Забезпечення стабільності здійснення бюджетно-податкової політики в Україні

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглянуто сутність бюджетно-податкової політики і запропоновано основні напрями щодо її удосконалення та забезпечення стабільності її здійснення в Україні.

Ключові слова: фіскальна політика, бюджетна політика, податкова політика.

In article the essence of fiscal policy are determined and proposed main areas for its improvement and ensuring stability of its implementation in Ukraine.

Keywords: fiscal policy, tax policy.

В статье рассмотрена сущность бюджетно-налоговой политики и предложены основные направления по ее совершенствованию и обеспечению стабильности ее осуществления в Украине.

Ключевые слова: фискальная политика, бюджетная политика, налоговая политика.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки система державних фінансів України характеризується низкою недоліків та суперечностей, які погіршують соціальне-економічне становище держави та створюють бар’єри для економічного зростання. Вони нівелюють ефективність фіскальної політики. Зокрема, неефективність механізмів розподілу та витрачання бюджетних коштів призводить до недофінансування важливих державних завдань, надмірний обсяг видатків провокує фіскалізацію податкової системи та нераціональну боргову політику, обмеженість доходів місцевих бюджетів обумовлює втрату автономності органами місцевого самоврядування. Без глибокої модернізації системи державних фінансів, зміцнення інституцій, зменшення підґрунтя для корупції ефективність важелів стимулювання економічного розвитку буде нівельована. Саме тому, дана тематика дослідження є надзвичайно актуальною проблемою сьогодення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемою удосконалення бюджетно-податкової політики та забезпечення стабільності її здійснення в Україні займались: Бадида М., Безугла В., Василик О., Величко О., Крисоватий А., Ковальчук А., Ластовецький А., Майстренко О., Мочерний С., Опарін В., Ожогіна Н., Пасічник Ю., Саваріна О., Соколовська А., Федосов В.  та ін. Незважаючи на значну кількість наукових праць, є потреба щодо обґрунтування напрямів удосконалення бюджетно-податкової політики України.  Важливість і актуальність вказаної проблеми та її недостатнє розроблення обумовили вибір теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні напрямів щодо удосконалення бюджетно-податкової політики та забезпечення стабільності її здійснення на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів даної проблематики. Для досягнення поставленої мети виконано такі завдання: визначено сутність бюджетно-податкової політики та запропоновано основні напрями щодо її удосконалення та забезпечення стабільності її здійснення в Україні.

 

Виклад основного матеріалу дослідження. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика – це складова фінансової політики держави, а також вид управлінської діяльності держави, щодо зміни державних витрат та оподаткування, надання пільг, субсидій, трансфертних платежів з метою регулювання ділової активності, підтримки високого рівня зайнятості, запобігання різких коливань цін та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку держави в цілому.

Пріоритетними напрямами удосконалення здійснення бюджетно-податкової політики на сьогодні є:

Реалізація заходів податкової політики, що спрямовані на забезпечення:  стабільності податкової системи, її справедливості шляхом скорочення пільг асоціального характеру;  посилення захисту прав платників податків; дохідливості норм і процедур оподаткування для платників податків; поступового збільшення питомої ваги прямих податків у загальних податкових надходженнях; звільнення від оподаткування доходів,  нижчих за прожитковий мінімум;  застосування спрощених  (альтернативних)  систем оподаткування для суб’єктів малого підприємництва. А також забезпечення поглибленого реформування податкової системи в напрямку скорочення непрямого оподаткування. У першу чергу це зниження ставок податку на додану вартість, і введення прямих податків, зокрема, податків на майно юридичних та фізичних осіб. Подальше скорочення податкових пільг з метою досягнення їх повної відміни з одночасним наданням тимчасових знижок з діючих податкових ставок на товари та послуги, що мають пріоритетне значення для задоволення потреб держави.

Зниження рівня податкового навантаження на бізнес і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків шляхом:

– перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва – праці й капіталу – на споживання, ресурсні й екологічні платежі шляхом поетапного підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої й тютюнові вироби;

– скасувати низку малоефективних податків і зборів, що не приносять суттєвого доходу до державного бюджету;

– удосконалити порядок амортизації основних засобів і нематеріальних активів з метою стимулювання їх оновлення, зокрема впровадити прискорену амортизацію виробничого обладнання;

– запровадити «податкові канікули» для малого бізнесу;

– скасувати плани мобілізації податкових платежів для податкової служби.

