«ГРАМАТИКА БАЧВАНО-РУСКЕЙ БЕШЕДИ» ГАВРИЇЛА КОСТЕЛЬНИКА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ Й РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

УДК 811. 161.2

Л.В. Юрса

Львівський національний університет імені Івана Франка   (Львів)

 

 «ГРАМАТИКА БАЧВАНО-РУСКЕЙ БЕШЕДИ» ГАВРИЇЛА КОСТЕЛЬНИКА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ Й РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація: Стаття подає відомості про  українського мовознавця, священика, громадського діяча – Гавриїла Костельника. Також у статті розглянуто «Граматику …» Гавриїла Костельника, подано її аналіз та висвітлено значення для функціонування української мови.

Ключові слова: руська мова, бачвано-сримські русини, лінгвістика.

Аннотация: Статья подает известности об украинском языковеде, священника, общественного деятеля – Гавриила Костельника. Также в статье рассмотрена «Грамматика …» Гавриила Костельника, подан ее анализ и отражено значение для функционирования украинского языка.

Ключевые слова:  бачвано-сримские русины, лингвистика.

Annotation: The article gives a fame about the  Ukrainian linguist, svyaschennika, publicman – Gavriila Kostelnika. Also «Grammar…» is considered in the article by Gavriil Kostelnik, its analysis is given and a value is reflected for functioning of Ukrainian.

Key words: ruska language, bachvano-srimski rusini, linguistics.

