МЕТАПАМ’ЯТТЄВИЙ МОНІТОРИНГ ТА ЧИННИКИ ЙОГО ТОЧНОСТІ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

 

У статті  здійснено теоретичний аналіз поняття «мотіноринг пам’яті» на основі сучасних вітчизняних та зарубіжних публікацій. Вивчено та виокремлено чинники, що впливають на його точність.

Ключові слова: метапам’яттєвий моніторинг, калібрування суджень, відносна точність, евристика побіжності, евристика поточних знань, евристика асоціацій, евристика знайомості.

В статье осуществлен теоретический анализ понятия «мотиноринг памьяти» на основе современных отечественных и зарубежных публикаций. Изучены и выделены факторы, влияющие на его точность.

Ключевые слова: метапамьяттевый мониторинг, калибровка суждений, относительная точность, эвристика беглости, эвристика текущих знаний, эвристика ассоциаций, эвристика знакомства.

The article presents the theoretical analysis of the concept of “metamemory monitoring” based on current domestic and foreign publications. Studied and allocated the factors that influence its accuracy.

Keywords: metamemory monitoring, calibration judgments, relative accuracy, fluency heuristics, heuristics current knowledge, heuristics associations, heuristics familiarity.

Постановка проблеми. Дослідницька література в педагогічній психології та більш конкретна література з саморегуляції навчання дає змогу виявити зростаючий інтерес до метапам’яттєвого моніторингу, як добре виправданого аспекту у навчальному процесі. В освітніх дослідженнях, зокрема, виявлено, що студенти, більш обізнані про стратегії організації власної пізнавальної активності, мають більш високу академічну успішність.  Проте численні дослідження, проведені як в лабораторних, так і в освітніх, дозволили виділити істотне протиріччя щодо місця моніторингу метапам’яті в організації суб’єктом власної пізнавальної активності. З одного боку, якість моніторингу метапам’яті виступає умовою успішного вирішення завдання. З іншого боку, є чимало досліджень, в яких констатується факт, що можливості людей в здійсненні ефективного моніторингу власної пам’яті обмежені. В основному ця обмеженість проявляється в переоцінці власних пізнавальних можливостей, а також у надмірній упевненості людини щодо того, наскільки правильно вона вирішує ті чи інші завдання, що може призвести до ілюзії про знання.

Теоретичну та методологічну основу дослідження з цієї тематики становлять фундаментальні принципи і підходи до вивчення проблеми дослідження точності метапам’яттєвого моніторигну, які розроблені в працях Дж.Меткалф, Д. Еакін, Дж. Флейвела, А. Брауна, Т. Нельсона та Л. Наренса, А. В. Карпова,    Г. Уелманна, Р. Клюве, В. Я. Ляудіс, К. Шнейдера, Фоміна А. та ін.

Мета: згрупувати чинники, що впливають на точність моніторингу метапам’яті

Моніторинг пам’яті особистості визначається як процес структурування та збору інформації відносно репродуктивних можливостей нашої пам’яті та приймає вигляд метакогнітивних думок (метапам’яттєвих суджень) [2]. Моніторинг відповідає за перехід інформації від об’єктивного до мета-рівня, та становить собою переважно спостереження та оцінку отримуваної інформації. Разом із тим, процес моніторингу відбувається мимовільно, а отже, індивід не докладає окремих зусиль для цього. Саме тому фіксування фази процесу моніторингу та його складових є непростим завданням. Оцінка, планування і регуляція пізнавальної діяльності повинні передбачувати, супроводжувати і завершувати кожний етап діяльності [3]. Для вимірювання моніторингу учасників дослідження часто просять зробити судження про конкретний досліджуваний процес. Наприклад, для дослідження моніторингу респондентам безперервного навчання, пропонують здійснити судження наскільки добре вони вивчили конкретний пункт, прогнозуючи ймовірність згадати його на подальшому випробуванні. Таким чином дослідники отримують об’єктивні показники продуктивності, які можуть бути порівнянні з судженнями, що дає змогу описати і зрозуміти причини неточних суджень. Наприклад, для оцінки моніторингу, ми могли б попросити студента, щоб він виніс судження, наскільки добре він запам’ятав кожну частину тексту, а потім порівняти ці судження з об’єктивними оцінками його виконання, наприклад, рейтингами оцінок знань, отриманими від групи досвідчених педагогів.

