Інформаційно-пропагандистські операції США проти Ірану

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті розглянуто завдання інформаційного протиборства, які визначені в Доктрині Об’єднаного Комітету начальників штабів США з об’єднаних психологічних операцій. Проаналізовано використання основних інформаційно-пропагандистські операції США проти Ірану в контексті ядерної програми країни.

Інформаційні війни стали реаліями сьогодення, а інформаційно-пропагандистські операції застосовуються у мирний час без застосування військового тиску. Інформаційна війна США проти Ірану в контексті ядерної програми наглядний цьому доказ. В рамках інформаційного тиску США на Ісламська Республіка Іран (ІРІ) було виконано основні завдання інформаційно-психологічної війни, які визначені у Доктрині Об’єднаного Комітету начальників штабів США з об’єднаних психологічних операцій, в контексті яких було досліджено способи та методи досягнення інформаційного протиборства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням загальної картини інформаційного протиборства США проти Ірану займались: Вартаян Є.Г., Гриняєв С.Н, Федорова І.Є., Шевченко Л.Є. та ін. Аналізу реалізації інформаційно-пропагандистських операцій здійснено раніше не було. Дослідження базується на аналізі офіційних документів США з ядерного питання, які є у вільному доступі в мережі Інтернет та електронних засобах масової інформації. Серед офіційних джерел, які використовувались як база дослідження, варто відмітити Доктрину Об’єднаного Комітету начальників штабів США з об’єднаних психологічних операцій, економічні та політичні Санкції Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй відносно Ісламської Республіки Іран № 1696, 1737, 1747, 1803 і 1835.

Мета статті: висвітлити інформаційно-пропагандистські операції США проти Ірану в контексті ядерної програми країни як наглядний приклад ведення ефективного інформаційного протиборства в мирний час.

Виклад основного матеріалу. Сучасні інформаційні системи, засоби масової комунікації як глобального, так і регіонального рівнів творять концептуально новий вид реальності. Це реальність 4-го виміру – віртуального, який чим далі, тим більше набирає усіх ознак, притаманних повсякденній реальності. Він дозволяє людям контактувати один з одним, навчатися, працювати, здійснювати покупки, відпочивати, подорожувати, та ще безліч інших речей, і все це – навіть не виходячи з дому. Усі ці та багато інших можливостей, першочерговим призначенням яких було задоволення потреб конкретного громадянина-споживача, поступово зміщуються у державну сферу. Так виникають електронні уряди, електронна комерція, автоматизовані системи управління тощо. Однак разом з цим виникають і абсолютно нові типи загроз як державам, так і окремим їх громадянам. Ці загрози безпосередньо пов’язані з вразливістю як національних, так і глобальної, інформаційних інфраструктур та інформації як такої [1, с. 9]. Концепція мережно-центричного протиборства поєднує в собі елементи інформаційно-психологічного протистояння, вироблені до її появи. Доктрина Об’єднаного Комітету начальників штабів США з об’єднаних психологічних операцій наступним чином визначає головні завдання спільних психологічних операцій під час бойових дій [4].

Завдання, які прописані в Доктрині, були взяті як критерії для дослідження інформаційно-пропагандистських операцій США проти Ірану. Далі подано результати дослідження офіційних джерел Сполучених Штатів, які наявні у вільному доступі в мережі Інтернет інформації, яка була подана в електронних засобах масової інформації (як українських, так і закордонних) за 01.2002–12.2013 роки на предмет відповідності завдань психологічної війни, які визначені у Доктриною Об’єднаного комітету навчальних штабів Сполучених Штатів Америки.

1. Пояснення політичного курсу, цілей та мотивів США. Різке нарощування тиску з боку США відносно Ірану відбулось 2002 року, коли Вашингтон публічно представив космічні знімки об’єктів для збагачення ураном на іранській території, що свідчило про порушення Ісласмька Республіка Іран (ІРІ) угоди про гарантії МАГАТЕ від 1974 року і здійснення ним широкомасштабної не задекларованої діяльності в ядерній області. Також американський уряд у своєму зверненні акцентував увагу на тому, що робота із збагачення ураном може бути використана як для атомних електростанцій, так і для виготовлення ядерної зброї [9].

Ключову роль виступали доповіді, інтерв’ю чиновників США, які постійно акцентували увагу на загрозі виготовлення ядерних боєголовок, яка становить небезпеку для всього світу, таким чином така позиція похитувала довіру до мирної реалізації ядерної програми Іраном та дало змогу без додаткових пояснень ввести нові санкції.

