ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНИХ ГРАМАТИЧНИХ СТУДІЯХ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

УДК 811.111:81’367

О.І. Кхеліл,

Житомирський державний університет імені Івана Франка

 

ИССЛЕДОВАНИЯ УСЛОВНИХ ПРЕДЛОЖЕНИЙ В СОВРЕМЕННЫХ ГРАММАТИЧЕСКИХ СТУДИЯХ

THE ANALYSIS OF CONDITIONAL SENTENCES IN MODERN GRAMMAR SCHOOLS

 

У статті проаналізовано сучаснуметодологіюдослідження умовного речення. Виокремлено формально-граматичний та функціонально-семантичний підходи до аналізу цих синтаксичних одиниць. Встановлено, що при дослідженні умовного речення необхідно враховувати гносеологічний, темпоральний, гіпотетичний, модальний та інструктивний аспекти.

Ключові слова: фактичне умовне речення, каунтерфактичне умовне речення, гносеологічний, темпоральний, гіпотетичний аспекти.

The article analyses the main approaches to the study of conditionals. It determines two main approaches, i.e. formal and semantic, which complement each other. The conditional sentence is determined as a bipredicative unit of indirect modality, united with the help of a subordinate conjunction, which states that the condition of the main clause action is hypothetic. The basic criterion, which is the foundation of these approaches, is the type of semantic relations between the main and embedded clauses. The additional criteria are tense forms of the verbs in the main parts of the conditional construction, hypothetical level, epistemic, modal, temporal aspects. The informational aspect concerns three types of information presented in the conditional sentence (true, untrue, agnostic), the hypothetical level can vary depending on the tense forms and the usage of modals in the construction. In some cases the conditional sentences can present the isomorphism of conditional and temporal characteristics. From the semantic point of view the instructive character of conditionals also should be taken into consideration.

Key words: real conditionals, counterfactual conditionals, epistemic, temporal and hypothetical aspects.

В статье проанализирована современная методология изучения условного предложения. Выделено формально-грамматический и функционально-семантический подходы к анализу этих синтаксических единиц. Установлено, что при исследовании условного предложения необходимо учитывать гносеологический, темпоральный, гипотетический, модальный и инструктивный аспекты.

Ключевые слова: фактическое условное предложения, каунтерфактическое условное предложение, гносеологический, темпоральный, гипотетический аспекты.

 

Умовні речення, як об’єкт лінгвістичної розвідки, неодноразово привертали увагу зарубіжних і вітчизняних лінгвістів[1; 3; 4; 6; 11; 12; 13; 14]. В сучасному мовознавстві накопичений певний досвід дослідження висловлень, які виражають умовні відношення,однак,на сьогодні, відсутня одностайна точка зору про те, як назвати відрізок мовлення, в якому експлікується умова [2].У зарубіжних синтаксичних студіях умовне речення (conditionalsentence)визначається як структура, що складається з головного і підрядного речень, які об’єднані сполучником if або іншим синонімічним сполучником[11; 14].У російському мовознавстві на позначення засобу мовного втілення категорії умови використовують термін умовна конструкція, маючи на увазі біпредикативне (біпропозитивне) семантичне утворення, що називає два положення справ, одне з яких безпосередньо залежить від іншого [1; 3; 6]. При цьому термін умовна конструкція є набагато ширшим за термін умовне речення, оскільки перший включає в себе різнорівневі утворення на позначення умови: синдетичні та асиндетичні (інверсовані) складнопідрядні речення, речення ускладнені конструкціями з неособовими формами дієслова, прийменниково-субстантивні конструкції тощо. У рамках такого підходу умовне речення постає як одна із конструкцій на позначення відношень умови.

Метою статті є аналіз сучасних підходів до вивчення умовних речень. Об’єктом дослідження є умовне речення (УР), предмет дослідження складають трактування відмітних характеристик умовного речення в сучасних граматичних парадигмах.