Отже, моніторинг — є одним із найважливіших складових у схемі метапам’яттєвих процесів, і пов’язаний із первинною обробкою інформації та підготовки її до засвоєння.

Наприклад, студенти, що здійснюють підготовку до контрольного  тесту знань повинні бути точними у контролі за їх набуттям знань і здатності запам’ятовувати, якщо вони сподіваються успішно управляти подальшим процесом вивчення матеріалу. З одного боку, студенти можуть розвивати помилкове відчуття майстерності досліджуваного матеріалу і переоцінити, наскільки добре вони будуть виконувати завдання. Упередження цих студентів, можливо, призведе до передчасного припинення навчання. (Хакер та ін., 2008a). З іншого боку, студенти можуть недооцінювати, наскільки добре вони будуть виконувати тест. Ці упередження також можуть бути шкідливими для академічної успішності, бо студенти можуть не абстрагуватися від вивчення і неправильно розподіляти навчальний час. Вважається, що різниця в здібностях студентів засвоювати інформацію багато в чому обумовлена саме метапам’яттю та вмінням будувати метапамʼяттєві судження

 Помилковий моніторинг є метакогнітивний процес, за допомогою якого ми можемо виявити і сигналізувати наші помилки, як тільки відповідь було зроблено. Цей процес відіграє важливу роль в адаптивній поведінці людини, що дозволяє прогнозувати наші дії, щоб бути коректним у формуванні їх результатів як у короткостроковій перспективі, наприклад, відповідаючи більш обережно, щоб уникнути подальших помилок, а в більш довгостроковій перспективі, шляхом поступового вивчення відповідного стимулу — відповідь умовні [17].

Чисельні дослідження з моніторингу зосереджуються на точності метапамʼяттєвих суджень, що можуть бути концептуалізовані у два способи: калібрування та відносна точність. Калібрування суджень людини полягає у відмінності між середнім показником її прогностичних суджень порівняно з результатом виконання завдання, з приводу якого робилась оцінка та прогнозування. Цей аспект моніторингу пам’яті також називають реалізмом (Brown & Shuford, 1973), зовнішньою валідністю (Brown & Shuford, 1973), реалізмом впевненості (Adams & Adams, 1961), доречністю впевненості (Oskamp, 1962), вторинною валідністю (Murphy & Winkler, 1971), і надійністю (Murphy, 1973). Розгляньмо гіпотетичних учасників лабораторного дослідження з метапам’яті. Підчас вивчення парних асоційованих предметів (наприклад, двох непов’язаних іменників) як критерію тесту, учасники роблять «судження про вивчене»  (JOL — Judgments of Learning) по шкалі від 0% до 100%, зазначаючи відсоток вірогідності того, що вони правильно запам’ятають кожен предмет представлений на тесті. Уявіть, що загальний середній показник їхнього судження про вивчене становить 88%. Припускаючи, що учасники правильно пам’ятають в середньому 66% пунктів тесту, показник їхнього калібрування становитиме +22%, що означає надмірну впевненість. Група учасників такого дослідження могла б бути охарактеризована як така, що демонструє «добре» калібрування, якщо б загальний середній показник їхнього судження про вивчене не суттєво відрізнявся від загального середнього показника їхніх результатів [14].

Відносна точність — це міра того наскільки добре судження диференціюють продуктивність виконання когнітивного завдання.  Вона розраховується шляхом обчислення гамма кореляції між судженнях про окремі частини інформації і продуктивності виконання тих же компонентів тестування. Як кореляції Пірсона, гама може варіюватися від -1,0 до 1,0. Якщо гіпотетичний учасник дає в основному високі Jols відносно тієї інформації, яку він пам’ятає на тест і низькі Jols до завдань, відповідь на які він не пам’ятає, його гамма кореляція буде позитивною. Роблячи зворотне призведе до негативної кореляції [14].

