Брехня як комунікативний феномен у політичних виступах

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У стaтті визнaченo місце брехні у політичних виступах. Oкресленo oснoвні пoняття тa прoaнaлізoвaнo промову Президента України – Петра Порошенка. Розглянуто феномен брехні через лінгвістичні особливості тексту та невербальну складову.
Ключoві слoвa: брехня, обман, невербальна комунікація, жест, комунікативний феномен.

Проблема брехні (обману) завжди займала важливе місце в суспільному житті і свідомості людей, отримуючи теоретичне осмислення у філософсько-етичних та релігійних вченнях, в таких науках, як етика, логіка, психологія. Але все ж, на даний момент вона ще недостатньо вивчена. У філософських дослідженнях простежується тенденція розгляду особливостей прояву брехні як невід’ємної складової людських комунікацій. Обширний пласт людського існування виявляється за рамками центру досліджень етичного та соціально-філософського плану. Навіть у солідних виданнях з філософії відсутня інформація про досліджуваний феномен, що посилює актуальність досліджуваної проблематики.
Aнaліз oстaнніх дoсліджень і публікaцій. Дослідженням феномену брехні займалися ще античні філософи, такі як Платон і Арістотель. На сьогодні дану тематику досліджують і вітчизняні (Д. Дубровський, В. Знаков, Ю. Щербатих,) і зарубіжні дослідники (Х. Вайнріх, Ж. Дюпра, П. Екман,). Учений А. Ігнатенко запровадив власну класифікацію випадків обману, зібраних ним при вивченні східних трактатів. Науковець Ю. Щербатих досліджував місце обману в людські цивілізації та визначив загальні технології брехні. Сучасний дослідник феномену брехні Д. Дубровський говорить про подвійну роль брехні в соціальні еволюції людського суспільства. Американський психолог П. Екман є творцем теорії брехні, досліджував сферу психології емоцій, міжособистого спілкування, психології та розпізнавання брехні. Російський психолог В. Знаков визначає брехню як психологічний феномен і доповнює напрацювання П. Екмана, де розглядає західні і російські традиції в розумінні брехні. Х. Вайнріх приділяв увагу лінгвістичному дослідженню брехні, як самостійному напрямку, де інтегруються всі знання про феномен брехні з філософії, психології, соціології, літературознавства.
Метa стaтті: визнaчити характерні особливості прояву феномену брехні у політичних виступах.
Виклaд oснoвнoгo мaтеріaлу дoслідження. Починаючи з Аристотеля і Платона античні філософи намагалися розібратися в суті брехні і обману. У повсякденному житті брехня зазвичай асоціюється з негативним, соціально-неприйнятною дією – обманом, який визначають або як синонім брехні, або як процес, що породжує брехню. Проте, в українських словниках брехня трактується не тільки як неправда, спотворення істини чи обман, але і як вигадка, фантазія і навіть жарт, розіграш. Крім того відомо, що істину можна спотворити ненавмисно і це буде не брехня, а омана [1, с. 22].
В науковій літературі брехню дуже часто розглядають як комунікативний феномен. Відповідно, комунікативний феномен – спрямованість тексту повідомлення на споживача, його відповідність сприйнятливості адресата та правильність побудови. Історично склалося так, що обман ідентифікується залежно від напруженості соціальних зв’язків, що в значній мірі обумовлено моральною атмосферою суспільства.
Обман поширений і в економічній сфері життєдіяльності людини, і в спорті, медицині, і в педагогічній і науковій діяльності; він проявляється в найрізноманітніших формах – від прямої фальсифікації фактів до тонких недотримань у викладі і оцінках поглядів і концепцій опонентів, замовчувань і майстерних деформацій смислів. Особливо це явище поширене в політичній сфері. Політика в значній мірі є мистецтво управління людськими масами, і вона не виключає брехню. Брехня в політиці є специфічним видом брехні, бо вона має на меті не тільки ввести в оману, але і полегшити тому, хто нею користується, маніпулювання іншими людьми [2, с. 5].
Російський державний діяч кінця XIX – поч.. XX століття К.П. Побєдоносцев виявив негативні наслідки впливу брехні на політичну структуру суспільства. Він пише, що перед виборами кандидат у своїй програмі і в своїх промовах посилається постійно на фікцію: він твердить все про благо громадському, він не що інше, як слуга і печальник народу, він про себе не думає і забуде всі свої інтереси заради суспільного інтересу розвивається, вдосконалюючись, ціле мистецтво грати інстинктами і пристрастями маси для того, щоб досягти особистих цілей честолюбства і влади. Потім вже ця маса втрачає всяке значення для обраного нею уявлення досі, поки не знадобиться знову на неї діяти: тоді пускаються в хід знову брехливі й улесливі фрази – одним на догоду, в загрозу іншим: довгий, нескінченний ланцюг однорідних маневрів» [3, с. 36].