Визначальними напрями дослідження умовних речень другої половини ХХ століття у вітчизняному мовознавстві є формально-граматичний і функціонально-семантичний.Наукові розвідки представників формально-граматичного підходу засновуються на розумінні того, що умовне речення належить до двочленних складно-підрядних речень, при цьому головна увага при дослідженні приділяєтьсялише  формальним ознакам об’єднання їх частин Так, О.М. Пешковський розглядає умовні речення лише як ілюстрації вживання певних сполучників, досліджуючи етимології та відтінки значеньостанніх[5, c. 487-489].

Подальші розвідки лінгвістів призвели до об’єднання семантичного і формального підходів до аналізу засобів вираження категорії способу в цілому і дослідженні умовних речень зокрема.Автори фундаментальної граматики англійської мови більш детально займаються виокремленням типів значень умовного способу (див. рис. 1). Умовні речення із значенням прямої умови вказують на те, що ситуація, зображена в головному реченні, безпосередньо залежить від виконання умови підрядного речення. У випадках з непрямою умовою, підрядне речення та умова, вказана в ньому, не пов’язана з ситуацією, відображеною в головній частині. У реченні з відкритою умовою інформація у головному реченні може відповідати дійсності, але й може бути неістинною. Гіпотетична умова виражає інформацію про те, що умова не є, не була або не буде виконана [7, p. 247].Такий поділ суголосний точці зору, висловленій авторами “Русскойграмматики – 80” і “Русскойграмматики – 90”, згідно з якою специфіка умовного зв’язку полягає в тому, що умовність завжди передбачає гіпотетичність. Умовні відношення є або реальними, або гіпотетичними (з двома варіантами: потенційним й ірреальним). При потенційній умові мовець допускає можливість існування певного положення справ, при ірреальній умові він або виключає таку можливість, або припускає її неможливість ) [4].

Рис.1. Типи умовного значення за Р. Квірком та ін.

Новітні студії у царині синтаксису пропонують вивчати умовні клаузи із урахуванням граматичного і семантичного критеріїв. У цьому відношенні інтерес викликає дослідження Ніколаса Решера, в якому було детально розроблено аспекти, які повинні бути врахованими при дослідженні умовних клауз[15, p. 15-30]:

  1. гносеологічний аспект. Аналіз умовних клауз із когнітивної точки зору слід здійснювати із урахуванням трьох видів інформації, яка експліцитно або імпліцитно представлена в антецеденті:
  • достовірна інформація. Важливою складовою аналізу умовних клауз першого типу є їх розгляд з граматичної та семантичної точок зору. Якщо брати до уваги граматичну складову, для таких речень характерним є використання форм теперішнього часу і в головному, і в підрядному реченнях. Із семантичної точки зору, інформація, закладена в умовному реченні, має значення безсумнівності й впевненості у виконанні описаної дії, тому такі речення називають фактичними(Sincepistrue, qis), напр., If (since) heisinParis, thenheisinFrance.
  • недостовірна інформація. Умовні клаузи другого типу демонструють певні відмінності в інтерпретації, які полягають у неістинності та невідповідності реальності тієї інформації, яка закладена в антецеденті (‘Ifpweretrue, qwouldbe’). З точки зору академічної традиції такі умовні клаузиназивають каунтерфактичними, напр.,IfIwereyou, Iwouldntgothere.
  • невизначена достовірність інформації. У цьому випадку інформація в антецеденті розкриває невизначений статус правдивості, або неправдивості (‘Ifpistrue, qwillbe’).Ці клаузи є агностичними, напр., IfIhavetimetomorrow, Iwillcometoyouandwewilltalk.

Інтерес викликає той факт, що лише останній тип є власне умовним реченням: фактичні умовні клаузи є умовними лише за формою, однак не за змістом; каунтерфактичні речення несуть значення умовності, однак, виражена умова вже не буде виконана. Агностичні ж умовні клаузи займають медіальну позицію між фактичними та каунтерфактичними, тому що мовець не є впевненим в інформації, закладеній у такій клаузі.

  1. Аспект гіпотетичності. У дослідженні УР необхідно враховувати, що можливість виконання певної дії може значною мірою різнитися. Рівень гіпотетичності експліцитно виражається за допомогою часової форми дієслова, за рахунок використання різних сполучників і модальних слів. Порівняємо наступні речення:

(1) Whensheinvitesmetothedinnertomorrow, Iwillfinallymeether

(2) Ifsheinvitesmetothedinnertomorrow, Iwillfinallymeet her.

