Гендерні особливості комунікативної поведінки

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті порушено питання особливостей мовленнєвої діяльності чоловіків та жінок. Визначено ознаки, що характеризують різностатеве мовлення та чинники, що впливають на особливості формування даних типів мовлення.
Ключові слова: жіноче мовлення, чоловіче мовлення, мовленнєва комунікація, комуніканти, комунікативна поведінка.

На підвалинах сучасної мовознавчої прагматики винятково посилилась зацікавленість гендерними параметрами особистості. Це зацікавлення було викликане як зміною наукової діяльності, так і змінами в соціальній сфері, адже дослідження у сфері мовної комунікації останнім часом виявляють, що вітчизняну лінгвістику поняття «гендер», взаємодія жінка–чоловік та їхні позиції зацікавлюють у більше широкому аспекті, наприклад у плані ментальності і етнокультурної специфіки.
Нині найбільш актуальним напрямом аналізу рис чоловічого та жіночого мовлення вважається вивчення стратегій мовленнєвої поведінки чоловіків і жінок у різних комунікативних ситуаціях з обов’язковим урахуванням культурної традиції конкретного суспільства, що й обумовлює актуальність нашого дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням особливостей гендерної поведінки займалися такі науковці як: Т.В. Говорун [1], О. Єсперсен [3], А.В. Кириліна [4], О.Є. Клещова [5], Ю.П. Маслова [7], Л.І. Ставицька [10], Д. Таннен [11], які не лише теоретично, а і на практиці визначили основні гендерні стереотипи та особливості мовлення різних статей.
Мета статті: визначити гендерні особливості комунікативної поведінки.
Виклад основного матеріалу дослідження. Уперше проблема статі у взаємозв’язку з мовою виникла в античні часи при осмисленні категорії граматичного роду. Найдавнішою і довгий час єдиним припущенням про мотиви появи та функціонування в мові категорії роду була символіко-семантична, що ґрунтувалася на співвідношенні природно-біологічної категорії «sexus» з граматичною категорією «genus». Прибічники символіко-семантичної гіпотези вважали, що граматичний рід утворився під дією природної приналежності наявності людей різної статі. Хоча точки зору на детермінованість категорії роду з біологічною реальністю в ряді аспектів не сходилися, єдино вірною була думка про прямий зв’язок природної статі та граматичного роду. Припущення ґрунтувалися на двох атрибутах міфологічного мислення – анімізмі і антропоморфізмі. Символіко-семантичну гіпотезу репрезентували вчені, що значно повпливали на лінгвістику (В. Гумбольдт, К. Герде та ін), що спричинило її тривке панування в лінгвістичному описі. Тому, основоположною є та обставина, що для тлумачення поняття екстралінгвістичної вмотивованості категорії роду дослідники користувалися своїм невербальним досвідом. Це спричинило те, що: чоловічий рід став першорядним через приписування імен, що припадають під нього, семантики сили, активності, ентузіазму. В свою чергу, імена жіночого роду, супроти чоловічому, характеризувалися пасивністю, підпорядкованістю.
Становлення та посилений розвиток гендерних досліджень в мовленнєвій діяльності припадає на прикінцеві десятиліття XX століття, що пов’язано зі переворотом наукової парадигми в гуманітарних науках під дією постмодерністської філософії.
Так ще у 1922 р. О. Єсперсен приурочив цілий розділ ґрунтовної праці про генезис і розвиток мови рисам жіночої мовної компетенції. Він акцентує увагу на тому, що жінки використовують іншу, ніж чоловіки, лексику, більш ладні до евфемізмів і менш до лайкам. За О. Єсперсеном, на прикладі спільнот емігрантів та інших відокремлених груп, де зберігається рідна мова і не вивчається нова, можна зробити висновок, що жінки більш консервативні у застосовуванні мови. Саме тому, жінки частіше залишаються монолінгвальними, а чоловіки швидше засвоюють нову мову. Однак не враховувалося, що вивчення нової мови чоловіками було продиктовано необхідністю працювати і пояснюватися іноземними мовами. Знаходячись в домашньому, більш замкненому оточенні, у жінок такої необхідності не виникало. На синтаксичному рівні жінки, за спостереженням О. Єсперсена, прагнуть до еліптичних структур і паратаксису, і у мовленнєвій діяльності чоловіків частіше зустрічається гіпотаксис, чому цей науковець дає більш високу оцінку і на цьому підґрунті робить умовивід про інтелектуальну першість чоловіків [3, с. 250].
