Роль особистісної креативності в професійній діяльності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами.

Поділитися Share on Facebook1Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Руссу Ірина Федорівна
студентка спеціальності “Психологія”
Роль особистісної креативності в професійній діяльності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами.
Обґрунтування проблеми.
Сучасний етап розвитку незалежної України характеризується постійними змінами, до яких людині постійно доводиться дуже швидко пристосовуватися, особистісно зростати й розвиватися щоб бути затребуваним у суспільстві. Загальновідомо ,що основною формою активності особистості є професійна діяльність. Ефективність цієї діяльності багато в чому залежить від її творчого характеру. У зв’язку із цим особливого значення набуває проблема розвитку творчих здібностей особистості. Так, відповідно дослідженням Р. Павлюка розвиток особистісної креативності є однією з умов, необхідної для особистісного росту й успішної реалізації професійної діяльності людини. Особливої уваги в цьому аспекті набуває проблема розвитку особистісної креативності вчителів, які працюють з дітьми-сиротами.


Розвиток дитини-сироти, на думку Т.Фірсова[9] вимагає організації й удосконалення освітньої системи, створення нових моделей навчання і виховання. Існує досить багато досліджень, пов’язаних з питаннями. Проте проблеми розвитку креативності, як досить вагомої якості вчителя, що працює дітьми-сиротами, на нашу думку, є недостатньо вивчена. А тому мета нашого дослідження полягає у тому, щоб теоретично дослідити та експериментально перевірити залежність професійної діяльності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами з розвитком їх особистісної креативністі.
Завданням нашого дослідження є теоретично дослідити роль особистісної креативності у структурі професійної діяльності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами, розробити та експериментально перевірити дієвість тренінгової програми стимулювання особистісної креативності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами.
Аналіз попередніх досліджень та публікацій.
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідженню проблеми розвитку креативності особистості надавалась належна увага, зокрема, в контексті підготовки студентів вищого педагогічного навчального закладу до творчої професійної діяльності (О.О.Абдулліна, Т.Д.Ілляшенко, Н.Г.Ничкало, В.Г.Панок, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва та ін.). Слід наголосити, що сучасний науковець Г.Б.Гандзілевська, досліджуючи розвиток особистісної креативності студентів засобами театрального мистецтва, наголошує,  що стимулювання креативності студентів може стати запорукою їхнього успіху як у навчально-професійній діяльності, так і в інших сферах життєдіяльності. Крім того, великого значення для нашого дослідження мали праці, присвячені формуванню творчої культури особистості педагога (І.А.Зязюн, В.О.Кан-Калик, та ін.), визначення рис особистості творчого вчителя (В.О.Лісовська, Н.В.Кичук та ін.). Професія педагога – професія творча. Саме від рівня інтелектуального потенціалу вчителя, його вміння творчо мислити і втілювати свої задуми у життя залежить кінцевий результат розвитку учнів.
Виклад основного матеріалу.
Наше дослідження було спрямоване на визначення зв’язку між рівнем професійної діяльності та особистісної креативності вчителя, що працює з дітьми-сиротами. За сучасних умов поняття «креативність» активно використовується в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів (В. Дружинін, Р. Стернберг, Е. Торренс та інші). Однак, відповідно дослідженням Р. Павлюка, поняття креативності не можна визначити чітко та однозначно визначеним, не запропоновано єдиного єдиного підходу або концепції креативності.
Так, аналізуючи праці Е. Фрома[3], виокремлюємо креативність ,як здатність дивуватися, відшукувати рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати власний досвід. Креативність створює сприятливі передумови для розвитку особистості в цілому, сприяє її саморозкриттю, самореалізації, самодостатності й толерантності. О. Яковлева [6] вивчає креативність як властивість особистості. Вона відзначає, що креативність – це не певний набір особистісних рис, а реалізація людиною власної індивідуальності[6]. В. Дружинін[1]наголошує, що креативність – є властивістю, що здатна активізуватися лише тоді, коли цьому сприяє зовнішнє середовище[1]. Розрізняють також малу (особистісну) креативність, яка стосується повсякденних ситуацій, і велику (історичну) креативність, результатами якої бувають досягнення, які істотно вплинули на культуру й суспільство. Креативність у руслі самоактуалізації є особистісною креативністю, природною тенденцією до особистісного балансу, психічного здоров’я і самоактуалізації (А. Адлер, А. Маслоу і К. Роджерс).[1]