Підвищення ефективності адміністрування податків, у тому числі вирішення проблеми податкового шахрайства й зволікань з відшкодуванням податку на додану вартість, удосконалити адміністрування таких податків, як податок на доходи фізичних осіб та податку на прибуток, оскільки вони у структурі доходів Зведеного бюджету України займають найбільші частки [4].

Реформування системи фіскальних стимулів інвестиційної діяльності. Завдяки застосуванню фіскальних стимулів фактично відбувається трансферт бюджетних коштів до підприємницького сектору, який здатен використати їх більш ефективно, ніж держава. Враховуючи жорсткі бюджетні обмеження, податкові стимули інвестиційної діяльності мають бути спрямовані виключно на:

–     стимулювання модернізації виробничих фондів та впровадження новітніх технологій. Цього можна досягти серед іншого завдяки тимчасовому застосуванню прискореної амортизації. На основі дослідження успішного іноземного досвіду рекомендуємо для пожвавлення інвестиційної активності тимчасово впровадити Україні в 2015-2016 роках прискорений метод амортизації для машини та обладнання, яке придбане в цей період. Прискорений метод передбачає, що основні фонди амортизуються лінійним методом за ставкою 50 % протягом трьох років: 1-й рік – 25%, другий – 50 %, 3-й рік – 25 %. Завдяки цьому вітчизняні підприємства проведуть технологічну модернізацію, підвищивши свою конкурентоспроможність;

–     збільшення інвестицій в інноваційні проекти. В даному контексті максимально ефективним буде запровадження для підприємств інноваційного податкового кредиту зі ставкою 25 % для малих підприємств, та 20 % для всіх інших, тобто можливість виключити з нарахованого податку на прибуток певний відсоток вартості витрат на інноваційні проекти. Важливо, щоб ця пільга могла бути перенесена на майбутні періоди у випадку, якщо в рік реалізації проекту не вистачає прибутку для використання податкового кредиту, або прибуток взагалі відсутній;

–     підтримки інвестиційної активності малого бізнесу. Для вирішення даного завдання використовуються різні податкові інструменти, проте найбільший стимулюючий ефект забезпечить надання підприємцям, які працюють на загальній системі оподаткування, можливості створювати спеціальні інвестиційні резерви. У таких резервах необхідно дозволити акумулювати частину прибутку без оподаткування, який можна використати виключно на інвестиційні цілі [5].

Налагодити механізм відшкодування ПДВ. Затримки і борги з відшкодування підтвердженого обсягу ПДВ означають, що держава незаконно вилучає обігові кошти з підприємницького сектору для безоплатного використання в своїх цілях. Враховуючи, що саме експорт формує майже 50 % ВВП України, проблеми з відшкодуванням ПДВ несуть загрози макроекономічного рівня. Для покращення ситуації у сфері відшкодування ПДВ необхідно забезпечити реалізацію таких завдань:

– вилучити відповідні норми Бюджетного та Податкового кодексів України щодо надання органам казначейства права здійснювати погашення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ шляхом видачі фінансового казначейського векселя. Даний інструмент є дискримінаційним по відношенню до підприємств, оскільки казначейські векселі не можуть бути використані ними для погашення податкових зобов’язань;

– зменшити планові бюджетні показники щодо збору ПДВ з метою спрямування вивільнених ресурсів для погашення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ у грошовій формі. Проблема з затримкою відшкодування ПДВ сягає критичних позначок. Станом на 01.11.2013 р. загальний обсяг заборгованості з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складав 21,1 млрд. грн., з якого 6,4 млрд. грн. має бути відшкодовано грошима, а 14,7 млрд. грн. – у рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних періодів. Через формування заборгованості з ПДВ держава консервує значний фінансовий ресурс, який міг би працювати для розвитку економіки;

– відновити принцип нейтральності ПДВ, який означає застосування єдиних правил щодо адміністрування даного податку незалежно від галузевої приналежності підприємства. Йдеться про скасування норми щодо звільнення від сплати ПДВ операцій з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту зернових культур. Ця норма, яка періодично поновлюється, фактично позбавляє сільськогосподарські підприємства права на відшкодування ПДВ при здійснені експорту зернових. Така норма видається несправедливою: вона має бути або скасована, або поширена на всі товари найнижчих переділів (залізорудну сировину, вугілля, кокс тощо) як захід щодо стимулювання експорту з високою доданою вартістю [5].

