Бюджетний перерозподіл в Україні: куди йдуть трансферти з державного бюджету?

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Бюджетний перерозподіл в Україні: куди йдуть трансферти з державного бюджету?

Анотація. У статті розглянуто особливості розподілу фінансових ресурсів із Державного бюджету  між бюджетами областей України, містами  Києвом та Севастополем, проаналізовано  відповідність між обсягом коштів та їх затребуваністю у відповідності із соціально-економічним розвитком регіонів.

Ключові слова: міжбюджетні відносини, трансферти, фінансові ресурси, регіони, адміністративно-територіальні одиниці, коригуючі бюджетні коефіцієнти.

Summаry. The article discusses the features of resource allocation from the state budget between budgets regions of Ukraine, Kyiv and Sevastopol, analyzed the correspondence between the funds and their demand in accordance with the socio-economic development.

Keywords: intergovernmentаl relаtions, trаnsfers, finаnciаl resources, regions, аdministrаtive units, budgetаry fаctors.

Постановка проблеми.  Ефективна система міжбюджетних відносин є запорукою  сталого соціально-економічного розвитку країни в цілому та регіонів зокрема, що обумовлено розподілом трансфертів між бюджетами різних рівнів. Тому до основних засад фінансової політики, яка базується на Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» віднесено, в тому числі, реформування міжбюджетних відносин – перегляд засад використання трансфертного методу регіонального розвитку. У зв’язку з цим, дослідження  та  оцінка ефективності міжбюджетних відносин у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіонів є актуальним, і обумовлено неузгодженістю між  розміром  трансфертів для адміністративно-територіальних одиниць  та відповідною регіональною політикою держави стосовно  визначення обсягів фінансових ресурсів, що призводить до низької ефективності державного регулювання регіонального розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематикою фінансового забезпечення регіонального розвитку загалом, та оцінюванням ефективності перерозподілу міжбюджетних трансфертів між регіонами України займались такі дослідники як В. Баранова, Т. Бондарук, З. Варналій,  Н. Вишневська, Т. Грицюк, О. Кириленко, В. Кравченко, І. Луніна, О. Музика, С. Слухай та ін., Проте, деякі проблеми в цій сфері й досі залишаються не вирішеними  до кінця. Актуальним залишається питання цільового призначення субвенцій та дотацій із державного бюджету та визначення «реципієнтів» державних коштів,  у зв’язку з чим потребує додаткового вивчення.

Мета роботи. Враховуючи сучасний стан соціально-економічного розвитку регіонів та чинну систему розподілу міжбюджетних трансфертів, в тому числі обсяги дотацій та субвенцій, затверджених Законом України «Про державний бюджет України», проаналізувати відповідність між обсягами дотацій та субвенцій та затребуваністю в цих коштах з боку їх адресатів, з урахуванням соціально-економічної та політичної обумовленості даного процесу.

Виклад основного матеріалу. Основна мета міжбюджетних відносин полягає у встановленні справедливого та неупередженого розподілу публічних фінансів, забезпеченні відповідності між економічною затребуваністю в державних трансфертах та їх розміром. Важливість міжбюджетні відносини проявляється також у їх функціональному спрямуванні. Це насамперед – розподіл між бюджетними ланками доходних та витратних повноважень, від реалізації яких залежить ефективність системи міжбюджетних відносин. Тому, головною метою міжбюджетного регулювання є вибір найбільш ефективної моделі, яка надасть кінцевим споживачам рівний доступ до бюджетних послуг.

Світова практика свідчить про доцільність використання моделі на сонові трансфертного методу, який є одним із важливих методів взаємовідносин державного бюджету з бюджетами органів місцевого самоврядування. Система трансфертів дає змогу збалансувати міжбюджетні відносини в разі виникнення дефіциту в бюджетах територіальних громад при їхній низькій платоспроможності.

Бюджетні трансферти –  кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.

В даному дослідженні аналізуються лише ті трансферти, які передаються із державного до місцевих бюджетів та залежно від цільового спрямування коштів поділяються на :

1)                дотації – поточні грошові допомоги, які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел для  збалансування цих бюджетів;

2)                субвенції  – капітальні грошові допомоги – передбачають цільове використання одержаних коштів та пов’язані в основному з виконанням органами місцевого самоврядування делегованих державою повноважень.

На практиці використання трансфертного методу проявляється у тотальній дотаційності місцевих бюджетів, у доходах яких вони зросли від  46,3% у 2008 році  до 54,4% у 2012 році.  Станом на 2012 рік,  кількість регіонів у доходах яких частка трансфертів становить 60-70% одинадцять, тоді як у 2010 році таких регіонів було дев’ять. Така тотальна дотаційність місцевих бюджетів України ставить під сумнів ефективність чинної системи фінансового вирівнювання регіонального розвитку, в якій незрозумілими залишаються питання визначення «регіонів-донорів» та «регіонів-реципієнтів», а вся  вітчизняна практика регіонального вирівнювання зводиться до формули: «багаті регіони стають ще багатшими, бідні – порівняно біднішими».