Як правило, дослідження моніторингу пам’яті зосереджуються на відносній точності метапамʼяттєвих суджень, аніж на їхньому калібруванні. Фактично, відносна точність метапізнавальних суджень часто називається метапізнавальною точністю. Хоч метапізнавальні судження зазвичай демонструють випадкову відносну точність, її показники є переважно низькими (наприклад, кореляції гамми близько чи менш ніж 0,3). Враховуючи важливість таких самостійних оцінювань та переважно неприйнятно низький рівень кореляцій, більшість досліджень з метапізнавальних суджень зосереджують свою увагу на тому, щоб зробити їх більш точними [16].

Іншими словами, відносна точність забезпечує вимірювання чи може людина розрізняти те, що відомо або не відомо, в той час як абсолютна точність вказує, чи може людина оцінити фактичну ефективність виконання тесту.

Варто зазначити, що обидва методи вимірювання точності описані вище не завжди узгоджуються між собою і не відображають точність суджень однаково (Nelson, 1996); судження можуть вважатися точними згідно з одним із методів і неточними — відносно іншого. До прикладу, Koriat, Sheffer, & Ma’ayan (2002) демонструють ефект зниження впевненості із практикою, який виражався у тому, що судження учнів про вивчене стають недостатньо впевненими починаючи з другої спроби проведення навчального тесту, показуючи низький рівень калібрування. Однак, згідно з дослідженням авторів Koriat et al.’s (2002), недостатньо впевнені судження демонструють хороші показники відносної точності, які фактично зростають із кожною спробою [10].

Точність метакогнітивних суджень не мала б значення, якби метакогніція була епіфеноменальною. Однак, як зазначають науковці, моніторинг відіграє певну роль для контролю оцінювання когнітивного процесу (Finn, 2008; Metcalfe & Finn, 2008; Thiede et al., 2003). Через наявність цього зв’язку, ефективність такого контролю часто прив’язана до точності моніторингових суджень [15].

У вже згаданій роботі Дж. Меткалф протиставляє для погляду на природу спотворень моніторингу метапам’яті. Перший з них полягає в тому, що людина — істота схильна до самообману і сама себе вводить в оману щодо власної компетентності. Тому коли вона чогось не знає або володіє недостатніми когнітивними ресурсами для вирішення завдання, вона намагається переконати себе в протилежному, і приймає бажане за дійсне [12]. Однак є емпіричні дані, які спростовують це пояснення.

Інший погляд на проблему спотворень моніторингу полягає у припущенні, що їх джерело пов’язаний з природою самих суджень, які людина робить про себе як суб’єкта пізнання. Ці судження не є прямою оцінкою того, як здійснюється і наскільки успішно рішення якої-небудь пізнавальної задачі. Швидше людина виводить цю оцінку, спираючись на деякі ознаки (далеко не завжди релевантні того, що насправді відбувається в процесі рішення), що свідчать з його точки зору про те, що завдання вирішується успішно. Дж. Меткалф розглядає ці явища як особливі евристичні процеси, подібні евристикам, які вивчалися в дослідженнях Д. Канемана і А. Тверскі як фактори що вносять суттєві викривлення в процес винесення суджень [13]. Респонденти використовують їх для того, щоб відносно швидко, часто в умовах тимчасової та інформаційної невизначеності здійснювати метакогнітивні судження, але в той час виявляються заручниками тих когнітивних ілюзій, які породжуються цими евристиками.