Запровадження інституту консолідованої групи платників податків, який успішно діє в європейських країнах. Зміст полягає в тому, що материнська компанія, отримавши даний статус, має право подавати консолідовану податкову звітність за всі дочірні підприємства (учасники групи), незалежно від місця їхнього розташування.

Спрощення податкової звітності та обліку окремих податків. На наш погляд, істотний ресурс в цьому напрямі міститься у:

–     впровадженні єдиної звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Можливі два варіанти об’єднаного звіту: приєднання відомостей про сплату ЄСВ до загальної декларації про доходи або, навпаки, внесення записів про нарахування ПДФО до звітності зі сплати єдиного внеску. Видається, що кожен з цих варіантів у випадку практичної реалізації дозволить полегшити процес підготовки та подання податкової звітності в порівнянні з нинішньою ситуацією. Об’єднання звітності скоротить документообіг, а також зменшить витрати часу на виконання процедур щодо сплати податків;

–     запровадженні механізму розрахунку податку на прибуток, який базуватиметься на інформації з бухгалтерського обліку. У Податковому кодексі України було задекларовано гармонізацію двох видів обліку. Передбачалося, що повністю це буде реалізовано в 2014 р., проте згодом цей крок було вирішено відтермінувати на невизначений час. На нашу думку, зближення податкового та бухгалтерського обліків має стати одним із пріоритетних заходів [5].

Повернення до механізму розрахунку податку на прибуток, що ґрунтувався на фактичних показниках прибутку. Новий механізм авансових платежів на базі фінансового результату попереднього року вкрай негативно впливає на фінансове становище корпоративного сектору.

Удосконалення інформаційних технологій комунікації платників податку та контролюючих органів, а також розширення «онлайн» сервісів. Особливо важливо розвивати даний напрям для комунікації з суб’єктами малого бізнесу. По-перше, останні зможуть скоріше й з меншими витратами в режимі «онлайн» отримувати консультації, звертатися з проханнями, подавати податкові декларації або отримувати інформацію. По-друге, це значно зменшить навантаження на контролюючі органи, оскільки зменшить часові витрати на роботу з найчисельнішою групою підприємців [5].

Підвищення ефективності використання бюджетних коштів:

–     подальше впровадження елементів ринкової моделі управління державними фінансами;

–     раціоналізація та упорядковування системи соціальних видатків. Система пільг, субсидій та соціальних виплат має бути спрямована лише на підтримку категорій громадян з низькими доходами. Крім того, необхідно зосередити увагу на перегляді методики визначення й розрахунку розміру соціальних стандартів з тим, щоб вони відповідали реальним показникам;

–     зменшення масштабу використання бюджетних інструментів підтримки економічної діяльності на користь податкових;

–     виокремлення з фінансування державного бюджету фонду залучених боргових ресурсів на фінансування потенційно прибуткових інвестиційних проектів.

–     перехід від щорічного звітування про виконання державного бюджету до щорічного звітування про ефективність управління ресурсами системи державних фінансів, а також бюджетними коштами, що спрямовані державою на підтримку економіки у формі наданих податкових пільг та стимулів.

Зниження податкового тиску на підприємницький сектор та запровадження фіскальних інструментів активізації господарської діяльності в Україні.

Посилення соціальної справедливості податкової системи.

Реформування системи оподаткування в напрямі посилення соціальної справедливості має бути забезпечене реалізацією наступних заходів.

–     поглиблення прогресивності податку на доходи фізичних осіб.

–     підвищення порогу для отримання податкової соціальної пільги та удосконалення методики розрахунку прожиткового мінімуму.

–     запровадження зниженої ставки ПДВ на товари першої необхідності (соціальні товари ).

–     оподаткування товарів розкоші.