Щодо поняття професійна діяльність, то відповідно теоретичного аналізу ми можемо стверджувати, що існують різні його трактування. Так,О.В. Лішин визначає професійну діяльність, як цілеспрямовану багатоступеневу активність людини щодо формування смислотвірних мотивів, ціннісних орієнтацій на результати професійного продукту[4]. В.Сластьонін[5] трактує поняття професійної діяльності, як особливий вид соціальної діяльності, спрямованої на передбачуваної  культури та досвіду, накопичених людством, створення умов для особистісного розвитку і підготовки до виконання соціальних ролей, визначених у суспільстві, створення професійно важливого продукту діяльності[5].
Педагогічна діяльність – це діяльність педагога в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців. Слід відмітити дослідження А.К. Маркової, яка виділяє три основні сторони праці вчителя: педагогічна діяльність; педагогічне спілкування; особистість. На її думку,особистість – це стрижневий фактор, що визначає професійну позицію в педагогічній діяльності та спілкуванні. Структура особистості вчителя, відповідно її праць, включає наступні компоненти: мотивацію: спрямованість та її види; властивості особистості: здібності, характер, психічні процеси і стани; інтегральні характеристики особистості: педагогічна самосвідомість, індивідуальний стиль, креативність, як творчий потенціал[4].В. Сластьонін[5], аналізуючи професійну діяльність, вчителя виділяє 5 сторін: 1) педагогічна діяльність – це технологія праці вчителя; 2) педагогічне спілкування, 3) особистість вчителя; 4) навченість учнів; 5) вихованість учнів. Перші три сторони характеризують сам процес праці вчителя, а решта – результат[5].
До складу професійно обумовлених властивостей і характеристик учителя, що працює з дітьми-сиротами, входять загальна спрямованість його особистості (соціальна зрілість і громадянська відповідальність, професійні ідеали, гуманізм, високорозвинені, насамперед пізнавальні, інтереси, самовіддане ставлення до обраної професії), а також деякі специфічні якості: 1)організаторські; 2) комунікативні; 3)перцептивно-гностичні; 4)експресивні; 5)професійна працездатність[4]. Слід відмітити, що професійна діяльність вчителів, що працюють з дітьми-сиротами така ж як і вчителів, що працюють в звичайних школах. Однак, вчителі, що працюють із дітьми-сиротами несуть повну відповідальність за вихованців, що є основною причиною виникнення стресів та синдрому професійного вигорання в такої категорії вчителів[9].
А тому розвиток креативність відіграє велику роль в професійній діяльності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами. Високий рівень особистісної креативності дає змогу зменшити стреси в процесі навчальної діяльності і покращити їх професійну діяльність[4]. Крім того, креативна особистість – це особистість, яка готова змінюватися, відмовитися від стереотипів, вона знаходить оригінальні рішення складних проблем, а також вона більше приваблива в спілкуванні – це пов’язане з її відкритістю новому досвіду. Розвиток відповідних особливостей є досить важливим для вчителів, що працюють з дітьми –сиротами.
Відповідно теоретичному аналізу психолого-педагогічної літератури нами була розроблена тренінгова програма стимулювання особистісної креативності вчителів, що працюють з дітьми –сиротами. Програма включає в себе вправи, що стимулюватимуть особистісну креативність . Крім того,заняття, спрямовані на зменшення тривожності. Метою тренінгової програми стимулювання особистісної креативності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами є актуалізація особистісного творчого потенціалу вчителів і оптимізація цього процесу. Реалізація мети в межах тренінгової програми підпорядковане виконання низки завдань: 1)Формування мотивації до креативної педагогічної діяльності; 2) Актуалізація педагогічних креативних властивостей, наявних у вчителів, що працюють з дітьми-сиротами; 3)Розвиток комунікативних умінь; 4)Навчання креативним способам мислення у розв’язані проблемних педагогічних ситуацій; 5)Формування здатності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами до рефлексії; 6)Розвиток особистісних рис, властивих креативному вчителю; 7)Збагачення професійного і життєвого досвіду.
Для діагностики креативності та професійної діяльності на етапах констатувального та формувального експерименту досліджуваним були запропоновані відповідно: діагностика креативності – адаптований опитувальник креативності складений Дж. Рензуллі та Р.Хартманом, діагностика професійної діяльності – «Рівневі шкали оцінки потенційної готовності педагога до професійної праці та оцінювання процесу його діяльності»
Вибірку становили вчителі, що працюють з дітьми-сиротами на базі комунального закладу «Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» (n=30осіб). Були сформовані експериментальна, учасники якої відвідували тренінгову програму, та контрольна групи (n=15відповідно).
Рис. 1 демонструє показники креативності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами контрольної групи до початку нашого експериментального дослідження та після нього. На рисунку помітно, що показники креативності майже не змінились. Достовірність результатів перевірено за допомогою t-критерія Стьюдента.

