ПОРЯДОК, ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглянуті особливості порядку, джерел формування та управління майном публічного акціонерного товариства.

Ключові слова: капітал, майнові відносини, джерела формування майна.

 

The article describes the features of  the procedure, the sources of property and management of public company

Keywords: capital, property relations, sources of property

 

Постановка проблеми. Акціонерне товариство як суб’єкт і об’єкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою та фінансовою структурою. В цілому, вирішальну роль в долі і діяльності акціонерного товариства відіграє його капітал, адже організаційно-правова форма акціонерного товариства застосовується саме з метою створення значного за розмірами капіталу шляхом об’єднання коштів і майна багатьох осіб для здійснення, як правило, значної за розмірами підприємницької діяльності. Однак навіть до поняття капіталу вчені підходять із різних сторін. Крім того, у теорії сучасного акціонерного права існує різні підходи до визначення джерел формування капіталу публічного акціонерного товариства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання щодо порядку, джерел формування та управлінням майном публічного акціонерного товариства досліджувалося такими науковцями як Вінник О. М., Луць В. В., Сегеда С., Харченко Н. В., Щербина В. С., Яськів Б. А. та ін.

Завдання дослідження полягає у створенні комплексного аналізу порядку, джерел формування та управлінням майном публічного акціонерного товариства.

Виклад основного матеріалу. Для успішного здійснення своєї діяльності публічне акціонерне товариство повинне володіти достатнім обсягом капіталу, який є базою створення і розвитку підприємництва та у процесі функціонування забезпечує інтереси власників [1;270]. Мобілізація великого за обсягом майна, як правило, значною кількістю окремих власників та його відокремлення для створення та існування самостійної майнової бази публічного акціонерного товариства – ключова засада створення та існування об’єднання капіталів [2;70]. В акціонерному товаристві, враховуючи те, що така господарська організація є класичною формою об’єднання капіталів, майнові відносини мають домінуюче значення, оскільки створюється воно на основі об’єднання майна засновників та учасників, та здійснює свою господарську діяльність з метою отримання прибутку [3;41].

Питання майнових відносин в акціонерних товариствах регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом, Законом України «Про акціонерні товариства» та низкою підзаконних нормативно-правових актів. Однак, перш ніж приступити до аналізу норм законодавства, що регулює питання правового режиму майна публічного акціонерного товариства, необхідно спочатку з’ясувати  сутність поняття правового режиму майна та, зокрема, правового режиму майна суб’єкта господарювання [4;194]. Взагалі, в теорії права під поняттям правового режиму розуміється порядок регулювання, який виражений в комплексі правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих між собою дозволів, заборон, а також позитивних зобов’язань, які утворюють особливий напрямок регулювання [5;244]. Г. В. Пронська вважає, що поняття правового режиму майна підприємства охоплює встановлені правовими нормами структуру цього майна, порядок його набуття, використання, і вибуття, а також звернення на нього стягнень кредиторів [6;83]. На думку В. С. Щербини, це визначення є вдалим, адже дозволяє з’ясувати: структуру (складові частини, види) майна, закріпленого за суб’єктом господарювання, що в свою чергу, створює можливість визначити особливості правового режиму окремих видів зазначеного майна; порядок (джерела, способи, процедуру) формування майнової бази та майнового стану (шляхом відображення його засобами бухгалтерського обліку) суб’єкта господарювання; порядок використання (експлуатації) різних видів майна в процесі здійснення господарської діяльності (в тому числі його амортизації, застосування норм і нормативів тощо); порядок вибуття майна з майнової сфери суб’єкта господарювання тощо [7;73].

Як вже наголошувалось вище, вирішальну роль в долі і діяльності акціонерного товариства відіграє його капітал, адже організаційно-правова форма акціонерного товариства застосовується саме з метою створення значного за розмірами капіталу шляхом об’єднання коштів і майна багатьох осіб для здійснення, як правило, значної за розмірами підприємницької діяльності. До  поняття капіталу вчені підходять з двох сторін. З однієї сторони, капітал товариства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [8;19]. При цьому наголошується на напрямку вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал – це сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку [9;320].

Науковці виділяють такі види капіталу: статутний капітал – це сумарна номінальна вартість випущених акцій. Статутний капітал є номінальною і постійною (принаймні до його зміни в передбаченому законом порядку) величиною, зафіксованою в установчих документах товариства. Він зазвичай не відповідає фактичній майновій масі, що належить товариству на праві власності; фактичний капітал – вартість усіх активів товариства, і є перемінною величиною, оскільки змінюється в результаті фінансово-господарської діяльності, перевищуючи або не досягаючи розміру статутного капіталу [10;72].