(3)If she invited me to the dinner tomorrow, I would finally meet her.

(4)If she were to invite me to the dinner tomorrow, I would finally meet her.

Хоча речення (1) – (4) презентують фактично гомогенне інформативне повідомлення про взаємозв’язок між запрошенням на вечерю і знайомством із суб’єктом, має сенс говорити про градацію їх гіпотетичності: факт запрошення на вечерю набуває усе більшого значення проблематичності і сумнівностіз кожним наступним реченням. Отже, виокремлюють чотири рівні гіпотетичності виконання дії: 1) реальність дії; 2) реальна можливість виконання дії; 3) незначна вірогідність виконання дії; 4) неможливість виконання дії.

3.Темпоральний аспект. У багатьох випадках темпоральні сполучники (when, whenever, assoonas, afteretc.) використовуються у підрядних реченнях для вираження умови. Для таких утворень характерною є ізоморфність умовного та темпорального значення. Речення (5) включає часовий аспект, однак виконання дії в антецеденті можливе за умови виконання дії у консеквенті.

(5)AfterIwritetheessay, Illgoforawalk.

Якщо брати до уваги філософський аспект дослідження УР, вважаємо за доцільне більш детальний розгляд категорії каузальності. Розкриваючи  взаємозв’язок між двома частинами умовного речення, каузальність є:

  • транстемпоральною, напр., Whenhedances, hisdaughterlaughs;
  • гіпотетично спрямованою на майбутнє, напр., Ifhestarteddancing, hisdaughterwouldlaugh;
  • каунтерфактично спрямованою на минуле, напр., If he had danced, his daughter would have laughed.

На нашу думку, відповідні типи каузальності імпліцитно корелюють із трьома типами умовних клауз, які визнає академічна традиція у граматиці. Для більш чіткого розуміння аспекту каузальності, слід розглядати його у зв’язку з темпоральним аспектом, адже у таких реченнях виконання дії в антецеденті темпорально передує і залежить від виконання дії у консеквенті.

  1. Структурно та семантично диференційованим у дослідженні УР є аспект модальності та адвербіальності, урахування якого є необхідним за умови наявності в УР додаткових модальних або адвербіальних елементів, які включають:показники модальності (normally, probably, possibly, surely, necessarily, easily); показники темпоральності (yesterday, tomorrow, nextweek, lastyear, henceforward,ever); показники частотності (often, never, usually, sometimes, always); показники відмови і заперечення (not, it’snotthecasethat, unless тощо):

5.Адвесивно-інструктивний (консультативний) аспект.Із семантичної точки зору умовні речення, які розкривають цей аспект, експлікують різного роду поради та інструкції.

Указані критерії лежать в основі інших сучасних зарубіжних вчень. За даними І. Свістер [9, p. 113], УР поділяються на змістові, епістемічні та УР-мовленнєві акти (параметрична складова представлена трьома варіантами розуміння висловлення: як змісту, як епістемічної цілісності і як мовленнєвого акту).Послуговуючись доробком представників філософсько-лінгвістичних шкіл, які диференціювали індикативні та каунтерфактичні УР,  Б. Дансігер  та Е. Мьядушевська за основу своєї класифікації обирають тип «можливого світу», виникнення якого детермінуєтьсяif-клаузою. Можливий світ відображає шляхи розгортання подій і одним із таких світів є актуальний або реальний світ, у якому речі зображені однозначно та відповідають істині. Відповіднорозрізняють фактичні, теоретичні та гіпотетичні УР[10]. Аналізуючи типи УР, Р. Деклерк та С. Рід схиляються до наступної інтерпретації каунтерфактичних (гіпотетичних) УР: умова Р є каунтерфактичною, якщо вона трактується «всупереч певному факту», тобто як така, що може відповідати правді у можливому світі, який є несумісним із реальним (актуальним) світом[11, р. 13].