Реалізація цього завдання не потребує обов’язкового запровадження додаткових податків. Більш продуктивним шляхом оподаткування товарів розкоші є комплекс заходів, що удосконалять механізми адміністрування діючих податків, зокрема: запровадження підвищеної ставки ПДВ у розмірі 23 % на товари розкоші. До такого переліку об’єктів оподаткування доцільно віднести, зокрема, операції з придбання автомобілів з великим об’ємом двигуна, квадроциклів, яхт, ювелірних виробів, ручних годинників тощо; розширення групи підакцизних товарів затвердженою номенклатурою товарів розкоші; впровадження підвищених ставок податку на нерухомість для власників житлової нерухомості значної площі; відновлення податку з власників транспортних засобів (у частині легкових автомобілів з великим об’ємом двигуна віком до 10 років) [6].

Підвищення ефективності контролю за вірогідністю і повнотою декларування доходів громадянами України.

Посилення фіскальної забезпеченості місцевих бюджетів.

У контексті реалізації цього пріоритету реформи необхідно забезпечити перерозподіл фінансових ресурсів держави та корекцію структури кошиків місцевих бюджетів. Водночас, оскільки сьогодні перерозподіл окремих податків на користь місцевих бюджетів навіть в середньостроковій перспективі є практично неможливим, прийнятними є наступні заходи:

–     перехід на зв’язану модель податкової системи – закріплення за місцевими бюджетами частки національних податків, яка не враховуватиметься при розрахунку міжбюджетних трансфертів. Очевидно, що ті податки, на збір яких місцеві органи влади здійснюють досить слабкий вплив (передусім ПДВ), мають залишитися виключно «централізованими» податками. Найбільш ефективним заходом є закріплення за місцевими бюджетами частини податку на прибуток підприємств. Це створить зацікавленість для них в активізації роботи щодо сприяння зростанню надходжень цього податку та покращення умов для ведення бізнесу;

–     закріплення 50 % від перевищення прогнозованого обсягу надходжень першого кошика за переліком дохідних статей місцевих бюджетів, що не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів. Оскільки підвищення фіскальної ефективності й національних податків, і податків, закріплених за місцевими бюджетами, відчутно не впливає на доходи місцевих бюджетів, місцеві органи влади не мають зацікавленості в посиленні податкового потенціалу регіону. Це створить комплекс стимулів для зацікавленості місцевих органів влади в нарощуванні податкових надходжень на своїй території;

–     підвищення ставок податку на нерухомість. У закладеній Податковим кодексом моделі адміністрування цього податку його фіскальна ефективність є вкрай низькою. Щоб збільшити його надходження, необхідно посилити фіскальне навантаження на власників житлової нерухомості значної площі. Крім того, при розрахунку податку неодмінно має враховуватися ринкова вартість нерухомості [6].

Зміна парадигми боргової політики держави:

–     встановити та закріпити на законодавчому рівні граничні та оптимальні параметри боргового навантаження для держави. Йдеться не лише про чіткі вимоги щодо припустимого розміру боргу, а й про обмеження щодо вартості, терміну та валюти залучених ресурсів;

–     чітко визначити цілі та напрями використання ресурсів дефіцитного фінансування. Законодавчо має бути закріплено, що боргові ресурси, що залучаються сектором державного управління, повинні спрямовуватися виключно на інвестиційні проекти, які дозволять отримати такий прибуток, який дасть можливість покрити вартість обслуговування боргу;

–     законодавчо закріпити спрямування частини надпланових доходів відповідного бюджетного періоду на погашення боргових зобов’язань уряду. Така норма дозволить оздоровити фінансову систему країни та зекономити кошти на обслуговуванні боргів.

Стабілізація дефіциту й державного боргу через посилення фінансової й фіскальної дисципліни (оптимізація кількості державних цільових і бюджетних програм; посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів) [6].