Рис.1 Рівень креативності (контрольна група).
На рис.2 ми показали результати професійної діяльності вчителів, що працюють дітьми-сиротами до початку експериментального дослідження та після нього контрольної групи. Помітно, що показники професійної діяльності не змінилися.

Рис.2 Рівень професійної діяльності (контрольна група).
На рисунку 3 зображено показники рівня особистісної креативності вчителів, що працюють дітьми-сиротами експериментальної групи перед початком експериментального дослідження та після нього. Можна помітити, що показники особистісної креативності змінилися, що підтверджується t-критерієм Стьюдента.

Рис.3 Рівень особистісної креативності (експериментальна група).
Рисунок 4 демонструє показники професійної діяльності вчителів, що працюють дітьми-сиротами до початку нашого експериментального дослідження та після його закінчення в експериментальній групі. На рисунку помітно, що рівень професійної діяльності в експериментальній групі змінилися. Достовірність результатів перевірено за допомогою t-критерія Стьюдента.

Рис.4 Рівень професійної діяльності (експериментальна група).
Таким, чином, Ми експериментально дослідили чи залежить професійна діяльність від рівня особистісної креативності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами. В процесі обробки результатів ми виявили, що наша гіпотеза підтверджується: рівень професійної діяльності залежить від рівня особистісної креативності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами. Тому ми можемо сказати, що розроблена нами програма є дієва для стимулювання особистісної креативності вчителів, що працюють з дітьми-сиротами.

Список використаних джерел
1. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – М.: Латерна, Вита, 1995.
2. Маркова А. К. и др. Формирование мотивации учения. – М.: Просвещение, 1990. -192 с.
3. Павлюк Р. Креативність як складова частина професійної підготовки майбутніх учителів. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 14-15 березня 2006 року. – Полтава: ПДПУ, 2006. – С.16-17.
4. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / С.А. Смирнов, И.Б. Котова, Е.Н. Шиянов, Т.П. Бабаева и др.; Под ред. С.А. Смирнова. — М.: Изд. центр “Академия”, 1998. — 512 с.
5. Сластенин ВА., Руденко Н.Г. О личностно-ориентированных технологиях подготовки учителя // Педагог. — М 3. — 1998. — С. 15—20.
6. Теоретико-методологические основы педагогического проектирования / Н. О. Яковлева ; М-во образования Рос. Федерации, Акад. труда и соц. отношений. — М. : АТиСО, 2002. — 239 с
7. Учебное пособие / О. В. Лишин; под. ред. Д. И. Фельдштейна. – М.: ИКЦ «Академкнига», 2003. – 332 с.:
8. Фромм Э. Человек для себя: Перевод / Эрих Фромм. – Мн.: Харвест, 2003. – 350, [1] с. – (Философия. Психология).
9.Фірсова Т., Соклова Н. соцыальна робота з дітьми-сиротами. М.: Наука, 1997.

Поділитися Share on Facebook1Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь

403 Forbidden

403 Forbidden


nginx/1.10.3

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-includes/functions.php on line 3721