Поняття та значення інституту Президента України

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті поміщено аналіз поняття та значення інституту Президента України. Автор пропонує конкретне співвідношення понять “правовий статус Президента України” та “інститут Президента України”.

This article analyzes the concept and placed the value of President of Ukraine. The author offers specific relationship between the concepts of “legal status of the President of Ukraine” and “istytut of President of Ukraine.”

Короткий аналіз останніх досліджень і публікацій: питання поняття та значення інституту Президента України з часу здобуття Україною незалежності було об’єктом дослідження багатьох видатних вчених-конституціоналістів, що зробили вагомий внесок у дослідженні даного питання. Серед широкого кола науковців слід виділити праці Авер’янова В. Б., Годованця В. Ф., Журавського В. С., Кравченка В. В., Лисенко О. М., Малиновського В. Я, Савчина В. М., Сало І. С., Серьогіної С. Г., Телешуна С. О., Тодики Ю. Н., Погорілка В. Ф., Шаповала В. М., тощо.

Інститут президентства розглядається в декількох аспектах: 1) як сукупність конституційно-правових норм; 2) як форма і суть політичної організації; 3) як організаційно-функціональна структура [7, с. 859] .При цьому у теоретичних розробках зустрічається й термін «інститут президента», під яким розуміється поєднання правових норм та фактичної ролі президента. Останнім часом у науці конституційного права з’явилися розробки, які подають інститут президентства як складову правового статусу президента, беручи до уваги широку трактовку правового статусу.

З огляду на вищевказане, важливе значення має уточнення змісту двох термінів, що застосовуються у літературі при характеристиці правового становища Президента – «правовий статус Президента» та «інститут Президента». Вони близькі за своїми значеннями, але не тотожні. Зокрема, російський дослідник Єлісєєв Б. П. міркує так: «Як інститут конституційного права, інститут Президента складається з тих конституційно-правових норм, що регулюють його обрання, вступ на посаду, функціонування і відставку, тоді як нормативний зміст правового статусу Президента обмежується тільки рамками його діяльності» [4, с. 10]. Цілком зрозуміло, що Президент як глава держави може володіти певним статусом тільки після обрання та інавгурації. Каїнов В. І. стверджує наступне: «По-перше, правові норми, що складають у своїй сукупності інститут Президента, первісні стосовно правового статусу Президента; по-друге, інститут Президента за своїм нормативним обсягом –ширше від правового статусу Президента. Зміст останнього втілює насамперед сукупність функцій і повноважень Президента. Функції Президента свідчать про його повноваження, про його правові можливості в їх реалізації. У найбільш загальному вигляді повноваження Президента сконцентровані в його правах і обов’язках. Тим самим правовий статус Президента визначає його діяльність. На відміну від правового статусу Президента, обсяг інституту Президента ширший: він утворюється за рахунок правових норм, що визначають не тільки його функціонування, але й обрання» [5, с. 41-42]. Отже, правомірним буде висновок, що правовий статус Президента складає тільки частину інституту Президента, оскільки вужчий за змістом від останнього.

Вимагають також уточнення параметри застосування термінів «інститут Президента» та «інститут президентства». На думку Волощук О. Т., при дослідженні даного конституційно-правового інституту належить застосовувати словосполучення «інститут Президента», а не «інститут президентства», що подекуди вживається в науці та політичній практиці, яке має, як видається, дещо інший відтінок. Звернемось до Великого тлумачного словника сучасної української мови, де слово «президентство» трактується як: «1. Пост, посада президента; діяльність на цій посаді протягом певного часу» [1, с. 920]. Отже, президентство слід розуміти як виконання обов’язків Президента протягом певного часу (президентство Кравчука Л. М., Кучми Л. Д., Ющенка В. А.) [2, с. 30-31].

