоб  набратися вражень, але й добре організованими групами з інтенсивним релігійним спілкуванням. Такі групи дозволяють у деякій мірі забезпечити особисті духовні потреби віруючих, й не потребують виходу за межі власної зони комфорту. Таким чином нові можливості, що їх відкривають кібертехнології слід сприймати з урахуванням їх переваг та недоліків [9].

Кіберпростір став ідеальною сферою для втілення всіх форм ескапізму. Релігійні переживання, пошук трансцендентного слід віднести до внутрішнього, особистісного ескапізму, що дозволяє людині перебувати в іншій реальності у власній свідомості, що супроводжується отриманням містичних одкровень, особливого релігійного досвіду. Таким чином реальний світ сприймається менш серйозно, найчастіше ілюзорно, всі проблеми стають тимчасовими й перестають відігравати суттєву роль. Слід розуміти, що такого роду впливи є дуже індивідуальними, адже психічний стан кожної людини є відмінним від іншої. Але слід акцентувати увагу на ефекті наркотичного сп’яніння від такого виду діяльності, що й передбачає його найголовнішу небезпеку для користувача та інформаційного суспільства загалом.

На перший погляд внутрішні переживання та потреби людини є цілком відмінними від інформаційних потоків кіберкультури, що зазвичай є дуже поверховими та не несуть значного змістового навантаження, репрезентуючи дійсність у формі яскравих зображень. Але традиційні релігії, а також спектр езотеричних вчень та напрямів користуються надзвичайною популярністю в Інтернеті. Використовуючи його можливості вони знаходять масу можливостей для популяризації своїх доктрин, демонстрації культово-обрядової практики та реклами своєї діяльності перш за все. Кіберпростір, що є еклектичним за своєю суттю, демонструє різноманіття релігійного досвіду та можливість його співіснування у різних формах у одному просторі дії [5, c. 176].

Найбільш популярними у мережі Інтернет стали не традиційні релігії, а езотерика, магія, архаїчна міфологія. Це пояснюється тим, що на їх основі є розроблено безліч комп’ютерних ігор. Таким чином, користувач гри після її закінчення може продовжити гру у реальному житті, ставши адептом реальної релігійної організації. Не рідко окремі з них організовуються саме на основі ігор, що безпосередньо впливає на аудиторію та послідовників цих релігійних рухів. Віртуальний простір стає не лише прилистком для прибічників різноманітних специфічних релігійних традицій, але й таким чином формує релігійні образи у масовій свідомості адептів. Ця свідомість у наш час формується переважно у контексті глобальних трансформацій та віртуалізації реального світу. Технічні можливості Інтернету дають можливість представити архаїчні релігійні та міфологічні образи яскраво та переконливо, а захоплююча подорож по лабіринтах Мережі знайомить людину з новими образами, запозиченими з самих різних духовних практик людства, що упаковуються у яскраву обкладинку, створену за законами культурної індустрії. «Все це може чинити певний вплив на сприйняття світу споживачем масової культури, підточуючи секуляризовану свідомість, що продовжує існування християнської свідомості у напрямку релігійного синкретизму за рахунок інкорпорації сторонніх, нехристиянських міфологічних образів» – зазначає В. Хачатурян [5, c.224].

Обґрунтовано, що у реальному житті релігійний ескапізм обмежений інституційними вимогами офіційної релігії, то у віртуальному просторі він абсолютно вільний у своїх формах вираження. «Інша», вища реальність адепта тієї чи іншої релігії пов’язана, насамперед, з внутрішнім світом людини, хоча і знаходить своє візуальне вираження у релігійному мистецтві, яке, в свою чергу, завжди жорстко регламентовано офіційною релігією. У Мережі релігійні образи, як зазначалось, сповнені найхимерніших фантазій і поєднують фрагменти різних вірувань, створюючи, таким чином, комфортабельний простір для ескапіста з «духовною» орієнтацією.

