Друковані ЗМІ як посередники у представленні гендерних проблем

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті йдеться про вагому роль друкованих ЗМІ у висвітленні гендерної проблематики. Проаналізовано матеріали в яких репрезентовані питання гендерної рівності в українському суспільстві.

The article is about the important role of print media in the coverage of gender issues. Analysis of the materials in question are represented gender equality in Ukrainian society.

Сучасні друковані ЗМІ відіграють надзвичайно важливу роль у тиражуванні, ствердженні або руйнації гендерних стереотипів, які є основоположними та пронизують усі сфери буття людини. Предметом інтересу, осмислення та ретрансляції вітчизняних ЗМІ стає все що входить до суспільного гендерного дискурсу – протилежні позиції, суперечливі думки, опозиція слова та дії. В такому контексті важливо розуміти, якою є картина відображуваних явищ у медійному просторі, чи сформовані у його представників стратегії та концепти представлення гендерної проблематики; як репрезентуються образи соціуму у пресі, чи запроваджуються принципи гендерної рівності. Важливо звернути увагу на роль медіа у відтворенні гендерних порядків і гендерної нерівності в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед українських учених гендерну проблематику в матеріалах ЗМІ досліджували О. Кісь, Ю.П. Маслова, В. Слінчук, А.М. Волобуєва та інші. В дослідженнях аналізується словесне відображення гендерних стереотипів у пресі.

Метою статті є оцінка репрезентації питань гендерної проблематики за посередництва українських друкованих медіа.

Виклад основного матеріалу дослідження. Роль медіа у висвітленні гендерної проблематики останнім часом є модною темою наукового і публіцистичного дискурсів. Медіа звинувачують у впровадженні та підтримці стереотипів: призначення жінки і коло її інтересів тяжіють до суто приватної сфери (сім’я, домашні побутові обов’язки, діти), чоловіку ж належить п’єдестал публічної людини, для якого головним є робота, самореалізація та суспільне визнання [1, с. 67]. Звичайно, медіа мають приділяти значну увагу темам рівності у житті, насильства в сім’ї, уникати стандартних гендерних ролей. Сьогодні гендерні неурядові організації чекають рівності представлення різних «гендерів» у медіа, включно з ЛГБТ-товариствами, стверджуючи, що медіа мають об’єктивно ставитися до проблем queer-спільнот, уникати мови ворожнечі. З іншого боку, велика кількість різноманітних організацій, в основному, сімейного та релігійного спрямування, звинувачують медіа, що вони під виглядом відстоювання прав людини й демократії пропагують гомосексуальну ідеологію.

Необхідно зауважити, що медіа не в змозі примусити аудиторію думати запропонованим чином, але вони можуть задати теми, які стануть актуальними та обговорюваними. Звичайно, медіа повинні висвітлювати погляди всіх значимих груп суспільства, оскільки аудиторія має право знати про труднощі, інтереси, проблеми представників різних «гендерів». ЗМІ є також ефективним засобом легітимізації певних груп соціуму, їх поглядів та способу життя. Але не можливо погодитися з думкою деяких активістів та дослідників, що медіа мають бути інструментом для досягнення певних цілей гендерної пропаганди. ЗМІ – перш за все посередник між різними групами населення, між віртуальним та фізичним світом. Вони часто використовуються для досягнення певних агітаційних та пропагандистських цілей, але, швидше, це є наслідком перекручування місії медіа, а не їх природною роллю.

Не лише проблемою та обов’язком мас-медіа, але і завданням різних груп є представлення своїх поглядів. Якщо їх погляди не мають актуалізованого значення для аудиторії, якщо вони не проводять спрямовану, у тому числі на медіа, політику, тобто не створюють інформаційних приводів, вони не потраплять до фокусу уваги мас-медіа і не будуть презентовані належним чином в інформаційному полі. Безперечно, це стосується і різних груп гендерних активістів.

Проблеми, які вирують суспільством, в тому числі і проблеми гендеру, самі по собі не є предметом зацікавленості медіа. Вони набувають актуальності, тільки тоді, коли стають цікавими та мають значення для цільової аудиторії. Звичайно, це не означає, що медіа мають сліпо розповсюджувати гендерні стереотипи, які панують у певній частині соціуму. Але, одночасно, не справедливо покладати відповідальність за існування цих стереотипів на медіа. Численні дослідження свідчать, що медіа здатні транслювати моделі поведінки, але не вони відіграють головну роль у формуванні громадської думки щодо певних проблем суспільного існування. Тобто вплив засобів масової інформації, зокрема, на лідерів думок, не є ознакою їх пріоритетної ролі у формуванні позицій щодо співіснування різних, в тому числі гендерних, груп суспільства.

