ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ БІНАРНИХ МОДЕЛЕЙ ПРОСТОРУ В АНГЛІЙСЬКІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ У КОНТЕКСТІ ГЕРМАНСЬКОЇ ТА СЛОВ’ЯНСЬКОЇ КУЛЬТУР

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

УДК 811.111+811.161.2–115

І.П.Довбня

Державний вищий навчальний заклад

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

м. Переяслав-Хмельницький

 

У статті досліджено джерела формування бінарності у германській і слов’янській моделях простору на основі мовних фіксацій англійської і української мов, проаналізовано найдавніші просторові уявлення германців та слов’ян, встановлено основні просторові опозиціїта їх семантичну цінність, визначено тотожність структурування бінарного простору германців та слов’ян.

Ключові слова: бінарна модель простору, опозиція, дихотомія, міф, англійська мова, українська мова, порівняльнийаналіз.

ИСТОЧНИКИФОРМИРОВАНИЯБИНАРНЫХ МОДЕЛЕЙ ПРОСТРАНСТВА В АНГЛИЙСКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ

В КОНТЕКСТЕ ГЕРМАНСКОЙ И СЛАВЯНСКОЙ КУЛЬТУР

В статьеисследованыисточникиформированиябинарности в германской и славянской моделях пространства на основеязыковыхфиксацийанглийского и украинскогоязыков, проанализированысамыедавниепространственныепредставлениягемранцев и славян, установленыосновныепространственныеоппозиции и исемантическаяценность, определеносходство в структурированиибінарного пространствагерманцев и славян.

Ключевые слова: бинарная модель пространства, оппозиция, дихотомия, миф, английскийязык, украинскийязык, сравнительный анализ.

THESOURCESOFFORMATIONOFBINARYMODELS

OFSPACEIN ENGLISH AND UKRAINIAN LANGUAGES

IN THE CONTEXT OF GERMAN AND SLAVIC CULTURES

The articleexamines the sources of formation of binary character in German and Slavic models of space on the basis of lingual fixations in English and Ukrainian languages, it analyses the most ancient spatialideas of German andSlavic people, establishes the main spatial oppositionsand their semantic value, determines the common structuring of binary spaceby German and Slavic people.The authorreviewsthe personification of “up” and “down” as the most important opposition for mythological ancient Indo-Europeans’ consciousness and their lingual realization as well ascompares the ideas of English and Ukrainian peopleregarding the division of spaceinto‘own’and‘alien’ which is practically distinguished as mastered and not mastered.Thefollowingmaterialshavebeenusedforthearticle: etymologicalresearchesofkeyspatialancientGermaniclexemesandUkrainiancosmogoniccarolsandfolksongsasthemostancientideasofSlavicpeopleaboutspace, structureoftheUniverse.Attitudeofworldculturestowardstheoppositionup / downinreligioussphere, whichweremanifestedinarchitecturalbuildings, usually built by people on the hills and high areas, close toheaven gods, are described.ThecommonmythologicalperceptionofspacegivespossibilitytodulyinterpretsemanticandtypologicalparallelsofspatialUkrainianlexemesin the context of other Slavic languages and of the English oneson the background of other German languages.

Keywords: binarymodelofspace, opposition, dichotomy, myth, English language, Ukrainian language, comparative analysis.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Формування просторових уявлень сучасної європейської цивілізації має античні джерела, що беруть початок з космогонічних і космологічних уявлень стародавніх народів. Згідно з гіпотезою В. В. Іванова і В. М. Топорова [2; 5], носії праіндоєвропейської мови не тільки сакралізували, але й персоніфікували “верх” (утілений і міфологізований в образах неба та небесних об’єктів, гори, вершини дерева, птахів тощо) і “низ” (утілений в образах землі, водної глибини, риб, плазунів та ін.). Найважливішими для міфологічної свідомості праіндоєвропейцівперсоніфікаціями “верху” і “низу”, згідно з гіпотезою названих дослідників, виступали, відповідно, бог грому і блискавки (слов’янський Перун, литовський Перкунас, латиський Перконс, давньоіндійський Парджанья тощо) і його змієподібний противник (давньослов’янський Велес, давньоіндійський Валу), які вступали в поєдинок. Битву бога грому зі змієм, тобто протистояння “верху” і “низу”, дослідники називають “основним індоєвропейським міфом” [там само].

Мета дослідженняполягає у вивченні основних джерел і факторів формування просторової бінарності германців та слов’ян і їх мовного вираження в англійській і українській мовах.

Об’єктом дослідженняє англійська і українська мови як мовне втілення германської і слов’янської культур.

Предметом дослідженняє джерела формування бінарних моделей просторі в англійській і українській мовах.

