СПІЛЬНІ ПРОЕКТИ ЄС І КРАЇН ПІВДЕННОГО СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я ПО РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Сорочинська О. Я.

 

СПІЛЬНІ ПРОЕКТИ ЄС І КРАЇН ПІВДЕННОГО СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я ПО РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

 

Важливе місце в Євро-Середземноморському співробітництві займає енергетичний сектор. Європа зацікавлена в розробці альтернативної енергетики з огляду на її дешевизну та нешкідливий вплив на навколишнє середовище, тому нині ЄС спільно із країнами Південного Середземномор’я реалізовує проекти в галузі альтернативної енергетики в Північній Африці та на Близькому Сході.

The energy sector takes an important place in the Euro-Mediterranean Cooperation. Europe is interested in developing alternative energy because of its low cost and harmless environmental impact. EU implements projects in common with the Southern Mediterranean in the sector of alternative energy in North Africa and the Middle East.

 

Список ключових слів: ЄС, Південне Середземномор’я, проекти, енергетика, альтернативний.

 

Відповідно до Європейської політики сусідства регіон Південного Середземномор’я становить стратегічно важливий напрям зовнішньої політики Європейського Союзу. ЄС та країни Південного Середземномор’я активно співпрацюють в політичній, економічній, соціальній, гуманітарній, культурній сферах, проте найбільшого зацікавлення і активності демонструє Європа у співробітництві в енергетичній галузі. Країни Південного Середземномор’я  привертають значну увагу Європейської Спільноти через наявність тут значних покладів енергоресурсів, які необхідні Європі для покращення свого енергетичного становища і тому ЄС демонструє готовність вкладати великі інвестиції в країни Північної Африки та Близького Сходу для їх розробок. Євросоюз повністю залежний від імпортованих енергоносіїв, не тільки газ і нафта, а й вугілля в основному купуються за кордоном. Клаудіа Кемферт, професор Німецького інституту економічних досліджень, зазначила, що країни ЄС сьогодні “імпортують 80 відсотків необхідної їм енергії”. Однак світові запаси нафти скорочуються. Відповідно, нинішні ціни на “чорне золото” продовжуватимуть рости. У цій ситуації країни ЄС зробили ставку на розвиток альтернативних джерел енергії, у тому числі на енергію сонця [1].

Останнім часом проблематику енергетичної співпраці європейських країн та країн Близького Сходу досліджував Макух В. В. у своїй статті “Проекти альтернативної енергетики в країнах Близького Сходу: досвід для України”, в даній роботі розглянута реалізація проектів у галузі альтернативної енергетики в країнах Близького Сходу за сприяння європейських країн, проаналізована їх економічна ефективність, надані дані щодо масштабів їх фінансування [2].

Станом на сьогодні дана тема не достатньо досліджується вітчизняними науковцями, проте проблема розробок альтернативної енергетики не втрачає своєї актуальності з причин низької собівартості виробленої енергетики та підтримки більшістю країнами світу безпечного підходу до виробництва енергії без завдання будь-якої шкоди навколишньому середовищі та у спільній боротьбі з глобальним потеплінням. І такий підхід на практиці нині демонструють країни Північного Середземномор’я та ЄС.

Мета статті: проаналізувати реалізацію спільних проектів по розробці альтернативної  енергетики ЄС і країн Південного Середземномор’я, що реалізовуються в Північній Африці та на Близькому Сході.

ЄС розпочав активне співробітництво з країнами Південного Середземномор’я починаючи з підписання Барселонської декларації 1995 року. Кооперація між регіонами розвивалася і досягла нового етапу, що розпочався з реалізація нової ініціативи Союзу для Середземномор’я в 2008 році. З цього часу країни по обидва береги Середземного моря тісно співпрацюють. Велику увагу учасники Євро-Середземноморського партнерства приділяють енергетичній сфері та вже на сьогодні досягли значних результатів [10; 12].