Гендерна рівноправність залежить від багатьох факторів. Одним із них, хоча й не головним, звичайно виступають друковані ЗМІ. Дотримання гендерної рівноваги є не тільки завданням та проблемою ЗМІ, за що найчастіше їм закидають різного роду докори. Завданням журналістів є висвітлення існуючого стану в суспільстві. Зміна свідомості щодо ролі різних «гендерів» відображається у друкованих медіа тою мірою, якою вона відбувається в соціумі. Для прикладу, перехід жінки з побутової сфери у політичну і економічну, що відбувається в реальності згодом має своє відображення у медіа, а не навпаки. Пасивність є проблемою як друкованих ЗМІ, так і громадської думки. Внаслідок цього нові тенденції не відразу адекватно відображуються в медіа-матеріалах. В такому випадку медійні дослідження повинні звернути увагу журналістів на такі невідповідності, допомагати їх усвідомлювати і долати.

Для формування структури гендерних публіцистичних образів мають важливе значення концепти – мовні одиниці, що належать до певних концептуальних класів і є мовними засобами інтелектуально-чуттєвого відображення картини світу, знання й досвіду людини в її свідомості. Функціонування концептів у текстах, починаючи від заголовних комплексів, формує певні уявлення про їх змістове наповнення [2, с. 10]. Тому одним з основних показників у медіа-дослідженні є кількісна представленість гендерної проблематики у заголовках медіа-текстів.

При порівнянні загальної кількості заголовків в яких висвітлено гендерну проблематику в чотирьох виданнях («Урядовий кур’єр, «Газета по українськи», «День», Український тиждень») маємо такий результат. За 2011 рік – найменша кількість заголовків 11, за 2012 – 38, 2013 – 36. Дані за 2011 рік помітно відрізняються від даних за наступні два роки. Це свідчить про те що гендерній проблематиці приділялося менше уваги. Кількість заголовків з гендерною складовою за 2012-2013 роки збільшилася трохи більше ніж в три рази. Це є показником підвищення уваги працівниками друкованих ЗМІ до проблеми гендерної рівності.

Частота появи матеріалів з гендерної тематикою у пресі, досягає найвищої точки у березні. З 85 заголовків 35 опубліковано саме в цьому місяці. Можливо, це пов’язано з святкуванням Міжнародного жіночого дня, що свідчить про зв’язок гендерної проблематики з правами жінок.

В аналізованих виданнях зафіксовано майже однакову інтенсивність висвітлення проблематики фізичного насильства. З усіх згадувань про насильство в двох виданнях з п’яти опубліковано по одній статті з відповідними орієнтуючими заголовками, лише в одному виданні опубліковано дві статті. У цілому, в трьох виданнях увага до теми насильства лише над жінками. Цікавим є факт, що статті з відповідними заголовками опубліковані у березні місяці кожного з аналізованих років. Це схоже на своєрідну тенденцію звернення уваги до фізичного насильства над жінками лише напередодні Міжнародного жіночого дня.

Складно визначити, наскільки акцент на певній сфері, виражений у кількісному представленні заголовків, пов’язаний зі стилем та специфікою та стилем, їх рубриками та спрямованістю матеріалів. Не можна сказати, що ті або інші події подаються в конкретних рубриках або постійно висвітлюються у більш-менш однакових об’ємах. Тим не менше, в аналізованих текстах медіа переважають (за кількістю та об’ємом) матеріали гендерної проблематики в політиці та міжнародних відносинах, економічний розвиток та фінанси.

Слідуючи своїм гендерним ролям, чоловік виступає носієм гендерної дискримінації стосовно жінки, активним соціальним персонажем багатьох сфер суспільного життя. Таке враження підсилює той факт, що у загальному масиві представлено 6 заголовків з некоректними висловлюваннями, які в першу чергу покликані висвітлювати події з політичної сфери.

Динаміка появи усіх інших публікацій вказує на те, що висвітлення гендерної проблематики є хаотичним або викликано зовнішніми факторами суспільними обговореннями, резонансними випадками, оголошенням офіційних даних або законодавчих пропозицій, публічними акціями.

Можна констатувати, що в пресі з гендерної проблематики здійснюється опис суспільної думки або залучення коментарів експертів, супроводжуючи їх статистичними даними; також широко представлені різноманітні приклади з закордонного життя – політичні рішення та їх підтримка або заперечення громадян та інформаційні приводи щодо актуалізації гендерної тематики у вигляді особливих випадків, резонансних подій та нестандартних ситуацій в українському повсякденні. Отримані дані свідчать про те, що звернення українських друкованих ЗМІ до гендерної проблематики протягом першого півріччя 2012-2013 років значною мірою спровоковано важливими суспільними та політичними подіями в Україні і у світі: прийняття закону про дозвіл одностатевих шлюбів у країнах ЄС, обговорення у Верховній Раді законопроекту про недискримінацію сексменшин (зареєстрований 19.02.13), гей-парад у Києві (25.05.13), різноманітні суспільні рухи, коментарі, акції «за» та «проти» тих чи інших аспектів гендерної політики (регулярні акції FEMEN по різних країнах світу під різними гаслами).