В теорії сучасного акціонерного права існує думка, що джерелами формування капіталу акціонерного товариства є власні та позикові кошти. Специфікою власного капіталу публічного акціонерного товариства є те, що він першочергово формується із статутного фонду, величина якого залежить від кількості та номіналу випущених акцій [11;297]. Публічне акціонерне товариство також може залучати позиковий капітал, який має такі позитивні особливості: достатньо широкі можливості залучення, особливо за рахунок високого кредитного рейтингу підприємства, при наявності застави чи гарантії поручителя; забезпечення росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і підвищення темпів росту обсягу його господарської діяльності; більш низькою вартістю порівняно із власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита» (вилучення витрат щодо його обслуговування бази оподаткування, що обкладається при сплаті податку на прибуток); можливість генерувати приріст фінансової рентабельності [12;324].

У Законі України «Про акціонерні товариства» відведено окремий розділ «Капітал акціонерного товариства». У ст. 14 законодавець виділив статутний і власний капітал акціонерного товариства. Відповідно до положень коментованої статті мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства – різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов’язань перед іншими особами. Також у ч. 5 даної статті зазначено, що безпосередньо статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку [13].

Наявність статутного капіталу та спосіб його формування є однією із суттєвих ознак акціонерного товариства, що відрізняє його від інших видів господарських товариств. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості внесків акціонерів, зроблених унаслідок придбання ними акцій при їх розміщенні. Для формування статутного капіталу забороняється використовувати бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Акціонерне товариство не може надавати позику для придбання його акцій або поруку за позиками, наданими третьою особою для придбання його акцій [14;211].

Положеннями ст. 19 вказаного Закону регулюється питання резервного капіталу товариства. Зокрема, вказано, що резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік. Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Законами можуть бути додатково передбачені також інші напрями використання резервного капіталу. Варто зазначити, що у порядку формування резервного капіталу важливу роль має те, які акції розміщує акціонерне товариство. Відповідно до ч. 3 і ч. 4 ст. 19 Закону «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство, яке здійснює розміщення тільки простих акцій, має право формувати резервний капітал у порядку, який описано нами вище. Однак, товариство, яке здійснює розміщення простих та привілейованих акцій, зобов’язане формувати резервний капітал у такому порядку.

Виходячи із положень ст. 115 Цивільного кодексу України, публічне акціонерне товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного капіталу публічного акціонерного товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку [15].

У ч. 5 ст. 87 Господарського кодексу визначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства [16].

В процесі управління формування власних фінансових ресурсів вони класифікуються безпосередньо за джерелами цього формування. Відповідно джерела формування власного капіталу публічного акціонерного товариства поділяють на внутрішні та зовнішні [17;162]. У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні товариства; він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і ріст ринкової вартості публічного акціонерного товариства [18;229]. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо в товариствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу акціонерного товариства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела, зокрема, амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів, не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів товариства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню товариством акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Однак, існують і інші зовнішні джерела формування власних фінансових ресурсів.

Управлінський механізм публічного акціонерного товариства полягає у координації та погодженні діяльності щодо залучених до діяльності ресурсів підприємства, так званих інвестиційних ресурсів. У даному випадку під інвестиційними ресурсами підприємства варто розуміти всі можливі економічні ресурси, які використовуються у процесі діяльності підприємства чи можуть бути залучені за потреби та, у кінцевому результаті, приносять йому економічну вигоду. Важливо зазначити, що на практиці необхідно управляти усіма аспектами, що пов’язані з поняттям інвестиційних ресурсів підприємства. А саме: їх формуванням, залученням, використанням, структурою, ефективністю тощо. Управління інвестиційними ресурсами підприємства повинне здійснюватися у діалектичному зв’язку із загальним управлінським процесом, урахуванням його особливостей і цілей; забезпечувати досягнення загальновизначених завдань публічного акціонерного товариства у цілому [19;55]. У практичній діяльності сучасних публічних акціонерних товариств зазвичай управлінці працюють за визначеними загальною стратегією напрямами діяльності, одним із яких є інвестиційна діяльність. Метою інвестиційної діяльності будь-якого підприємства, у тому числі й публічного акціонерного товариства, є пошук можливих шляхів залучення нових інвестиційних ресурсів. У той же  час підприємство може акумулювати і власні інвестиційні ресурси для визначених потреб. Тож необхідно зрівноважити систему управління підприємством таким чином, щоб досягти максимально можливого ефекту [20;204].