В рамках енергетичного співробітництва між ЄС та Південним Середземномор’ям було ініційовано проект по будівництву сонячних електростанцій в Сахарі і лінії передач через Середземне море до Європи. Цей проект отримав назву “Desertec” та був розроблений спільно з провідними європейськими спеціалістами; покликаний забезпечувати внутрішні потреби в електроенергетиці країн, де розміщені такі електростанції та потреби Європи, що згідно із проектом має забезпечувати 15 % потреб європейського ринку в електроенергетиці до 2050 р. До цього проекту залученні такі країни Північної Африки – Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко [4].

Учасники консорціуму “Desertec” пропонують побудувати мережу геліотермічних енергоустановок у пустелях Північної Африки та Близького Сходу. У ЄС амбіційний проект вважають не тільки енергетичним, але і геополітичним. Загальний обсяг інвестицій проекту “Desertec” складає 400 мільярдів євро. Завдання проекту полягає у забезпеченні всього регіону дешевою енергією та експортувати її в країни Євросоюзу. Перевага використання сонячної енергії явна: дешевша за нафту чи газ, зменшить залежність Європи від російських енергетичних ресурсів, сонячні електростанції безпечні для довкілля, бо не забруднюють атмосферу викидами вуглецю [3].

Станом на сьогодні членами консорціуму “Desertec” стали вже 50 компаній, у тому числі німецькі енергетичні концерни E. ON і RWE, ТНК “Дойче Банк” і технологічний гігант Siemens, цей проект отримав підтримку також німецького уряду на чолі з канцлером Ангелою Меркель.

ФРН – світовий лідер на ринку геліоенергетики, проте як і багато інших європейських держав – не дуже сонячна країна світу, у порівнянні з країнами Північної Африки та Близького Сходу. Жаркі пустелі, які практично не використовуються людиною, є найбільш підходящим місцем на Землі для будівництва геліотермічних установок. Значною перевагою таких установок, на відміну від звичайних сонячних батарей є те, що вони здатні виробляти і  накопичувати енергію [2].

Арабські країни і держави ЄС можуть стати ідеальними партнерами. Країни Південного Середземномор’я потребують інвестицій для розвитку геліотермії, Європа зацікавлена в нових джерелах дешевої енергії, що не завдаватиме шкоди навколишньому середовищу.

“Desertec” – це не лише енергетичний, але й геополітичний проект. Він може сприяти посиленню позицій Європи в країнах Африки і Близького Сходу. А сам регіон може зробити величезний стрибок у розвитку. За ефективністю проект зможе змагатися з програмами допомоги країнам, що розвиваються. “Desertec” – це забезпечення арабських країн не лише дешевою енергією, але й мільйонами нових робочих місць [8].

На проект “Desertec” покладаються великі сподівання, реалізація проекту створить більш сприятливі умови для економічного розвитку країн Північної Африки. Підвищення рівня життя піде на користь не тільки регіону, але й країнам ЄС. Адже в результаті може скоротитися потік біженців. Консорціум “Desertec” вже оголосив тендер на будівництво першої геліотермічної установки в Марокко. Економічну доцільність приєднання до проекту вивчають вже в Тунісі. І навіть Алжир, що раніше не бажав співпрацювати з консорціумом через наявні в нього значні запаси нафти, тепер активно співпрацює з європейськими країнами по розробці альтернативних джерел електроенергетики. Також планується залучити в майбутньому до проекту Лівію і Йорданію [7].

Більшість країн Південного Середземномор’я використовують енергетику для кондиціювання повітря та переробки води, а енергетику при цьому отримують шляхом спалення природного газу. Як результат використання такого підходу завдається шкода навколишньому середовищу, забруднюється повітря. Потреби країн регіону в джерелах енергії буде зростати, що зумовлено швидкими темпами приросту населення, техногенним розвитком та активним будівництвом інфраструктури [9].

Для країн Північної Африки та Близького Сходу, окрім значних природних запасів енергоресурсів, доступними є альтернативні джерела енергії з огляду на те, що ці країни отримують найбільше стійкого прямого сонячного проміння за рік, ніж будь-які інші країни світу. Середній показник сонячного проміння в цьому регіоні в тричі переважає показник європейських країн, а алжирська Сахара – найбільше родовище сонячної енергії у світі, оскільки сонячні промені у цьому регіоні випромінюються 3000 сонячних годин на рік (найтриваліший показник серед всіх країн світу). З причин високої ефективності використання такої альтернативи деякі європейські країни почали активно налагоджувати контакти з країнами Північної Африки та реалізовувати спільні проекти з виробництва електроенергетики альтеративними методами [6].