2. Вплив на громадську думку або забезпечення політичного тиску на підтримку або спротив військовій операції. Це завдання інформаційної війни реалізується через надання доказів того, що Іран насправді займається виготовленням ядерної зброї. Але очевидних та прямих доказів США для світового співтовариства не надали, але сумнів все ж таки посіяли. Питання іранської програми постійно постає у зверненнях до президентів США до конгресу. Наприклад, щорічне звернення Дж. Буша молодшого до конгресу 1 лютого 2006 року, в якому він назвав ІРІ, країною, яка несе загрозу нерозповсюдженню ЗМУ [11], а Стратегія національної безпеки США [5] від 1 березня того ж року наголошує на продовженні проактивних зусиль щодо зміцнення режиму нерозповсюдження. У 2006 році була розроблена головою РНБ Кондолізою Райс Концепція посиленого тиску на Іран, яка чітко окреслила наміри США щодо Ірану та намітила план нарощення санкцій проти ІРІ. Для підтвердження правильності курсу ізоляції Ірану Сполучені Штати надавали неодноразово інформацію про те, що ІРІ підтримують як фінансово, так постачання зброї терористичним «Хезболла», «Хамас» та іншим [2].

3. Вплив на розробку ворогом стратегії і тактики. Після ісламської революції 1979 року США не підтримувало дипломатичних чи консульських відносин, отже переговорів на рівні високо посадовців не відбувалось аж до 2013 року, коли до влади прийшов президент Х. Роухані. І з того часу Сполучені Штати нарощувати тиск на ІРІ. А з 2002 року США мали суттєві підстави для посилення економічних санкцій та політичного тиску, і з року в рік вони тільки посилювали їх. Про такі наміри представники США одноразово заявляли. Наприклад, 2012 року заступник міністра фінансів Д. Коен заявив, що Іран знаходиться під тиском санкцій, він буде посилюватися доти, поки Тегеран відмовлятиметься розв’язати обґрунтовані побоювання з приводу ядерної програми.

4. Посилення економічних та інших несилових форм санкцій проти ворога. З перших років правління духівництва загострилися також відносини ІРІ із  США. Головною причиною було те, що Сполучені Штати надавали підтримку шаху, якого багато хто вважав «ворогом іранського народу». Після захоплення американського посольства в Тегерані іранськими радикалами,  США  розпочали проводити політику, спрямовану на підрив політичного режиму, що встановився після повалення монархії в Ірані. У межах заходів економічної війни були заморожені іранські авуари в американських банках. Потім була введена заборона на експорт до Іран високих технологій. При цьому американське керівництво продовжувало закуповувати у великих кількостях іранську нафту. Антиіранська кампанія в США особливо посилилася в середині 90-х років ХХ століття. Приводом цього стала заява ізраїльського уряду про те, що  Іран знаходиться на межі одержання ядерного компоненту для зброї масового знищення, і про рішення Росії поставити іранцям двох атомних реакторів. Зусилля Сполучених Штатів спрямовані на  те, щоб політичними та економічними акціями домогтися повної ізоляції ІРІ у світі, не досягли бажаних результатів [3].

У травні 1995 року було одностороннє введено повне ембарго на торгівлю з Іраном. Зазначеними заходами Сполучені Штати не обмежилися. У серпні 1996 року президент Б. Клінтон підписав білль сенатора Альфонса д’Амато, відповідно до якого іноземні компанії, які надають Ірану інвестиції більш ніж на 40 млн доларів, повинні піддаватися економічним санкціям. Слід зазначити, що відповідні заходи економічної війни доповнювалися спрямованими спеціальними інформаційними акціям.

Санкції Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй (РБ ООН) № 1696, 1737, 1747, 1803 і 1835 [7, 8, 9, 10], спрямовані проти провідних осіб і компаній країни, залучених до створення її ядерної програми, фактично не виконали свого головного призначення. Іран категорично відмовляється припинити збагачення урану і роботи над ракетною програмою країни і таким чином виконати основні вимоги ООН.

Американська політика санкцій щодо Ірану не зазнала кардинальних змін за всю тридцятилітню історію існування проблеми. Кожна нова адміністрація, яка приходила до влади у Сполучених Штатах, уточнювала та розширювала положення документів, прийнятих її попередниками, послаблюючи або, навпаки, посилюючи дискримінаційну політику щодо ІРІ.

5. Послаблення довіри до ворожого керівництва. Американський уряд неодноразово звинувачував М. Ахмінеджада в активізації ядерної програми, яка посилювала небезпеку отримання Іраном ядерної зброї. А також його звинувачували у підтримці терористичних угрупувань на території Іраку (за даними телеканалу «24»).