Отже, слід розуміти, що ескапізм це явище дуже суперечливе. З одного боку, він може полегшити «стрес від реальності», дати людині заряд енергії, щоб витримати проблеми, нудьгу, а часто і приниження повсякденного існування, навіть самого благополучного. З іншого боку, занурюючись у ескапістський простір, є небезпека дійти до «точки неповернення», коли шлях назад, до буденності, стає або занадто важким, чи небажаним, або людина просто втрачає здатність розрізняти між «первинною» та «віртуальною» реальністю. У такому випадку ескапізм стає небезпечним з психологічної, соціальної і навіть фізіологічної точок зору. У кіберпросторі небезпек на шляху у ескапіста не менш, а можливо й більше, ніж у традиційних видах ескапізму. Трансформацію релігії у кіберпросторі слід розуміти теж, як неоднорідне та дискусійне явище. Пошук трансцендентного у Мережі, зазвичай закінчується набуттям досвіду, що не можна розуміти й сприймати, як власне, релігійний досвід. Репрезентація традиційних релігій теж не завжди є вдалою, адже віртуальність, як така суперечить релігійним приписам. Інтернет не може дати людині відчуття присутності у храмі, не дозволить долучитися до традиційних таїнств релігії та не забезпечить повноцінного релігійного спілкування та єднання. Варто зазначити, що ігнорування або ж не використовування можливостей Інтернету може стати фатальною помилкою релігії, як такою, але сакралізація віртуального життя зазвичай набуває негативного забарвлення. Сучасна людина у постмодерному технологізованому, сповненому потоків різноманітної інформації та впливів світі, приречена кожного дня робити тяжкий вибір. Прагнення до новацій та технічного прогресу може знівельовувати традиційні уявлення про минулий досвід, але дозволяє жити у комфортному, власноруч спроектованому середовищі. Адаптація минулого під сучасні виклики світу не завжди здійснюється вдало і як наслідок, втрачає свою автентичність. Компромісним, можна виокремити варіант, життя у майбутньому по мірі власних можливостей та потреб.

Вивчення специфіки формування кіберрелігії є корисним  для розуміння не тільки релігійних новацій, але й загальних законів виникнення і розвитку релігії у сучасному світі високих гуманітарних технологій. Головною об’єктивною умовою виникнення кіберрелігії стало існування особливої сфери людської діяльності – сфери комп’ютерних технологій. Людина, що вступає у  контакт з даною галуззю буття, усвідомлює ступінь її значущості та змістовності – це величезний складно організований світ, що містить у собі нові можливості. Чим далі, тим більше людина залежить від нього. З іншого боку, контакт з цією областю вимагає значних зусиль для досягнення впевненої  взаємодії з високими технологіями, проте ніколи немає гарантій повного взаєморозуміння і контролю над ситуацією. Комп’ютерний світ  для більшості людей є ще надто складним та маловідомим.

Релігії, що мають розвинену історію, теорію віровчення та практику обрядовості, можуть дозволити собі говорити про минуле, в якому Бог особистою участю створив світ і людей, даруючи їм у акті одкровення істину. Кіберреальність народилася і розвивається у нас на очах. Очевидно, що у віртуального світу немає свого Творця. Але є творці у кіберрелігії. Її творці – люди з плоті і крові, хтось із них володіє необхідними технічними навиками, хтось – екзальтованою натурою, хтось – креативною фантазією. Кожен творить у своїй галузі, але разом вони утворюють суспільство, що дає життя кіберрелігії.

Динаміка розвитку кіберпростору наприкінці XX – початку XXI ст. переконливо свідчить про значне зростання релігійної  компоненти у віртуальній реальності. У цьому середовищі отримують все більшого поширення такі релігійні феномени, які є похідними від взаємодії людської свідомості, психіки, культури з комп’ютерними технологіями. У сукупності ці феномени утворюють кіберрелігію. Кіберрелігія – релігійна формація, що виникає та існує на основі комп’ютерних технологій як наслідок інтелектуальної діяльності. У кіберрелігії комп’ютерні технології наділяються статусом цінностей, якостями священних об’єктів і атрибутами божественних сутностей. Таким чином віртуальна реальність оголошується вищою реальністю, надцінним інобуття, домінуючим над світом людських можливостей.

Як підсумок варто акцентувати увагу, що у наш час біоетика, як основна етична концепція, що створюється із використанням міждисциплінарного підходу, поєднує новітні досягнення науки та механізми політичної реалізації їх у суспільстві глобальних технологій. Біоетика сьогодні стає платформою, що на загальнолюдських моральних традиціях та духовного досвіду минулих поколінь трансформує та модернізує сучасне суспільство. Звичайно, у цьому ключі не слід говорити, про біоетичну науку, як універсальний засіб регуляції усіх морально-етичних проблем людства, але певні кроки у цьому напрямі є дуже ефективними. Біоетика сприяє інтеграції у суспільне життя тих прогресивних технологій, що значно розширюють межі людських можливостей та досвіду, допомагає виробленню якісно нових механізмів активізації практичного використання соціальної мудрості.