Публічні виступи політичних лідерів також можуть нести у собі значну кількість дезінформації та брехні. Адже їм потрібно заспокоювати народ, давати надію на майбутнє. Для дослідження було взято промову Петра Порошенка, яка приурочена дню пам’яті всім тим, хто загинув на Майдані Незалежності, а саме Небесній Сотні [4]. Було досліджено текст промови та невербальну її складову.
Свою промову Президент розпочинає з патріотичного привітання – «Слава Україні», потім застосовує кілька рядків з віршу Т. Шевченка, цим самим створюючи прихильність до свого виступу. Далі ідуть рядки про подвиг Героїв небесної Сотні та про відкриття меморіальної дошки у одному з селищ в Україні. «Та на тлі подій на Донбасі ми з вами добре розуміємо, чому ці події і нині для нас для всіх, українців, і для всього світу є глибоко символічними» – це речення ніби вирване з контексту і має двозначне смислове навантаження. Тому що словосполучення «ці події для нас для всіх» конкретно не відноситься до певного явища. Є незрозумілим, які саме події стали символічними. Ті, що гинуть люди чи ті, що відкриваються меморіальні дошки односельчанам. Також не зрозуміло в чому полягає символічність цих подій.
Події на Майдані, П. Порошенко називає революцією Гідності і вважає її виграшною, але він не зазначає  в чому полягає ця виграшність. «І коли ворог побачив, що мирний аншлюс України в Митний союз захлинувся, він вирішив танками та градами розчленувати Україну. Та цій авантюрі також не довелося стати реальністю». Ці два речення також суперечать дійсності. Він говорить про те, що Україну вирішили «розчленувати», але це не вдалося. Але тут також виникає питання, як тоді бути з Автономною Республікою Крим, яка зараз не належить Україні. А також з тими територіями на Донбасі, які теж практично знаходяться під владою Російської Федерації.
«Ми кожною клітиною відчуваємо, як народ вимагає прискорити зміни». Це метафоричне речення, але тут також виникає безліч питань. По-перше, не уточнено, хто такі «ми». По-друге, не зрозуміло яким чином «народ вимагає»: протестами, листами, особистими проханнями. На даний момент, люди все ж вимагали б прискорення закінчення війни, а не створення нових законопроектів.
«Ми з вами зберегли Україну» – це словосполучення також виступає недоречним, так як уже говорилось вище, Україна втратила Крим, Донбас і кожного дня втрачає людей. Президент вживає звертання «ми», тоді як «я» вживається лише раз, коли він дає обіцянку. У тесті промови дуже часто зустрічається слово «народ», яке створює контекст для всієї промови. Всю промову П. Порошенко підглядає у листок з написаним текстом, цим самим створюючи ефект недовіри до сказаного, та його нещирості у висловлюваннях. Набагато б краще людьми сприймалися слова, які людина говорить сама, без будь-якої допомоги, це більше проявляє її думки.
Текст промови визначається в основному у простих, і складно-підрядних реченнях. Промова має 43 речення, з яких прості речення складає 19 одиниць, а складно-підрядних – 13 одиниць. Також було проаналізовано і кількісно обчислено частини мови, які найчастіше зустрічаються у виступі. Іменник в промові П. Порошенка займає домінантне місце, що говорить про простоту мовлення. Використання дієслів говорить про активність мовлення мовця та переконливість у сказаному. Значна кількість прикметників говорить про експресивність та емоційність мовця, його хвилювання про ті речі, про які він говорить. 18% усієї промови становлять займенники, серед яких найчастіше зустрічаються «ми», «наш», «ваш». Це говорить про те, що мовець вважає себе частиною аудиторії, тобто створює ефект близькості до народу, єднання з ним.