Наукові результати.Давньогерманські уявлення про простір у цілому відповідали поширеному в багатьох народів архаїчному міфологічному сприйняттю Всесвіту як множинного утворення, структурованого на самостійні світи, кожен із яких має власні межі. Згідно зі скандинавською космогонічною міфологією, первісно існувала лише безодня Гінунгагап (Ginnungagap, буквальне значення, за М. І. Стебліним-Каменським, – ‘магічнабезодня’ [3, с. 74], поняття споріднене із сучасним англійським gap‘провалля’). Навколо безодні були розташовані “світ (оселя, житло) туману” Ніфельхейм (Nifelheimr) і “світ (оселя, житло) вогню” Муспельхейм (Muspelheimr). Пізніше поряд із ними виникли людський світ Мідгард (Miðgarðr‘середнійсвіт’, буквально ‘середнємісто’), світ міфологічних персонажівванівВанахейм (Vanaheimr) та інші.

Як підкреслює М. І. Стеблін-Каменський у дослідженні “Простір і час в еддичних міфах”, об’єктивний простір в усвідомленні сучасної людини безкінечний, безперервний та однорідний, тоді як у давньоскандинавськихеддичних міфах він, як і в чуттєвому сприйнятті, не безперервний,не безкінечний і не однорідний. У міфах “Старшої Едди” і “Молодшої Едди” простір зображується лише окремими фрагментами, у яких відбуваються певні описувані події; іншими словами, він є перервним. Отже, і світ у цілому виступає тільки “сукупністю фрагментів простору”. Давньоісландський іменник heimr‘світ’ не зустрічається в значенні ‘Всесвіт’ ні у “Старшій”, ані в “Молодшій” Еддах. Еддичні міфи не фіксують наявності уявленння про всесвіт як цілий і єдиний світ. У давньоісландській лексемі heimr за давньоскандинавськими епічними пам’ятками виступає його початкове значення‘житло’, що етимологічно відповідає англ. home‘дім, житло’, нім. Heim‘дім, рідне вогнище’, слов.сім’я [4].Пор. також дн.-гр. demos‘народ’ і domos‘дім’, рос. дом‘житло’ і ‘рід, династія’ (домРюриковичей, домРомановых). Спільною узагальнювальною семою позначень житла і родини виступає свій, освоєний простір.

Традиційно вважається, що прообразом Мідгарду виступала садиба землероба, що уявлялась оточеною силами, ворожими людям, неосвоєними землями, дрімучими лісами тощо. Сторони світу також набували чітко вираженої міфологічної символіки: невідоме, не освоєне людиною, негативне розташовується головним чином на півночі і на сході, пекло – на півночі й унизу (таке уявлення досі збережене сучасною ісландською мовою, де вислів norðurogniður‘на північ і вниз’ буквально означає ‘добіса’) [3, с. 109].

Сучасна англійська мова демонструє більш архаїчне й конкретне порівняно із сучасною німецькою значення згаданої вище назви частини простору: дн.-сканд. heimr‘житло’>‘світ’, нім. Heim‘житло’ відповідає англ.home‘дім’ [1].Ст.-англham, що позначало «dwellingplace, house, abode, fixedresidence; estate; village; region, country»,пішло відпрото-герм.*haimaz “home” . Дн.-герм. Значення “village” збереглося у в англійських та німецьких назвах міст та сіл [4–OED].Наприклад, Wymondham, Birmingham.

Найдавніші уявлення слов’ян про простір, структуру Всесвіту втілені в українських космогонічних колядках. Так, наприклад, І. І. Огієнко звертає увагу на стародавню лемківську космогонічну колядку:

“Коли не било знащадасвіта,

Тогда не било Неба ні землі,

Ано лем било синеє море,

А серед моря зелений явір.

На явороньку три голубоньки,

Три голубоньки радоньку радять,

Радоньку радять, як світ сновати:

То спустімося на дно моря,

Та дістанемо дрібного піску, –

Дрібний пісочок посіємо ми,

Та нам ся стане чорна землиця.

Та дістанемо золотий камінь, –

Золотий камінь посіємо ми,

Та нам ся стане ясне Небонько,

Ясне Небонько, світле соненько,

Світле соненько, ясен місячик,

Ясен місячик, ясна зірниця,

Ясна зірниця, дрібні звіздочки”(Огієнко, 36–37).

У наведеному сакральному творі простежується віддзеркалення світового простору в язичницькому світогляді, що включає протиставлення неба, землі і моря (верхнього, середнього і нижнього світів), сполучну ланку між ними – світове дерево і птахів як медіаторів між світами (пор. подібну роль білки в “Слові о полку Ігоревім” і давньогерманській міфологічній сазі “Старшої Едди”).