6. Зниження морального стану та боєздатності ворожих бійців. Починаючи з 2005 р. США перейшли на новий етап політики перетворення Ірану на свою маріонетку шляхом роздування проблеми захисту прав людини і громадянина, побудови демократичного суспільства в Ірані. В бік Ірану неодноразово лунали звинувачення у порушенні прав людини, надмірній авторитарності влади й ісламській радикалізації основ повсякденного життя іранського суспільства. Аналітиками у Вашингтоні Іран був включений до так званого Клубу диктаторів проти кольорових революцій. Цей термін використовується американським урядом для характеристики держав недемократичного табору, які потребують експорту демократії зі США.

Поруч з цим розпочалося розгортання пропаганди в Ірані, спрямованої на активізацію народних мас й створення умов для виникнення акцій протесту проти офіційного курсу влади. Найбільш дієвою дана політика США виявилася під час президентських виборів

12 червня 2009 р. в Ірані, коли тисячі людей вийшли на вулиці, висловлюючи своє непогодження з отриманими результатами голосування (другий раз поспіль перемогу одержав прихильник політики антиамериканізму М. Ахмадініжад). Акції протесту проти непрозорих виборів в Ірані були організовані в США та ряді країн, що знаходяться в зоні їхнього впливу. Зокрема, в Нью-Йорку процесія з колишніх іранських політв’язнів та емігрантів розтягнулася від Таймс-сквера до будівлі штаб-квартири ООН.

Нестабільність всередині країни могла бути використана американською владою для введення військ в Іран задля підтримки демократії та недопущення розвитку терористичного режиму, який, на їхню думку, уособлював Ахмадініжад. Подібні рішучі дії відразу ослабляли потенціал Ірану й нейтралізовували небезпеку по відношенню до Ізраїлю – головного союзника США на Близькому Сході. Однак розвинути ситуацію політичної нестабільності та боротьби на підтримку народного антиурядового фронту не вдалося. Баталії всередині Ірану втихомирилася, а влада новообраного президента була визнана всіма офіційними колами країни.

7. Збільшення психологічного впливу військової могутності США та/або багатонаціональних сил. На даний час військові спостерігачі розглядають три основні сценарії бойових дій США проти Ірану: перший – превентивний короткотривалий (тиждень або трохи довше) ракетно-бомбовий удар по інфраструктурі ядерного комплексу країни та критично важливих об’єктах військових сил (пункти управління військовими аеропортами, військово-морські бази, артилерійські та ракетні позиції, місця дислокації військ і т.п.); другий (як продовження першого) – військова операція із застосуванням авіації і ракет типу і значення, у ході якої будуть піддаватися знищенню не тільки об’єкти ядерного комплексу та військових сил, а також пункти державного управління, громадянська і промислова інфраструктури; третій – повітряно-наземна операція, яка має на меті, окрім вирішення завдань повітряних операцій, захоплення частини території і важливих стратегічних об’єктів країни. Завдання операцій визначається наступне: знищення інфраструктури ядерного комплексу і максимальне скорочення іранських військових сил, які можуть нанести удар по групі військ США в затоці, і блокування Ормузької затоки. При цьому першими цілями ударів можуть бути 14 ядерних об’єктів, а друга група цілей – ракетні та авіаційні бази, підприємства іранського захисного промислового комплексу, який виробляє ракетну зброю і складові до неї, кількість яких складає близько шістдесяти.

У 2010 році Д. Петрус – голова Центрального управління командування збройними силами США, підтвердив інформацію про готовність застосувати військові сили з метою нерозповсюдження ядерної зброї, на випадок, якщо зусилля дипломатів та економічні санкції не матимуть ефекту (за даними «ТСН»).

За опитуванням соціологічної служби «Іпсос», яке було організовано агентством «Рейтер»: більшість громадян США підтримує нанесення військового удару по ІРІ у разі, якщо підтвердиться інформація про виготовлення ядерної зброї (за даними інформаційного агентства «Iran.ru»).

8. Сприяння проведенню заходів по військовій дезінформації та забезпечення оперативної безпеки. США не проводило військових операцій з використання зброї на території Ірану під приводом недопущення розповсюдження ядерної зброї, хоча постійно уряд Сполучених Штатів постійно акцентує увагу на повній готовності до вторгнення на територію Ірану. Цю ж інформацію підтверджують союзники американського уряду – Ізраїль і Туреччина. Наприклад, 2013 року посол США в Ізраїлі Д. Шапіро заявив, що збройні сили США готові у будь-який момент нанести військовий удар по Ірану.

Неодноразово виступаючи з заявами про те, що США готові воювати з Іраном, представники американської адміністрації постійно роблять страхаючі оговори: наприклад, якщо будуть вичерпані всі можливості вирішити проблему іранської ядерної програми дипломатичним шляхом, план воєнної кампанії США проти Ірану буде активований. Сигналом для початку американських бомбардувань може бути будь-яке підтвердження того, що Тегерану вдалось створити ядерну зброю. Крім того військова кампанія проти Ірану може початися і тому випадку, якщо появляться вагомі докази підтримки іракських бойовиків, в тому числі поставка їх зброї.

