ПРОБЛЕМНІ МОМЕНТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглянуті проблемні моменти визначення елементів суб’єктивної сторони складу злочину терористичного акту. Крім того, було досліджено факультативні елементи складу цього злочину, зокрема мотив та емоції

Ключові слова: суб’єктивна сторона, терористичний акт, мотив.

 

The article describes the problems of the elements of subjective aspect of the terrorist act definition. Besides, optional features of this crime, namely – motive and emotions, were described.

Keywords: subjective aspect, terrorist act, motive.

 

Постановка проблеми. Будь-який злочин – це цілий процес поведінки суб’єкта, який обумовлений об’єктивними умовами часу і простору та суб’єктивними умовами внутрішнього фізіологічного та психологічного стану людини, адже “об’єктивні ознаки злочину завжди виступають в єдності з його суб’єктивними ознаками. Діалектичне розуміння єдності об’єктивного і суб’єктивного в поведінці людей слугує основою правильного розуміння складу злочину” [7, C. 11]. Своє особливе вираження це має при вчиненні такого злочину як терористичний акт, адже у терориста (або терористичної групи) виникає “особливий” тип правосвідомості, яка сконцентрована не на правових, а на деструктивних методах вирішення існуючих протиріч (адже у вузькому розумінні тероризм є одним із радикальних способів розв’язання соціального конфлікту). Це може свідчити про те, що терорист (як особа, яка незадоволена своїм соціально‑економічним становищем) є носієм деструктивної правосвідомості [6, C. 160].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання що стосуються суб’єктивної сторони складу злочину терористичного акту зокрема вивчали такі науковці як Ємельянов В. П., Канцір В. С., Беседа С. М., Антонян Ю. М. та ін. Проте і досі не було зроблено комплексного аналізу всіх можливих елементів суб’єктивної сторони складу цього злочину, включаючи емоції та мотиви терориста.

Завдання дослідження полягає у детальному дослідженні проблемних моментів у визначенні суб’єктивної сторони складу злочину терористичного акту.

Виклад основного матеріалу. Суб’єктивна сторона складу злочину, як відомо, може складатися з чотирьох елементів: вини, мотиву, мети та емоцій. При чому з усіх цих складових частин лише вина є обов’язковою суб’єктивною ознакою при кваліфікації будь-якого злочину, а інші три елементи можуть бути включені до обов’язкових ознак складу злочину, або ні. Щодо терористичного акту законодавцем було встановлено дві обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони для складу цього злочину, що є необхідними для кваліфікації вчиненого суспільно-небезпечного діяння саме за ст. 258 КК України: це вина та мета.

Виною є психічне відношення особи до скоєного нею суспільно-небезпечного та кримінально-неправомірного діяння, виражене у визначених законом формах, що розкривають зв’язок інтелектуальних, вольових та чуттєвих процесів психіки особи з діянням та виступають основою для кваліфікації скоєного і визначення меж кримінальної відповідальності [8, C. 122]. Людина несе кримінальну відповідальність за свої вчинки лише в тому разі, якщо вона здійснює їх з власної волі і усвідомлює наслідки своїх дій. Адже саме той факт, що особа адекватно сприймає прямий зв’язок між своїми діями чи бездіяльністю та суспільно небезпечними наслідками і є головною характеристикою вини суб’єкта злочину. Крім того, про винуватість особи можна говорити лише тоді, коли вина виражається у будь-якій формі у скоєному суспільно небезпечному діянні. Щодо терористичного акту, то його вчинення може характеризуватися лише умисною формою вини, а саме – прямим умислом.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України, умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Така форма вини включає два основні елементи: інтелектуальний (усвідомлення суспільної небезпечності вчинюваного діяння та передбачення факту настання його суспільно-небезпечних наслідків) та вольовий (позитивне відношення до факту настання суспільно-небезпечних наслідків вчинюваного нею діяння).