Цікавим джерелом вивчення уявлень слов’ян про структуру простору є народні пісні. Пейзажний зачин без лексики просторової семантики у таких творах виявлявся майже неможливим. В українській народній історично-жартівливій пісні “Ой, на горі женці жнуть” перші строфи побудовані на протиставленні лексем, що мають локативне значення:

Ой, на горі женці жнуть,

А попід горою, / яром-долиною,

Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко

Веде своє військо / хорошенько.

А позаду Сагайдачний,

Що проміняв жінку / на тютюн та люльку –

Необачний (…).(Ой, на горі).

Тут простежуються протиставлення-паралелізми, де “верхній простір”на горі становить семантичну опозицію до “нижнього простору”попід горою, яром-долиною, а далі протиставляються авангард і ар’єргард війська попереду  / позаду.

Виокремлення і маркування напрямків простору в давньоукраїнській культурі, як і в архаїчних культурах інших народів, отримує вираження в образі світового дерева, де “верх” – напрямок росту дерева – символізує життя і розвиток, а “низ” – згасання, смерть. Упорядкування картини світу за координатами світового дерева передбачає також виокремлення трьох координат: верх – центр – низ, символізованих, звичайно, птахами, звірами й рибами. Цим координатам відповідають верх – гілля, крона, середина – стовбур, низ – коріння дерева. Космос мислиться утвореним із чотирьох первісних “стихій”, якими для давніх слов’ян є вітер, вода, вогонь і земля. Простір упорядкованого космосу сприймається невід’ємно від людини, що освоює цей простір, встановлюючи порядок у ньому. Досить показовими щодо цього є притаманні давньослов’янській культурі міри довжини – п’ядь (відстань між розчепіреними пальцями), лікоть, стопа, крок, сажень (відстань між кінцями пальців витягнутих рук).

Устрій світового Космосу без елементу неба був би незавершеним. Споглядання неба стоїть біля витоків стихійного релігійного досвіду. Нескінченний простір небес уважався божественним, могутнім, вічним. Особливо чітко це проглядалося в степу, з висоти кургану. Чумацький шлях на Дону звався Батиєвою дорогою, а в Україні – Чумацьким шляхом (іноді Мамаєвою дорогою). Великий Степ здавна вважається важливим культурним простором українців. Опанування степу (військово, господарчо, а потім і культурно) було непростим. Українська колонізація Степу закінчується аж на початку ХХ ст. “Кораблем” у мандрах степовим безмежжям був віз, бричка, якою долав простір ліричний герой чеховської повісті “Степ”. Перехід із лісу до Степу потребував нових стереотипів індивідуальної та колективної поведінки, яка в слов’янській міфології найбільш повно відповідає архетипу Героя – св. Юрія Змієборця (звідси й закономірність появи нового суспільного явища – козацтва). Для українського народу Степ був образом неосвоєного простору, місцем міфологічної мандрівки Героя, арени, де в процесі боротьбинарод ставав історичною нацією (секрет успішної козацької колонізації полягав в опануванні стратегічних пунктів Степу: бродів, межиріч, домінуючих висот) [6].

Семантична цінність бінарностіверх / низ підвищується у часи прийняття християнства. Позиція християнина по відношенню до верху як місця перебування Бога, святих і низу як житла грішників закріплена у Святому Писанні. Земне, тимчасове грішне буття тіла людини протиставляється небесному щасливому вічному життю його спасенної душі [там само, с. 90].

Певну роль у формуванні українського фонду просторової лексики відіграли лексичні старослов’янізми, що хронологічно є найдавнішими запозиченнями зі словянських мов та виникли переважно через потребу перекладу відповідних слів із грецької мови (напр., укр. безодня, рос. бездна). Однак у словниковому складі сучасної української літературної мови, у порівнянні з російською, представлена надзвичайно мала кількість лексичних старослов’янізмів. Так, до словотворчих особливостей слід віднести такий структурний компонент складних слів як -град (укр. Новоград-Волинський, Кіровоград, Болград (Одеська обл.); пор. рос. Павлоград, Сталинград (Петроград),заграда, ограда); префікс пред- (укр. предстати, предтеча – у перв. значенні) [3–СУЛМ, c. 146]. У російськомовному просторовому континуумі пласт старослов’янських лексичних запозичень вагоміший: рос. брег, страна, между, префікс низ- / нис- (рос. ниспадать, низвергать) та ін. [2–СРЯ, с. 36–37].

Світові культури засвідчували свої установки по відношенню до опозиції верх / низ у релігійній сфері. Проявами дії такої дихотомії були архітектурні будови. Людина, зазвичай, віддавала перевагу верху.                       На пагорбах та підвищених місцевостях зводили храми, оскільки звідти було ближче до небесних богів.

