Межі судового розгляду у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акта

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглянуто питання та розкрито сутність меж судового розгляду у суді першої інстанції на підставі обвинувального акта, а також досліджено питання про можливість виходу суду за межі судового розгляду та зміни обвинувачення прокурором на підставі клопотання про зміну обвинувачення, що є гарантом на справедливий розгляд провадження та права забезпечення обвинуваченого на захист.
Ключові слова: обвинувальний акт, обвинувачений, межі, судовий розгляд.

The questions of essence and limits of judicial review in the court of first instance on the basis of the indictment, and investigated the possibility of the release of the court beyond the trial and prosecution of change on an application for the change of the charge, which guarantees a fair trial proceedings and law providing protection for the accused.
Keywords: indictment, the accused, the limit trial.

Постановка проблеми. Протягом останнього десятиліття прослідковується тенденція того, що Україна зайняла гіперактивну стратегію руху до Європи, європейського рівня життя, європейських стандартів. Одним із таких кроків стало введенням в дію нового Кримінального процесуального кодексу України 19 листопада 2012 року. Чинні норми процесуального законодавства почали чітко окреслювати питання пов’язані з судовим розглядом кримінального провадження, яке заключається в визначенні та втановленні меж судового розгляду у суді першої інстанції на основі обвинувального акта і є гарантом забезпечення конституційних прав та обов’язків громадянина.
Мета дослідження полягає в розкритті сутності меж судового розгляду кримінального провадження на підставі процесуального документа, яким закінчується досудове розслідування та на основі якого проходить судовий розгляд – обвинувального акта. Розгляд змісту, закладеного в основу обвинувального акта, а точніше кваліфікаційно-правової оцінки вчиненого злочинного діяння та викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення з зазначеними обставинами, що пом’якшують чи обтяжують покарання, що є основою для визначення і встановлення меж судового розгляду кримінального правопорушення.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. У науковій літературі раніше не робилося спроб комплексного дослідження меж судового розгляду. Кримінально-процесуальна наука в основному приділяла увагу межам зміни обвинувачення в суді. Проте, окремі питання про межі судового розгляду обговорював П. М. Карпач – «Державне обвинувачення в суді: конституційна функція прокуратури», В. О. Попелюшко – «Мала» судова реформа в Україні та захист прав громадян», «Судовий розгляд кримінальної справи».
Виклад основного матеріалу. Згідно з положенням Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться стосовно обвинувачених і лише в межах висунутого їм обвинувачення, що гарантує справедливий розгляд та вирішення справи і права забезпечення обвинуваченого на захист.
3 метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Обвинувальний акт – це процесуальний документ про закінчення досудового розслідування. Він складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може скласти самостійно прокурор, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим [1, С.165].
Обвинувальний акт повинен містити відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого, кожного потерпілого, прізвище, ім’я, по батькові та займана посада прокурора, слідчого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, повинні бути зазначені обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір витрат на залучення експерта (у разі його залучення), дату та місце його сладення та затвердження. Саме частина, де викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація правопорушення і встановлює межі судового розгляду кримінального провадження.
Норма закону про визначення меж судового розгляду у кримінальному процесуальному законодавстві України з’явилася після запровадження змагальності сторін як конституційної засади судочинства [2, С.40].
Змагальність сторін передбачає розмежування у кримінальному провадженні функцій обвинувачення, захисту і вирішення справи, а також заборону виконання цих функцій у кримінальному судочинстві одним і тим же суб’єктом процесуальної діяльності. Межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Тому стаття, що коментується, у частині першій регламентує здійснення судового розгляду: 1) щодо особи, якій висунуто обвинувачення; 2) лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, в результаті дослідження доказів під час судового розгляду може змінитися, але суд за власною ініціативою не може змінити обвинувачення і постановити по зміненому обвинуваченню вирок, якщо зміна обвинувачення в суді погіршує становище обвинуваченого, а також порушує його право на захист.
Суд не може доповнити обвинувачення новими епізодами або визнати встановленими кримінальні правопорушення, про які не вказано в обвинувальному акті, і які обтяжують покарання обвинуваченого.