У діяльності публічного акціонерного товариства може настати момент, коли виникає необхідність змінити розмір статутного капіталу. Така зміна може відбуватися як у бік збільшення статутного фонду, так і в бік його зменшення. Принагідно зазначимо, що зміна розміру статутного капіталу – це подія, яка безпосередньо впливає на кожного акціонера. Її наслідком може стати погіршення становища одних акціонерів і поліпшення інших. З огляду на це законодавство України встановлює вимоги до цієї процедури. Головним чином ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити врахування інтересів усіх акціонерів товариства [21;57]. Відповідно до ст. 32 Закону «Про акціонерні товариства» прийняття рішення про зменшення та прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку.  Статті 15 та 16 Закону «Про акціонерні товариства» вказали, що порядок збільшення або зменшення статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до положень ст. 16 статутний капітал акціонерного товариства зменшується шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства. Важливим моментом є те, що після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом 30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 30 днів після надходження йому зазначеного в частині другій цієї статті повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором. У разі ж, якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов’язань перед ним. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

Порядок збільшення статутного капіталу публічного акціонерного товариства регулюється положеннями ст. 15 Закону України «Про акціонерні товариства». Відповідно до них статутний капітал збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій. Збільшення статутного капіталу товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій. Важливим є той момент, що акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу. Також збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається. За загальним правилом, збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків також не допускається (крім випадків, встановлених законом). Обов’язковою умовою збільшення статутного капіталу товариством є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вище зазначеним вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 Закону «Про акціонерні товариства», на дату реєстрації змін до статуту товариства.

Висновки. Таким чином, капітал публічного акціонерного товариства відіграє вирішальну роль у діяльності товариства. На законодавчому рівні питання майнових відносин, які є визначальними у процесі діяльності та функціонування публічного акціонерного товариства, регулюється положеннями різних нормативно-правових актів, однак відсутнє комплексне, повне та однозначне регулювання порядку, джерел формування та управління майном публічного акціонерного товариства. З метою заповнення своєрідних прогалин у законодавчому регулюванні вказаних питань існує сучасна теорія акціонерного права, однак навіть тут важко говорити про наявність уніфікованості думок окремих вчених.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Швець Ф. Д., Особливості перетворення акціонерних товариств у публічні та приватні: проблеми та перспективи розвитку / Ф. Д. Швець, І. А. Вовчук // Серія «Економіка». – Випуск 1 (53). – Рівне : Національний університет водного господарства та природокористування, 2011. – С. 270-277.

2. Яськів Б. А. Правовий режим майна акціонерного товариства / Б. А. Бойко // Юридична наука, «Господарське право». – 2011. – № 6. – С. 68-76.

3. Карпенко Г. В. Нормативно-правове забезпечення корпоративного управління: проблема залучення інвестицій на вітчизняні підприємства / Г. В. Карпенко, А. П. Данькевич // Фінанси  України. – 2009. – №7. – С. 39-46.

4. Пацурківський Ю. П. Правий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності : монографія / Ю. П. Пацурківський  – Чернівці : Рута, 2001. – 248 с.

5. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : Издательство БЕК, 1995. – 377 с.

6. Побирченко И. Г. Советское хозяйственное право : учебник / И. Г. Побирченко. –  К. : Вища школа, 1985. – 410 с.

7. Щербина В. С. Поняття та зміст правового режиму майна суб’єктів господарювання / В. С. Щербина // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 71-79.

8. Білик М. Д. Фінансовий аналіз : Навч. посіб. / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М. Притуляк. – К. : КНЕУ, 2005. – 592 с.

9. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент / В. М. Шелудько. – К. : Знання, 2006. – 439 с.

10. Вінник О. М.  Акціонерне право: Навч. посібник / О. М.Вінник, В. С. Щербина; за ред. проф. В. С. Шербини. – К. : Атіка, 2000. – 544 с.

11. Луць В. В. Корпоративне право України / В. В. Луць. – К. : Юрінком Інтер, 2010 – 379 с.

12. Євтушевський В. А. Корпоративне управління / В. А. Євтушевський. – К. : Знання, 2008. – 406 с.

13. Про акціонерні товариства : Закон України від 17 вересня 2008 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17

14. Дзера О. В. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2-х тт. / за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С.Кузнецової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т.2. – 832 с.

15. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

16. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15

17. Харченко Н. В. Джерела формування власного капіталу акціонерного товариства / Н. В. Харченко // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2011. – № 3. – С. 162-165.

18. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент : Навч. посібник / Г. Г. Кірейцев – К. : ЦУЛ, 2002. – 496 с.

19. Леось О. Ю. Публічні акціонерні товариства: проблеми розвитку та управління / О. Ю. Леось, А. О. Хазах // Вісник ДонДУУ., 2010. – С. 53-58.

20. Битюцких В. Т. Міфи фінансового аналізу і управління вартістю компанії / В. Т. Битюцких. – М. : Олімп-бізнес, 2009. – 224 с.

21. Сегеда С. Що треба знати про акціонерні товариства / С. Сегеда, О. Татаревський. – К., 2007. – 86 с.

 

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720