Підвищення ефективності державних видатків шляхом:

–     підвищення якості капітального бюджетування (впровадження на рівні головних розпорядників бюджетних коштів середньострокових інвестиційних планів у межах граничних сум середньострокового бюджету з проектів, що пройшли процедуру оцінювання; інтеграція процесу формування інвестиційних проектів у загальний бюджетний процес та чіткий розподіл повноважень (підготовка й впровадження – розпорядник; оцінювання – Мінекономіки й Мінфін; відбір – Кабінет Міністрів); створення бази даних щодо стану активів державної форми власності і впливу нових інвестицій на цей стан; законодавче визначення критеріїв і принципів розподілу інвестиційних субвенцій; спрямування надпланових доходів і доходів від приватизації до Фонду майбутніх поколінь для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів і соціальних реформ; створення методології й законодавчих засад оцінювання інвестиційних проектів (з урахуванням аналізу потенційних вигод і втрат));

–     підвищення прозорості державних фінансів (законодавче визначення понять «умовні зобов’язання», «суспільний сектор», «боргові зобов’язання суспільного сектору», «квазіфіскальні операції» (фіскальні операції, здійснювані реальним сектором і НБУ); визначення стандартів щомісячного оприлюднення інформації про стан виконання бюджету й позабюджетних фондів, зокрема в мережі Інтернет;  розширення інформації, що подається під час прийняття бюджету й разом з річним звітом про його виконання: умови зобов’язання, квазіфіскальні операції, стан державних фінансових активів і зобов’язань, нефінансових активів; впровадження антикорупційних механізмів) [6].

Поліпшення управління державними фінансами через:

−    комплексне використання програмно-цільового методу (ПЦМ) бюджетування для бюджетів усіх рівнів: внесення змін до Бюджетного кодексу з метою чіткого законодавчого визначення ПЦМ; запровадження системи моніторингу й оцінювання ефективності бюджетних програм;

– приведення внутрішнього аудиту у відповідність до стандартів ЄС;

– запровадження інтегрованої комплексної системи управління державними фінансами, поліпшення відповідних інформаційних систем;

– посилення ролі Міністерства фінансів щодо контролю за органами, що займаються доходами і видатками;

– запровадження ефективного моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору;

– здійснення інвентаризації об’єктів державної власності.

Стабілізація бюджету шляхом проведення таких реформ у:

–     інфраструктурних та базових секторах (зокрема реструктуризація держмонополій і вирівнювання до економічно обґрунтованого рівня регульованих тарифів, залучення позабюджетних коштів для розвитку інфраструктури);

– соціальних секторах з метою підвищення ефективності видатків (перехід на адресну соціальну допомогу, вжиття заходів для стабілізації солідарної пенсійної системи, зміна принципів і механізмів фінансування сектору охорони здоров’я й освіти);

– податковій системі, зокрема щодо поліпшення адміністрування податків і розширення податкової бази [6].

Висновки. Отже, у сфері бюджетно-податкової політики необхідно передусім провести кардинальну реформу бюджетно-податкової системи: зменшити податковий тиск з урахуванням досвіду передових країн світу. Зниження податкового тиску спричинить позитивні зрушення в надходженнях до бюджету, виведення економіки з тіні, подолання корупції у сфері виробництва, зайнятості, цін, зміцнення національної валюти гривні. Також варто застосовувати прогресивне оподаткування. Бюджетно-податкова політика повинна здійснюватись в напрямі відрегулювання зведеного бюджету України, якомога швидшого подолання його дефіциту, оскільки хронічний дефіцит бюджету спричиняє витіснення приватних інвестицій. З допомогою бюджетно-податкових важелів потрібно здійснювати структурну перебудову економіки в напрямі відродження і розвитку галузей економіки, діяльність яких забезпечуватиме потреби вітчизняних споживачів з метою витіснення імпорту; сприяти розвитку інноваційно-інвестиційних підприємств і галузей економіки; забезпечити розвиток малого і середнього бізнесу.

Література:

  1. Ривак О.С. Бюджетно-податкова політика в Україні за роки економічного зростання та в період кризи / О.С. Ривак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.3. – С. 238-248.
  2. Сергієнко Л.К. Вплив бюджетно-податкової політики на соціально-економічний розвиток держави / Л.К. Сергієнко // Вісник ЖДТУ. – 2010. – №3. – С. 54-58.
  3. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки: «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf
  4. «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів»/ Комітет з питань освіти та науки – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kno.rada.gov.ua
  5. «Щодо першочергових заходів покращення податкового клімату в Україні» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1492/
  6. «Щодо пріоритетів реформування системи державних фінансів України в середньостроковій перспективі» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1439/

 

 

 

 

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь