Розважальна телепрограма: поняття та класифікація

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розкрито поняття «розважальна телепрограма». Визначено критерії щодо класифікації програм та типології українських сучасних розважальних телевізійних проектів. Виокремлено чинники, які створюють умови їх ефективності та функціонування на українському телебаченні, також здійснено класифікацію телевізійних різнотипових програм розважального жанру.
Ключові слова: розважальна телепрограма, типи програм.

Сьогодні розважальне телебачення заполонило телевізійний ефір, постійно зростає інтерес глядацької аудиторії до розважальних програм і вони мають надзвичайно високі рейтинги. Такі проекти досить актуальні й відповідають суспільним інтересам населення. Щоб не втратити цікавість глядача, постійно вдосконалюється програмне наповнення телеканалів. Політичного та інформаційного характеру програми вводять у свій зміст елементи розваг. Розважальні програми внесли зміни у ефірне насичення телеканалів, урізноманітнили різновікову глядацьку аудиторію за уподобаннями та інтересами, вплинули на щільність сітки мовлення, що посилює науковий інтерес до дослідження цієї теми.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження здійснювалося з використанням теоретико-методологічних напрацювань в галузі телебачення таких дослідників як: А. Вартанов, В. Гоян, О. Зирін, Г. Кузнецов, а також інтернет-ресурсів. У науковій роботі А. Вартанова розкрито найбільш яскраві явища в житті телебачення останніх років. У посібнику В. Гоян «Типові та жанрові особливості телепрограми» досить детально описано види та жанри розважальних телевізійних проектів в Україні. У науковій роботі О. Зиріна «Телебачення видовищ в Україні: реалії сучасного стану» описано тенденції розвитку розважальних телевізійних проектів в умовах соціальних перебудов. Дослідник Г. Кузнецов висвітлює тему появи на телебаченні такого жанру як ток-шоу, історію його виникнення, аналізує найбільш відомі закордонні ток-шоу.
Метою статті є необхідність вивчення особливостей розважальних українських телевізійних програм, виокремлення чинників, які створюють умови їх ефективності та функціонування на українському телебаченні, також здійснення класифікації телевізійних різнотипових програм розважального жанру.
Виклад основного матеріалу дослідження. Оскільки поняття «проект» здебільшого розглядається у сфері управління чи технічній сфері, і як такого визначення «розважальний проект» (сфера телебачення) немає, ми будемо як синонім використовувати термін «розважальна програма»/ «розважальна передача». Телепередача – це цілісний відеоряд, що створений з певною ціллю і транслюється по телебаченню. Їх можна класифікувати так:
1) новинні (звичайний випуск новин);
2) пригодницькі;
3) освітні;
4) спортивні;
5) наукові;
6) дитячі;
7) розважальні;
8) інші [10]
Звернемо основну увагу на телепередачі розважального характеру. Основними функціями українського телерадіомовлення є: комунікативна, розважальна та інформаційна [2]. Український телепростір далекий від ідеалу, але з року в рік можна прослідкувати тенденцію до підвищення соціального рівня та вдосконалення. І розважальні телепередачі стали основою цього. Саме такий вид телепередач є чи не найпопулярнішим на українському телебаченні. Прикладом для наслідування став світовий досвід, але при цьому наші телевізійники змогли віднайти родзинку у кожній з них, запропонувати щось таке, що властиве суто українцям.
Поняття «розважальна програма» має походження від слів «розвага», «гра», «видовище». Основою будь-якої розважальної програми є гра, отож, звідси висновок – ці програми обов’язково мають бути видовищними, а розвага має бути невід’ємною частина поняття «розважальні програми» [8]. З’ясувавши тлумачення терміну «розвага» з допомоги сучасного словника української мови, бачимо, що словник подає два визначення лексеми «розвага»:
1) те, що розвеселяє, розважає людину;
2) те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, в нещасті тощо; втіха [12].
Тому розважальна програма (розважальний проект) – це цілісний відеоряд сюжетів розважального змісту, який транслюється на телебаченні. З’ясуймо також поняття «видовище». Це спеціально, тобто навмисне організована у часі та просторі публічна демонстрація соціально значущої поведінки [12].