Ім’я одного із найбільш значних та вагомих в українському мовознавці митців Гавриїла Костельника не є в повній мірі висвітлено та однозначно про трактовано.    Він ввійшов в історію української культури як суперечлива постать, мистецька та суспільна діяльність якого до нині ще цілковито не досліджена і однозначно не протрактована.                                       Гавриїл Костельник народився 15 червня 1886 року в селі Руський Керестур (тепер Воєводина, Сербія), а помер 20 квітня 1948 року в Львові. В історію він увійшов як священик УГКЦ, руський, тобто український теолог, мовознавець, історик, письменник, церковно-громадський діяч. Із 1913 року отримав науковий ступінь доктора філософії.                                                           У Югославії та Хорватії компактно проживають українські емігранти, які переселялись із українських земель на Балкани протягом 19 – 18 ст. і, відповідно, їхня українська говірка почала функціонувати на території Бачки, Славонії, Сриму. На думку Л. О. Белея «русинська мова – це перехідна українська говірка із значними східнословацькими впливами, перенесана на балканські землі сучасними переселенцями із західноукраїнських етнічних теренів»[3, 527].                                                                                                               Як зазначає Олекса Горбач говірка бачвансько-срімських українців у Югославії перехідно-мішана східнословацько-українська, принесена у Войводіну ще з 1740-х рр. першими переселенцями на державні землі в селах Руський Керестур (1746), Коцура (1765) й Новому Саді (1784) з Боршодського, Абауйського й Шаришського комітатів [5, 309].                                   На території колишньої Югославії компактно проживає українська діаспора, яка є нащадками переселенців із північно-східної Пряшівщини і Закарпаття (з сер. 18 ст.) та із Галичини (кін. 19 ст.), які представляють русинів Бачки та Сриму і є бачванськими русинами. Перші переселення, як вже було згадано, відбулись у села Руський Керестур (1746), Коцур (1765), Новий Сад (1784). На цих територіях українські переселенці отримали право на власне віросповідання, освіту.  В подальшому нові переселенці заселяли території таких населених пунктів як : Шід (1802), Петровці (1834), Вербас (1849), Беркасово (1850), Міклушевці (1850), Бачінці (1850), Андрієвці (1902) та інші. На думку Олекси Горбача, «нові асимільовані лемківські примішки, напевно, ще скріпили український мовний елемент у бачванській говірці як і почуття національної відрубності від словаків» [5, 309].                              За словами Л. Белея, «сучасні бачвансько-сримські говірки походять південнолемківського діалектного ареалу, що, як відомо, є регіоном інтенсивних україно-польсько-словацьких міжмовних контактів і що безпосередньо позначилося не лише на лексичному складі, а й на фонетичній структурі та граматичній будові бачвансько-сримських говірок» [1, 42 – 48].       Гавриїл Костельник у 1923 році написав «Граматику бачвано-рускей бешеди», у якій розглянуто проблеми морфології синтаксису, графіки, орфографії, фонетики, словотворення та лексикології руської літературної мови.  Вже в передмові до своєї Граматики Костельник зазначає, що вона демонструє діалект, який досить віддалений від книжної мови і спрямована те, щоб краще зрозуміти звідки походить бачвано-руська мова, які її особливості і звідки вона походить.                                                                     Граматика Г. Костельника складається із передмови шести частин та додатка. У передмові Костельник наголошує на тому, що бачванско-руска бешеда – це діалект книжної української мови, хоч і досить віддалений від неї і створена для того, щоб краще зрозуміти українську літературну мову.                   Професор Л. Белей звертає увагу, що Г. Костельник заклав основи бачвансько-сримсько-української літературної мови – руского язика. Зазначає, що Костельник творив руський язик у межах українського етнокультурного простору [2, 122].                                                                            У своїй Граматиці Г. Костельник проводить паралелі, які є спільними із українською літературною мовою та її варіантом, зокрема бачванско-рускей бешедою. Однаковими, за словами Костельника є літера «с часто ше меня на з, гоч стої и саме за себе, або пред м, н, р, л (пред хто рима обачно не нє меняю анї моцни, анї слаби нєсамогласни). Н. пр. зме (сме), зняв (с-няц), зменьшиц, зробиц итд [4. 256].                                                                               Ще одним підтвердженням того, що бачвано-сримська говірка є діалектною формою української літературної мови, є такі слова                            Г. Костелькика щодо використання знака м’якості як «ь», який, за його словами, можна було запозичити від Хорватів і записувати латинською літерою  j”, але «пре тоти пременки у писовнї ми би ше барз одалєли од общей рускей и од церковней писовнї, па би зме нє могли легко читац книжки написани у книжковим (літературним) руско-украинским язику. Прето ше мушине тримац такей писовнї, хтора за нас згодна, алє и як найбаржей зближена ґу общей руско-украиньскей писовнї» [4, 246].                                               Також слід зазначити, що бачвано-сримська говірка має граматичну категорію роду в іменників, що теж підтверджує її варіантність із української мови. Адже угорська мова не має категорії роду.                                                 Перший розділ Граматики присвячений фонетичним аспектам, у яких порушується питання написання та вимови букв та звуків, подаються м’якість звуків, спрощення (випадання) звуків, складоподіл та наголошування слів. Костельник наголошує, що бачванські русини є українцями і послуговуються кириличною азбукою, адже «тоту азбуку хасновали ше нашо дідове, з тоту азбуку написани шицки нашо книжки як церковни, так шветски» [4, 243]. Автор Граматики слушно зауважує, що автентичність кирилиці не могла зберегтись, а у кожній говірці відбулись ті чи інші фонетичні або іншого роду зміни, які є наслідком різних асимілятивних, історичних та інших процесів.                                       Спільні риси української літературної мови та її бачвано-сримського варіанту:                                                                                                                       1. Букви я, ю, є, ї наявні в бачвано-сримськім говорі, що підтверджує її варіантність і спільність з українською літературною мовою. Костельник зазначає, що серби ці букви вживають на зразок : я – jа, є – jе, ї – jі, ю – jу, j, з яких запозичений із латиники. А так, як бачвано-сримький говір базується на кириличному письмі, то буква j в ньому неможлива.                                                   2. Знак м’якшення –ь, за словами Гавриїла Костельника, теж можна булоб видозмінити на зразок – j і «писац так (як Горвати) : дь = дj, ль = лj, нь = нj, ть = тj. На примир : Господь = Господj, краль = кралj, конь = конj, патьце = патjце) [4, 245]. Костельник наголошує, що така заміна не може бути апріорі, адже це б унеможливило читати книги, написані літературною русько-українською мовою [4, 246].                                                                           3. Граматика Костельника фіксує також такі фонематичні особливості, як використання літери ґ у словах іншомовного походження : ґуля, ґереґа, фиронґа, фалинґа [4, 248].                                                                                     Другий розділ Граматики присвячений творенню слів та їхньому значенню, а також вказано на запозичення, як один із способів творення слів. Фактично, –  це розділ, присвячений лексикології та словотвору руської мови.  Костельник зауважує, кожна мова має запозичені слова, особливо, якщо в одній країні проживають народи, які спілкуються різними мовами, то запозичення є необмінним явищем. Але, за словами Г. Костельника, якщо  у мові є питоме слово, то не потрібно запозичати з іншої мови, а вживати слово рідної мови. Запозичення ж, на думку автора Граматики, потрібні тільки  в разі відсутності слова на позначення певного поняття [4, 278].У бачвано-сримськім діалекті значна кількість запозичень із угорської мови, німецької, а «од Сербох зме пре вжали нє лєм вело слова, алє и дзекотри ґраматични фурми» [4, 276].                                                                                              Третя частина Граматики присвячена відмінюванню слів, тобто розділу мовознавства  – морфології; четверта – прислівникові, прийменникові, сполучникам, частці та вигукам (словам, які не відмінюються); п’ята – синтаксису; шоста – граматичним особливостям творення та написання слів.   Своєю Граматикою Гавриїл Костельник довів, що бачвано-руська говірка – це один із варіантів української літературної мови, який в силу геополітичних особливостей, був відданий східнословацькому впливові, рідна говірка етнічних українців західноукраїнських земель. Cлушно зауважує Аннамари Рамач Фурман, що Гавриїл Костельник був новаторому в  описі термінологі бачвано-сримського варіанту української літературної мови [6, 465]. У Граматиці Костельник навів близько 380 термінів руської мови.                                               Граматика Гавриїла Костельника є, по суті, першою спробою щодо кодифікації бачвано-руської мови як варіанту української літературної мови. Ті паралелі, які наводить автор у  порівнянні з українською літературною мовою, або, як він її називає – книжною мовою, яскраво свідчать про те, що бачвано-сримський говір є варіантом української літературної мови, який виник у зв’язку із переселенням українців із північно-східної Пряшівщини і Закарпаття (з сер. 18 ст.) та із Галичини (кін. 19 ст.) на територію Бачки та Сриму і є говіркою бачванських русинів.