Німеччина нині проводить активну співпрацю з Алжиром в цій сфері. Керівництву Алжиру було запропоновано декілька спільних з Німеччиною проектів у галузі альтернативної енергетики. Космічне агентство Німеччини звернулося до уряду своєї країни з проханням започаткувати інвестиційні проекти на Півдні Алжиру для вироблення електроенергії в алжирській Сахарі та її подальшого переправлення до Німеччини через підводний кабель. З 2013 року розпочалось будівництво електростанції у м. Хассі – Рамель (Алжир), що має працювати і на сонячній енергії, і на газові. Розраховано, що електростанція буде виробляти 150 МВт електроенергії на рік і стане першою комбінованою електростанцією у світі. У перспективі планується перехід електростанції на виключно сонячну енергію та інші альтернативні джерела енергії. Будівництво електростанції ведеться алжирською компанією “Ніл” (заснована компаніями “СОНАТРАК” та “СОНЕЛГАЗ”, Алжир) спільно з компанією “Авенір” (Іспанія) [2].

В м. Мостаганем (Алжир) алжирська компанія “Іділік” (дочірня компанія транснаціональної компанії “Вейндіко”, що працює в галузі альтернативної енергетики) запланувала будівництво заводу для виготовлення пристроїв загального освітлення, що використовуватимуть вітряну та сонячну енергію. Проект будівництва заводу розроблявся за участю європейських провідних спеціалістів та науковців і отримав схвалення і затвердження міністерством охорони навколишнього середовища та міністерством малих та середніх підприємств Алжиру [1].

Британська монополістична компанія “Брітіш Петролеум”, яка реалізує більшість проектів на Півдні Алжиру (зокрема, в провінції Айн-Салах) запланувала забезпечити населення регіону приладами для використання сонячної енергії. Надалі це має зменшити забруднення навколишнього середовища викидами газу та оксиду карбону, що супроводжують процеси видобутку нафти та газу.

У 2050 р. Алжир спільно з ЄС планує забезпечувати 30% своїх потреб в електроенергії через проекти альтернативної енергетики, а згодом розробити шляхи транспортування електроенергетики до Європи. Зокрема, у “Національній програмі розвитку альтернативної енергетики Алжиру” йдеться про те, що у майбутньому керівництво країни має намір виробляти 23 тис МВт електроенергії з сонячної енергії, з них 17 тис. мВт – для місцевого ринку, а 6 тис.мВт – для експорту до країн Європи [9].

В Йорданії теж активно реалізовується стратегія переходу на альтернативні джерела електроенергетики, крім сонячної розробляється також вітряна енергетика, в цій сфері виробництва використовується 12 видів вітрових турбін (загальна потужність – 1620 кВт)  для перекачування води та для вироблення енергії. У країні діє побудований спільно з Данією вітроенергетичний завод, річна виробнича потужність якого становить 75 млн. кВт/г, а також вітрова ферма “Хофа”, що складається з п’яти турбін на 225 кВт/г, що виробляють 2,5 млн. кВт/г енергії на рік. У перспективі міністерство енергетики та мінеральних ресурсів Йорданії планує розглянути пропозиції ЄС щодо проектів вітряної електростанції на 75 – 90 мВт [2].

Основним напрямком розвитку альтернативної енергетики в Ізраїлі є використання сонячної енергії. В країні на цей час зосереджена значна чисельність сонячних колекторів (найбільш висока кількість у світі у розрахунку на чисельність населення), проте частка всіх альтернативних джерел не перевищує 0,1%. Головною проблемою є підняття коефіцієнту корисної дії сонячних батарей з 11-13% (сучасний рівень) до 40% та вище.