Структура так званої гри у сфері телебачення була змінена впродовж останніх десятиліть внаслідок бурхливого розвитку телебачення. Співвідношення гравців і глядачів стало не порівнюваним. За подіями у студії мають можливість спостерігати мільйони глядачів поза нею [7]. Поняття часу також трансформується: передачу відзнято в один час, а транслюють її в інший – більш зручний для глядачів. Глядацька зона гри стає практично безмежною, втративши колишні межі у фізичному просторі завдяки електронним засобам масової інформації. Вищеперелічені фактори перетворюють так звану гру, що транслюється на телебаченні, на телешоу, видовище. Таким чином, телеігри поступово завоювали увесь медіапростір і стали улюбленим видовищем мільйонів телеглядачів.
Ще декілька років тому українські телекритики заявляли, що наше телебачення має удосконалитись за певними параметрами. Перший з них – це закупівля якісних форматів, другий – розробки власних. Тепер же більша кількість тих самих телекритиків стверджують, що перший параметр «взято», другий – у стадії вдосконалення та подальшого розвитку. Можемо спостерігати, що щороку з’являються нові телевізійні формати, з метою привернення уваги та підкорення українського телеглядача.
За типологією розважальні програми можна розділити на такі критерії:
• рейтингові показники телевізійної програми;
• тривалість в ефірі проекту;
• охоплення різнопланової глядацької аудиторії;
• емоційний вплив на глядачів;
• видовищність;
• залучення до участі глядача (дзвінки у студію, смс-голосування, участь у різноманітних конкурсах тощо);
• рівень професіоналізму команди, яка створювала телепрограму.
Телевізійні розважальні програми можна розподілити на суто розважальні програми та пізнавально-розважальні.
Пізнавально-розважальні програми поділені на:
1) «програми-інфотеймент»
2) контактні програми або (ток-шоу);
3) інтелектуально-розважальні програми.
Суто розважальні програми поділяються на:
1) гумористичні програми;
2) кулінарні шоу;
3) реаліті-шоу;
4) розважальні шоу-видовища;
5) «програми-перевтілення»
6) ігрові розважальні програми (інтерактивні ігри);
7) світські хроніки (програми про моду та модне світське життя);
8) музичні програми [8].
Розглянемо деякі з них конкретніше.
«Програми-інфотеймент». Інфотейнмент – це спосіб подачі теле- або радіомовного матеріалу, який націлений як на розвагу, так і на інформування аудиторії [8]. У передачах, зміст яких характеризується як інфотейнмент, інформація має розважальний характер за рахунок підбору матеріалу або способу його оформлення. Інфотейнмент проникає в різні медійні жанри (ток-шоу, випуски теленовин і окремі репортажі), і його основною відмінною рисою є апеляція до емоцій глядачів.
Ток-шоу. Ток-шоу – один із видів телепередачі, в ході якої декілька запрошених гостей беруть участь в обговоренні пропонованої ведучим теми [5]. В основному, при цьому мають бути запрошені в студію глядачі. Інколи гостям студії надається можливість висловити власну думку або поставити запитання учаснику.
Класичне ток-шоу включає в себе такий трикутник: ведучий – запрошені експерти – глядачі у студії. Ток-шоу поєднує сценічні прийоми та прийоми журналістики. Але значна частина фахівців саме цього жанру вважають, що запорука успіху ток-шоу – це гумор. Герой має мати почуття гумору та здатність сміятися над собою.
Дослідник А. С. Вартанов зазначає, що основним завданням жанру ток-шоу є активізація сприйняття змісту, укладеного в передачі за допомоги диспуту, каверзних запитань, висловлювань різних точок зору [1]. Потрібно відзначити, що у деяких випадках назвою «ток-шоу» називають будь-яку «розмовну» передачу, наприклад, бесіду за круглим столом або студійне інтерв’ю, якщо його бере досить відомий, провідний журналіст.
Реаліті-шоу. Реаліті-шоу – телевізійний жанр, один із видів розважальної телевізійної передачі та онлайн-трансляції. Сюжетом телевізійного жанру є послідовний показ дій групи (або груп) людей в обстановці, найбільш наближеній до життя. Реаліті-телебачення дуже розвинене в таких країнах як США і Великобританія [13].
З самого початку ідея жанру передбачала, щоб передача відповідала наступним ознаками: відсутність сценарію; подача в телеефір з першого дубля; участь у передачі «звичайних» людей, які не мають практики в ігровому жанрі, а не професійних акторів; максимально наближені до реальних умови зйомок, (в окремих випадках – екстремальні ситуації і боротьба за життя).