Інститут Президента як юридичну конструкцію можна визначити як систему взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих елементів, що мають таку внутрішню побудову: 1) порядок обрання Президента; 2) його правове становище в структурі органів державної влади; 3) функції та повноваження Президента; 4) припинення повноважень глави держави; 5) можлива відповідальність Президент за державну зраду і порушення конституції. Отже, інститут Президента у найбільш загальній формі можна визначити як систему конституційно-правових норм, що регулюють формування та функціонування президентської влади, а також деякі питання, пов’язані із забезпеченням безперервності та наступності цього важливого органу держави [2, с. 29].

Досліджуючи правову природу глави держави у країнах з республіканською формою правління, можна зробити висновок, що в них главою держави є президент, правове становище якого відрізняється чотирма основними особливостями. По-перше, в основному пост глави держаки індивідуальний. Але є окремі винятки, коли функції глави держави здійснюються колегіальним органом. Так, у Швейцарській Конфедерації відповідно до Союзної конституції від 18 квітня1999 р. функції глави держави і уряду виконує Союзна Рада, яка «є верховною керівною та виконавчою владою Союзу» (ст. 174) [6, с. 84].

Другою особливістю є те, що влада Президента юридично вважається похідною від народу (корпусу виборців) або іншого органу – Парламенту, або особливої виборчої колегії за участю членів органу народного представництва. Президент, як вища посадова особа республіки, завжди обирається, за винятком тих випадків, коли цей пост обіймається у результаті державного перевороту.

Третьою особливістю правової природи Президента як юридичної форми глави держави є обмежений строк президентських повноважень. Президент, як правило, обирається на певний строк, який установлюється Конституцією (від 1 року – в Швейцарії; до 7 років – в Італії та Ірландії). У більшості країн світу конституції допускають переобрання не більше ніж на 2 строки. Проте конституції деяких держав не регламентують узагалі цю позицію, що призводить, як показує конституційно-правова практика, до встановлення пожиттєвого президентства (КНДР, Малаві та ін.).

Четвертою особливістю правової природи Президента як глави держави можна вважати його обмежену відповідальність за свою діяльність. Президент у принципі не несе відповідальність за свою діяльність, але, на відміну від монарха, його невідповідальність має межі [2, с. 22-23]. Зокрема, зазвичай, конституції республік передбачають інститут імпічменту, за допомогою якого можливо достроково припинити повноваження глави держави.

У чому ж роль і значення інституту Президента? У більшості країн світу інститут Президента є одним із найважливіших елементів державного механізму. Президент як глава держави – особа, що займає формально вище місце у структурі державних органів влади, здійснює функцію представництва держави. У такому розумінні глава держави розглядається як одна з вищих владних інстанцій [3, с. 191]. За Конституцією України Президент України є главою держави і виступає від її імені як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції, прав і свобод людини й громадянина.

Що стосується України, то потреба такої інституції, як Президент, зрозуміла, вона випливає з необхідності забезпечити стійкість системи державного управління та усього суспільства, оперативно виводити державну систему із складних, безвихідних ситуацій, які не завжди мають форму правових відносин. Президент має забезпечувати необхідну єдність державної влади в умовах її підйому, а також стійкість і динамізм механізму влади.

Список використаних джерел:

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / За ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1014 с.
  2. Волощук О.Т. Інститут Президента у Франції, Росії та Україні: конституційні норми і політична практика. Монографія / О.Т. Волощук. – Чернівці: Технодрук, 2009.  – 301 с.
  3. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику: підручник / М. І. Горлач, В. Г. Кремень – К.: Центр учбової літератури, 2009. – С. 191
  4. Елисеев Б.П. Институт Президента Российской Федерации: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: 12.00.02 / Б.П. Елисеев. – М., 1992. – 20 с.
  5. Каинов В.И. Институт президентства: конституционно-правовой статус: дисс. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук.: 12.00.02. – СПб., 1999. – 407 с.
  6. Маклаков В. В. Конституции буржуазных государств: Учебное пособие / В. В. Маклаков. − М.: Юридическая литература, 2000. – 384 с.
  7. Старків І. М. Історико-правові витоки інституту президентства в Україні та світі / І. М. Старків // Форум права. – 2012. – № 4. – С. 859 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://arhive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/12cimutc.pdf.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721