Неврахування економічного розвитку регіонів при визначенні розміру трансфертів (особливо дотацій вирівнювання), призводить до безпідставного та необґрунтованого перерозподілу фінансових активів держави на користь найбільш розвинених регіонів України, які акумулюють більше державних коштів, ніж регіони, які на основі економічної доцільності потребують їх в силу низької бюджетної стійкості. Які саме регіони є найбільш розвиненими в Україні сумніву не викликає. Рейтинг економічно розвинутих регіонів, розроблений за методикою Павла Кухти, очолюють Київська область, М. Київ,  Дніпропетровська, Донецька та Луганська області. Це означає, що саме ці регіони найменше потребують дотацій вирівнювання із  Державного бюджету. Натомість, такі області як Закарпатська, Тернопільська, Чернівецька, які зайняли останні позиції рейтингу, відносяться до «регіонів-реципієнтів», які, при дотриманні законодавчо встановленої стратегії регіонального розвитку, потребують найбільших грошових вливань з центру.

Якщо говорити про визначення обсягу дотації вирівнювання то важливу роль в даному процесі відіграють коригуючи бюджетні коефіцієнти, використання яких означає врахування бюджетної стійкості регіону – здатності місцевого бюджету покривати видатки із власної дохідної бази, без використання державних коштів. Узагальнений розрахунок цих коефіцієнтів – коефіцієнт бюджетної самостійності, стійкості бюджету, бюджетної залежності, бюджетного покриття, дефіцитності місцевого бюджету, бюджетної результативності, бюджетної забезпеченості населення, дотаційної залежності, – дає змогу згрупувати всі регіони України за рівнем фінансової стійкості.

За логікою вирівнювання регіонального розвитку державні кошти мали б спрямовуватися у регіони із кризовим фінансовим станом, до якого потрапили бюджети Волинської, Закарпатської, Тернопільської та Миколаївської областей. До того ж, ще 14 регіонів України потрапили до групи із нестійким фінансовим станом – це західні та центральні області.   Проте, на практиці у 2012 році частка Волинської, Закарпатської, Миколаївської та Тернопільської областей у загальному обсязі трансфертів становить 10,618, що фактично дорівнює частці лише однієї Донецької області (10,19) та менше ніж частка АР Крим та Дніпропетровської області – 11,688, які відносяться до регіонів із найменшою потребую у бюджетних коштах (стійкий та нормальний фінансові стани). А якщо до цього значення додати результати по таких областях як Одеська, Київська,  Полтавська,  Харківська, Луганська та м. Київ (клас – нормальне фінансове становище. Потреба у коштах із державного бюджету невисока) то їх сумарний показник перевищує «кризові» регіони у 3,6 рази – 38,726.

Така увага з боку влади, негативно позначається на стабільності економічного розвитку як даних областей, так і регіонального розвитку в цілому. Дві області – Донецька та Дніпропетровська, бюджети яких потребують найменших грошових вливань із Державного бюджету вже декілька років є лідерами за обсягом отриманих трансфертів, хоча саме на них припадає найменше значення коефіцієнта дотаційної залежності.

Це свідчить про економічну самодостатність даних адміністративно-територіальних одиниць, а низький коефіцієнт дотаційної залежності – про відсутність залежності між обсягом дотацій та економічним розвитком регіону.

Проте, Донецька область як і минулого року очолила рейтинг українських регіонів з отримання дотацій та субвенцій з Державного бюджету. Зокрема, жителі Донецької області отримали найбільш значну, серед регіонів України, субвенцію на надання пільг з ЖКГ громадянам, ремонт будинків і територій. Вона налічує 798 млн. грн, тоді як Закарпатській області на аналогічні потреби перерахували у дев’ять разів менше.  Обсяг  таких субвенцій  був визначений у додатку до  розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку територій у 2012 році». В ньому також зазначалося, що Кабмін збільшує обсяг субвенцій зведеного бюджету Харцизська (Донецька обл.) на 4 млн. грн., Шахтарська (Донецька обл.) на 2 млн. грн. і зведеного бюджету Шахтарського району (Донецька обл.) на 2 млн. грн., а от обсяг субвенцій зведеного бюджету Макарівського району (Київська обл.) підлягає зменшенню на 8 млн. грн.

Все це свідчить про те, що обсяги бюджетних трансфертів здійснюються КМУ у ручному режимі. Цьому сприяє чинне законодавств, згідно з яким лише розмір дотації вирівнювання визначається відповідно до багатофакторної формули розподілу міжбюджетних трансфертів, тобто з урахуванням соціально-економічних показників розвитку, а решта міжбюджетних трансфертів визначається КМУ на власний розсуд, а отже, у «ручному» режимі відбувається перекачка кошів до «своїх» регіонів.  Підтвердженням цього стали останні події 26 березня 2013 року,  коли журналістів не пустили на засідання Бюджетного комітету, незважаючи на відкритість засідань Ради.  На цьому засіданні за кілька годин перерозподілили 1,7 млрд. грн. з Державного бюджету на користь «потрібних» регіонів. Знову ж таки Донецька область стала лідером. Найбільша сума дісталась місту Єнакієве (Донецька область)  – 100 млн, а Донецькій області в цілому було передано 60 млн. грн.  Решта регіонів на їх фоні отримали мізер:  Херсонська область– 18 млн., Черкаська – 10 млн., Чернівецька – 7 млн., Одеська – 19 млн., Полтавська –  13 млн.