Сучасне розуміння процесів категоризації, відхід від визнання неупередженої істини, зацікавленість суб’єктивним та приватним життям людини, поширення модерних теорій особистості, приміром теорії соціального конструктивізму, спричинили перегляд наукових домінант вивчення категорій етнічність, вік і стать, що інтерпретувались попервах як біологічно детерміновані. Новий підхід забажав і уживання нової термінології, такої, що цілком відповідає методологічним пристроям дослідників. Це і стало поштовхом до уведення в науковий опис терміна гендер. Цей підхід природно стимулював вивчення лінгвістичних механізмів прояву гендерних особливостей в мові та комунікації. У цьому ж напрямку підштовхувала вчених і феміністська критика мови, яку ряд дослідників відносить до однієї з складових постмодерністської філософії [4, с. 56-57].
Визнання лідерства мови призвело до так званого «лінгвістичного повороту» в гуманітарних науках – історії, соціології, антропології та ін. Мова при такому підході розглядається як засіб доступу до знання про нелінгвістичні феномени. З’являються нові джерела аналізу: від дослідження художнього тексту вчені приходять, з одного боку, до дослідження «дембельських альбомів» та щоденників підлітків, мови фахових об’єднань, чоловіків і жінок, субкультур, малих груп і – з іншого – до опису різноманітних видів інституційної комунікації, лінгводіагностиці і багатьом іншим напрямкам, ціль яких – одержати інформацію, якою оперують суб’єкти.
Одним із найбільш видатних досліджень у сфері гендерної лінгвістики є книга Дебори Таннен «Ти мене просто не розумієш. Жінки і чоловіки в діалозі». Автор розглядає комунікативні непорозуміння у комунікації осіб різної статі та трактує їх різними правилами, що висуває громадськість до чоловіків та жінок, а також специфікою соціалізації в дитячому та підлітковому віці. Протягом життя в чоловіків і жінок виробляються розбіжні мотиви поведінки, різні стратегії і тактики порозуміння. І саме це підкреслює наші наголошення на стереотипність та культурні традиції соціуму. Мовленнєва поведінка чоловіків, зазвичай, має на меті досягнення і збереження свободи та панівного статусу. Від жінок же соціум чекає хисту йти на поступки, на компроміс та емоційності. Ці відмінності, згідно з концепцією Д. Таннен, ведуть до розбіжностей як у цілях комунікації, так і в інтерпретації висловлювань. Ті ж самі мовні штампи можуть аналізуватися і з позиції статусу і з позиції сприяння до взаємозв’язку, солідарності та допомоги. Оперуючи тими самими фразами, жінки та чоловіки можуть керуватися різними мотивами і нарізно інтерпретувати слова опонента, чим ідентифікуються власні якості мовця, та формуються різні стилі спілкування [11, с. 164].
До прикладу, надання підтримки та допомоги можна розтлумачити як вияв співдружності і зміцнення взаємозв’язків. Проте, можна помітити в допомозі і натяк на бажання показати свою першість і домінантність у взаємовідносинах. Тому, у кожній культурі побутують традиції і обряди спілкування, що не є однаковими для чоловіків і жінок. Наприклад, під час застілля першість слова частіше всього є у чоловіків. Адже жінка навряд зможе бути тамадою. Саме тому, Д. Таннен говорить про гендерлект – соціально та культурно обумовлені атрибути у комунікації жінки та чоловіка. Теорія гендерлекту не підтримується одностайно в лінгвістиці, проте, що та модель, що розроблена Д. Таннен, володіє пояснювальною силою, про що свідчить неймовірна популярність даної праці.
У межах комунікативно дискурсивного напряму дуже цікавим і потенційно неодмінним чимдалі частіше стає лінгвістичне конструювання гендеру в комунікативній взаємодії індивідів у різноманітних видах дискурсу, мовна поведінка чоловіків і жінок з позицій теорій соціальної ідентичності, комунікативна адаптація та інтеракціонізм, які і є об’єктом дослідження. Через те, що у великому національному масиві емпіричних даних методом інтеракційного аналізу було неодноразово обґрунтовано, що дискурсивна діяльність чоловіків та жінок дуже відрізняється одне від одного, що спричинює появу комунікативної асиметрії на користь чоловіків і прилаштовує їхній панівний соціальний статус.