В іранських засобах масової інформації повідомляється, що Іран в цілому став самодостатнім у виробництві зброї, оволодівши випуск самих різних її видів. Постійно нагадуючи, що військова доктрина Ірану є сугубо захисною і ядерну зброю він створювати не збирається, державні і духовні лідери країни одночасно попереджують потенційних агресорів про постійну готовність іранського народу і його військових сил захистити свою країну і нанести руйнівний удар по противнику в будь-якій точці світу. Іранське керівництво висунуло також ряд попереджень світовому співтовариству. Найбільш значне з них – можлива заборона на транзит через Ормузьку протоку, яка поєднує Персидську затоку з Індійським океаном і забезпечує 25% світових поставок нафти, а також перегляд Іраном нафтових контактів з тими країнами, які підтримають санкції проти нього [6].

Висновки. Інформаційно-пропагандиські операції США були виконані в рамках завдань інформаційно-психологічної війни, які визначаються у Доктрині Об’єднаного Комітету начальників штабів США. Їхнє виконання заключається: поясненні курсу та мотивів США, впливі на громадську думку або забезпечення політичного тиску, впливі на розробку ворогом стратегії і тактики, посиленні економічних та інших не силових форм санкцій, послабленні довіри до ворожого керівництва, зниженні морального стану боєздатності ворожих бійців, збільшенні психологічного впливу військової могутності США, сприянні проведення заходів по військовій дезінформації. Загалом можна зазначити, що інформаційна кампанія США проти Ірану має вплив на всі сфери діяльності країни як внутрішні, так і зовнішні, що в свою чергу завдає фінансових збитків для країни та послаблює її становище на міжнародному ринку.

Список використаних джерел та літератури

1. Гриняев, С. Американские эксперты об эскалации информационной войны в Интернете [Текст] / С. Гриняев // Зарубежное военное обозрение. – 2002. – №2. – C. 9–13.

2. Яковин, И. Смайлик в чалме [Электронный ресурс] / И.Яковин. – 2013. – Режим доступа: http://lenta.ru/articles/2013/10/22/negotiations/. – Загол. с экрана (24.03.2014).

3. Burns, A. Twitter Free Iran: an Evaluation of Twitter’s Role in Public Diplomacy and Information Operations in Iran’s 2009 Election Crisis [Еlectronic resource] / A.Burns, B.Elthan // Record of the Communications Policy & Research Forum 2009. – Mode of access: http://ww.networkinsight.org/verve/_resources/ CPRF_2009_papers.pdf#page=322. – Title from the screen (07.04.2014).

4. Joint Doctrine for Information Operations Joint Pub 3-13 [Еlectronic resource] // Joint Chiefs of Staff. – 2006. – Mode of access: http://www.iwar.org.uk/iwar/resources/doctrine/jp-3-13.pdf. Title from the screen (27.04.2014).

5. National Security Strategy of the United States [Еlectronic resource] / The White House president J. Bush. – 2006. – Mode of access: http://www.whitehouse.gov/nsc/nss/2006. Title from the screen (27.04.2014).

6. Pletka D. America vs. Iran. The Competition for the Future of the Middle East [Еlectronic resource] / D. Pletka, F.W. Kagan // American Enterprise Institute. – 2014. – Mode of access: http://www.aei.org/files/2014/01/10/-america-vs-iran_11525745456.pdf. – Title from the screen (17.04.2014).

7. Resolution 1696 (2006) [Еlectronic resource] / UN Security Council. – Mode of access: http://www.un.org/News/Press/docs/2006/sc8792.doc.htm. – Title from the screen (07.04.2014).

8. Resolution 1737 (2006) [Еlectronic resource] / UN Security Council. – Mode of access: http://www.refworld.org/cgi-bin/texis/vtx/rwmain?docid =45c30c6f0. – Title from the screen (07.04.2014).

9. Resolution 1803 (2008) [Еlectronic resource] / UN Security Council. – Mode of access: http://www.iaea.org/newscenter/focus/iaeairan/unsc_res1803-2008.pdf. – Title from the screen (07.04.2014).

10. Resolution 18325 (2008) [Еlectronic resource] / UN Security Council. – Mode of access: http://www.un.org/News/Press/docs/2008/sc9459.doc.htm. – Title from the screen (07.04.2014).

11. U.S. State of The Union – Iran Excerpt [Еlectronic resource]. – Mode of access: http://www.freerepublic.com/focus/f–news/1569789/posts. Title from the screen (27.04.2014).

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721