Одним із евристичних засобів на основі якого базується судження про вивчене  є пошукова побіжність — швидкість та правдоподібність, з якою інформація доноситься до пам’яті [4]. Пошукова побіжність забезпечує прогнозування діяльності пам’яті у багатьох ситуаціях (як зазначають, наприклад, Serra & Dunlosky, 2005) [5]. Недавно було запропоновано, щоб корисність сигналів, таких як пошукова побіжність та легкість засвоєння, була включена у метакогнітивні судження з огляду на їхню екологічну дієвість на час, коли судження було зроблене (Koriat, 2008). До прикладу, Koriat (2008) недавно описав евристичний метод «легко вивчити, легко запам’ятати» , що випливає із зауваження того, що предмети, які легко вивчаються, переважно краще запам’ятовуються, ніж предмети, які вчити важко [8].

Однак, використання евристику побіжності як основи для метапам’яттєвих суджень в ситуаціях, коли не проводиться оцінка результату, може створити ілюзію моніторингу метапам’яті. До прикладу, Benjamin et al. (1998) навмисно вибрали завдання, для якого пошукова побіжність не могла б зпрогнозувати подальший результат тесту. Зокрема, учасники відповідали на  елементарні запитання (наприклад, Хто був другим президентом Сполучених Штатів?), а потім їх запитували, чи зможуть вони через деякий час пригадати свої відповіді на запитання, за відсутності початкових запитань. Хоча учасники оцінили найлегші з пригаданих відповідей, як такі, які вони найбільш ймовірно зможуть з легкістю пригадати пізніше, відповідями, які насправді виявилося найважче згадати, були відповіді, які вони очікували згадати із найбільшою ймовірністю, можливо, тому що напружені спроби пошуку запам’яталися учасникам більше, ніж спроби, що вимагали менше зусиль. Важливою частиною завдання з легким пригадуванням було пригадування самих сигналів; сигналами, на які особа витратила найбільше часу (і, відповідно, які були найсильніше закодовані), були ті, об’єкти яких виявилося важко віднайти. В результаті, покладання учасників на пошукову вправність, як основу для своїх суджень, зумовили те, що судження негативно співвідносилися з критерієм виконання тесту.

Також існують умови, в яких точність метакогнітивного судження може бути погіршена використанням побіжності опрацювання інформації як основи для суджень. Цікаво, однак, що попереджуючи людей про можливість упередженого ставлення, можна посприяти тому, щоб його нейтралізувати. У дослідженні авторів Jacoby and Whitehouse (1989) учасники спершу завчали список слів. Потім до списку були додані нові слова і всі слова були представлені учасникам, які повинні були ідентифікувати кожне як «старе» чи «нове». До цього тесту на впізнавання деякі з нових елементів були зафіксовані. Половину учасників попередили про фіксацію, а половину — ні. Хоча фіксація нових елементів підвищила легкість пошуку при відтворені фіксованих елементів порівняно із незафіксованими (незважаючи на те, чи були учасники попереджені про фіксацію), попередження вплинуло на те, чи елементи сприймалися як нові чи старі. Учасники, які не отримали попередження були більш схильними ніж ті, хто був попереджений, вважати нові зафіксовані елементи старими. Учасники, що попереджені про фіксацію, були більш схильними надати менше значення підвищеній швидкості нових, зафіксованих елементів і правильно визначити їх, як нові елементи [7]. Це дослідження демонструє, що деяких метакогнітивних похибок можна уникнути, якщо потенційна похибка відома заздалегідь.

Наступним чинником що може вплинути на точність моніторингу метапам’яті виступає евристика поточних знань, що пояснюється тим, що після отримання та розуміння інформації, в людини виникає враження, що вона знала і розуміла її завжди. Для кращого розуміння впливу цього фактора на винесення моніторингових суджень здійснимо опис дослідження проведеного Fischhoff. Респонденти. що брали участь в дослідженні Fischhoff (1975), читали абзаци, що в деталях описували наслідки,  які асоціювалися з історичними подіями (такими як битви). Потім вони оцінювали, чи передбачили б вони розв’язку до того, як  прочитали абзац. Fischhoff демонструє, що ці учасники не могли не користуватися своїми знаннями про наслідки, коли робили таку оцінку; вони вважали навіть, що змогли б правильно зпрогнозувати малоймовірні події (деякі з яких були неправдивими) [6]. Учасники цього дослідження продемонстрували тенденцію упередженого погляду в минуле, коли нові знання використовуються для обдумування минулого, навіть не усвідомлюючи, що вони це роблять. Навіть більше, обережними відносно упередженого погляду в минуле варто бути викладачам, коли вони оцінюють чи розуміють їхні студенти лекцію, що була вивченою. Викладачі можуть переоцінювати розуміння лекції своїми студентами, тому що для викладача лекція є легко зрозумілою. Викладачам варто використовувати об’єктивні показники рівня розуміння інформації студентами, такі як вікторини, замість того, щоб покладатися на власні суб’єктивні оцінки рівня студентського засвоєння чи оцінки самих студентів.