У Законі України «Про державний бюджет України на 2013 рік» у додатку 7 розписані обсяги дотацій та субвенцій до місцевих бюджетів. І хоча по деяких видах субвенцій найбільші їх суми отримали різні області, в сумі знову ж таки лідерами стали Донецька та Дніпропетровська. Хоча кількість жителів у цих двох областях становить лише 16,9 % від загальної кількості населення України, у 2013 році вони отримали в сумі понад 43% загально річного обсягу субвенцій.

А це означає, що на мешканця Донецької області припадає 160 гривень субвенцій, у той час як у середньому по Україні цей показник становить лише 51 гривню.  Для порівняння, мешканець Черкаської області отримує  7,9 гривні (у 20 разів менше), Чернівецької – 5,5 гривні (у 29 разів менше), Вінницької області – 2,5 гривні (у 56 разів менше), Полтавської – 1,4 гривні (у 116 разів менше).

Пригадується минулорічний досвід, коли ці 16,9 % населення України отримали медичних субвенцій на суму 487,9 млн. грн., або 23,5 відсотка від загальноукраїнського обсягу. З розподілених 2012 року коштів Загальнодержавної програми «Питна вода України» у сумі 83,3 млн. грн. більше половини коштів (42,5 млн. грн. або 51,1 відсотка) отримала Донецька область. Крім того, минулого року для Донецької області було передбачено окрему субвенцію з Державного бюджету України на реконструкцію та капітальний ремонт об’єктів централізованих систем водопостачання та водовідведення у сумі 21 млн. грн. Решту коштів було розподілено між Луганською (130 млн. грн.), Запорізькою (50 млн. грн.), Дніпропетровською (40 млн. грн.), Миколаївською (10 млн. грн.) і Херсонською (10 млн. грн.) областями. Решта регіонів України не отримали нічого.

Ситуація не змінилася і у 2013 році. 20 березня 2013 року відбувся черговий поділ державних коштів –  уряд розподілив кошти на будівництво, реконструкцію та ремонт доріг загального користування у сумі 7,7 млрд. грн. При тому, що в середньому по Україні обсяг коштів, спрямованих на будівництво, реконструкцію і ремонт доріг державного значення складає 280,4 тис. грн. на 1 кілометр, Донецька область отримає у 6,7 раза більше – 1868,0 тис. грн. на 1 кілометр. Дніпропетровська область – 1272,0 тис. грн. на 1 кілометр, або у 4,5 раза більше від загальноукраїнського показника.

Висновки. Отже, результати дослідження показали, що використання трансфертного методу регіонального розвитку в Україні є неефективним та потрібні «регіони». Нехтування соціально-економічними потребами регіонів призводить до того, що при найбільшій бюджетній стійкості, найменшій дотаційній залежності та найвищому рівні соціально-економічного розвитку,  Дніпропетровська та Донецька області акумулюють більшу половину державних коштів, які згідно трансфертного методу спрямовані на вирівнювання регіонального розвитку. Тому, ніякого вирівнювання в Україні не відбувається, все залежить від політичної кон’юнктури та власних потреб українських політиків. Бюджетний перерозподіл в Україні не виконує чи не найголовнішу свою функцію – забезпечення рівного доступу до бюджетних послуг, а тому диспропорційність регіонального розвитку і надалі набиратиме обертів.

Список  літератури.

  1. Бюджетний кодекс України від 8 лип. 2010 р. №2456-VI (зі змінами та допов.) [Електронний ресурс] //   Верховна Рада України – Офіц. вид. – К.:  Парламентське вид-во, 2010. – Режим доступу:  
  2. http://zаkon2.rаdа.gov.uа/lаws/show/2456-17
  3. 2. Валентейник Н.Ю. Аналітична оцінка стійкості місцевих бюджетів  в системі регулювання міжбюджетних відносин / Н. Валентейник  // Інноваційна економіка. – 2012. – №34 – С. 305-311
  4. Про державний бюджет України на 2013 рік: Закон України від 06.12.2012 №5515-VI  [Електронний ресурс] / Верховна рада України. – Офіц. вид. – К.:  Парламентське вид-во, 2012. – Режим доступу:  http://zаkon4.rаdа.gov.uа/lаws/show/4282-17
  5. Рейтинг економічного розвитку регіонів України [Електронний ресурс] // Реальна економіка. – Режим доступу: http://reаl-economy.com.uа/publicаtion/rаtings/8006.html
  6. Ціпура В. Л. Сутність і класифікаційні ознаки міжбюджетних трансфертів / В. Л. Ціпура // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 1 (103). – С. 200–210.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721