В Інституті Вейцмана (м. Реховот) реалізовуються всі дослідження з проблем альтернативної енергетики в Ізраїлі. Основними цілями досліджень є перетворення альтернативної енергії в електроенергію та паливо, їх зберігання, консервація, передача на далекі відстані. До сфери альтернативної енергетики залучено більше 200 ізраїльських фірм. Інститут Вейцмана активно співпрацює з дослідницькими інститутами ЄС, США та Японії [9].

Протягом 2008 – 2013 рр. в Ізраїлі у м. Арава (Південь Ізраїлю) було створено крупний дослідницький та академічний центр з проблем альтернативної енергетики. Перспективним напрямком в Ізраїлі має стати також масове впровадження сонцемобілів протягом 2020 – 2025 рр. [11].

Ще один напрямок альтернативної енергетики Ізраїлю полягає у використанні біологічного палива. Заплановано на найближчий час у селищі Джуліс (м. Галілея, Ізраїль) побудувати міні-електростанцію, що вироблятиме електроенергію з оливкових кісточок. Електростанція має працювати на відходах місцевого олійного пресу, забезпечуючи на підприємстві замкнений енергетичний цикл. Проект має реалізувати інноваційне підприємство “Генова” (м. Карміель, Ізраїль). Планується, що собівартість 1 кВт енергії у розробників біореактору складе 0,02 дол. США, тоді як у розробників аналогічних реакторів вона складає 0,08 дол. США. Надалі планується налагодити масштабне виробництво біореакторів з метою подальшого експорту до країн ЄС.

Третім напрямком альтернативної енергетики Ізраїлю є вітряна енергетика. На сьогодні вітряні турбіни використовуються в районі Голан. На наступні 10-15 років планується розмістити додаткові вітряні турбіни.

Серед інших напрямків розвитку альтернативної енергетики є будівництво в Ізраїлі крупного центру з проектування та виробництва електромобілів. Спільний проект виробництва електромобілів буде реалізований компанією “Прожект Беттер Плейс” (Ізраїль) та концерном “Рено-Ніссан” (Франція). За прогнозами експертів, місячна вартість енергії, що буде споживатись електромобілем, становитиме 15 дол. США. Для заряджання акумуляторів електромобілів в Ізраїлі було заплановано протягом 2012-2013 рр. збудувати 500 тис. станцій заправки акумуляторів (одна заправка на 15 мешканців країни) [2].

З початком 2009 р. урядом Ізраїлю було прийнято програму, яка була ініційована міністром інфраструктури Б. Бен-Елізером, по створенню електростанцій у пустелях Негєв та Арава з використанням альтернативної енергії.

За цією програмою, планувалося кожен рік створювати по одній новій електростанцію, яка мала б діяти на альтернативних джерелах енергії для того, щоб до 2020 р. 10% всієї електроенергії в Ізраїлі вироблялось за допомогою альтернативних джерел (сонця та вітру). На початок 2014 р. Ізраїль отримував трохи більше 1% альтернативних джерел енергії від загальної кількості електроенергії [5].

Проте Ізраїль стикнувся з проблемою розвитку альтернативної енергетики, яка полягає у розриві між високим рівнем наукових досліджень та відносно слабкою реалізацією проектів в самій країні. Це спричинено насамперед комерційними причинами, ізраїльські компанії виконують замовлення для США та країн ЄС, що є для них вигідніше, ніж шукати покупців серед ізраїльтян.

Незначні, проте спостерігаються зрушення у виробництві альтернативної енергетики в Лівії, основними партнерами звісно є країни ЄС, на сьогодні в Лівії планується розгорнути експериментальні проекти, що передбачали б одночасне використання сонячної, вітряної та електроенергії з метою очищення води для побутових потреб. У проектах використання сонячної енергетики задіяні лівійські компанії, які використовують технологію альтернативної енергетики для живлення енергетичних систем, розміщених у віддалених районах країни [3].

Необхідно відмітити, що енергетична безпека кран ЄС на сьогодні стоїть під загрозою у зв’язку з черговою “енергетичною війною” Росії проти України та Європи, таку лінію поведінки Російська Федерація проводить тривалий час протягом останніх десяти років і систематично загострює енергетичне питання у зимовий період. Тому ще більш важливим є налагодження енергетичної співпраці та розробок виробництва енергетики Європейського Союзу спільно з країнами Південного Середземномор’я, що можуть стати хорошою альтернативою партнерства для Європи замість Росії.