Зокрема, у ході дослідження доведено, що вивчення релігії, так само як і вивчення науки, – складний, організований, але нескінченно захоплюючий  процес. Сучасний діалог науки і релігії підтверджує необхідність свіжого погляду на релігію, щоб спробувати зрозуміти її глибинну загальність в епоху розвитку High-hume технологій. Прибічники конструктивного діалогу науки і релігії вважають, що, можливо, залучення філософських, релігійних, історичних і етичних питань у освітній процес стане фундаментальною основою для розвитку високих технологій та їх раціональне використання у майбутньому. Традиційно релігійні та морально-екзистенційні питання мети і значення, чеснот і цінностей, суттєво вплинуть на цей процес. Позитивна перспектива такого діалогу, осмислення чи то онтологічних, чи то аксіологічних дискусій між ученими і богословами має відбуватися не лише у вузькому колі обговорень, а у загальному суспільно-історичному та культурному контексті, в якому жоден з учасників не матиме особливих привілеїв. Роль наукового знання у сучасному світі високих технологій суттєво ускладнюється: наука не просто рушійна сила соціального прогресу, але й джерело цивілізаційних ризиків і загроз, більше того, тільки вона здатна створити пізнавальний інструментарій для виявлення проблем і загроз, а в кінцевому рахунку – має сама віднайти шляхи їх вирішення.

Новітні технології пройшли декілька етапів становлення у релігійному житті традиційних вірувань: від радикального відчуження та оголошення гріхом, до тотального використання та пропагування. Штучно створений кіберпростір здобуває яскраво виражений релігійний характер, свою нішу у ньому знаходять майже всі існуючі релігії, конфесії та деномінації. Віртуалізація релігії представляє собою якісно новий тип існування релігії. Інформативна функція релігії переносить із звичного середовища церковного життя, до віртуального світу, де стає невід’ємною складовою соціального життя віруючих. Значні переваги використання інформаційно-комунікативних технологій дозволяє релігії бути на часі, але й тим самим може спричинити ряд негативних наслідків, що виявлятимуться у нігілізації традиційних релігійних уявлень, де сакралізації ролі Церкви у житті особистості та навіть у маніпулюванні людської свідомості. Таким чином, віртуалізація релігії, відображення цього процесу у соціальному житті особистості, сприймається неоднозначно.

Список використаних джерел

  1. Дери М.Скорость убегания: киберкультура на рубеже веков./М. Дери. – Пер. с англ. [Текст] – М.: АСТ; Екатеринбург, Ультра. Культура. 2008. – с. 279.
  2. Дэвис Э.Техногнозис: мир, магия и мистицизм в информационную эпоху. / Э. Дэвис. – Пер. с англ. [Текст] – Екатеринбург: Ультра. Культура., 2008. – с. 271.
  3. Забияко А.П., Воронкова Е.А., Лапин А.В., Пратына Д.А. и др. Релігія, релігійність, філософія та гуманітаристика у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти: зб. Наукових праць/ за . ред.. канд. філос. Наук Журби М. А. – Частина 1. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2012. – 304 с.
  4. Киберрелигия: наука как фактор религиозных трансформаций / А.П. Забияко, Е.А. Воронкова, А.В. Лапин, Д.А. Пратына и др.; под ред. А.П. Забияко. – Благовещенск: Амурский гос. ун-т, библиотека журнала «Религиоведение», 20 – 208 с.
  5. Хачатурян В.«Вторая жизнь» архаики: архаизующие тенденции в цивилизационном процессе. / В. Хачатурян. – [Текст] – М.: Academia, 2009. – 209 с.
  6. Чеснова Е. Место и роль религиозной веры в контексте секуляризационных процессов в обществе / Е. Чеснова // Религии России : проблемы социального служения : сборник материалов конференции. – Москва – Н. Новгород: Медина, 2011. – С. 96–99.
  7. Эко У. Шесть прогулок в литературных лесах. / У. Эко. – Пер. с итальянского. [Текст] – СПб.: Symposium, 2007. – 15 с.
  8. Шапинская Е. Эскапизм в киберпространстве: безграничные возможности и новые / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cr-journal.ru/rus/journals/215.html&j_id=15.
  9. Яковенко И. Проблема соотношения религиозного и научного знания/ И. Яковенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/problema-sootnosheniya-religioznogo-i-nauchnogo-znaniya.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720