Також, Т. Говорун зазначає що гендерні стереотипи – це набір загальноприйнятих та консервативних норм і суджень, які мають відношення до статусу жінок і чоловіків, норм поведінки, мотивів їхніх вчинків і характеру потреб. Гендерні стереотипи засновують вже існуючі гендерні відмінності і взаємостосунки [1, с. 304].
Науковець Л.П. Крисін же говорить, що «…результатом дослідження розбіжностей чоловічого та жіночого спілкування у різноманітних мовленнєвих суспільствах є такі розбіжності, що торкаються достатньо периферійних ділянок мови та лише у деяких випадках можуть створювати труднощі при комунікації» [6, с. 20].
Від цього і йдуть особливості сприйняття комунікації: чоловіче характеризується зазвичай лівою півкулею головного мозку, що відповідає за аналітичне мислення людини і відповідне вербальне відображення та жіноче, яке характеризується і лівою, і правою півкулями, що відповідає за обробку інформації, і вона в свою чергу відображена в символах й образах, а не лише у словах [9, с. 102].
Аналіз комунікативної поведінки чоловіка та жінки у моногамних і гетерогамних групах дають можливість визначити деякі найбільш поширені та стереотипні гендерні стратегії й тактики, що є залежними від різних типів сприйняття навколишнього середовища і пояснюють гендерні особливості в комунікативних процесах [6, с. 11].
З огляду на практику, більшість жінок у процесі мовної комунікації віддані стилю співробітництва, а чоловіки використовують стиль конкуренції, тому кожен має специфічні способи комунікації: жінки зазвичай дотримуються по черговості мовлення, а чоловіки прагнуть до домінування та самоствердження.
Але найголовнішою відмінністю вважається відношення до зворотного зв’язку, так як побутує думка, що жінка сприймає відповідь на повідомлення не стільки як реакцію на відповідне повідомлення як таке, скільки як ознаку взаєморозуміння; чоловіки в свою чергу сприймають його суто як інформацію, що може не бути збігом з їх розумінням, і тому як таке, з приводу якого можна мати сумнів, а інколи і помилятись [7, с. 177].
Відповідно до цього є різні стилі мовлення жінок та чоловіків: чоловіче мовлення не надто емоційне забарвлене, адже чоловіки більш вдумливо підбирають для свого висловлювання слова. Жіноче мовлення значно відрізняється, так як їхні слова більше витончені та насичені експресивною лексикою [4, с. 55].
Гендерні особливості статей виникають на різних соціальних рівнях, які формують комунікативну поведінку індивідууму. «Під комунікативною поведінкою розуміємо сукупність норм і традицій спілкування народу, вікової, професійної та ін. групи» [5, с. 232].
Дослідивши особливості жіночої та чоловічої мовленнєвої діяльності варто зазначити низку відмінностей. У жіночому письмовому мовленні:
• характерним є безліч вступних слів, модальних конструкцій та обставин, що мають на меті вираження невпевненості;
• схильність до використання кліше та так званої «книжкової лексики»;
• вживання оціночних висловлювань (слів і словосполучень), уникнення називання особи чи імені;
• значна образність мови при розповіді про почуття, використання прислівників та прикметників, що емоційно забарвлює мовлення;
• часто трапляються конструкції у вигляді «прислівник + прислівник» та прості і складносурядні речення, синтаксичні звороти, що містять у собі з подвійне запереченням, також текст є більш емоційно забарвленим і більше використовується пунктуаційних знаків.
Особливості чоловічого мовлення:
• повторюване використання вступних слів, а саме констатації фактів;
• вживання одноманітних лексичних прийомів, коли говориться про вираження емоцій та використання найменшої емоційної індексації;
• низька ступінь використання пунктуації при емоційному напруженню мови [4, с. 56–57].
Отже, атрибути мовного стилю жінок та чоловіків виражається у аспекті мови та мовної поведінки. Приміром, чоловіки частіше прагнуть керувати тематикою розмови, є більш категоричними та більше перебивають співрозмовника. Суттєво, що це відрізняється від поширеної думки, чоловіки говорять більше ніж жінки. Речення чоловіків, зазвичай є коротшими від речень жінок. Також, варто зазначити, що в жіночому мовленні переважають абстрактні іменники, а в чоловічому – конкретні. Чоловіки частіше уживають іменники і прикметники, тим часом жінки оперують більше дієсловами. Чоловіки використовують переважно відносні прикметники, а жінки, в свою чергу, якісні. Чоловіки тяжіють до використання дієслів доконаного виду в дійсній заставі. Мова жінок в переважній більшості складається з великої концентрації емоційно забарвленої мови, а чоловіки використовують більше нейтральні вислови. Частіше всього жінки ладні до інтенсифікації схвально забарвленої оцінки. Чоловіки частіше користуються негативною оцінкою, залучаючи лайку та інвективи. Також вони досить часто використовують сленгові слова і вирази, а також не літературну та ненормативну лексику: [10].