Також суд не вправі змінити формулювання обвинувачення за його фактичними обставинами, якщо це вносить істотні зміни в обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, а також змінити юридичну кваліфікацію пред’явленого обвинувачення, якщо це обтяжує покарання обвинуваченого [3, С.707-708], а в ситуації, коли воно пом’якшує покарання обвинуваченого в частині наслідків вчиненого діяння і за своїм змістом суттєво не відрізняється від викладеного у обвинувальному акті, то суд вправі визначити іншу кваліфікацію інкримінованого злочину при ухваленні вироку. У ході судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального право правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення залишається без істотних змін або тісно пов’язане з первісним, або, навпаки, змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни не буде порушено право особи на захист. Виходячи з того, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на доказах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання із обвинувачення окремі епізоди, які не знайшли свого підгрунття в ході судового розгляду, окремі склади кримінальних правопорушень, а також обставини, що обтяжують відповідальність та кваліфікуючі ознаки. У такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку до ухвалення відповідного судового рішення. Якщо під час судового розгляду прокурор дійшов висновку, що обвинувачення потрібно змінити, він звертається до суду з відповідним клопотанням. Суд відкладає судове засідання та надає прокурору час для складання та погодження відповідних процесуальних документів з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Якщо в судовому засіданні брав керівник органу прокуратури, який дійшов висновку, що обвинувачення потрібно змінити, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня. У випадку відмови керівника органу прокуратури, прокурора вищого рівня у погодженні обвинувального акта зі зміненими обвинуваченнями він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював це питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. Судовий розгляд в такому разі продовжується в загальному порядку.
Значення меж судового розгляду кримінального судочинства допомагають провести гласний, відкритий змагального характеру судовий розгляд стосовно обвинуваченого, який має право на захист. У межах судового розгляду кримінального провадження, одночасно з ухваленням вироку, якщо суд у результаті дослідження всієї сукупності доказів у ході судового розгляду вважає, що свідок або потерпілий дали завідомо неправдиві показання, або перекладач зробив завідомо неправдивий переклад, а експерт дав завідомо неправдивий висновок, суд виносить ухвалу про направлення прокурору повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з наданням неправдивих показань, неправдивого перекладу або неправдивого висновку експерта, і оголошує його після проголошення вироку. Суд приймає таке рішення незалежно від того, чи надійшло відповідне клопотання про це від інших учасників судового розгляду [3, С.708]. Суд надсилає ухвалу прокурору разом з іншими необхідними матеріалами після набрання вироком законної сили. Прокурор зобов’язаний внести відповідні відомості в ЄРДР і не пізніше наступного дня з дотримання правил підслідності передати наявні матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
Недодержання положень ст. 337 КПК щодо меж судового розгляду може бути визнано істотним порушенням кримінального процесуального закону і стати підставою для скасування вироку суду в апеляційному або касаційному порядку [3, C.707-708].
У ході судового розгляду на підставі обвинувального акта з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа [3, C.709].
Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу[1, C. 189] складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обгрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов’язаний роз’яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.
Суд роз’яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.
Зазначеною нормою КПК регламентуються підстави, умови та порядок зміни прокурором обвинувачення у суді. Підставами зміни обвинувачення у суді є:
– встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа;
– наявність у прокурора після дослідження доказів у суді переконання про необхідність зміни обвинувачення.
Стаття, яка коментується, визначає межі, у яких прокурор має можливість змінити обвинувачення: 1) зміна правової кваліфікації діяння; 2) зміна обсягу обвинувачення. У кожному з цих випадків (як окремо, так і за наявності їх сукупності) прокурор має право змінити обвинувачення у суді. При цьому не має значення, з якої із викладених вище підстав виноситься таке процесуальне рішення. У разі необхідності зміни юридичної кваліфікації діяння, інкримінованого особі на досудовому розслідуванні в бік погіршення становища обвинуваченого, яка не тягне за собою зміни обсягу обвинувачення, прокурор має право вирішити це питання шляхом зміни обвинувачення в суді.