У зв’язку з нинішньою політичною кризою в Україні та загрозою порушення стабільності поставок енергоресурсів до ЄС, 28 травня 2014 р. Європейська Комісія прийняла проект нової Стратегії енергетичної безпеки ЄС. Як зауважив комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Еттінгер, стратегія базується на поглибленому аналізі енергетичної залежності країн-членів ЄС. Документ пропонує комплексні дії у восьми ключових напрямах роботи Єврокомісії та перелік заходів, які мають бути виконані у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі з метою формування адекватної відповіді на виклики енергетичної безпеки ЄС [6].

Отже, за останні десятиліття європейські країни налагодили тісні контакти і активне співробітництво з Південним Середземномор’ям в сфері енергетики. Спільні енергетичні проекти  забезпечують обидві сторони бажаним: ЄС – дешевою електроенергетикою, країни Південного Середземномор’я – робочими місцями та інвестиціями. Спільно між регіонами в рамках проекту “Desertec” здійснюється виробництво енергії за допомогою використання енергії сонця через будівництво геліотермічних установок. Близький Схід та Північна Африка це регіони, які отримують найбільшу кількість прямих сонячних променів за рік, а їх географічна близькість до Європи ще одна вагома причина неминучості спроби імплементації ЄС своїх енергетичних проектів. Найбільше зацікавлення серед європейських держав до розробок альтернативної енергії демонструють Німеччина, Франція, Британія та Іспанія, а найактивнішими серед середземноморських країн є Алжир, Туніс, Ізраїль, Йорданія та Лівія.  Цей проект став початком успішного грандіозного проекту по збереженню природи, економії природних енергоресурсів та вироблення дешевої енергії.

 

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Африка однажды станет источником энергии для Европы [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://solar.org.ua/index.php?id=1347203221. – Название с экрана.
  2. В. В. Макух “Проекти альтернативної енергетики в країнах Близького Сходу: досвід для України” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: niss.od.ua/p/258.doc. – Назва з екрана.
  3. Энергетический проект Desertec – великая стройка двадцать первого века [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://meinland.ru/blog-844-196-energeticheskij-proekt-desertec–velikaya-strojka-dvadcat-pervogo-veka.html. – Название с экрана.
  4. Desertec”: 15% энергопотребления ЕС может прийти от солнечных электростанций в Сахаре [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://guralyuk.livejournal.com/1271923.html?thread=10160755. – Название с экрана.
  5. Проект Desertec [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://newchemistry.ru/letter.php?n_id=8594. – Название с экрана.
  6. Солнечная электростанция в пустыне Сахара – проэкт TuNurr от Desertec [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.alterenergy.info/solarpower/23-notes/816-solar-power-plant-in-the-sahara-desert-the-project-tunur. – Название с экрана.
  7. “Союз для Середземномор’я” – новий формат співробітництва арабських країн Північної Африки з Європейським Союзом: досвід для України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/September09/6.htm. – Назва з екрана.
  8. Africa – EU Energy Partnership (AEEP) [Electronic resource] – Access mode: http://www.aeep-conference.org. – Title from the screen.
  9. Facility for Euro‑Mediterranean Investment and Partnership – FEMIP [Electronic resource]. – Access mode: http://www.eib.org/projects/regions/med/. – Title from the screen.
  10. The Barcelona Process [Electronic resource]. – Access mode: http://www.eeas.europa.eu/euromed/barcelona_en.htm. – Title from the screen.
  11. Sarkozy’s Mediterranean Union on Hold / Europafrica.net. [Electronic resource]. – Access mode: http://europafrica.net/ 2009/03/16/sarkozys-mediterranean-union-on-hold/. – Title from the screen.
  12. Union for the Mediterranean [Electronic resource]. – Access mode: http://www.enpi-info.eu/medportal/content/341/Union%20for%20the%20Mediterranea. – Title from the screen.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721