Одним з психолінгвістичних аналізів творів, проведених Є.І. Горошко, показало, що для жінок властивим є те, що вони вживають більше чуттєвий стиль. Саме тому для жінок характерно ширше використання словника і більш точний та складніший синтаксис речень. Наслідки асоціативного дослідження теж засвідчили, що жіночі асоціації є більш розгорнутими, а чоловічі резонанси інсценують переважно стереотипізованість: [3, с. 190].
Для жіночої асоціативної позиції характерні більш різнопланові реакції, більша частина реакцій прикметникам. У чоловіків же, в свою чергу, в реакціях переважають іменники. Також у жінок мінімізована кількість незгод від реагування, жінки переважно реагують словосполученнями.
Також, за допомогою детального опису мовленнєвої поведінки, можна визначити певні гендерні характеристики, а саме: комунікативну привітність, здатність підтримувати контакт у комунікації, міміка, жести, гучність мовлення та його емоційне забарвлення тощо.
Висновки. Отже, якщо узагальнити вищезазначене, то можна стверджувати, що жінкам та чоловікам властиве використання двох протилежно різних стилів мовлення. Чоловіче мовлення прямолінійне, жорстке, у певній мірі грубе, у жінок же воно у деяких випадках наївне, м’яке та спокійне. Велику роль у процесі мовної комунікації мають гендерні особливості, які найчастіше є провідним критерієм комунікативної поведінки та зумовлюють стереотипні сприймання про комунікативні ролі чоловіка й жінки у процесі мовленнєвої комунікації.

Список використаних джерел та літератури

1. Говорун Т. В. Гендерна психологія [Текст]: навч. посіб./ Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді. – К.: Вид. центр «Академія», 2004. – С. 304.
2. Горошко Е.И. Гендерные особенности электронной коммуникации в Интернете [Текст] / Е. И. Горошко // Право і безпека. – Х., ХНУ ВС, 2005. – № 4/6. – С. 189-192.
3. Есперсен О. Философия грамматики [Текст] / О. Есперсен, пер. с англ. В. В. Пассека и С. П. Сафроновой. – М.: Изд–во иностранной литературы, 1958 – С. 400.
4. Кирилина А. В. Развитие гендерных исследований в лингвистике [Текст] / А. В. Кирилина // Филологические науки. – 1998. – № 2. – С. 51-58.
5. Клещова О. Є. Мовлення чоловіків і жінок у соціолінгвістичному аспекті [Текст] / О. Є. Клещова // Лінгвістика: зб. наук. Праць ЛНУ ім. Тараса Шевченка. – № 3 (24). – Ч.2. – Луганськ, 2011. – С. 232.
6. Крысин Л. П. Проблема социальной и функциональной дифференциации языка в современной лингвистике [Текст] / Л. П. Крысин // Современный русский язык: Социальная и функциональная дифференциация / Рос. Академия наук. Ин–т русского языка им. В.В. Виноградова. – М.: Языки славянской культуры, 2003. – С. 11–33.
7. Маслова Ю. П. Чоловічі та жіночі особливості мовленнєвої діяльності у сучасному дискурсі (на прикладі друкованих ЗМІ) [Текст] / Ю. П. Маслова // [Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка]. – К., 2010. – С. 176-179.
8. Першай А. Гендерные аспекты речевого поведения [Текст] / А. Першай // Журнал «Иной Взгляд»: Международный R179T альманах гендерных исследований. Май 2000. – №2.– Минск, 2000. – С. 11-12.
9. Снегова Т.И. О гендерной стереотипизации образа юриста [Текст] / Т. И. Снегова // Гендер: Язык. Культура. Коммуникация / Материалы ІІІ Международной конференции 27–28 ноября 2003г. – М.: МГЛУ, 2003. – С. 102-103.
10. Ставицька Л. О. Мова і стать [Електронний ресурс] / Л. О. Ставицька. –Режим доступу: http://krytyka.kiev.ua/articles/s9_6_2003. html. – Назва з екрану.
11. Tannen D. Du kannst mich einfach nicht verstehen. Warum Maenner undFraue aneinender vorbeireden / D. Tannen. – Hamburg, 1991. – 164 p.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720