На початку своєї промови П. Порошенко не виявляє ніяких емоційних рухів та жестів, але під кінець промови їх більше, ніж достатньо. Своє звернення до народу він розпочинає словами «дорогі мої співвітчизники», і при цьому відводить свій погляд вправо. Дослідники брехні говорять, що людина таким чином згадує візуальні характеристики того, про що говорить і намагається згадати голосове наповнення, яке асоціюється з сказаними словами. Ще декілька разів за всю промову він відводить погляд вправо, зазвичай це слова, які підвищують значущість наступного слова: «славних днів», «сповнене гідності» та ін. насправді, це може бути його індивідуальною особливістю або звичкою, тому було переглянуто ще декілька промов. У інших промовах це твердження не підтверджується, тобто це вказує на те, що Президент намагається зрозуміти сам те, про що він говорить. Крім того, говорячи про «географію цих славних днів» на обличчі П. Порошенка можна помітити специфічну міміку. Можна спостерігати припіднятий вверх правий куточок губ і прикриті на секунду очі. Цей вираз свідчить про скептицизм або відразу до того, про що говорить мовець. Говорячи про те, що «географія цих славних днів охоплює всю Україну», Президент України заперечливо хитає головою. Цей підсвідомий знак свідчить про сумнів у тому, що вся Україна вважає революцію на Майдані славними днями. «Для нас для всіх, для українців і для всього світу» – ця фраза є справжнім виявом обману, тому що промовляючи її П. Порошенко рукою вказує на себе, торкається своїх грудей.
У вислові «…зупинила ворога на далекосхідних рубежах…» можна помітити інший вираз обличчя – піднятий вверх лівий кутик губ. Цей вираз обличчя свідчить про сумніву сказаних словах і певною мірою може слугувати насмішкою. Фраза про те, що «… ворог формував у нас в середині країни п’яту колону…» підсилюється неоднозначним жестом. Це вказівний палець лівої руки, який направлений на людей, які зібрались на Майдані. Це можна трактувати як звинувачення саме українського народу у тому, що в середині країни було сформовано ворожу підтримку. Також це може слугувати акцентом на те, що український народ допустив ворога в середину країни і співпрацює з ним.
«Але не тільки для цього, а й для того, щоб підкреслити своєю присутністю, що двері в Європейський Союз для України відкриті. І це визнання подвигу українських героїв…» – висловлювання супроводжується активною жестикуляцією. Вказівним пальцем правої руки Президент постійно вказує до низу, в землю. Майже до кінця промови він використовує цей жест, періодично повторюючи його то правою, то лівою рукою. Ці жести можуть мати кілька трактувань. По-перше, це може бути ознакою хвилювання, тобто хаотичні рухи, які важко контролювати. По-друге, це може бути як наголошення на важливості сказано, так і спонукання в деяких словах. По-третє, цей жест може слугувати підтвердженням сказаного.
Усю промову П. Порошенко говорив з періодичним підгляданням у записи, це свідчить про те, що промова написана не ним. Також опускання очей для того, щоб підглянути у текст, заважало чітко дослідити міміку обличчя та вирази на ньому, адже багато що можна дізнатися за рухом очей. Президент України у своїй промові використовує багато іменників, які не підкреслюються прикметниками. У тексті промови було досліджено обманні та маніпулятивні слова, словосполучення, іноді і речення. Дослідження тексту на виявлення брехні та обману насправді є недостатньо вивченим, тому дані висновки можуть містити суб’єктивні характеристики.
Виснoвки. Проаналізувавши президентські промови на невербальні засоби, можна зробити такі висновки: по-перше, явних ознак брехні, як такої виявлено не було, але було виявлено обман, тобто підсвідомий сумнів у своїх словах і в тому, про що говориться. На підсвідомому рівні політичний лідер видавав свої приховані мотиви. По-друге, не можна однозначно сказати, що політик однаково використовував багато жестів і виражав свої емоції у коливаннях голосу.
Аналізуючи загалом політичні виступи на виявлення брехні та обману через жести та міміку, можна сказати, що ці невербальні підсвідомі прояви дають можливість зрозуміти те, про що не було сказано, що було сказано не повністю, а що містило не прикритий обман. Жести та міміка дуже красномовно говорять про приховані мотиви мовця, про його відношення до сказаних слів чи поставлених запитань. Кожен з мовців використав жести, які викрили його відношення до сказаного та викрили його обман.

Списoк викoристaних джерел тa літерaтури

1. Дубровский, Д. И. Обман. Философско-психологический анализ [Текст] / Д. И. Дубровский. – М.: РЭЙ, 1994. – 120 с.
2. Знаков, В. В. Неправда, ложь и обман как проблемы психологии понимания [Текст] / В. В. Знаков // Вопросы психологии. – 1993. – № 2. – с. 9-16.
3. Победоносцев, К. П. Великая ложь нашего времени [Текст] / К. П. Победоносцев. – М.: Русская книга, 1993. – 640 с.
4. Промова Порошенка на Майдані в пам’ять про Небесну Сотню [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/promova-poroshenka-na-maydani-. – Назва з екрану.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3720