Упродовж досить тривалого часу в передачі демонструється (нібито) природне буденне життя і взаємодія в тій чи іншій обстановці ізольованої групи персонажів. Учасники мають свободу поведінки – вважається, що події розвиваються вільно, без примусу та наперед написаного сценарію, в чому і є «родзинка» реаліті-шоу. Глядача переконують, що він є свідком не розіграного і наперед спланованого спектаклю, а реальних сцен із життя.
Найбільш перспективним жанром розважальних ТВ проектів є реаліті-шоу [14]. Цей жанр хоча і з’явився зовсім недавно – в кінці 90-х років минулого століття, сьогодні став одним із найпопулярніших та найулюбленіших серед глядачів. Подібними проектами раніше заповнювали дірки в ефірній сітці. Зараз вони посідають перші рядки рейтингів глядацьких симпатій. Людям властиво спостерігати або підглядати за кимось, тому не має нічого дивного, що цей телевізійний жанр завоював популярність у глядачів. Спостерігати за буденним життям, переживаннями, клопотами звичайних людей є досить цікаво, тому такі передачі є популярними у всьому світі.
Висновки. Отже, поняття «розважальні програми» має походження від слів «розвага», «видовище», «гра». Саме гра є основою будь-якої розважальної програми. Тому ці програми обов’язково мають бути видовищними, а розвага – це невід’ємна частина поняття «розважальні програми». Тому розважальна програма (розважальний проект) – це цілісний відеоряд сюжетів розважального змісту, який транслюється на телебаченні. Їх можна розподілити на пізнавально-розважальні та суто розважальні програми. Пізнавально-розважальні програми розподіляються на: «програми-інфотеймент», програми (ток-шоу) та інтелектуально-розважальні. Розважальні програми можна розділити на гумористичні програми, кулінарні шоу, реаліті-шоу, шоу-видовища розважального характеру, «програми-перевтілення», ігрові розважальні програми (інтерактивні ігри), світські хроніки (програми про моду та модне світське життя) та музичні програми.
Таким чином, українські телевізійні розважальні програми посіли відповідну нішу в українському телепросторі. Їх види різноманітні і об’єднують глядацьку аудиторію різну і за віком, і за статтю. Саме соціальні потреби населення пояснюють популярність програм. Розважальність у телепрограмах представлена такими елементами: азартом-змаганнями, розвагами, ескейпізмом (відволікання від реальності), релаксуючим змістом, тимчасовим перевтіленням (вживанням в образ), розкриттям таємного з життя відомих особистостей (сенсаціями), комфортом та задоволенням.

Список використаних джерел та літератури

1. Вартанов, А. Актуальные проблемы телевизионного творчества: на телевизионных подмостках [Текст] / А. Вартанов. – М., 2003. – 114 c.
2. Гоян, В. Типові та жанрові особливості телепрограми [Текст]: навч. посіб. / В. Гоян. – К., 2001. – 52 с.
3. Домбругов, Р. Розповіді про телебачення [Текст] / Р. Домбругов. – К., 1971. – 78 с.
4. Зирін, О. Телебачення видовищ в Україні: реалії сучасного стану [Текст] / О. Зирін . – К., 2003. – Вип. 4. – С. 126-132.
5. Кузнецов, Г. Ток-шоу: неизвестный жанр [Текст] / Г. Кузнецов. – М., 1998. – 48 с.
6. Мащенко, І. Міфи і реалії телерадіоефіру [Текст] / І. Мащенко. – К., 2001. – 128 с.
7. Мащенко, І. Українське телебачення: штрихи до портрета [Текст] / І. Мащенко. – К. : Ай-Пі-Київ, 1995. – 294 с.
8. Юсипович, А. Типи програм розважального телебачення України [Електронний ресурс] / А. Юсипович. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2122. – Назва з екрану.
9. З історії українського телебачення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=86641&cat_id=33898. – Назва з екрану.
10. Історія телебачення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://korysne.co.ua/istoriya-telebachennya/. – Назва з екрану.
11. Кононенко, І. Історія українського телебачення [Електронний ресурс] / І. Кононенко. – Режим доступу: drpsklibr.at.ua/publ/istorija_telebachennja_i_radiomovlennja/istorija_ukrajinskogo_telebachennja/2-1-0-2. – Назва з екрану.
12. Словник української мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/rozvagha. – Назва з екрану.
13. Коротка історія українського телебачення. Події і дати [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tv-remont.info/publ/6-1-0-211. – Назва з екрану.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721