 

Список літератури:

  1. Белей Любомир Українці й українська мова на Балканах (Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина) / Любомир Белей // Дивослово. – 2008. – № 8. – С. 42 – 48.
  2. Белей Л. Гавриїл Костельник як творець бачвансько-сримського варіанта української літературної мови / Л. Белей // Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини: Збірник наукових праць. – Львів – Ужгород : Ґражда, 2007. – С. 122.
  3. Белей Л.О. Русинська мова в Югославії та Хорватії // Л. О. Белей // Українська мова. Енциклопедія. – Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000. – С. 527.
  4. Гавриїл Костельник Граматика бачваньско-рускей бешеди / Гавриїл Костельник // Проза на руским літературним язику. – 1. Вид. – Нови Сад : Руске слово : Завод за культуру войводянских Руснацох, 2011. – С. 245 – 246.
  5. Горбач О. Лексика говірки бачвансько-срімських українців / Олекса Горбач // Науковий збірник музею української культури в Свиднику. – № 4. – Кн. 1. – 1969. – С. 309.
  6. Рамач Фурман Аннамари «Граматика бочваньско-рускей бешеди» Гавриїла Костельника як фундамент руского літературного язика / Аннамари Рамач Фурман // ШВЕТЛОСЦ : часопис за літературу, культуру и уместносц / одвичательни редактор Микола М. Цап. – Рок LXI. –  Ч. – Нови Сад : Руске слово. – 2013.  –       С. 465.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721