Інший аспект здійснення неточного моніторингу може бути спричинений евристикою асоціацій, що пояснюється тим, що інформація здається такою, що легше розуміється чи запам’ятатовується у процесі вивчення, порівняно з тим, коли її насправді доводиться згадати чи застосувати пізніше на тесті. A. Коріат  and Bjork (2006) визначили таку ілюзію передбачливим упередженням і продемонстрували тип парних асоціацій, що викликають такий ефект. Ці пари складені з двох слів, в яких зворотна асоціація сильна, а прогресивна — слабка (наприклад, особа ймовірно подумає про перше слово, коли їй показують друге слово, але навряд чи подумає про друге слово, коли їй показують перше). До прикладу, пара «вогонь-полум’я». Слово «полум’я» майже завжди вільно асоціюється зі словом «вогонь», але «вогонь»  рідко, якщо взагалі, вільно асоціюється зі словом «полум’я»  (англ. слово «fire»  — багатозначне, означає не тільки вогонь, але і стрільбу, пожежу, комин, піч, тому асоціюється не тільки з вогнем у прямому значенні). Коли такі пари вивчаються і оцінюються з допомогою звичайної процедури метапам’яті, використання обох слів в дослідженні дозволяє вважати їх спорідненими. Однак, на тесті, стимульне слово («вогонь») насправді навряд чи викличе реакційне слово («вогонь»). Сила асоціації, що має місце при проведенні досліджень, створює ілюзію того, що  реакційне слово легко згадається на тесті. Така ілюзія може виникнути у більш реалістичних випадках, як от у випадку студентів, які вчать іноземну лексику. Прикладом може служити те, як очевидна схожість між деякими англійськими словами та їхнім іспанським перекладом (наприклад, «computer»  і «computadora») може викликати у студентів передбачливе упередження при вивченні слів. Хоча два слова здаються схожими, ця схожість може не бути попереджувальною для пам’яті відносно точного іспанського перекладу, коли показане тільки англійське слово [9].

Також на точність винесення моніторингових суджень здійснює вплив евристика знайомості з інформацією. Ефект знайомості породжує ілюзію на рівні метапам’яті, адже легкість та швидкість впізнавання викликає відчуття «легкості обробки» інформації (англ. ease-of-processing). В таких випадках ми переоцінюємо продуктивність нашої пам’яті, а як наслідок, не докладаємо зусиль у подальшому процесі запам’ятовування [1]. Студент, який виносить судження про продуктивність своєї пам’яті чи розуміння матеріалу на основі знайомості питань, а не на спробі визначити питання або відповісти на них, по всій ймовірності переоцінить свої знання і слід буде очікувати погану відносну точність.

Таким чином, з урахуванням описаних поглядів у даному дослідженні до основних чинників, що впливають на точність метапам’яттєвого моніторингу віднесено такі, як:

  1. пошукова побіжність – швидкість та правдоподібність з якою інформація доноситься до пам’яті
  2. евристика поточних знань – зумовлює в людини враження знання і розуміння інформації  після вивчення інформації
  3. евристика асоціацій – інформація здається такою, що легше розуміється чи запам’ятовується у процесі вивчення, порівняно з тим, коли її насправді доводиться згадати чи застосувати пізніше.
  4. евристика знайомості – породжує ілюзію на рівні метапам’яті, адже легкість та швидкість впізнавання викликає відчуття «легкості обробки» інформації.