За необхідності зміни обвинувачення в бік погіршення становища обвинуваченого шляхом збільшення обсягу обвинувачення прокурор має право його змінити за наявності ідеальної сукупності злочинів, коли як мінімум один не інкриміновано особі в вину в ході досудового розслідування. Якщо під час судового розгляду буде встановлено факт вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, за яким обвинувачення взагалі не висувалося, але це правопорушення тісно пов’язане з попереднім і їх окремий розгляд неможливий, прокурор не змінює, а висуває додаткове обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 339 КПК [4]. Такий випадок може мати місце наприклад, коли у судовому розгляді кримінального провадження буде з’ясовано, що обвинувачений після вчинення вбивства особи вчинив крадіжку цінних речей потерпілого, від представника якого судом отримано відповідну заяву. Заява про вчинення іншого кримінального правопорушення, не пов’язаного з тим, в якому особа обвинувачується, що надійшла до суду під час судового розгляду первісного обвинувачення, направляється судом прокурору для реєстрації у ЄРДР та проведення досудового розслідування.
Умовою зміни прокурором обвинувачення в суді є виконання вимог ст. 341 КПК про погодження зміни обвинувачення з керівником органу прокуратури, в якому він працює, для чого суд за клопотанням прокурора відкладає судове засідання. Погодивши свою позицію з керівником прокуратури, прокурор у кримінальному провадженні складає обвинувальний акт, в якому викладає обгрунтування такої зміни.
Рішення про його погодження керівник прокуратури, де працює прокурор, письмово фіксує на обвинувальному акті, оскільки ст. 341 КПК передбачено “погодження відповідних процесуальних документів” [3, C.714].
Нормою статті, яка коментується, визначено й час, протягом якого може бути змінено обвинувачення, а саме під час судового розгляду.
Судовим розглядом кримінального провадження у першій інстанції є розгляд обвинувачення в судовому засіданні аж до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку, у зв’язку з чим клопотання про зміну обвинувачення прокурором може бути заявлено в будь-якій стадії з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами.
Якщо після закінчення з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами або після дебатів до виходу суду в нарадчу кімнату прокурор прийняв рішення про необхідність зміни обвинувачення, він може звернутися до суду з клопотанням про поновлення з’ясування обставин, обґрунтувавши це наміром заявити клопотання про зміну обвинувачення.
При згоді суду на поновлення перевірки обставин зміна обвинувачення здійснюється в порядку, зазначеному вище.
Складений обвинувальний акт, яким змінено обвинувачення, прокурор подає суду для долучення до матеріалів кримінального провадження. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
Після одержання від прокурора обвинувального акта, яким змінено обвинувачення, залежно від постановлених у ньому питань суд виконує такі дії: 1) для забезпечення прав потерпілого у разі, коли ставиться питання про застосування норми кримінального права, яка передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, суд роз’яснює останньому його право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі, викладеному в обвинувальному акті, що надійшов до суду. Якщо потерпілий вирішив скористатися правом підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, то при поновленні судового провадження обвинувачення особи здійснюється: прокурором на підставі зміненого обвинувального акта; потерпілим у раніше пред’явленому обсязі.
У продовженому судовому розгляді обвинувачений захищається від обох обвинувачень, а суд приймає рішення з урахуванням всіх з’ясованих обставин та перевірки їх доказами. Якщо у кримінальному провадженні є декілька потерпілих, продовження провадження здійснюється після з’ясування позицій кожного з них;
2) у випадку, коли судове провадження здійснюється за відсутності потерпілого (потерпілих) і його представника (представників), а прокурор змінив обвинувачення на покращення становища обвинуваченого, суд відкладає судовий розгляд, надсилає потерпілому (потерпілим) та його представнику (представникам) копію обвинувального акта прокурора з роз’ясненням їм права підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі. При цьому суд повинен повідомити потерпілого (потерпілих) та його представника (представників) про час початку судового розгляду, надати час на повідомлення суду про свою позицію. Якщо потерпілий (потерпілі) чи його представник (представники), одержавши обвинувальний акт і відповідне роз’яснення, не відповіли суду у встановлений термін, то вважається, що вони погодилися з позицією прокурора.
Для забезпечення прав обвинуваченого суд роз’яснює йому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, відкладає розгляд не менш ніж на 7 днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Цей строк може бути скорочений або продовжений за клопотанням сторони захисту. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується. Кількість змін прокурором обвинувачень у суді законом не обмежена.
Якщо судове рішення у кримінальному провадженні, де змінено прокурором обвинувачення, скасовується при перегляді його в будь-якій інстанції і матеріали направляються на новий судовий розгляд, це скасування стосується лише судового рішення, а не всієї процедури судового розгляду.