У матеріалах частіше звертаються до конкретних розповідей насичених термінами про випадки з життя представників ЛГБТ-груп, аніж до аналізу проблематики в цілому, хоча і послуговується загальноприйнятими концептами політико-правової риторики, такими як «гендер», «гендерна політика», «рівноправність чоловіків та жінок». Слід констатувати, що в медійній представленості гендерної проблематики, яка містить маркери «гендерної термінології», спостерігається значне зміщення в сторону окремих груп, ЛГБТ, разом з тим соціальні взаємини жінок і чоловіків, особливості їх статусів рідко потрапляють до кола «гендерного дискурсу», подаються з позицій природної установки, соціального порядку, що склався.

Друковані медіа апелюють до традиційної гендерної свідомості аудиторії, актуалізують гендерні стереотипи, здійснюють з ними «гру», намагаючись наголосити на вибуховому потенціалі гендерної проблематики, створити атмосферу інтриги, шоку, іронії. Розповсюдження матеріалів з закордонних видань надає локальним подіям глобального контексту, однак лише у тій частині гендерного дискурсу, яка пов’язана із проблемами ЛГБТ-груп.

Друковані ЗМІ торкаються й тем антифеміністського спрямування, осуду пропаганди гомосексуалізму як загрози традиційній родині й нав’язування чужих цінностей. Українська преса, якщо й піднімає гендерні питання, то, як правило, звертається при цьому до стійких гендерних стереотипів, які характерні для культури й громадської думки, орієнтуючись на більш консервативну аудиторію.

Часто зустрічається такий ракурс висвітлення гендерних питань, як приклади прояву громадянської позиції та події закордоном або відгуки журналістів на них; також присутні заголовки орієнтовані на резонансні події та їх наслідки в Україні. Разом з тим, висвітлення гендерної політики та суспільна думка щодо неї зустрічається значно рідше, а осуд феміністських проявів, нетрадиційних сексуальних орієнтацій фактично врівноважується толерантністю до них, апелюючи до прав людини.

Проаналізувавши такі дані, можна стверджувати, що матеріали з висвітлення гендерної проблематики подаються як «скандал», «вибух», «казус», «іронічний нарис», і т.п., тобто, в основному, мають привернути увагу аудиторії своїм стилістичним, змістовним та емоційним пафосом. Для надання яскравості заголовкам текстів журналісти часто підбирають якомога більш провокаційні словосполучення, які часом не відповідають змістовним параметрам тексту, але самі по собі підвищують увагу та шокують. Тобто, гендерна проблематика в пресі подається як привід здивувати, збентежити, шокувати аудиторію.

Варто зазначити, що засоби масової інформації завжди першими реагують на будь-які зміни у суспільних процесах. Відтворюючи тенденції, що спостерігаються в стосунках між статями, журналісти, разом з тим, створюють підґрунтя для подальшого їх розвитку на демократичних засадах [3].

Висновки. З аналізу заголовків друкованих ЗМІ за період 2011-2013 рр. випливає, що питання гендерної політики та гендерної рівності у кожному виданні обговорюються з різною частотою, але нерегулярно. Звернення до гендерної проблематики відбувається хаотично і є ініційованим зовнішніми факторами − суспільними обговореннями, резонансними випадками, публічними акціями, оголошенням законодавчих пропозицій або офіційних даних. Висвітлення гендерної проблематики в друкованих виданнях потребує від авторів неабиякої компетентності та об’єктивності, адже як би ми не намагалися ідеалізувати ЗМІ і надати їм функції посередника, вони все ж таки чинять неабиякий вплив на свідомість громадян. Журналісти повинні відображати реальну ситуацію в суспільстві, настрої, смаки, переконання, уникати вживання стереотипів.

 Список використаних джерел та літератури

  1. Слінчук, В.В. Соціальна типізація гендерних стереотипів у мові ЗМІ [Текст] / В.В. Слінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – К. : 2004. – Т. 17. – С. 67–74.
  2. Слінчук, В.В. Мовностилістичні засоби творення гендерних образів молоді (за матеріалами друкованих мас-медіа) [Текст] : автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.08 / В.В. Слінчук ; Інститут журналістики Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К. : 2006. – 20 с.
  3. Маслова, Ю.П. Роль гендерних стереотипів у розбудові громадянського суспільства (на прикладі сучасних українськомовних ЗМІ) [Електронний ресурс] / Ю.П. Маслова. – Режим доступу : http://eprints.oa.edu.ua/1470/1/Маслова.pdf. – Назва з екрану
  4. Волобуєва, А.М. Гендерна політика у дзеркалі преси (моніторинг газет «День», «Дзеркало тижня», «Столиця», «Хрещатик») [Текст] / А.М. Волобуєва // Наукові записки Інституту журналістики. – 2002. – Т. 6. – С. 66–69.
  5. Кісь, О.Р. Моделі конструювання ґендерної ідентичності жінки в сучасній Україні [Електронний ресурс] / О.Р. Кісь // Ї. – 2003. – № 27. – Режим доступу : www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm. – Назва з екрану
  6. Україна–2002. Моніторинг соціальних змін [Текст]. – К. : ІС НАНУ, 2002. – 668 с.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721