Список використаних джерел:

  1. В.О. Волошина. Ефект знайомості у точності метапам’яттєвих суджень. [Електронний ресурс]. Режим доступу http://asconf.com/ukr/archive_ view/787
  2. Волошина В. О. Метапам’яттєві судження та когнітивні процеси, що лежать в їх основі / Волошина В. О., Джонсон Ф.У., Каламаж Р. В. //  Студентські наукові записки. Серія „Психологія і педагогіка”. — Острог : Видавництво Національного університету „Острозька академія”, 2012. —  Вип. 20. — С. 58 — 77.
  3. Сігінішина А. С. Метакогнітивні судження як засіб моніторингу пам’яті / А.С.Сігінішина // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». – Острог: Вид-во Нац-го ун-ту «Острозька академія», 2012. – Вип.20. – С. 254 – 263.
  4. Benjamin, A. S., Bjork, R. A., & Schwartz, B. L. (1998). The mismeasure of memory: When retrieval fluency is misleading as a metamnemonic index. Journal of Experimental Psychology: General, 127, 55-68.
  5. Dunlosky, J., Serra, M. J., Matvey, G., & Rawson, K. A. (2005). Second-order judgments about judgments of learning [Special issue]. Journal of General Psychology, 132, 335-346.
  6. Fischhoff, B. (1975). Hindsight is not equal to foresight: The effect of outcome knowledge on judgment under uncertainty. Journal of Experimental Psychology: Human Perception and Performance, 1, 288-299.
  7. Jacoby, L. L., & Whitehouse, K. (1989). An illusion of memory: False recognition influenced by unconscious perception. Journal of Experimental Psychology: General, 118, 126-135.
  8. Коріат, A. (2008). Easy comes, easy goes? The link between learning and remembering and its exploitation in metacognition. Memory & Cognition, 36, 416-428.
  9. Koriat, A., & Bjork, R. A. (2006). Mending Metacognitive Illusions: A Comparison of Mnemonic-Based and Theory-Based Procedures. Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition, 32, 1133-1145.
  10. Koriat, A., Sheffer, L., & Ma’ayan, H. (2002). Comparing objective and subjective learning curves: Judgments of learning exhibit increased underconfidence with practice. Journal of Experimental Psychology: General, 131, 147-162.
  11. Metcalfe J. Cognitive Optimism: Self-Deception or Memory-Based Processing Heuristics? // Personality and Social Psychology Review 1998, Vol. 2, No. 2, Р. 100-110.
  12. Metcalfe J. Metacognitive processes // Memory / Ed. E. L. Bjork, R. A. Bjork. Academic Press, Inc. 1996. P. 381-407.
  13. Metcalfe, J., Schwartz, B. L., & Joaquim, S. G. (1993). The cue-familiarity heuristic in metacognition. Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition, 19, 851-864.
  14. Serra, M. J., & Metcalfe, J. (2009). Effective implementation of metacognition. In D. Hacker, J. Dunlosky, & A. Graesser (Eds.). Handbook of Metacognition in Education. (pp. 278-298). New York, NY: Psychology Press.
  15. Thiede, K. W., & Anderson, M. C. M. (2003). Summarizing can improve metacomprehension accuracy. Contemporary Educational Psychology, 28, 129-160.
  16. Weaver, C. A., III, Bryant, D. S., & Burns, K. D. (1995). Comprehension monitoring: Extensions  of the Kintsch and van Dijk model. In C. A. Weaver III, S. Mannes, & C. R. Fletcher  (Eds.), Discourse Comprehension: Essays in Honor of Walter Kintsch (pp. 177-193).
  17. Yeung, N. & Summerfield, C. 2012 Metacognition in human decision-making: confidence and error monitoring. Phil. Trans. R. Soc. B 367, 1310–1321.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721