У такому випадку судове засідання починається з оголошення обвинувального акта прокурора, складеного ним у суді (а в разі використання потерпілим права вимагати продовження судового розгляду за обвинувальним актом у раніше пред’явленому обсязі – і обвинувального акта, який первісно був направлений до суду).
Якщо під час здійснення судового провадження по справі, що надійшла до суду з обвинувальним актом, прокурор у порядку, визначеному ст. ст. 338, 341 КПК, змінює обвинувачення з перекваліфікацією вчиненнях дій за іншим законом і доходить висновку, що наявні обставини та відповідні правові підстави, як свідчать, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, то одночасно відповідно до ст. 287 КПК порушує клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності [1, С. 161].
На межі судового розгляду у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту впливає не тільки і підтримання державного обвинувачення, але й відмова від підтримання обвинувачення. Дійшовши в результаті судового розгляду висновку, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, перебуваючи в залі судового засідання, прокурор повинен заявити про відмову від підтримання державного обвинувачення і просити суд відкласти судове засідання та надати йому час для складання відповідної постанови та її погодження. Суд зобов’язаний розглянути клопотання та надати прокурору час на складання та погодження постанови. Прокурор складає постанову, в якій повинен викласти мотиви повної або часткової відмови від державного обвинувачення, і звертається за погодженням до керівника органу прокуратури, в якому він працює. Якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов висновку, він повинен скласти відповідну постанову і погодити її з прокурором вищого рівня. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива на будь-якому етапі судового розгляду, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійшов висновку, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, підготував постанову про відмову від підтримання обвинувачення і відповідним чином її погодив, то під час судового засідання звертається до суду з клопотанням розглянути це рішення. Постанова долучається до матеріалів кримінального провадження. Копії постанови, під розписку, надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення право підтримувати обвинувачення в суді після відповідного роз’яснення набуває потерпілий, якщо він висловив на це згоду. Суд надає йому час для підготовки до судового розгляду. У такому випадку кримінальне провадження набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення [3, C. 988]. У ситуації, якщо потерпілий повторно не прибув у судове засідання, своєчасно отримавши повістку, або іншим шляхом ознайомлений з її змістом, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий виявив згоду підтримати обвинувачення в суді і все – таки не прибув у судове засідання, то це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і є підставою для закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
Висновки. Отже, визначення та встановлення меж судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції на основі обвинувального акту є один із гарантів забезпечення прав на захист обвинуваченого, а також права на справедливий судовий розгляд змагального характеру.
Межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Тому ч. 1 статті 337 регламентує здійснення судового розгляду щодо особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, яке суд не вправі доповнювати новими епізодами або визнати встановленими кримінальні правопорушення, про які не вказано в обвинувальному акті, і які обтяжують покарання обвинуваченого, а також змінювати юридичну кваліфікацію висунутого обвинувачення, якщо це обтяжує покарання обвинуваченого. Однак, ситуація пом’якшення стану обвинуваченого дозволяє суду визначити іншу кваліфікацію інкримінованого злочину в ухваленні вироку. А також, в ході судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення залишається без істотних змін або тісно пов’язане з первісним, або, навпаки, змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни не буде порушено право особи на захист.
Саме встановлення меж розгляду в кримінальному судочинстві дозволяє об’єктивно та справедливо розглянути факт вчинення злочинного діяння і постановити готове рішення щодо обвинуваченого.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ст. 287, 291, 341 КК України. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство станом на 20 лист. 2012 року: (офіц.. текст).- К.: ПАВЛИВОДА А. В. , 2012. – С. 161,165, 188-189.
2. П. 4 ч. 2 ст. 129 КУ. Конституція України: чинне законодавство із змінами станом на 02 березня 2014 р.: ( офіц.. текст). – К.: ПАВЛИВОДА А. В., 2014. – С. 40.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар/За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила.- К.:Юстиніан, 2012. – 1224 с.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т.2.- Тацій В. Я.: // [ Електронний ресурс] – Режим доступу: htt://pidruchniki.ws/1081080650482/pravo/visunennya_dodatkovogo_obvinuvachennya.

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721