Терористичний акт, передбачений ст. 258 КК України, також характеризується наявністю спеціальної мети, тобто ідеальним прообразом бажаного результату, до якого прагне злочинець при скоєнні суспільно небезпечного діяння. Проте цілі, які притаманні терористичному акту, насправді мають свою особливу ієрархічність та можуть бути поділені на проміжні та кінцеві. Таким чином, проміжними цілями при вчиненні терористичного акту є виникнення або створення небезпеки виникнення стану страху, напруженості в результаті інформаційного впливу на невизначену кількість людей. Тоді як кінцевими цілями виступають здійснення впливу на держави, міжнародні організації, фізичні чи юридичні особи для вчинення ними певних дій або відмови від їх вчинення в інтересах терористів [5, C. 211]. Зважаючи на це, складно погодитися з думкою законодавця про те, що залякування населення при вчиненні злочину, передбаченого ст. 258 КК України є однією з альтернативних цілей терориста, а не проміжною метою та, по суті, засобом досягнення кінцевої мети.

Хоча й мотив та емоції не є обов’язковими ознаками складу злочину, передбаченого в ст. 258 КК України, проте варто дещо про них сказати, адже вони теж, як і мета, відзначаються певними характерними, притаманними тільки цьому злочинові, особливостями. У цьому контексті, цікавою є думка В. С. Канцір, яка зазначає, що “найчастіше терористичними діями володіє почуття безвихідності ситуації (у яку потрапила певна меншість), психологічного дискомфорту, що підштовхує її оцінювати свій стан як драматичний. Це може бути національна меншість (як, скажімо, баски, корсиканці, бретонці, ірландці) або меншість, що поєднана за ідеологічними переконаннями або релігійними мотивами. В усіх випадках мотивація подібна: наш народ/культура/мова/віра знаходяться на межі зникнення, а оскільки ці аргументи ніхто не бере до уваги, нам залишається лише насильство” [6, C. 167].

Така позиція є точкою зору психолога, тому відсутнє чітке розмежування емоцій та мотиву, та відмінності мотиву від мотивації, як кримінально-правових категорій. Проте оскільки ці поняття мають первинно психологічне значення (адже будь-яка людська діяльність виходить із певних мотивів [3, C. 108], характеризується певними емоціями), безперечно заслуговує на увагу. Таким чином можна виокремити два види мотивації сучасної терористичної діяльності, як форми прояву деструктивної правосвідомості терориста: ідеологічна та релігійна. Проте така класифікація не є вичерпною, адже існує також і політична мотивація, яка і переважає у більшості випадків. А крім цього, навіть у випадках суто політичної спрямованості (ускладнення міжнародних відносин, вплив на внутрішню і зовнішню політику держав) внутрішня мотивація учасників може бути найрізноманітнішою: від фундаменталістського, сектантського, націоналістичного фанатизму до прагнення самоствердитись, прославитись, помститись [4, C. 258].

Висновки. Суб’єктивна сторона терористичного акту відрізняється своєю неоднозначністю законодавчого закріплення та унікальністю суті . Відтак, складно погодитися з думкою законодавця про те, що залякування населення при вчиненні цього злочину є однією з альтернативних кінцевих цілей терориста, а не проміжною метою на шляху до досягнення головної. Розвиваючи цю думку, слід зазначити, що такими проміжними цілями при вчиненні терористичного акту також є виникнення або створення небезпеки виникнення стану страху, напруженості в результаті інформаційного впливу на невизначену кількість людей. Що ж стосується кінцевих цілей терористичного акту, то ними прийнято вважати здійснення впливу на держави, міжнародні організації тощо.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Hoffman B. Inside terrorism / B. Hoffman // : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nytimes.com/books/first/h/hoffman-terrorism.html.
  2. Антонян Ю. М. Мотивация тероризма / Ю. М. Антонян // : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://psyfactor.org/lib/terror14.htm.
  3. Бедь В. В. Юридична психологія: навч. посіб. / В. В. Бедь. – К.: МАУП, 2004. – 436 c.
  4. Беседа С. М. Типологія мотивації, методів та засобів сучасного тероризму / С. М. Беседа, М. Коссек. // Наукові праці МАУП. – № 24. – С. 258-264.
  5. Емельянов В П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В. П. Емельянов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 291 с.
  6. Канцір В. С. Міжнародний тероризм як прояв деструктивної правосвідомості / В. С. Канцір // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 1. – С. 159-168.
  7. Мирошниченко Н. А. Состав преступления. Текст лекций / Н. А. Мирошниченко. – Одесса: Юридична література, 2003. – 80 с.
  8. Якушин В. А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве / В. А. Якушкин. – Тольятти: ТолПИ, 1998. – 296 с.

 

 

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721