Важливим видається підкреслити тотожність вертикального структурування всесвітнього простору в давніх слов’янських і германських фольклорно-міфологічних уявленнях, які виступають “ідеологічним контекстом” для виникнення і функціонування лексем на позначення простору та його частин. Спільність міфологічного осмислення простору, втіленого фольклорними творами, дає змогу адекватно інтерпретувати семантико-типологічні паралелі просторових лексем української мови в контексті інших слов’янських і англійської мови на тлі інших германських.

Окрім того, спостерігається спільність семантичної типології назв простору у слов’янських мовах і назв місця в латинській мові (букв. значення “щось простелене”). Укр. простір (діал. простірня “просторе місце”, простор, простора, просторина, просторище, літ. розпросторити “розповсюдити”) походить від простерти (серед похідних простиратися) з паралелями в інших східнослов’янських, західнослов’янських і південнослов’янських мовах. Псл. *prosterti є спорідненим із псл. *storna “сторона”. Відповідники в індоєвропейських мовах інших груп (індійській, іранській, балтійській, кельтській, грецькій, італьській) переважно мають семантику “стелити” [1–ЕСУМ, т. 5, с. 604–605]. Пор. дн.-рус. Стри-богяк бог вітру і семантично (за внутрішньою формою) близьке лат. locus “місце” від *stlocus із коренем, що букв. означає “стелити” і споріднене з укр. стелити. Звідси й англ. locus (із численними похідними, як-от: local, locative, locomotion, locomotive та ін.) і укр. локус (локальний, локалізація).

Висновки.Таким чином, можемо стверджувати, що дуалізм стародавніх уявлень, що розмежовував світ на полярні пари протилежностей, групував ці протилежності по вертикалі: небесне протистоїть земному, поняття верху поєднується з поняттям благородства, добра, а поняття низу – з поняттями нечистоти та зла. Ця опозиція пронизувала усі сфери життя людини і мала свій експліцитний вияв у протиставленнях типу небо / земля, свій/чужий, центр/околиця, день / ніч, правий / лівий, правий / лівий, сакральний / профанний та ін.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Довбня І. П. Лексико-семантичні засоби вираження категорії простору в англійській мові / Інна Петрівна Довбня // Наукові записки. – Серія : Філологічні науки (мовознавство) : У 4 ч. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. – Вип. 81 (1). – С. 76–78.

  1. Иванов В. В. Верх и низ / Вячеслав Всеволодович Иванов // Мифы народов мира. – 1980. – Т. 1. – С. 233–234.
  2. Стеблин – Каменский М. И. Древнескандинавская литература / М. И. Стеблин – Каменский. – М. : Высшая школа, 1979. – 192 с.
  3. Стеблин – Каменский М. И. Пространство и время в эддических мифах / М. И. Стеблин – Каменский, 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу :http://ulfdalir.ru/literature/311/314
  4. Топоров В. Н. К реконструкции индоевропейского ритуала и ритуально-поэтических формул (на материале заговоров) / Владимир Николаевич Топоров // Труды по знаковым системам : уч. зап.Тартусск. ун-та. – Тарту : Изд-во Тартусск. ун-та, 1969. – Т. 4. – Вып. 276. – С. 24–58.
  5. Федь І. Антропологічнийпідхід у дослідженніпроблеми великого степу України, 2008. [Електронний ресурс] –  Режим доступу :http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=28793

СПИСОК ДОВІДНИКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1–ЕСУМ: Етимологічний словник української мови : В 7 т. /             АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; [редкол. О. С. Мельничук         (головний ред.) та ін.]. – К. : Наукова думка.

Т. 1 : А–Г / [ укл. : Р. В. Болдирєв та ін.]. –1982. – 632 с.

Т. 2 : Д–Копці / [укл. : Н. С. Родзевич та ін.]. – 1985. – 572 с.

Т. 3 : Кора–М / [укл. : Р. В. Болдирєв та ін.]. – 1989. – 552 с.

Т. 5 : Р–Т / [укл. : Р. В. Болдирєв та ін.]. – 2006. – 704 с.

2–СРЯ: Современный русский язык / Н.М.Шанский, В.В.Иванов. –  М. : Русскийязык, 1987. – Ч. 1. – С. 36–37.

3–СУЛМ:Словник українськоїлітературноїмови ; [за ред. А. П. Грищенка].–К. :Вищашкола, 1993. – С. 146.

4–OED:OnlineEtymologyDictionary. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.etymonline.com/index.php?search

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Огієнко : Огієнко І. І. (митрополит Іларіон). Дохристиянські вірування українського народу / І. І. Огієнко. – К. : Обереги, 1992. – 172 с.

Ой, на горі : Ой, на горі тай женці жнуть / Українська народна пісня. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.pisni.org.ua/songs/529040.html

 

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720