Параметричний чинник темпоральності став важливою складовою теорії, запропонованої  Р. Ленекером. Згідно останньої, замість поділу умовних речень на “теперішні” (present) та “минулі” (past), слід говорити узагальнено про близький і віддалений контрасти в епістемічній сфері. Важливо, що цей контраст розглядається з точки зору ментальної моделі часової лінії (timelinementalmodel), тому предикація найближчої реальності, зазвичай, трактується як предикація теперішнього часу, а віддаленої реальності – як минулого[14, p. 247].

Отже, у межах формально-граматичного та функціонально-семантичного підходів панівним визначенням умовного речення є його трактування як складнопідрядного речення непрямої модальності, в якому підрядне речення, приєднуючись до головного за допомогою підрядного сполучника, вказує на умову, за якої дія, вказана у головному реченні, є гіпотетичною або бажаною.Критерій, покладений в основу досліджень в межах зазначених підходів, – тип смислових відношень між головним та підрядним реченням (консеквентом і антецедентом), додатковими критеріями при цьому слугують використання часових форм дієслова, рівень гіпотетичності висловлення, гносеологічний, модальний, темпоральний аспекти.

 

Список використаних джерел

  1. Грецкая Е. С. Роль подчинительныхсоюзов в формированиимодальностисложноподчиненныхпредложенийсозначениемобусловленности (условные и причинныеконструкции): дисс. …канд. фил. наук : 10. 02.01 / Грецкая Екатерина Сергеевна. – Липецк, 2004. – 205 с.
  2. Евстафиади О. В. Продолженнаясинтаксическая форма каксредствовыраженияусловныхотношений (на материалеанглийскогоязыка) / О.В. Евстафиади // Альманах современной науки и образования – 2010. – № 9 (40). – С. 168–172
  3. Киселёва Н. Ю. Семантический и прагматическийанализфункционированияусловныхконструкций в современноманглийскомязыке: дисс. … канд. фил. наук : 02.19, 10.02.04/ Киселева НатальяЮрьевна. – Кемерово, 2005. – 195 c.
  4. Копанева И. М. Условныевысказывания, регулирующиеотношениямеждуговорящим и адресатом: на материалерусского и английскогоязыков : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец02.19 “Теорияязыка” / И.М.Копанева. – Воронеж, 2005. – 27 с.
  5. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении / А. М. Пешковский. – М.: Языки славянской культуры, 2001. — 544 с.
  6. Conditionals / R. Bhatt, R.Pancheva // TheBlackwellCompaniontoSyntax. – BlackwellPublishingLtd. – 2006. –Vol.I. –p.640.
  7. A ComprehensiveGrammaroftheEnglishLanguage / Quirk, Greenbaum S., Leech J., Svartvik J. – London, NewYork : Longman, 1985. – 1779p.
  8. Dancygier B. Conditionals and Prediction: Time, Knowledge and Causation in Conditional Constructions / B. Dancygier. – Cambridge – N.Y. : Cambridge University Press, 1998.– 354 p.
  9. MentalSpacesinGrammar: ConditionalConstructions / B. Dancygier, E.Sweetser. –Cambridge :CambridgeUniversityPress, 2005. –  278 p. – Режим доступу : https: // www.academia.edu/10226495 /_Barbara_Dancygier_Eve_Sweetser_Mental_Spaces_in_Grammarp. 17, p. 113
  10. Dancygier В. Semanto-pragmaticClassificationofConditionals / B. Dancyndier, E. Mioduszewska // StudiaAnglicaPosnaniensia. – 1984. – V.17. – P. 121–134.
  11. Declerk R.Conditionals: a Comprehensive Empirical Analysis / R. Declerk. – Berlin – N.Y.: Mouton de Gruyter, 2001. – 234 p. 19.
  12. FunctionalSemantics: ATheoryofMeaning, StrutureandTenseinEnglish / P. Harder. – Berlin / NewYork:MoutondeGruyter. – 1996. – 533p. , p. 24-33,
  13. TopicsinConditionals / S. Iatridou. – Режим доступу : http://dspace.mit.edu/handle/1721.1/13521 p. 58
  14. W. FoundationsofCognitiveGrammar/ R. W. Langacker. – StanfordUniversityPress, 1991. –Vol.II: DescriptiveApplication. – 557 p.
  15. Rescher N. Conditionals / N. Rescher. – MassachusettsInstituteofTechnology, – 246 p.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720